Постанова

від 23.09.2015 по справі 909/639/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2015 р. Справа № 909/639/15

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Галушко Н.А.,

ОСОБА_1,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Автоколона 2222» Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківськавтотранс» № 140 від 18.08.2015 р. (вх. № 01-05/9863/15 від 27.08.2015 р.),

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06 серпня 2015 року

у справі № 909/639/15 (суддя Гриняк Б.П.),

порушеній за позовом:

Позивача: Дочірнього підприємства «Автоколона 2222» Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківськавтотранс», м. Івано-Франківськ,

До відповідача: Департаменту комунального господарства, транспорту і зв'язку виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ,

Про: визнання недійсними абзаців 2 пунктів 1.2. «Договорів на надання послуг з вивезення побутових відходів» № 72/12 від 23.12.2012 р. та № 82-1/13 від 19.04.2013 р., укладених між Департаментом комунального господарства, транспорту і зв'язку виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та ДП «Автоколона 2222» Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківськавтотранс», в частині щодо зобов'язання ДП «Автоколона 2222» ВАТ «Івано-Франківськавтотранс» здійснювати «збір та вивезення побутових, великогабаритних та ремонтних відходів, в тому числі листя, гілля дорожні змети чи інше сміття, яке утворюється фізичними та юридичними особами, а також і природними умовами на визначеній території, та знаходяться на контейнерному майданчику та стягнення судових витрат (з урахуванням клопотання про зміну позовних вимог вх. № 10724/15 від 14.07.2015 р.).

За участю представників сторін:

від апелянта/позивача: ОСОБА_2 - п/к за довіреністю № 91 від 22.06.2015 р.;

від відповідача: ОСОБА_3 - п/к за довіреністю № 12/55-09/01в від 13.01.2015 р., ОСОБА_4 - п/к за довіреністю № 713/55-09/в від 17.09.2015 р.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України представникам роз'яснені та зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представники сторін, які прибули в судове засідання подали спільне, письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 серпня 2015 року, справу № 909/639/15 Господарського суду Івано-Франківської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Кузь В.Л., Орищин Г.В.

Розпорядженням в. о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 р. змінено склад колегії суддів, замість судді Кузь В.Л. (перебування у відпустці) введено суддю Галушко Н.А.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 р. прийнято апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Автоколона 2222» Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківськавтотранс», № 140 від 18.08.2015 р. (вх. № 01-05/9863/15 від 27.08.2015 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 23.09.2015 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення - знаходяться в матеріалах справи).

В судове засідання, яке відбулось 23.09.2015 р., представник апелянта/позивача прибув, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, доводи наведені в апеляційній скарзі підтримав, просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.08.2015 р. у справі № 909/639/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати недійсними абзаци 2 п. 1.2. «До говорів на надання послуг з вивезення побутових відходів» № 72/12 від 23.12.2012р. та № 82-1,13 від 19.04.2013р., які укладено між Департаментом комунального господарства, транспорту і зв'язку Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та Дочірнім підприємством «Автоко лона 2222» Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківськавтотранс», в частині зобов'язання ДП «Автоколона 2222» ВАТ «Івано-Франківськавтотранс» здійснювати «збір та вивезення листя, гілля дорожні змети чи інше сміття, яке утворюється фізич ними та юридичними особами, а також природними умовами на визначеній території, та знаходиться на контейнерному майданчику», судові витрати у даній справі у вигляді судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1218,0 грн. та судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 609,0 грн., всього - 1827 грн. 00 коп. покласти на Департамент ко мунального господарства, транспорту і зв'язку Виконавчого комітету Івано-Франківської мі ської ради.

Від відповідача прибули два (2) представники, через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду подали Відзив на апеляційну скаргу № 693/55-09/01в від 14.09.2015 р. (вх. № 01-04/5837/15 від 16.09.2015 р.), надали усні пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, доводи наведені у відзиві на скаргу підтримали, просять рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.08.2015 р. по справі № 909/639/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу ДП «Автоколона 2222» ВАТ «Івано-Франківськавтотранс» на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.08.2015 р. по справі № 909/639/15 - без задоволення.

