Ухвала

від 28.09.2015 по справі 904/2698/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

28.09.2015 р. Справа № 904/2698/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Науменка І.М. (доповідач)

суддів : Вечірка І.О., Кузнецова В.О.,

Секретар судового засідання: Петровська А.В.

Учасники судового процесу:

від боржника: ОСОБА_1, представник, довіреність №15/04-15 від 15.04.15;

Інші учасники провадження по справі в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання належним чином повідомлені

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2015р. у справі №904/2698/15

за заявою ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«ІнвесттрейдинггрупВ» , м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

до боржника ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«ІнвесттрейдинггрупВ» , м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської обл.

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2015р. у справі №904/2698/15 (суддя Полєв Д.М.) затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«ІнвесттрейдинггрупВ» . Ліквідовано юридичну особу - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«ІнвесттрейдинггрупВ» . Провадження у справі припинено.

Не погодившись із вказаною ухвалою, Дніпродзержинська ОДПІ звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2015р. - скасувати, як необґрунтовану та передчасну, провадження у справі - припинити.

Зокрема, в апеляційній скарзі Дніпродзержинська ОДПІ наполягає на тому, що шляхом прийняття оскаржуваної ухвали податковий орган був позбавлений можливості провести позапланову перевірку боржника з метою перевірки дотримання ним податкового законодавства; стверджує, що місцевим господарським судом не надано належної правової оцінки тому факту, що підприємство боржника було створено з метою здійснення фіктивної підприємницької діяльності, у зв'язку з чим норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до нього застосовані бути не можуть.

В свою чергу, у відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор боржника викладені в апеляційній скарзі доводи повністю відхиляє, вважає, що податкова інспекція була належним чином проінформована про припинення ТОВ В«ІнвесттрейдинггрупВ» , проте, з невідомих причин у встановлений чинним законодавством строк позапланову перевірку боржника не здійснила, до господарського суду з грошовими вимогами до боржника - не звернулась. Як наслідок, апелянт статусу сторони у даній справі не набув, а отже, позбавлений права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників судового процесу, колегія суддів вважає за необхідне припинити апеляційне провадження у даній справі з урахуванням наступного.

Так, ст.55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження. Пункт 8 ч.3 ст.129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст.14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч.1 ст.91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, згідно з ч.6 ст.106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

Враховуючи те, що у справах про банкрутство, окрім судових рішень у формі ухвал, в одному випадку, у разі визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, виноситься постанова, оскарження такої постанови відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Законом про банкрутство.

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4 1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, чинним законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

У відповідності до абз.16 ст.1 Закону про банкрутство, учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (конкурсні кредитори та боржник), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Однак, інші випадки участі органу доходів і зборів у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені. Таким чином, орган доходів і зборів до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство, чинним законодавством України не віднесений.

Необхідно зазначити також, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника . Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Провадження у даній справі про банкрутство здійснюється за ст.95 Закону про банкрутство, де виявлення кредиторів боржника відбувається у ліквідаційній процедурі шляхом офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом. Кредитори повинні заявити свої вимоги до боржника в місячний строк із дня такого оприлюднення.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідне повідомлення №17065 про визнання ТОВ В«ІнвесттрейдинггрупВ» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури було оприлюднене на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 17.04.2015р.

З дня ж офіційного оприлюднення відповідного оголошення зазначені в ньому відомості набувають загальновідомого значення.

Окрім того, матеріали справи свідчать про направлення в адресу апелянта та отримання ним процесуальних документів у даній справі, зокрема, ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство від 09.04.2015р. та постанови про визнання ТОВ В«ІнвесттрейдинггрупВ» банкрутом від 16.04.2015р. (а.с.98 том 1, а.с.39 том 2).

При цьому, слід зауважити, що в резолютивній частині ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ В«ІнвесттрейдинггрупВ» від 09.04.2015р. місцевим господарським судом зауважено на направленні даної ухвали в адресу Дніпродзержинської ОДПІ саме з метою здійснення позапланової перевірки боржника на предмет дотримання ним податкового законодавства України.

