Постанова

від 29.09.2015 по справі 43/137

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2015 р. Справа№ 43/137

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Разіної Т.І.

Шипка В.В.

за участю секретаря Карпюк О.С.,

представника заявника - Рябошапки С.О.,

арбітражного керуючого Кирика В.К.,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.07.2015

у справі № 43/137 (суддя Пасько М.В.)

за заявою Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кафафарма"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2015 стягнуто з Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві на користь арбітражного керуючого Кирика Віктора Кириловича оплату послуг на суму 89 107,64 грн. за час виконання ним обов'язків розпорядника майна та ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кафафарма" у справі № 43/137 в період з 08.06.2011 по 30.09.2014.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ініціюючий кредитор звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.07.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного Господарського суду від 07.09.2015 було внесено зміни до складу колегії суддів, доручено здійснити розгляд даної справи колегії суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий, судді: Разіна Т.І., Шипко В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 прийнято до провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 продовжено строк розгляду справи, розгляд справи відкладено на 15.09.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 розгляд справи відкладено на 29.09.2015.

Через відділ документального забезпечення суду від заявника надійшло клопотання про зупинення виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 16.07.2015.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів ухвалила відмовити у його задоволенні, оскільки нормами чинного процесуального законодавства, зокрема, розділами ХІІ, XIV Господарського процесуального кодексу України не передбачено права апеляційного господарського суду зупинити виконання рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні ініціюючий кредитор підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу від 16.07.2015 скасувати та відмовити у клопотанні ліквідатора про видачу наказу для примусового виконання судового рішення.

Арбітражний керуючий Кирик В.К. просив залишити оскаржувану ухвалу від 16.07.2015 без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2014 у справі № 43/137 задоволено клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кафафарма" арбітражного керуючого Кирика В.К.; затверджено звіт про оплату послуг арбітражному керуючому Кирику В.К. за час виконання ним обов'язків розпорядника майна та ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кафафарма" в період з 08.06.2011 по 30.09.2014 на суму 89 107,64 грн. та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві здійснити оплату послуг арбітражному керуючому Кирику Віктору Кириловичу за час виконання ним обов'язків розпорядника майна та ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кафафарма" в період з 08.06.2011 по 30.09.2014 на суму 89 107,64 грн.

Постановою від 18.11.2014 Київський апеляційний господарський суд ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.09.2014 року залишив без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.02.2015 ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.09.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду 18.11.2014 у справі № 43/137 залишено без змін.

25.02.2015 арбітражний керуючий Кирик В.К. звернувся до суду із заявою, в якій просив винести додаткову ухвалу про примусове стягнення із Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на користь арбітражного керуючого Кирика В.К. оплати наданих послуг в сумі 89 107,64 грн., видати відповідний виконавчий документ - наказ про примусове виконання судового рішення.

В обґрунтування поданої заяви арбітражний керуючий послався на прийняття судом ухвали від 30.09.2014 про затвердження звіту про оплату послуг ліквідатора у даній справі та зобов'язання ініціюючого кредитора здійснити оплату послуг арбітражного керуючого. Втім, Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві вказаного судового рішення не виконала, оплату послуг ліквідатора не здійснила, що і стало підставою для звернення до суду із даною заявою.

Встановивши невиконання ініціюючим кредитором вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 30.09.2014, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої арбітражним керуючим заяви та ухвалив стягнути з Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на користь арбітражного керуючого Кирика В.К. оплату послуг на суму 89 107,64 грн. за час виконання ним обов'язків розпорядника майна та ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кафафарма" у справі № 43/137 в період з 08.06.2011 по 30.09.2014.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року № 2343-XII (далі - Закон про банкрутство), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою підготовчого засідання від 08.06.2011 призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Кирика В.К., визнано вимоги ініціюючого кредитора у розмірі 1 453 800,44 грн.

Постановою Господарського суду міста Києва від 06.08.2013 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Кафафарма" банкрутом, з наслідками, передбаченими чинним законодавством; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кирика В.К.

