Постанова

від 23.07.2014 по справі 910/5694/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2014 р. Справа№ 910/5694/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Самсіна Р.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Рудаков Р.Є. - дов. б/н від 04.12.2013р.

від відповідача: Самойленко А.О. - дов. № 26-03/01 від 26.03.2014р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Нова Лайт» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2014р. (повний текст підписано 30.05.2014р.)

у справі № 910/5694/14 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтероптторг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова

компанія «Нова Лайт»

про стягнення 45 471, 30 грн.

В судовому засіданні 23.07.2014р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтероптторг» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Нова Лайт» про стягнення 45 471, 30 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № ДП-8 від 02.12.2013р., а саме щодо повної та своєчасної оплати товару, а тому просив суд стягнути з відповідача 43 771, 17 грн. основного боргу, 451, 03 грн. пені, 1 249, 10 грн. 36% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2014р. у справі № 910/5694/14 припинено провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Нова Лайт» суми основного боргу у розмірі 3 559, 31 грн.

Позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Нова Лайт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтероптторг» основний борг в розмірі 40 211, 86 грн., пеню в розмірі 451,03 грн., 3 % річних в розмірі 1 249, 10 грн. та 1 827, 00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати частково та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжинірингова компанія "Нова Лайт" 25.06.2014р. передано на розгляд судді Скрипці І.М., для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Гончаров С.А., Самсін Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2014р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 23.07.2014р.

14.07.2014р. від представника відповідача надійшли уточнення до апеляційної скарги з проханням припинити провадження в частині стягнення заборгованості в розмірі 22 449, 91 грн. у зв'язку з поверненням позивачу товару на 986, 19 грн. та направлення останньому заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 21 463, 72 грн.

22.07.2014р. від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 23.07.2014р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 23.07.2014р. вимоги апеляційної скарги та уточнень до неї підтримав, просив їх задовольнити, оскаржуване рішення скасувати частково та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних відмовити та припинити провадження в частинні стягнення заборгованості в розмірі 22 449, 91 грн.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 02.12.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтероптторг» (позивач, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «інжинірингова компанія «Нова Лайт» (відповідач, покупець за договором) укладено договір поставки № ДП-8, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити електротехнічну та іншу продукцію (далі по тексту - товар), на умовах даного договору.

Згідно п. 1.2. договору товар поставляється окремими партіями згідно видаткових накладних (або іншим товаросупроводжувальним документам), які є невід'ємною частиною даного договору.

Асортимент, кількість та ціна товару вказуються у видаткових накладних постачальника, оформлених на кожну партію товару та є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 2.4. договору перехід права власності на товар від постачальника до покупця відбувається в момент виконання зобов'язання постачальника з передачі товару покупцю.

Згідно п. 4.1. договору орієнтовні ціни на товар встановлюються згідно прайс-листа постачальника. Остаточні ціни встановлюються у повідомленнях, якими обмінялися сторони по електронній пошті та вказані в накладних на товар.

Загальна сума даного договору визначається сумою вартості товару вказаної у видаткових накладних, які постачальник передав покупцю протягом строку дії даного договору (п. 4.3. договору).

Пунктом 4.4. договору сторони погодили, що покупець оплачує кожну поставлену партію товару в сумі погодженій сторонами по електронній пошті і вказаній в накладній, не пізніше 45 календарних днів з моменту виписки видаткової накладної.

Фактом оплати товару вважається зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 4.5. договору).

Згідно п. 6.3. договору в редакції протоколу погодження № 1 від 02.12.2013р. у випадку неоплати товару по закінченню строку, встановленого п. 4.4., покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочки. Нарахування пені здійснюється за весь період існування простроченої заборгованості та припиняється з моменту повного погашення простроченої заборгованості.

Відповідно до п. 6.4. договору у випадку неоплати товару протягом строку, встановленого п. 4.4., покупець зобов'язаний оплатити постачальнику відсотки, в розмірі 36% річних від суми простроченої заборгованості, за користування чужими грошовими коштами за весь період існування простроченої заборгованості.

