Постанова

від 09.11.2011 по справі 5015/3561/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.11 Справа № 5015/3561/11

м.Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого -судді Скрипчук О.С.

Суддів Дубник О.П.

ОСОБА_1

При секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 б/н від 14.09.2011 року;

на рішення Господарського суду Львівської області від 31.08.2011 року;

у справі № 5015/3561/11;

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «КТК Транс», м.Хмельницький;

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Львів;

про стягнення 15 664,94 грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_3 -довіреність б/н від 04.04.2011 року;

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «КТК Транс»звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 11 356,62 грн. основного боргу, 3 186,78 грн. штрафу за простій, 602,84 -пені, 402,02 грн. інфляційних збитків, 116,68 грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 5015/3561/11 позов ТзОВ «КТК Транс»задоволено. Суд прийняв рішення, яким стягнув з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ТзОВ «КТК Транс»11 356,62 грн. основного боргу, 3 186,78 грн. штрафу за простій, 602,84 -пені, 402,02 грн. інфляційних збитків, 116,68 грн. - 3% річних.

Не погоджуючись з даним рішенням фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу б/н від 14.09.2011 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 31.08.2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що суд першої інстанції прийшов до хибного висновку про те, що вантаж доставлено до місця призначення 15 січня 2011 року, що підтверджується показником тахографа, відображеним на реєстраційних листах фіксації режимів праці/відпочинку. Показники тахографа не можуть бути підставою для такого твердження оскільки тахограф у транспортному засобі лише фіксує ритм руху автомобіля для контролю режимів праці/відпочинку водія.

Позивачем було подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н і дати (вх.№ 4465 від 07.10.2011 року), в якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 31.08.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Також, позивачем подано до суду клопотання б/н від 08.11.2011 року, в якому просить направити запит до Львівської митниці для з'ясування питання щодо кількості вантажоодержувачів вантажу ялинкові прикраси скляні, вантажовідправник ТзОВ фірма «Галімпекс - Склодзеркальний завод», дата замитнення 13.01.2011 року, перевізник ТзОВ «КТК Транс», автомобіль НОМЕР_1/ВХ 2636 ХХ, вага вантажу брутто 3500 кг. Дане клопотання колегією суддів відхилене, оскільки в матеріалах справи міститься товарно-транспортна накладна CMR № 0218050, яка підтверджує, що вантажоодержувач (Glaskoch) отримав вантаж від вантажовідправника ТзОВ фірма «Галімпекс - Склодзеркальний завод», дата замитнення 13.01.2011 року, перевізник ТзОВ «КТК Транс», автомобіль НОМЕР_1/ВХ 2636 ХХ, вага вантажу брутто 3500 кг.

Крім того, судом апеляційної інстанції також відхилено клопотання про відкладення розгляду справи..

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 02.09.2011 року було змінено склад колегії суддів.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.09.2010 року між фізичною -особою підприємцем ОСОБА_2 (експедитор) та ТзОВ «КТК Транс»(перевізник) було укладено договір № 22-09 на транспортно-експедиційне обслуговування (надалі договір). Згідно умов договору експедитор зобов'язався замовляти, а перевізник надавати послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міських і міжнародних сполученнях.

Згідно п. 2.1.1. договору, експедитор зобов'язався надати вантаж для перевезення на підставі узгодженого «замовлення», що є невід'ємною частиною цього договору.

11.10.2011 року позивачем було отримано від відповідача заявку на перевезення вантажу за маршрутом Україна -Німеччина, дата завантаження 12-13.01.2011 року, 9:00, термін доставки -17.01.2011 року, вантаж -ялинкові прикраси близько 3 т., термін оплати - 10 днів після отримання оригіналів документів, вартість перевезення - 1 100,00 євро за курсом НБУ на день замитнення.

На підставі заявки та п. 2.1 договору відповідач надав позивачу вантаж для перевезення.