Тобто, арбітражний керуючий Кирик В.К. з дня винесення ухвали підготовчого засідання від 08.06.2011 у даній справі виконував обов'язки розпорядника майна боржника, а з 06.08.2013, відповідно до постанови Господарського суду міста Києва про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Кафафарма" банкрутом виконував обов'язки ліквідатора банкрута.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 Закону про банкрутство арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

Абзацом 3 частини 7 ст. 115 Закону про банкрутство встановлено, що звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2014 у справі № 43/137 затверджено звіт про оплату послуг арбітражному керуючому Кирику В.К. за час виконання ним обов'язків розпорядника майна та ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кафафарма" в період з 08.06.2011 по 30.09.2014 на суму 89 107,64 грн. та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві здійснити оплату послуг арбітражному керуючому Кирику Віктору Кириловичу за час виконання ним обов'язків розпорядника майна та ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кафафарма" в період з 08.06.2011 по 30.09.2014 на суму 89 107,64 грн.

Зазначена ухвала від 30.09.2014 набрала законної сили, а отже відповідно до статті 115 ГПК України є обов'язковою на всій території України.

Втім, ініціюючий кредитор в добровільному порядку не виконав вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 30.09.2014 у справі № 43/137 в частині покладення на нього обов'язку здійснити оплату послуг арбітражному керуючому на суму 89 107,64 грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується учасниками провадження.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 17 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, такі виконавчі документи: ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно із статтею 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

При цьому, статтею 116 ГПК України не передбачено видачу наказу на примусове виконання ухвали господарського суду, оскільки відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» вказане судове рішення є самостійним виконавчим документом.

За вказаних обставин заява арбітражного керуючого Кирика В.К. в частині видачі відповідного виконавчого документу, а саме наказу про примусове виконання судового рішення є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Разом з тим, вимога заяви арбітражного керуючого Кирика В.К. в частині стягнення з ініціюючого кредитора оплати послуг в сумі 89 107,64 грн., на думку колегії суддів, за своєю суттю є заявою про зміну способу виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 30.09.2014 у справі № 43/137 про зобов'язання Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві здійснити оплату послуг арбітражному керуючому.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Згідно із ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Разом з тим, підставою для застосування статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» є наявність об'єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень.

Тобто, чинне законодавство пов'язує можливість зміни способу і порядку виконання судового рішення з обставинами неможливості його реального виконання саме в примусовому порядку у відповідності із Законом України «Про виконавче провадження», або за умов наявності обставин та доказів на їх підтвердження неможливості такого виконання в добровільному порядку, поданих зобов'язаною стороною.

Проте, арбітражний керуючий Кирик В.К. не надав докази на підтвердження звернення до органу Державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 30.09.2014 у справі № 43/137 та докази на підтвердження неможливості його виконання у спосіб визначений вказаним судовим рішенням (постанова про повернення виконавчого документа стягувану без виконання тощо). Як і не подано доказів на підтвердження неможливості виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 30.09.2014 зі сторони ініціюючого кредитора у добровільному порядку. При цьому, матеріали справи свідчать про ухилення ініціюючого кредитора від виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 30.09.2014 у справі № 43/137.

Разом з тим, колегією суддів не приймається до уваги заява від 21.09.2015 про прийняття до виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 30.09.2014 у справі № 43/137, що подана 21.09.2015 до відділу ДВС Дарницького РУЮ у м. Києві, оскільки не була предметом розгляду суду першої інстанції та подана до органу виконавчої служби лише під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали від 16.07.2015.

На переконання судової колегії, прийняття оскаржуваної ухвали за відсутності доказів примусового виконання ухвали від 30.09.2014 та неможливості її виконання у визначений спосіб фактично призвело до подвійного стягнення з ініціюючого кредитора на користь арбітражного керуючого оплати його послуг у даній справі про банкрутство.

На думку колегії суддів, місцевий господарський суд неповно з'ясував дійсні обставини справи, не застосував до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, що підлягали застосуванню, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про задоволення заяви арбітражного керуючого, прийнявши оскаржувану ухвалу про стягнення грошових коштів з ініціюючого кредитора за відсутності законних підстав.

За таких обставин, апеляційна колегія вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а в задоволенні заяви арбітражного керуючого Кирика В.К. від 25.02.2015 належить відмовити повністю.

Слід зазначити, що за наявності відповідних належних доказів неможливості виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 30.09.2014 у справі № 43/137, арбітражний керуючий не позбавлений права звернутись із відповідною заявою про зміну способу та порядку її виконання в загальному порядку.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.07.2015 у справі

№ 43/137 скасувати.

3. Відмовити у задоволенні заяви арбітражного керуючого Кирика В.К. від 25.02.2015 про видачу наказу для примусового виконання судового рішення.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді Т.І. Разіна

В.В. Шипко