Даний договір, згідно п. 9.1., набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2014р.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки № ДП-8 від 02.12.2013р. позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 48 939,76 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- № ІОТ00000309 від 10.12.2013р. на суму 3 554, 16 грн.;

- № ІОТ00000445 від 12.12.2013р. на суму 3 228, 86 грн.;

- № ІОТ00000505 від 13.12.2013р. на суму 1 944, 88 грн.;

- № ІОТ00000544 від 16.12.2013р. на суму 3 574, 19 грн.;

- № ІОТ00000664 від 18.12.2013р. на суму 1 953, 31 грн.;

- № ІОТ00000762 від 20.12.2013р. на суму 1 221, 53 грн.;

- № ІОТ00000763 від 20.12.2013р. на суму 4 438, 27 грн.;

- № ІОТ00000903 від 24.12.2013р. на суму 5 476, 18 грн.;

- № ІОТ00000949 від 25.12.2013р. на суму 428, 18 грн.;

- № ІОТ00001009 від 26.12.2013р. на суму 1 713, 05 грн.;

- № ІОТ00000913 від 05.02.2014р. на суму 14 476, 50 грн.;

- № ІОТ00000995 від 07.02.2014р. на суму 6 930, 65 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи.

Вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995р. № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2. Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996р. № 99, сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. При відпуску цінностей довіреність залишається у постачальника.

Місцевим господарським судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що поставлений товар був отриманий уповноваженим представником відповідача ОСОБА_4, повноваження якого підтверджуються довіреностями № 912-12 від 09.12.2013р., № 1112-11 від 11.12.2013р., № 1212-15 від 12.12.2013р., № 1312-10 від 13.12.2013р., № 1712-11 від 17.12.2013р., № 2012-05 від 20.12.2013р., № 1912-07 від 19.12.2013р., № 2312-08 від 23.12.2013р., № 2412-08 від 24.12.2013р., № 2512-07 від 25.12.2013р., № 502-01 від 05.02.2014р., № 602-07 від 06.02.2014р., належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

З вищенаведеного вбачається, що позивач поставив, а відповідач отримав товар без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши умови договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов договору.

Для проведення відповідачем оплати за отриманий згідно спірного договору товар, позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату:

- № ІОТ00000424 від 09.12.2013р. на суму 3 554, 16 грн.;

- № ІОТ00000522 від 11.12.2013р. на суму 3 228, 86 грн.;

- № ІОТ00000623 від 12.12.2013р. на суму 1 944, 88 грн.;

- № ІОТ00000686 від 13.12.2013р. на суму 3 574, 19 грн.;

- № ІОТ00000810 від 17.12.2013р. на суму 1 953, 31 грн.;

- № ІОТ00001070 від 20.12.2013р. на суму 1 221, 53 грн.;

- № ІОТ00000978 від 19.12.2013р. на суму 4 438, 27 грн.;

- № ІОТ00001152 від 23.12.2013р. на суму 5 476, 18 грн.;

- № ІОТ00001204 від 24.12.2013р. на суму 428, 18 грн.;

- № ІОТ00001271 від 25.12.2013р. на суму 1 713, 05 грн.;

- № ІОТ00001164 від 05.02.2014р. на суму 14 476, 50 грн.;

- № ІОТ00001299 від 06.02.2014р. на суму 6 930, 65 грн. (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи).

Однак, всупереч умовам договору, відповідач за поставлений товар розрахунок належним чином не провів, лише частково оплатив отриманий товар на суму 5 168, 59 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 166 від 25.03.2014р. на суму 1 777, 08 грн., № 174 від 26.03.2014р. на суму 1 777, 08 грн. та № 194 від 27.03.2014р. на суму 1 614, 43 грн. (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи (а. с. 67-69).

Таким чином, на момент подання даного позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становила 43 771, 17 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.4. договору сторони погодили, що покупець оплачує кожну поставлену партію товару в сумі погодженій сторонами по електронній пошті і вказаній в накладній, не пізніше 45 календарних днів з моменту виписки видаткової накладної.

Таким чином, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті за даним договором на момент звернення позивача з позовом до суду настав, а саме:

- за видатковою накладною № ІОТ00000309 від 10.12.2013р. на суму 3 554, 16 грн. оплата відповідачем вартості товару повинна була бути здійснена у строк до 24.01.2014р. включно;

- за видатковою накладною № ІОТ00000445 від 12.12.2013р. на суму 3 228, 86 грн. оплата відповідачем вартості товару повинна була бути здійснена у строк до 26.01.2014р. включно;

- за видатковою накладною № ІОТ00000505 від 13.12.2013р. на суму 1 944, 88 грн. оплата відповідачем вартості товару повинна була бути здійснена у строк до 27.01.2014р. включно;