Також, ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.09.2015р., якою прийнято до розгляду апеляційну скаргу Дніпродзержинської ОДПІ на ухвалу місцевого господарського суду від 23.07.2015р., апелянта було зобов'язано надати суду оригінали документів в обґрунтування своїх доводів та заперечень, а також, забезпечити участь уповноваженого представника у судовому засіданні.

Натомість, вимоги суду скаржником не виконані, документи в обґрунтування своїх доводів та заперечень суду не представлені, участь уповноваженого представника у судовому засіданні - не забезпечена (докази належного повідомлення Дніпродзержинської ОДПІ наявні в матеріалах справи). Зокрема, не надані скаржником докази існування наказу керівництва податкового органу про проведення позапланової перевірки боржника, перешкоджання ліквідатора у здійсненні такої перевірки шляхом не допуску на територію підприємства чи/або ненадання необхідних документів фінансово-господарської звітності тощо, акт відсутності керівних органів боржника за місцезнаходженням тощо та, як наслідок, докази набуття податковим органом статусу сторони у справі.

При цьому, колегія суддів зауважує на тому, що у разі неможливості здійснення позапланової податкової перевірки з зазначених вище причин, податковий орган не був позбавлений права оскаржити такі дії ліквідатора у передбаченому чинним законодавством порядку в рамках провадження у справі про банкрутство. Однак, з невідомих причин цього зроблено не було (докази зворотного - відсутні).

Більш того, колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу на недотримання податковим органом вимог Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011р. (надалі - порядок), згідно якого позапланова документальна перевірка боржника призначається та розпочинається протягом десяти робочих днів з дати публікації повідомлення про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, у разі ліквідації юридичної особи за рішенням засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; протягом місяця після одержання того документа, що надійшов до органу державної податкової служби першим, в інших випадках.

Як вже зазначалось вище, про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури податковий орган був повідомлений ще 17.04.2015р. шляхом публікації на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України відповідного оголошення, а отже, протягом десяти робочих днів з моменту такого повідомлення мав здійснити позапланову документальну перевірку боржника.

Разом з цим, з тексту апеляційної скарги вбачається, що наказ про проведення позапланової виїзної перевірки боржника датований з порушенням встановленого правилами десятиденного строку, а саме, лише 26.06.2015р., тобто, за спливом більше двох місяців з зазначеної вище дати публікації оголошення про визнання боржника банкутом на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України.

Більш того, як також було зауважено вище, жодних доказів існування даного наказу, доказів перешкоджання ліквідатора у здійсненні позапланової перевірки боржника шляхом не допуску на територію підприємства чи/або ненадання необхідних документів фінансово-господарської звітності тощо, акту відсутності керівних органів боржника за місцезнаходженням тощо - апелянтом суду не представлено.

Відповідно до вимог ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належність і допустимість доказів Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що обґрунтованість звернення до суду з апеляційною скаргою податковим органом не доведена.

Разом з цим, судом апеляційної інстанції встановлено відсутність в матеріалах справи доказів звернення скаржника з грошовими вимогами до ТОВ В«ІнвесттрейдинггрупВ» у встановленому ч.3 ст.95 Закону про банкрутство порядку, з огляду на що апелянт учасником справи про банкрутство не являється. Більше того, про наявність у боржника будь-якої податкової заборгованості скаржник в апеляційній скарзі не зазначає.

За зазначених вище обставин суд апеляційної інстанції вважає за необхідне припинити апеляційне провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

(Відповідна правова позиція підтверджується судовою практикою Вищого господарського суду України, зокрема, постановами від 10.07.2013р. у справі №916/832/13, від 17.10.2013р. у справі №904/1292/13-г, від 31.10.2013р. у справі №5011-46/12006-2012, від 18.06.2014р. у справі №904/9496/14, від 24.12.2014р. у справі №916/2753/14, від 25.12.2014р. у справі №908/766/14, від 23.12.2014р. у справі №910/16104/14, від 18.03.2015р. у справі №904/6780/14).

Керуючись п.1 ч.1 ст.80, ст.ст.86, 91, 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження за апеляційною скаргою Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2015р. у справі №904/2698/15 - припинити.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя І.О. Вечірко

Суддя В.О. Кузнецов