Постанова

від 30.09.2015 по справі 910/8485/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2015 р. Справа№ 910/8485/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Ропій Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Бовсунівської Л.О.,

представників:

від позивача не з'явився,

від відповідача Горленко О.Ф. дов. від 06.07.2015 №1485-НЮ,

розглянувши апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 (підписане 10.07.2015)

у справі №910/8485/15-г (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Приватного підприємства «Лендгранд»

до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

про стягнення 285 905,82 грн,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Лендгранд» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 285 905,82 грн, яка складається з 229 407,45 грн основного боргу, 26 090,14 грн пені, 2 509,52 грн 3% річних та 27 898,71 грн інфляційних втрат.

26.05.2015 позивач подав клопотання про збільшення розміру позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 370 242,13 грн, яка складається з: 229 367,45 грн основного боргу, 40 382,63 грн пені, 3 998,72 грн 3% річних та 96 493,33 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 позов задоволено. Стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на користь Приватного підприємства «Лендгранд» 229 367,45 грн основного боргу, 40 382, 63 грн пені, 3 998,72 грн 3% річних, 96 493,33 грн інфляційних втрат та 7 404,85 грн судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 скасувати, постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарським судом міста Києва неправильно застосовано приписи ст.43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки нараховано 3% річних, всупереч положенням п.6.2 договору на проведення проектно-вишукувальних робіт від 08.12.2008 №ПЗ/ЗС-083364/НЮ, яким встановлено інший розмір процентів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 відновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 30.09.2015. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28. Доказом належного повідомлення позивача про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 25.08.2015) від 02.09.2015, яке долучене до матеріалів справи.

28.09.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач подав клопотання про розгляд справи без участі його представника.

У судовому засіданні 30.09.2015 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 скасувати, постановити нове, яким у задоволенні позову в частині нарахування 3% річних відмовити.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.12.2008 між Приватним підприємством «Лендгранд» (виконавець) та Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» (замовник) укладено договір на проведення проектно-вишукувальних робіт (далі - договір), за умовами якого, в редакції додаткової угоди від 28.05.2014 №2, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати вишукувальні роботи з виготовленням технічного звіту по топографо-геодезичних роботах (кадастрова зйомка місцевості вздовж залізниці на лінії Гречани-Ларга) та виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» для розміщення та обслуговування будівель і споруд залізничного транспорту в адміністративних межах Гуменецької сільської ради площею 158,3 га, в межах м. Кам'янець - Подільський площею 43,0 га та в межах Кам'янецької міської ради площею 24,49 га Кам'янець-Подільського району Хмельницької області і зареєструвати земельні ділянки в Державному земельному кадастрі.

Відповідно до п.2.2 договору, в редакції додаткової угоди від 28.05.2014 №2, завершення робіт - 01.06.2015 з правом дострокового виконання робіт.

Згідно п. 2.5 договору, в редакції додаткової угоди від 28.05.2014 №2, роботи за цим договором вважаються виконаними належним чином і підлягають негайному прийманню їх замовником та оплаті по стадіях з моменту виконання наступних дій виконавцем:

1 стадія:

передача виконавцем замовнику 1 ( одного ) примірника технічного звіту з кадастрової ( горизонтальної ) зйомки в електронному вигляді та на паперових носіях по акту здачі-приймання виконаних робіт;

2 стадія:

1) передача виконавцем замовнику 2 (двох) примірників погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (по кожній адміністративній одиниці окремо) по акту здачі-приймання виконаних робіт;

2) передача виконавцем замовнику витягу з Державного земельного кадастру про реєстрацію земельної ділянки з копією акта приймання-передачі документації до Державного фонду документації із землеустрою відповідного відділу Держземагентства.

Замовник самостійно подає проект землеустрою на затвердження до відповідного органу згідно повноважень, визначених законодавством та самостійно отримує у відповідному районному органі державної реєстрації прав або територіальному органі Державної реєстраційної служби Свідоцтво про право власності на нерухоме майно (земельна ділянка) чи витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нерухоме майно (земельна ділянка) та сплачує всі необхідні платежі, пов'язані з їх державною реєстрацією.

У п.3.4 договору, в редакції додаткової угоди від 27.12.2012, контрагенти погодили порядок та вартість робіт.