- за видатковою накладною № ІОТ00000544 від 16.12.2013р. на суму 3 574, 19 грн. оплата відповідачем вартості товару повинна була бути здійснена у строк до 30.01.2014р. включно;

- за видатковою накладною № ІОТ00000664 від 18.12.2013р. на суму 1 953, 31 грн. оплата відповідачем вартості товару повинна була бути здійснена у строк до 01.02.2014р. включно;

- за видатковою накладною № ІОТ00000762 від 20.12.2013р. на суму 1 221, 53 грн. оплата відповідачем вартості товару повинна була бути здійснена у строк до 03.02.2014р. включно;

- за видатковою накладною № ІОТ00000763 від 20.12.2013р. на суму 4 438,27 грн. оплата відповідачем вартості товару повинна була бути здійснена у строк до 03.02.2014р. включно;

- за видатковою накладною № ІОТ00000903 від 24.12.2013р. на суму 5 476,18 грн. оплата відповідачем вартості товару повинна була бути здійснена у строк до 07.02.2014р. включно;

- за видатковою накладною № ІОТ00000949 від 25.12.2013р. на суму 428, 18 грн. оплата відповідачем вартості товару повинна була бути здійснена у строк до 08.02.2014р. включно;

- за видатковою накладною № ІОТ00001009 від 26.12.2013р. на суму 1 713,05 грн. оплата відповідачем вартості товару повинна була бути здійснена у строк до 09.02.2014р. включно;

- за видатковою накладною № ІОТ00000913 від 05.02.2014р. на суму 14 476, 50 грн. оплата відповідачем вартості товару повинна була бути здійснена у строк до 22.03.2014р. включно;

- за видатковою накладною № ІОТ00000995 від 07.02.2014р. на суму 6 930, 65 грн. оплата відповідачем вартості товару повинна була бути здійснена у строк до 24.03.2014р. включно.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.04.2014р. та 04.04.2014р. під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідачем було сплачено позивачеві 3 559, 31 грн. заборгованості, що підтверджується платіжними дорученнями № 246 від 03.04.2014р. на суму 1 614, 43 грн. та № 261 від 04.04.2014р. на суму 1 944, 88 грн. (а. с. 70-71), у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про припинення провадження у справі в цій частині на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № ДП-8 від 02.12.2013р. є такими, що підлягають частковому задоволенню в розмірі 40 211, 86 грн. (43 771, 17 грн. заявлена позивачем сума заборгованості - 3 559, 31 грн., сплачених відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції).

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо оплати товару, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 451, 03 грн. пені та 1 249, 10 грн. 36% річних.

Згідно п. 6.3. договору в редакції протоколу погодження № 1 від 02.12.2013р. у випадку неоплати товару по закінченню строку, встановленого п. 4.4., покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочки. Нарахування пені здійснюється за весь період існування простроченої заборгованості та припиняється з моменту повного погашення простроченої заборгованості.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 451, 03 грн. пені є обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.4. договору строни погодили, що у випадку неоплати товару протягом строку, встановленого п. 4.4., покупець зобов'язаний оплатити постачальнику відсотки, в розмірі 36% річних від суми простроченої заборгованості, за користування чужими грошовими коштами за весь період існування простроченої заборгованості.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 36% річних за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 249, 10 грн. 36% річних є обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, доводи відповідача (апелянта) про те, що при винесенні рішення місцевий господарський суд вийшов за межі позовних вимог, стягнувши з відповідача 3% річних замість 36%, як передбачено договором та заявлено позивачем, не заслуговують на увагу, оскільки зазначення місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні про стягнення 3% річних замість 36% є лише опискою, яка може бути виправленою судом у встановленому порядку, що не є підставою для скасування цілком законного рішення суду про стягнення вірно визначених 36% річних в розмірі 1 249, 10 грн.

Уточнення до апеляційної скарги щодо припинення провадження в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 22 449, 91 грн. не підлягають розгляду і задоволенню, оскільки обставини, викладені в них, не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а повернення товару на суму 986, 19 грн. відбулось 06.06.2014р., заява про зарахування зустрічних однорідних вимог датована 11.07.2014р., тобто після прийняття рішення судом першої інстанції, яке відбулось 27.05.2014р.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 27.05.2014р.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Нова Лайт» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2014р. у справі № 910/5694/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2014р. у справі № 910/5694/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/5694/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 28.07.2014р.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

Р.І. Самсін