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи та прибули в судове засідання, судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 909/639/15.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.08.2015 р. у справі № 909/639/15 залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 06.08.2015 року у справі № 909/639/15 (суддя Гриняк Б.П.) відмовлено в позові Дочірнього підприємства «Автоколона 2222» Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківськавтотранс» до Департаменту комунального господарства, транспорту і зв'язку Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним абзацу 2 п. 1.2 «Договорів на надання послуг з вивезення побутових відходів» № 72/12 від 23.12.2012 р. та № 82-1/13 від 19.04.2013 р. укладених між Департаментом комунального господарства, транспорту і зв'язку Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та ДП «Автоколона 2222» Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківськавтотранс», в частині зобов'язання ДП «Автоколона 2222» ВАТ «Івано-Франківськавтотранс» здійснювати збір та вивезення побутових, великогабаритних та ремонтних відходів, в тому числі листя, гілля дорожні змети чи інше сміття, яке утворюється фізичними та юридичними особами, а також природними умовами на визначеній території, та знаходиться на контейнерному майданчику» та залишено судові витрати за позивачем (з урахуванням клопотання про зміну позовних вимог) (абзац 1-й, 2-й резолютивної частини рішення) (а. с. 65, 66-69).

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду апелянт (Дочірнє підприємство «Автоколона 2222» Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківськавтотранс») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а. с. 80-86), просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.08.2015 р. у справі № 909/639/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним абзац 2 п. 1.2. «До говорів на надання послуг з вивезення побутових відходів» № 72/12 від 23.12.2012 р. та № 82-1/13 від 19.04.2013 р., укладених між Департаментом комунального господарства, транспорту і зв'язку Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та Дочірнім підприємством «Автоко лона 2222» Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківськавтотранс», в частині зобов'язання ДП «Автоколона 2222» ВАТ «Івано-Франківськавтотранс» здійснювати «збір та вивезення листя, гілля дорожні змети чи інше сміття, яке утворюється фізич ними та юридичними особами, а також природними умовами на визначеній території, та знаходиться на контейнерному майданчику» та судові витрати у даній справі у вигляді судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1218,0 грн. та судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 609,0 грн., всього - 1827 грн. 00 коп., покласти на Департамент ко мунального господарства, транспорту і зв'язку Виконавчого комітету Івано-Франківської мі ської ради.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають встановленим в судовому засіданні фактичним обставинам справи, відтак на думку апелянта, дане рішення згідно ст. 104 ГПК України підлягає скасуванню.

Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт вважає, що абз. 2 пунктів 1.2. спірних договорів, щодо зобов'язання надавати послуги по вивезенню листя, гілля дорожні змети чи інше сміття, яке утворюється фізичними та юридичними особами, а також природними умовами на визначеній території суперечить вимогам законодавства України, а саме: абз. 24 ст. 1 Закону України «Про відходи», які виключають можливість включення до складу останніх: "... листя, гілля дорожні змети чи інше сміття, яке утворюється фізичними та юридичними особами, а також природними умовами на визначеній території».

Крім того апелянт зазначає, що зазначені зобов'язання також суперечать вимогам Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яким передбачено обов'язок виконавця укласти договір на надання послуг, який підготовлений на основі типового договору. Так, Скаржник стверджує, що спірні договори, укладені на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, однак п.п. 1.2. спірних договорів, щодо зобов'язань скаржника укладати з фізичними та юридичними особами відповідно до типового договору договори про надання послуг по вивезенню листя, гілля дорожні замети чи інше сміття, яке утворюється фізичними та юридичними особами, а також природними умовами - є відступленням від змісту типового договору тому, що вказані види відходів не є побутовими відходами.

Також апелянт вважає, що в силу приписів ст. 634 ЦК України, зобов'язання, щодо укладення з юридичними та фізичними особами договорів будуть договорами приєднання, а тому вони можуть бути зміненими лише на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також, якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Крім того, апелянт стверджує, що споживачі не звертались з пропозицією укладати такі договори, які, в свою чергу, призведуть до додаткових доплат за надані послуги, які утворюються не ними і не є побутовими.

Апелянт заперечує висновки суду, що спірні договори є договорами про надання послуг та предметом доказування по справі є встановлення факту умисного введення відповідачем в оману позивача під час укладення таких договорів, однак, на думку апелянта, спірні договори не є публічними договорами, відповідно до ст. 633 ЦК України, а матеріали справи не містять жодних посилань на те, що відповідачем при укладення спірних догорів було введено позивача в оману.

Крім того, апелянт зазначає, що посилання суду на наказ № 75 від 22.03.2010 р. Міністерства з питань житлово-комунального господарства України «Про затвердження Рекомендованих норм надання послуг з вивезення побутових відходів» є протиправним, так як даний наказ, яким затверджено тарифи щодо відходів не було зареєстровано Міністерством юстиції України, відповідно до п. 1 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» № 493/92 від 03.10.1992 р., крім того, на дату укладення оспорюваних договорів, зазначений наказ втратив чинність відповідно до п. 1 наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України» № 271 від 01.11.2011 р.