Так, оплата робіт здійснюється у наступному порядку:

- протягом 30-ти банківських днів з дня підписання акта здачі-приймання виконаних робіт по І-й стадії замовник здійснює оплату виконаних робіт в розмірі 50% від суми договору (п.3.4.1);

- протягом 30-ти банківських днів з дня підписання сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт по ІІ-й стадії замовник проводить повну оплату виконаних робіт.

Відповідно до п.10.1 договору, в редакції додаткової угоди від 28.05.2014 №2, договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 01.06.2015. У разі, якщо сторони до цього строку не виконали у повному обсязі свої зобов'язання за цим договором, то цей договір продовжує свою дію до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов спірного договору позивачем були виконані роботи, що підтверджується актами здачі приймання-виконаних робіт.

28.08.2014 між сторонами підписано акт здачі-приймання виконаних робіт №2, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв роботи згідно договору в адміністративних межах Кам'янець-Подільського району Хмельницької області площею 149,59 га, які відповідають умовам діючих інструкцій і підлягають оплаті на суму 192 335,45 грн.

18.12.2014 між сторонами підписано акт здачі-приймання виконаних робіт №083364/НЮ-2, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв належним чином виконані роботи в адміністративних межах Кам'янецької сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, які відповідають умовам договору та діючих інструкцій і підлягають оплаті на суму 37 072,00 грн.

Вказані вище акти підписані представниками сторін і скріплені печатками підприємства та об'єднання без жодних зауважень та заперечень.

Задовольняючи позовні вимоги, Господарський суд міста Києва виходив з того, що факт наявності боргу у відповідача за договором належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований в сумі 229 367,45 грн. В зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за вказаним договором з відповідача також стягнуто пеню, річні та інфляційні втрати.

Визначаючи правову природу спірного договору, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що укладений між сторонами правочин є договором про надання послуг.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 854 ЦК України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як вже зазначалось, оплата робіт здійснюється у наступному порядку: протягом 30-ти банківських днів з дня підписання акта здачі-приймання виконаних робіт по І-й стадії замовник здійснює оплату виконаних робіт в розмірі 50% від суми договору (п.3.4.1) та протягом 30-ти банківських днів з дня підписання сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт по ІІ-й стадії замовник проводить повну оплату виконаних робіт.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті виконаних позивачем підрядних робіт не виконав.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене вище, встановивши фактичні обставини справи, та, беручи до уваги, що відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором суду не надав, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості в сумі 229 367,45 грн є правомірним.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 40 382,63 грн, колегія суддів зазначає наступне.

В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У ч.1 ст.549 ЦК України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 вказаного вище Закону України, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

У п.6.2 договору визначено, що за несвоєчасне здійснення розрахунків за договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день затримки.

Як слідує з матеріалів справи (розрахунку ціни позову доданого до клопотання про збільшення позовних вимог) заявник проводив нарахування пені на суму 192 335,45 грн з 10.10.2014 по 09.04.2015 та на суму 37 032,00 грн з 04.02.2015 по 28.05.2015.

Колегія суддів, здійснивши перерахунок пені вважає його вірним, а отже, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 40 382,63 грн.

Позивач також просив стягнути з відповідача 3 998,72 грн 3% річних та 96 493,33 грн інфляційних втрат.

У відповідності до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору (п.3.1, 4.1 постанови пленум Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14).

З розрахунку позивача вбачається, що він нарахував суми 3% річних та інфляційних втрат наступним чином:

1) інфляційні втрати - на суму 192 335,45 грн за період з жовтня 2014 по січень 2015 та на суму 229 367,45 грн та за період з лютого по квітень 2015, всього 96 493,33 грн;

2) 3% річних на суму 192 335,45 грн з 10.10.2014 по 03.02.2015 в сумі 1 849,58 грн та на суму 229 367,45 грн з 04.02.2015 по 28.05.2015, всього 3 998,78 грн.

Відтак, колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, вважає його також вірним, а отже задоволенню підлягають в сумі 3 998,72 грн 3% річних та 96 493,33 грн інфляційних втрат.

Стосовно доводів апеляційної скарги, Київський апеляційний господарський суд вважає їх необґрунтованими та безпідставними, оскільки встановлена у п.6.2 договору відповідальність у вигляді пені, яка обраховується виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, не є відсотками річних від простроченої суми, у розумінні ст.625 ЦК України. А тому, одночасне нарахування пені та 3% річних не суперечить положенням чинного законодавства України, оскільки є різними заходами відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 у справі №910/8485/15-г - без змін.

2. Матеріали справи №910/8485/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Н.Ф. Калатай

Л.М. Ропій