Постанова

від 23.07.2014 по справі 910/9081/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2014 р. Справа№ 910/9081/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Самсіна Р.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Брік Семен - керівник, витяг з ЄДРПОУ від 27.05.2014р.

від відповідача: Грищенко М.В. - дов. б/н від 17.02. 2014р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб столиці» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2014р. (повний текст підписано 03.06.2014р.)

у справі № 910/9081/14 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волнат Веллі»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб столиці»

про стягнення 600 922, 34 грн.

В судовому засіданні 23.07.2014р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В травні 2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Волнат Веллі» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб столиці» про стягнення 600 922, 34 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 92 від 01.03.2013р., а саме щодо повної та своєчасної оплати товару, а тому просив суд стягнути з відповідача 560 420, 00 грн. основного боргу, 17 211, 23 грн. пені, 19 209, 04 грн. інфляційних втрат, 4 082, 07 грн. 3% річних, а також 12 018, 45 грн. судового збору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2014р. у справі № 910/9081/14 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб столиці» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волнат Веллі» заборгованість у розмірі 557 920, 00 грн., пеню у розмірі 17 211, 23 грн. 3% річних у розмірі 4 027, 26 грн., інфляційні витрати у розмірі 19 209, 04 грн. та судовий збір у розмірі 12 017, 35 грн.

Припинено провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб столиці» заборгованості у розмірі 2 500, 00 грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення в частині стягнення 3 % річних у розмірі 4 027, 26 грн. скасувати, прийняти нове, яким зменшити розмір стягнення 3% річних до 3 971, 82 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки судом не було правильно перевірено розрахунок 3% річних, які позивач нарахував на суму основного боргу з урахуванням інфляційних втрат.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Столиці» 25.06.2014р. передано на розгляд судді Скрипці І.М., для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Гончаров С.А., Самсін Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2014р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 23.07.2014р.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 23.07.2014р. вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржуване рішення в частині стягнення 3 % річних у розмірі 4 027, 26 грн. скасувати, прийняти нове, яким зменшити розмір стягнення 3% річних до 3 971, 82 грн.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 23.07.2014р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає зміні виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 01.03.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Волнат Веллі» (позивач, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хліб столиці» (відповідач, покупець за договором) укладено договір поставки № 92, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар - харчову сировину згідно зі специфікаціями, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п. п. 2.3., 2.4. договору товар передається постачальником і приймається покупцем відповідно до видаткових накладних. Перехід права власності на товар здійснюється в момент одержання покупцем товару.

Пунктом 4.4. договору сторони погодили, що оплата здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів з часу поставки товару на підставі рахунку-фактури, виставленого постачальником.

Відповідно до п. 6.4. договору у випадку порушення строків оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0, 05% від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу.

Цей договір, згідно п. 8.1., набуває чинності 01.03.2013р. і діє до 31.12.2013р.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки № 92 від 01.03.2013р. позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 710 420, 00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000054 від 10.12.2013р. на суму 136 000, 00 грн., № РН-0000055 від 16.12.2013р. на суму 142 000, 00 грн., № РН-0000061 від 24.12.2013р. на суму 117 300, 00 грн., № РН-0000001 від 02.01.2014р. на суму 156 000, 00 грн., № РН-0000004 від 22.01.2014р. на суму 159 120, 00 грн., які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи (а. с. 8-12).

Вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995р. № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З вищенаведеного вбачається, що позивач поставив, а відповідач отримав товар без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши умови договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов договору.

Однак, всупереч умовам договору, відповідач за поставлений товар розрахунок належним чином не провів, лише частково оплатив отриманий товар на суму 150 000, 00 грн.

Таким чином, на момент подання даного позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становила 560 420, 00 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.4. договору сторони погодили, що оплата здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів з часу поставки товару на підставі рахунку-фактури, виставленого постачальником.

Таким чином, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті за даним договором на момент звернення позивача з позовом до суду настав.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.05.2014р. під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідачем було сплачено позивачеві 2 500, 00 грн. заборгованості, що підтверджується платіжним дорученням № 945 від 27.05.2014р. (а. с. 49), у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про припинення провадження у справі в цій частині на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 92 від 01.03.2013р. є такими, що підлягають частковому задоволенню в розмірі 557 920, 00 грн. (560 420, 00 грн. заявлена позивачем сума заборгованості - 2 500, 00 грн., сплачених відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції).

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язання щодо оплати товару, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 17 211, 23 грн. пені, 19 209, 04 грн. інфляційних втрат, 4 082, 07 грн. 3% річних.

Відповідно до п. 6.4. договору у випадку порушення строків оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0, 05% від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено в статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків пені, інфляційних втрат та 3% річних вважає за необхідне зазначити наступне.