Також апелянт стверджує, що місцевим судом залишено по заувагою той факт, що вивезення відходів, згідно абз. 4 п/п.3.6.1. п. 3.6. «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» (затвер джені наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарс тва від 17.05.2005 р. № 76, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 927/11207) віднесено до послуг по утриманню прибудинкових територій, а тому вивезення листя, гілля дорожніх заметів чи іншого сміття, яке утворюється фізичними та юридичними особами, а також природними умовами не може бути предметом договорів між скаржником та споживачами про надання послуг, так як є предметом договору дого вору про надання послуг по утриманню жилих будинків та прибудинкових територій.

Як вбачається з матеріалів справи № 909/639/15, 10.06.2015 р. Дочірнє підприємство «Автоколона 2222» Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківськавтотранс» звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Департаменту комунального господарства, транспорту і зв'язку Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання недійсними абзаців 2 пунктів 1.2. «Договорів на надання послуг з вивезення побутових відходів» № 72/12 від 23.12.2012 р. та № 82-1/13 від 19.04.2013 р., які укладено між Департаментом комунального господарства, транспорту і зв'язку виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та ДП «Автоколона 2222» Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківськавтотранс», в частині щодо зобов'язання ДП «Автоколона 2222» ВАТ «Івано-Франківськавтотранс» здійснювати «збір та вивезення побутових, великогабаритних та ремонтних відходів, в тому числі листя, гілля дорожні змети чи інше сміття, яке утворюється фізичними та юридичними особами, а також і природними умовами на визначеній території, та знаходяться на контейнерному майданчику» та внести зміни до «Договорів на надання послуг з вивезення побутових відходів» № 72/12 від 23.12.2012 р. та № 82-1/13 від 19.04.2013 р., виклавши абзац 2 п. 1.2 в редакції: «Збір та вивезення твердих побутових, великогабаритних та ремонтних відходів, які утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках розташованих на вулицях м. Івано-Франківська визначених у п. 1.3. даного Договору (крім відходів, пов'язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення» (а.с. 2-7).

Також з матеріалів справи вбачається, позивачем, 14.07.2015 р. подано клопотання за вх. № 10724/15 про зміну позовних вимог (а.с. 58-59), в якому позивач просив суд, викладену у позовній заяві вимогу про внесення змін у Договори на надання послуг з вивезення побутових відходів № 72/12 від 23.12.2012 та № 82-1/13 від 19.04.2013, укладені між ДП «Автоколона 2222» Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківськавтотранс» та Департаментом комунального господарства, транспорту і зв'язку Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради шляхом викладення абзацу 2 п.1.2 в новій редакції, залишити без розгляду.

Зазначене клопотання позивача прийнято місцевим судом до розгляду, та в цій частині клопотання позивача задоволено судом, що в силу ст. 22 ГПК України є правом позивача та не суперечить вимогам ГПК України, з огляду на таке.

В даному випадку позивач/апелянт відмовився від позовної вимоги зазначеної у пункті 2 прохальної частини позову.

Частиною 4 статті 22 ГПК України визначено, що до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до приписів постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» з наступними змінами та доповненнями (п.п. 3.11, 3.12) щодо того, що ст. 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або за явлення «додаткових» позовних вимог і в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову;

- збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру; якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову;

- заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК України, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

З огляду на вищезазначене, місцевий суд правомірно розглянув спір в межах позовних вимогз урахуванням клопотання позивача про зміну позовних вимог.

Отже, предметом спору у даній справі є визнання недійсним абзаців 2 п.п. 1.2. «Договорів на надання послуг з вивезення побутових відходів» № 72/12 від 23.12.2012 р. та № 82-1/13 від 19.04.2013 р. , укладених між Департаментом комунального господарства, транспорту і зв'язку виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та ДП «Автоколона 2222» ВАТ «Івано-Франківськавтотранс», в частині щодо зобов'язання ДП «Автоколона 2222» ВАТ «Івано-Франківськавтотранс» здійснювати «збір та вивезення побутових, великогабаритних та ремонтних відходів, в тому числі листя, гілля дорожні змети чи інше сміття, яке утворюється фізичними та юридичними особами, а також і природними умовами на визначеній території, та знаходяться на контейнерному майданчику».

Як вбачається з матеріалів даної справи, Позивач: Дочірнє підприємство «Автоколона 2222» Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківськавтотранс» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи: 30475732, місцезнаходження юридичної особи: 76014, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Степана Бандери, буд. 60, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 22.06.2015 р. (а. с. 49-50) та Статутом підприємства (а. с. 42-48).