Позивачем було здійснено перевезення вантажу з міста Львова (Україна) до міста ОСОБА_4 (Німеччина). Вантаж (ялинкові прикраси в кількості 3т) доставлено до вантажоодержувача Glaskoch 20.01.2010 року, що підтверджено CMR № 0218050.

При зверненні до суду першої інстанції позивач стверджує, що відповідач не оплатив послуги перевезення вантажу згідно договору, у зв'язку з чим, в останнього виник борг в сумі 11 356,62 грн. основного боргу, 602,84 -пені, 402,02 грн. інфляційних збитків, 116,68 грн. - 3% річних. Також позивач стверджує, що під час перевезення вантажу відбувся простій автомобіля з вини відповідача, тому просить стягнути з останнього 3 186,78 грн. штрафу за простій.

Позивачем була надіслана на адресу відповідача претензія від 31.01.2011 року про сплату боргу в сумі 1 450,00 євро, з них 1 100,00 євро -сума фракту, 300 євро простій, 50,00 євро за додаткове місце відвантаження. Однак, дана претензія була залишена без відповіді та належного реагування.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного:

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу; договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу, в тому числі виконання митних формальностей тощо.

Судом встановлено, що позивачем було здійснено перевезення вантажу (ялинкові прикраси в кількості 3 500 кг.) з міста Львова (Україна) до міста ОСОБА_4 (Німеччина), що підтверджується підписом вантажоодержувача Glaskoch та товарно-транспортною накладною CMR № 0218050. Зазначена накладна підписана вантажоодержувачем без зауважень.

В. п. 3.1. договору зазначено, що ціна на послуги узгоджується сторонами в замовленнях на перевезення.

В заявці зазначено, що вартість перевезення становить 1 100,00 євро за курсом НБУ на день замитнення (курс НБУ на вказану дату становив за 1 євро - 10,3242 грн.)

Матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідач розрахувався перед позивачем за перевезення вантажу, згідно договору.

Оскільки, відповідач не розрахувався перед позивачем за перевезення вантажу і не надає документів, які б свідчили про відсутність його вини з невиконання своїх зобов'язань в повному обсязі, то колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано визнав доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 11 356,62 грн. основного боргу.

Твердження апелянта про те, що у нього не виник обов'язок оплати за перевезення вантажу, оскільки позивач не направив на його адресу рахунок про оплату послуг, колегія суддів оцінює критично.

Відповідно до п. 4.1 договору зазначено, що розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку експедитора на розрахунковий рахунок перевізника, протягом 10 днів після отримання рахунка фактури перевізника, товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акту виконаних робіт та податкової накладної, якщо в «замовленнях на перевезення»не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення.

В заявці на перевезення вантажу від 11.01.2011 року зазначено, що термін оплати за надані послуги настає через 10 днів після отримання оригіналів документів.

09.02.2011 року позивачем було направлено на адресу відповідача рахунок-фактури № СФ - 000019, акт виконаних робіт, товарно-транспортну накладну (CMR) та податкову накладну, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції ТзОВ «КТК Транс»(а.с. 52-53) та повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 14). Відтак, у відповідача виник обов'язок по оплаті за перевезення вантажу - 25.02.2011 року.

Згідно п. 4.2. договору, у випадку прострочення оплати рахунків перевізника, експедитор оплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 602,84 грн. пені за період з 26 лютого 2011 року по 30 червня 2011 року.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 449,05 грн. індексу інфляції та 174,55 грн. 3% річних за період з 26 лютого 2011 року по 31 серпня 2011 року.