Оскільки умова застосування відповідальності у вигляді стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних у даному випадку пов'язана з датою виникнення грошового зобов'язання у відповідача (п. 4.4. договору) та з датою проведення відповідачем часткової оплати заборгованості в період нарахування, й відповідно нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних здійснюється від дати початку прострочення зобов'язань, отже пеня, інфляційні втрати та 3 % річних повинні бути нараховані за прострочення оплати за товар поставлений згідно видаткової накладної № РН-0000054 від 10.12.2013р. з 10.01.2014р., згідно видаткової накладної № РН-0000055 від 16.12.2013р. з 16.01.2014р., згідно видаткової накладної № РН-0000061 від 24.12.2013р. з 24.01.2014р., згідно видаткової накладної № РН-0000001 від 02.01.2014р. з 02.02.2014р. та згідно видаткової накладної № РН-0000004 від 22.01.2014р. з 22.02.2014р. (з урахуванням проведених відповідачем оплат).

Таким чином, беручи до уваги норми чинного законодавства та враховуючи проведені відповідачем оплати, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків пені та інфляційних втрат, за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 17 211, 23 грн. пені та 19 209, 04 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 4 027, 26 грн., місцевий господарський суд не навів детальний розрахунок з зазначенням періодів нарахування, сум, на які проводилось нарахування, періодів прострочення.

Беручи до уваги норми чинного законодавства, умови договору, та враховуючи проведені відповідачем оплати, здійснивши власний розрахунок 3% річних, нарахованих за період з 10.01.2014р. по 17.03.2014р. на суму заборгованості 136 000, 00 грн. за 67 днів прострочення, за період з 18.03.2014р. по 18.03.2014р. на суму заборгованості 86 000, 00 грн. за 1 день прострочення, за період з 19.03.2014р. по 20.03.2014р. на суму заборгованості 36 000, 00 грн. за 2 дні прострочення, за період з 16.01.2014р. по 20.03.2014р. на суму заборгованості 142 000, 00 грн. за 64 дні прострочення, за період з 21.03.2014р. по 10.04.2014р. на суму заборгованості 128 000, 00 грн. за 21 день прострочення, за період з 24.01.2014р. по 10.04.2014р. на суму заборгованості 117 300, 00 грн. за 77 днів прострочення, за період з 02.02.2014р. по 10.04.2014р. на суму заборгованості 156 000, 00 грн. за 68 днів прострочення, за період з 22.02.2014р. по 10.04.2014р. на суму заборгованості 159 120, 00 грн. за 48 днів прострочення, за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги позивача про стягнення 3% річних підлягають задоволенню в розмірі 3 971, 82 грн. (а не 4 027, 26 грн. як визначив суд першої інстанції без будь-яких обґрунтувань), в іншій частині вимог про стягнення пені в розмірі 110, 25 грн. (4 082, 07 грн. - 3 971, 82 грн.) слід відмовити.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі щодо необхідності зменшення розміру 3% річних, що підлягають стягненню, до 3 971, 82 грн. згідно розрахунку, проведеного відповідачем (а. с. 77).

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За обставин викладених вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб столиці» з підстав, викладених в ній, підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2014р. у справі № 910/9081/14 підлягає зміні з підстав, викладених вище, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 103 ГПК України, з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 11 965, 57 грн. судового збору за подання позовної заяви пропорційно задоволеній частині позовних вимог, а у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 913, 50 грн. судового збору за подання відповідачем апеляційної скарги.

Оскільки при поданні апеляційної скарги у даній справі відповідачем сплачений судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, з Державного бюджету України у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» підлягає поверненню відповідачу 5 095, 72 грн. надмірно сплаченого судового збору згідно платіжного доручення № 971 від 12.06.2014р. за подання апеляційної скарги у даній справі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб столиці» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2014р. у справі № 910/9081/14 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2014р. у справі № 910/9081/14 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб столиці» (03062, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 67, ідентифікаційний код 32313105) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волнат Веллі» (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 72, код ЄДРПОУ 37175251) 557 920, 00 грн. основного боргу, 17 211, 23 грн. пені, 19 209, 04 грн. інфляційних втрат, 3 971, 82 грн. 3% річних, 11 965, 57 грн. судового збору за подання позову.

3. Провадження в частині стягнення 2 500, 00 грн. основного боргу припинити.

4. В іншій частині позову відмовити.»

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волнат Веллі» (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 72, код ЄДРПОУ 37175251) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб столиці» (03062, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 67, ідентифікаційний код 32313105) 913, 50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб столиці» (03062, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 67, ідентифікаційний код 32313105) надмірно сплачений згідно платіжного доручення № 971 від 12.06.2014р. судовий збір в розмірі 5 095, 72 грн., оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

6. Матеріали справи № 910/9081/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 28.07.2014р.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

Р.І. Самсін