Відповідач: Департамент комунального господарства, транспорту і зв'язку Виконавчого комітету Івано-Франківської міської є структурним підрозділом Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (п. 1.1. Положення про Департамент комунального господарства, транспорту і зв'язку Виконавчого комітету Івано-Франківської міської, зі всіма змінами та доповненнями до Положення), з правами юридичної особи, йому присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи: 37794186, місцезнаходження: 76018, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, буд. 7, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 22.06.2015 р. (а. с. 51) та Положенням про Департамент комунального господарства, транспорту і зв'язку Виконавчого комітету Івано-Франківської міської зі всіма змінами та доповненнями до нього (а. с. 27-38).

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачем (Дочірнім підприємством «Автоколона 2222» Відкритого акціонерного товариства «Івано-Франківськавтотранс») на адресу відповідача (Департамент комунального господарства, транспорту і зв'язку Виконавчого комітету Івано-Франківської міської) було подано Заяви : 05 березня 2012 року та 12 квітня 2013 року (а.с. 40, 41) на участь у проведенні конкурсу на вивезення твердих побутових, великогабаритних та ремонтних відходів на умовах визначених Організатором конкурсу (за лотом № 5 - територія ЖЕО № 5 - за заявою від 05 березня 2012 року та за лотом № 2 - територія колишнього ЖЕО № 2 - за заявою від 12 квітня 2013 року) (а. с. 40, 41).

На підставі вищезазначених заяв, 23 березня 2012 року між Департаментом комунального господарства, транспорту і зв'язку Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (Замовник - за договором, Відповідач - у справі) та Дочірнім підприємством «Автоколона 2222» ВАТ «Івано-Франківськавтотранс» укладено Договір № 72/12 на надання послуг з вивезення побутових відходів (надалі - Договір-1) (а. с. 10-12).

19 квітня 2013 року між Департаментом комунального господарства, транспорту і зв'язку Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (Замовник - за договором, Відповідач - у справі) та Дочірнім підприємством «Автоколона 2222» ВАТ «Івано-Франківськавтотранс» укладено Договір № 82-1/13 на надання послуг з вивезення побутових відходів (надалі - Договір-2) (а. с. 13-15).

Договори-1 та 2, сторонами укладено в письмовій формі єдиного документа, підписано повноважними представниками обох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст.ст. 207, 208 ЦК України, ст. 181 ГК України, є правомірними правочинами, в силу ст. 204 ЦК України, оскільки перед судом не доведено зворотного.

Слід зазначити, що спірні Договори-1 та 2 укладені між сторонами на підставі проведення конкурсу, переможцем якого є Дочірнє підприємство «Автоколона 2222» ВАТ «Івано-Франківськавтотранс» (Позивач - по справі) на умовах, визначених Організатором конкурсу .

Відповідно до п. 1.1 Договору-1, Виконавець (позивач - у справі) зобов'язався згідно з графіком надавати послуги з вивезення побутових відходів, визначені в п. 1.2 цього Договору, на території ЖЕО № 5 м. Івано-Франківська, межі якої визначено в п.1.3 цього Договору, а замовник зобов'язується виконувати обов'язки, передбачені цим Договором.

Пунктом 1.2. Договору-1 визначено перелік робіт та послуг:

- збір та вивезення твердих побутових, великогабаритних та ремонтних відходів, в тому "числі листя, гілля, дорожніх зметів та іншого сміття, яке утворюється фізичними та юридичними особами, а також природними умовами на визначеній території, та знаходиться на контейнерному майданчику; - прибирання контейнерних майданчиків; - укладання договорів з населенням та юридичними особами, які знаходяться на території, визначеній в п. 1.3 даного Договору; - збір коштів за надані послуги.

Згідно п. 1.3. Договору-1 «Характеристика та межі території», Виконавець зобов'язується надавати послуги, визначені в п. 1.2. цього Договору для усіх категорій споживачів, на таких вулицях міста: Тролейбусна, Хіміків, Целевича, Пасічна, Витвицького, Горбачевського, Ціолковського, Федьковича, Добролюбова, Глібова, Галицька (парні з 88 по 144, непарні з 145 по 203).

Відповідно до п. 1.1. Договору-2, Виконавець зобов'язався згідно з графіком надавати послуги з вивезення побутових відходів, визначені в п. 1.2 цього Договору, на території ЖЕО № 2 м. Івано-Франківська, межі якої визначено в п.1.3 цього Договору, а замовник зобов'язується виконувати обов'язки, передбачені цим договором.