Позивач при зверненні до суду першої інстанції просить стягнути з відповідача штраф за простій автомобіля в сумі 3 186,78 грн. Суд першої інстанції позовні вимоги в цій частині задоволив в повному обсязі, з тих підстав, що: сторони погодили такий обсяг відповідальності, простій автомобіля відбувся протягом 3 діб, відповідачем не було доведено жодними доказами того, що такий простій стався не з його вини. Однак, з даним висновком колегія не може погодитись, з огляду на наступне

Відповідно до п 5.3 договору, у випадку збільшення терміну, вказаного у п. 2.1.5 експедитор сплачує штраф за простій автомобіля на завантаженні /розвантаженні або на прикордонній митниці у зв'язку з неналежним оформленням документів у розмірі 50 євро на території України та 100 євро на території інших держав, за кожну розпочату добу простою.

В п. 2.1.5 договору передбачено, що експедитор зобов'язався вимагати від відправника вантажу організації вантажно-розвантажувальних робіт, оформлення документів на прийняття вантажів до перевезення та їх здача не більш чим: за 48 годин на завантаження та розвантаження, митне оформлення (якщо потрібне) на території України та по 48 годин на завантаження /розвантаження і митне оформлення на території інших держав на кожну партію вантажу, що транспортується одним автомобілем у міжнародному сполученні.

В заявці на перевезення вантажу зазначено, що термін доставки вантажу 17.01.2011 року. Однак, як вбачається з матеріалів справи, а саме товарно-транспортної накладної (CMR) вантаж був доставлений 20.01.2011 року. Позивач стверджує, що скаржником неправильно було оформлено необхідну документацію для проведення розмитнення вантажу і затримка, яка виникла у зв'язку із цим потягла за собою простій автомобіля перевізника.

Нормативним актом, який регулює взаємовідносини перевізника і замовника при перевезеннях вантажу в міжнародному сполученні, є Статут автомобільного транспорту України.

В п. 1 ст. 142 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, передбачено, що за затримку з вини вантажовідправника або вантажоодержувача автомобілів (автопоїздів), а також обмінних напівпричепів, поданих під завантаження або розвантаження, понад установлені строки (простій) вантажовідправник або вантажоодержувач - замовник автотранспорту сплачує автотранспортному підприємству або організації штраф.

Також, частиною 4 пункту 142 Статуту визначено, що підставою для нарахування штрафу за простій автомобілів служать відмітки у товарно-транспортному документі та в дорожньому листі про час прибуття і вибуття автомобілів.

Подана позивачем товарно-транспортна накладна (CMR) № 0218050, яка фіксує факт перевезення, не містить відмітки про простій. Відтак, позивачем безпідставно було нараховано відповідачу штраф за простій.

Тому, позовні вимоги в частині стягнення штрафу не підлягають до задоволення.

Що стосується стягнення 1724,00 грн. вартості послуг правової допомоги, то слід зазначити, що статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Як вбачається з матеріалів справи факт надання послуг позивачу адвокатом в даній справі підтверджується договором доручення № 1 від 02.05.2011 року (а.с. 26) та свідоцтвом про право зайняття адвокатською діяльністю (а.с.29). Адвокат у жодне із судових засідань не з'являвся.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що витрати на правову допомогу підлягають частковому задоволенні в частині стягнення 424,00 грн.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення Господарського суду Львівської області від 31.08.2011 року слід скасувати в частині стягнення штрафу в сумі 3 186,78 грн. Прийняти в цій частині нове рішення, в позові відмовити. В решті рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 31.08.2011 року у даній справі скасувати в частині стягнення 3 186,78 грн. штрафу, 15,93 грн. державного мита, 23,84 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В цій частині прийняти нове рішення, в позові відмовити. В решті рішення залишити без змін: стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ТзОВ «КТК Транс»11 356,62 грн. основного боргу, 602,84 -пені, 402,02 грн. інфляційних збитків, 116,68 грн. - 3% річних, 424,00 відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, 141,77 грн. державного мита та 212,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з ТзОВ «КТК Транс»на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 15,93 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду Львівської області відати наказ.

5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Справу направити в Господарський суд Львівської області.

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

суддя Дубник О.П.

суддя Зварич О.В.

Постанова підписана «16»листопада 2011 року