Пунктом 1.3. Договору-2 «Характеристики та межі території» передбачено, що Виконавець зобов'язується надавати послуги, визначені в п. 1.2. цього Договору для усіх категорій споживачів, на таких вулицях міста: Берегова, Богунська, Буковинська, Бобикевича, Василіянок (парні з 22 по 68, непарні з 35 по 49), Військових ветеранів, Гаморака, Гарбарська, Галицька (будинки з парними номерами від 24 по 64 та непарними з 45 по 127), Довбуша, Достоєвського, Довга (непарні з 1 по 53, парні з 2 по 58а), Заболотівська, Запоріжська, Заклинських, Карпатська, Каховська, Кобилянської, Ковальська, Княгинин, Косівська, Краснодонців, Кулібіна, Короленко, Лєрмонтова, Макогона, Маланюка, Надрічна, Пекарська, Пашинського, ОСОБА_5, Пулюя, Пасічанська, Перехідна, Подільська, Промислова, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Слов'янська, Сніжна, Угорська, Українська, Ушинського, Церковна, Чиста, Шкільна.

Згідно умов наведених в абзацах 2 п.п. 1.2. вищезазначених Договорів-1 та 2, позивач зобов'язався здійснювати збір та вивезення побутових, великогабаритних та ремонтних відходів, в тому числі листя, гілля дорожні змети чи інше сміття, яке утворюється фізичними та юридичними особами, а також природними умовами на визначеній території, та знаходиться на контейнерному майданчику, тобто на умовах, визначених Організатором конкурсу.

Однак, як вбачається з апеляційної скарги, апелянт/позивач вважає, що вищезазначені абзаци 2 п.п. 1.2 Договорів-1 та 2, не відповідають вимогам Закону України «Про відходи», де чітко дано визначенню терміну «побутові відходи» і підлягають визнанню недійсними.

Крім того апелянт стверджує, що зазначені зобов'язання також суперечать вимогам Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яким передбачено обов'язок виконавця укласти договір на надання послуг, який підготовлений на основі типового договору.

Частиною 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Викладені у абзаці 3 преамбули Договорів (а. с. 10-12, 13-15) відомості свідчать, що зазначені вище Договори-1 та 2 були укладені на підставі Протоколів засідань конкурсної комісії з проведення конкурсів на визначення виконавців Послуг № 04 від 16.03.2012 р. та № 02 від 16.04.2015 р., відповідно.

Вказані конкурси проведені згідно «Порядку проведення конкурсу на надання послуг з вивезення побутових відходів», затвердженого постановою КМ України № 1173 від 16.11.2011 р. на підставі ст. 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пунктом 31 якого встановлено, що переможцем конкурсу протягом десяти календарних днів після прийняття конкурсною комісією рішень укладається договір на надання послуг з вивезення побутових відходів на певній території населеного пункту відповідно до типового договору, наведеного у додатку 2 (Типовий договір) .

Згідно з п/п 1 та 2 Типового договору-1 виконавець (позивач) зобов'язався:

- укласти договори на надання послуг з вивезення побутових відходів із фізичними та юридичними особами на території визначеній цим договором, відповідно до «Типового договору на надання послуг з вивезення побутових відходів», наведеного у додатку 1 до Правил:

- надавати послуги з вивезення побутових відходів відповідно до вимог законодавства про відходи, санітарних норм і правил. Правил, умов цього договору, актів замовника. В свою чергу, у відповідності до п. 11 «Типового договору на надання послуг з вивезення побутових відходів» розрахунок обсягу і вартості послуг здійснюється згідно з додатком 3 до Правил. Згідно останнього вказаний розрахунок здійснюється на підставі тарифу на вивезення 1 м. кв. відходів та норм, затверджених рішенням органу місцевого самоврядування.

За умовами вищевказаних Договорів-1 та 2, Виконавець (позивач) зобов'язався:

- укласти договори на надання послуг з вивезення побутових відходів із фізичними та юридичними особами на території визначеній цим договором, відповідно до «Типового договору на надання послуг з вивезення побутових відходів» ( п.п. 2.4.1. Договорів -1 та 2);

- надавати послуги з вивезення побутових відходів відповідно до вимог законодавства про відходи, санітарних норм і правил, Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, умов цього договору, актів замовника, рішень конкурсної комісії та погодженого замовником графіка надання послуг ( п.п. 2.4.2. Договорів-1 та 2);

- збір коштів проводити за затвердженими тарифами «.. у встановленому порядку» (п.2.4.12 Договору-1) чи «... вказаними у конкурсній пропозиції, затвердженими у встановленому порядку» ( п. 2.4.12 . Договору-2).

З огляду на викладене твердження апелянта в цій частині є помилковими.

Апелянт в апеляційній скарзі стверджує, що затверджені Івано-Франківським міськвиконкомом тарифи та Послуги, які надає позивач, норми їх надання не передбачають оплату послуг з вивезення листя, гілля дорожні змети чи інше сміття, яке утворюється фізичними та юридичними особами, а також природними умовами.

Відсутність вказаного тарифу, на думку позивача, позбавляє його можливості укладати із споживачами послуг договори та збирати кошти за надані послуги, оскільки це буде суперечити «Типовому договору на надання послуг з вивезення побутових відходів» та ст. 9 Закону України «Про ціни та ціноутворення», що буде порушувати права споживачів.

У зв'язку з чим, 18 березня 2015 р. позивач направляв на адресу відповідача лист № 27 щодо встановлення тарифів на надання послуг по збиранню та вивезенню листя, гілля дорожніх заметів та іншого сміття яке утворюється фізичними та юридичними особами на визначеній території (а. с. 16).

Листом № 624/55-09/01 від 17.04.2015 р. відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для затвердження тарифу, посилаючись на п. 9 приміток до «Рекомендованих норм надання послуг з вивезення побутових відходів», затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу № 75 від 22.03.2010 р.

Листом № 68 від 14.05.2015 р. позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти угоди про внесення змін до Договорів-1 та 2 виклавши абзаци 2 п. 1.2 вказаних договорів у новій редакції (а. с. 17).

14.05.2015 р. відповідачем на адресу позивача скеровано лист за № 1124/55-09/01, в якому відповідач зазначив, що позивач погодився взяти участь у конкурсі з визначення виконавця послуг на підставі конкурсної документації, розробленої згідно п. 5 Порядку, що передбачала вивезення гілля, тому підстав для укладання вищевказаних угод відсутні, остільки Договори-1 та 2 укладені із позивачем, як із переможцем конкурсу умови якого, у відповідності із п. 7 Порядку є обов'язкові для учасників конкурсу і конкурсної комісії.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач проводив вищевказані конкурси на підставі п. 7 рішення сесії Івано-Франківської міської ради № 546-18 від 29.12.2011 р.

Згідно конкурсної документації підготовленої Департаментом, як організатором конкурсу, в перелік робіт та послуг включено «збір та вивезення твердих побутових, великогабаритних та ремонтних відходів, в тому числі листя, гілля, дорожніх заметів та іншого сміття, яке утворилося фізичними та юридичними особами, а також природними умовами на визначеній території».

Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач у своїх конкурсних пропозиціях надав згоду взяти участь в конкурсі на вивезення твердих побутових, великогабаритних та ремонтних відходів на умовах, визначених організатором конкурсу (а.с. 40 та 41), відтак спірні Договори-1 та 2 були укладені з ДП «Автоколона 2222» ВАТ «Івано-Франківськавтотранс», як з переможцем конкурсу, який погодився на умови, визначені Організатором конкурсу, в т.ч. на умовах, викладених сторонами вільно в абзацах 2 п.п. 1.2. вищевказаних Договорів-1 та 2.

З аналізу вищенаведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що спірні відносини між сторонами з огляду на їх предмет регулюються відповідними приписами Господарського та Цивільного кодексів України щодо укладення договорів, є господарськими, що породжують господарські зобов'язання.

Так, ст. 179 Господарського кодексу України (надалі ГК України) визначено загальні умови укладання договорів суб'єктами господарювання, якими є сторони у даній справі. Так, встановлено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виробником є суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.

Згідно з частиною 4 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі якщо виконавець не є виробником, відносини між ним та виробником регулюються окремим договором, який укладається відповідно до вимог цієї статті.

Відповідно до п. 55 ч. 1ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до компетенції органів місцевого самоврядування належить визначення на конкурсних засадах юридичних осіб, які здійснюють у межах певної території збирання та перевезення побутових відходів спеціально обладнаними для цього транспортними засобами. Згідно п. 7 рішення сесії Івано-франківської міської ради від 29.12.2011 р. за №546-18, уповноважено Департамент комунального господарства, транспорту і зв'язку виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на проведення конкурсу з визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів з території м. Івано-Франківська.

Порядок проведення конкурсу на вивезення побутових відходів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2011 р. № 1173 «Питання надання послуг з вивезення побутових відходів», яка станом на час розгляду справи є чинною, не відміненою, не скасованою.

Відповідно до п. 5 Порядку для проведення конкурсу організатор конкурсу готує конкурсну документацію, умови якої, згідно п. 7 Порядку, є обов'язковими для виконання конкурсною комісією та його учасниками.

Як уже було зазначено, згідно конкурсної документації підготовленої Департаментом, як організатором конкурсу, в перелік робіт та послуг включено збір та вивезення твердих побутових, великогабаритних та ремонтних відходів, в тому числі листя, гілля, дорожніх заметів та іншого сміття , яке утворилось фізичними та юридичними особами, а також природними умовами на визначеній території, а ДП «Автоколона 2222» ВАТ «Івано-Франківськавтотранс» у своїх конкурсних пропозиціях надало згоду взяти участь в конкурсі на вивезення твердих побутових, великогабаритних та ремонтних відходів на умовах, визначених Організатором конкурсу.

Норма накопичення твердих побутових відходів, на підставі якої розраховані тарифи на послуги з вивезення побутових відходів та на підставі якої розраховані тарифи на послуги з вивезення побутових відходів для населення, включає об'єми утворення вуличного змету та відходів з площі зелених насаджень (листя, гілля) на прибудинковій території і відповідно оплачується населенням у складі тарифу на вивезення твердих побутових відходів.

Відповідно до п.п. 2.4.5 Правил благоустрою м. Івано-Франківська, які затверджені рішенням сесії міської ради, керівники підприємств, організацій, установ, незалежно від їх відомчої належності і форм власності , підприємці, громадяни, які мають житлові будинки, будівлі та споруди іншого призначення у особистій власності або користуванні, зобов'язані забезпечувати укладання договорів зі спеціалізованими підприємствами міста на вивіз сміття, опалого листя та відходів згідно з санітарними паспортами та здійснення своєчасної сплати за вивіз сміття та опалого листя відповідно до діючих тарифів.

Виходячи із предмету спору у даній справі та відповідно до частин 1 та 3 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно з частинами 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Вказану правову позицію викладено у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними».

Слід зазначити, відповідно до частини 1 статті 627 ЦК України та статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З врахуванням вищевикладених норм та фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем не доведено наявності підстав, з якими закон пов'язує недійсність правочину на момент укладення між сторонами договору, а тому правомірно відмовив у позові.

Покликання апелянта на те, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договорів, які на його думку є публічними, а не договорами про надання послуг, як помилково зазначив суд, на думку колегії суддів не змінює предмета спору у даній справі та підстав доказування в частині, що стосується визнання недійсними абз. 2 п.п. 1.2. Договорів-1 та 2, незалежно від характеру договірних правовідносин, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені зокрема, частиною 1 ст. 203 ЦК України, що не знайшло свого підтвердження в апеляційній скарзі.

Твердження апелянта, що місцевий суд безпідставно взяв до уваги наказ № 75 від 22.03.2010 р., який не був зареєстрованим у Міністерстві юстиції України, відповідно до п. 1 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» № 493/92 від 03.10.1992 р. та на дату укладення Договорів-1 та 2 втратив чинність, не є підставою для скасування судового рішення у даній справі, оскільки абзаци 2 п.п. 1.2. Договорів-1 та 2, які позивач просить визнати недійсними, були укладені між сторонами на підставі Протоколів засідань конкурсної комісії з проведення конкурсів на визначення виконавців Послуг № 04 від 16.03.2012 р. та № 02 від 16.04.2015 р., відповідно, які не оскаржені, не відмінені, а самі конкурси не визнані у встановленому законом порядку не дійсними. В умовах Договорів-1 та 2 відсутнє будь-яке посилання на наказ № 75 від 22.03.2010 р.

Слід зазначити, що рішення Відповідача про затвердження умов конкурсу з визначення виконавця послуг, яким у перелік робіт та послуг включено «збір та вивезення твердих побутових, великогабаритних та ремонтних відходів, в тому числі листя, гілля, дорожніх заметів та іншого сміття, яке утворилося фізичними та юридичними особами, а також природними умовами на визначеній території» на підставі яких укладалися між сторонами Договори-1 та 2, зокрема, з позивачем, як переможцем конкурсу на умовах, які були передбачені конкурсною документацією, не визнано недійсним, не скасовано, не відмінено, таких доказів апелянт суду не представив.

Твердження апелянта викладені в апеляційній скарзі, що абз. 2 п. 1.2. Договорів-1 та 2 порушують вимоги абз. 11 ч. 1 ст. 1 та п. 1 ст. 16 Закону ЖКП, абз. 24 ст. 1 та ч.1 ст. 35-1 Закону, а також ст. 634 ЦК України є припущеннями останнього, тим більше, що апелянт не довів перед судом належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 33 та 34 ГПК України погіршення умов споживачів за договорами приєднання, такі договори в матеріалах справи відсутні, апелянтом не подані.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що Відповідач не мав права затверджувати умови конкурсу з визначення виконавця послуг, яким у склад послуг включено послуги з вивезення листя, гілля дорожніх зметів чи іншого сміття, яке утворюється фізичними і юридичними особами, а також природними умовами, так як є виконавчим органом органу місцевого самоврядування Івано-Франківської міської ради є безпідставним, оскільки відповідно до Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування (частина друга статті 5). В Основному Законі України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і Законів України. Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, в межах визначених Конституцією України (ст.ст. 19, 140, 143, 144, 146 Конституції України). В той же час, органи місцевого самоврядування в межах закону мають право вільно вирішувати будь-яке питання, в т.ч. делегувати свої повноваження відповідному створеному ним виконавчому органу.

В нашому випадку таким виконавчим органом, з делегованими повноваженнями є Відповідач, який діє на підставі Положення про Департамент комунального господарства, транспорту і зв'язку виконавчого комітету Івано-Франківської області, затверджене рішенням ІІ сесії шостого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради № 263-ІІ від 07.07.2011 р. (а.с. 27 - 32), із наступними доповненнями і змінами до нього внесеними рішенням 14 сесії шостого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради № 405-14 від 15.09.2011 р. (а.с. 32/зворот-33), рішенням 18 сесії шостого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради № 551-18 від 29.12.2011 р. (а.с. 33/зворот - 34), рішенням 34 сесії шостого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради № 987-34 від 07.03.2013 р. (а.с. 34/зворот), рішенням 36 сесії шостого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради № 1119-36 від 06.06.2013 р.(а.с. 36), рішенням Івано-Франківської міської ради № 1177-37 від 08.08.2013 р., яке прийнято на 37 сесії шостого демократичного скликання (а.с. 35), рішенням 50 сесії шостого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради № 1580-50 від 03.12.2014 р. (а.с. 37). В свою чергу відповідач: Департамент комунального господарства, транспорту і зв'язку виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, за організаційно-правовою формою, є органом місцевого самоврядування, юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ: 37794186, місцезнаходження: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 7, що підтверджується Витягом з ЄДРЮО та ФОП № 20724115. Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР ( із змінами і доповненнями), зокрема, передбачено право виконавчих органів ради розглядати і вирішувати питання, віднесені відповідною радою до їх компетенції, шляхом прийняття відповідних актів, які можуть бути скасовані відповідною радою, і що раді належить право скасовувати акти виконавчих органів, які не відповідають Конституції України чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим в межах її повноважень (ч. 9 ст. 59, п. 15 ч. 1 ст. 26 Закону України № 280/97-ВР) та/або у судовому порядку.

Відповідно до п. 55 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до компетенції органів місцевого самоврядування належить визначення на конкурсних засадах юридичних осіб, які здійснюють у межах певної території збирання та перевезення побутових відходів спеціально обладнаними для цього транспортними засобами. Радою відповідачу делеговано повноваження підготовлення конкурсної документації, як Організатору конкурсу, в перелік робіт та послуг було включено збір та вивезення твердих побутових відходів, великогабаритних та ремонтних відходів, в т.ч. листя, гілля, дорожніх зметів та іншого сміття, яке утворилося фізичними та юридичними особами, а також природними умовами на визначеній території.

Інші твердження апелянта/позивача, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Відповідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.08.2015 року у справі № 909/639/15 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Також колегія суддів, за власною ініціативою, вирішила виправити описку в вступній частині ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 р. (а. с. 76-77) по справі № 909/639/15, а саме, слова та цифри: «у справі № 907/658/13 (суддя В.С. Русняк) слід читати: «у справі № 909/639/15 (суддя Гриняк Б.П.)» і далі за текстом, не міняючи суті ухвали.

Керуючись ст.ст. 4-3, 22, 32 - 34, 43, 44, 89, 98, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Виправити описку в вступній частині ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 р. (а. с. 76-77) по справі № 909/639/15, а саме, слова та цифри: «у справі № 907/658/13 (суддя В.С. Русняк)» слід читати: «у справі № 909/639/15 (суддя Гриняк Б.П.)» і далі за текстом, не міняючи суті ухвали.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.08.2015 року у справі № 909/639/15 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

3. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.

В судовому засіданні 23.09.2015 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 28.09.2015 р.