Постанова

від 21.09.2015 по справі 917/328/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2015 р. Справа № 917/328/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

першого відповідача - не з'явився

другого відповідача -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого відповідача (вх.№4132 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 26.03.15 у справі № 917/328/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнсон", м. Полтава,

до 1. Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ,

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Полтава

про стягнення грошових коштів у розмірі 1 330 803,80 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнсон" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до 1.Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м.Київ та 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Полтава про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу "Класичний плюс" №Д-2007899/115/1966 від 23.05.2014 р. та договором поруки від 22.08.2014 р. у розмірі 1 330 803,80 грн., з яких: 1 150 000,00 грн. - сума вкладу, 97 544,64 грн. - проценти, 7 809,58 грн. - 3 % річних, 74 449,70 грн. - інфляційні нарахування та 1000, 00 грн. - сума боргу відповідно до договору поруки, з посиланням на нележне виконання відповідачами своїх договірних зобов'язань, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

05.03.2015 р. позивачем до суду надано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої заявлені вимоги про стягнення частини суми вкладу у розмірі 1000,00 грн., частини суми процентів у розмірі 100,00 грн., частини суми 3% річних у розмірі 100,00 грн., частини суми інфляційних нарахувань у розмірі 100,00 грн., 100,00 грн. - суми боргу відповідно до договору поруки.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.03.2015 року у справі №917/328/15 (суддя Киричук О.А.) позов задоволено повністю; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнсон" частину суми основного боргу (вкладу) у розмірі 1000,00 грн., частину суми 18% річних у розмірі 100,00 грн., частину суми 3% річних у розмірі 100,00 грн., частину інфляційних нарахувань у розмірі 100,00 грн. та 1 686,46 грн. витрат по сплаті судового збору; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Полтава на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнсон" суму боргу у розмірі 100,00 грн. та 140,54 грн. витрат по сплаті судового збору.

Перший відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи при його прийнятті, просить скасувати рішення господарського суду повністю та прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі зазначив, що суд першої інстанції не дав належної оцінки наявним доказам у справі, давши наведеним поясненням однобічну оцінку не проаналізувавши їх, посилаючись на те, що чинним законодавством не передбачено задоволення вимог окремих кредиторів банку поза межами процедури ліквідації банку; вважає, що позивачем при пред'явлені позову, невірно обрано спосіб захисту права, оскільки договір банківського вкладу закінчився у зв'язку з повним виконанням шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача, а відносини, що існували на момент подачі позовної заяви, були врегульовані договором банківського рахунку, а не банківського вкладу, отже на момент подання позовної заяви фактично та юридично грошові кошти в заявленому розмірі вже не є банківським вкладом.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що відмова банку ПАТ "Дельта банк" у поверненні грошових коштів з банківського вкладу позивачу суперечать вимогам чинного законодавства.

Другий відповідач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розпорядженням секретаря третьої судової палати від 06.08.2015 року, у зв'язку з відпусткою судді Плужника О.В., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду скарги.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 23 квітня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (перший відповідач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнсон» (позивач, вкладник, кредитор) було укладено договір банківського вкладу «Класичний» № Д-27899/01/1946.

Відповідно до статті 1 "Предмет договору" вищезазначеного договору від 23.04.2014 р., банк відкриває вкладнику вкладний рахунок № 26107032007899 (далі - рахунок), а вкладник вносить на рахунок грошові кошти у сумі 400 000,00 грн. (далі - вклад) , на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Внесення вкладником грошових коштів підтверджується банком шляхом видачі виписки про рух коштів; вклад розміщується на строк з дати зарахування коштів на рахунок по 23.05.2014 року включно; внесення вкладником коштів на рахунок має бути здійснено протягом 5 робочих днів з дати підписання цього договору; вкладник має право здійснювати додаткове внесення коштів на рахунок; банк має право встановлювати обмеження щодо додаткового внесення коштів на рахунок в сумах, які визначаються внутрішніми нормативними документами банку, про встановлення таких обмежень банк зобов'язаний письмово повідомити вкладника шляхом направлення відповідного листа протягом 3-х банківських днів з дати прийняття банком такого рішення.

Статтею 2 договору від 23.04.2014 р. передбачено, що процентна ставка за вкладом становить 22% відсотки річних; нарахування процентів на вклад здійснюється за фактичну кількість днів у місяці та році (28-29-30-31/365-366).При розрахунку процентів враховується фактичний залишок коштів на рахунку станом на кінець кожного календарного дня періоду, за який здійснюється нарахування процентів; проценти на вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження коштів на рахунок, до дня, який передує їх поверненню вкладникові або списанню з рахунка з інших підстав; сплата нарахованих процентів здійснюється щомісячно, в перший робочий день кожного календарного місяця, що слідує за розрахунковим, а також в день закриття рахунку, шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок вкладника №26004000067217 відкритий в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023.

У п. 2.6 договору від 23.04.2014 р., в останній день строку, на який був розміщений вклад, банк перераховує суму вкладу та суму нарахованих процентів на поточний рахунок клієнта, визначений в п.2.2 цього договору.

На виконання умов вищезазначеного договору, 23.04.2014 р. позивач вніс на вкладний рахунок грошові кошти в сумі 400 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 867 від 23 квітня 2014 р. та грошові кошти в сумі 750 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 899 від 05.05.2014 р. та випискою банку по особовим рахункам з 05.05.2014 р. по 06.05.2014 р.

23.05.2014 р. між першим відповідачем та позивачем укладено договір банківського вкладу "Класичний плюс" № Д-2007899/115/1966 (далі - договір від 23.05.2014 р.), відповідно до умов якого банк відкриває вкладнику вкладний рахунок, а вкладник вносить на рахунок грошові кошти в сумі 1150 000,00 грн. на умовах т в порядку, визначених цим договором. 22.08.2014 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору від 23.05.2014 р.

У п.п. 1.2 - 1.4 договору від 23.05.2014 р. зазначено, що внесення вкладником грошових коштів підтверджується банком шляхом видачі виписки про рух коштів; вклад залучається на строк з моменту зарахування коштів на рахунок по 25.08.2014р. включно.

У п. 2.6 договору від 23.05.2014 р. зазначено, що в останній день строку, на який був розміщений вклад, банк перераховує суму вкладу та суму нарахованих процентів на поточний рахунок вкладника, визначений в п.2.2 цього договору.

Згідно з додатковою угодою №1 до договору від 23.05.2014 р., сторони домовились продовжити (пролонгувати) строк залучення депозитного вкладу до 26.11.2014 р. включно.

Випискою банку по особовим рахункам за 23.05.2014 р. підтверджується перерахування позивачем 1150000,00 грн. на вкладний рахунок по договору від 23.05.2015 р.

28.11.2014 p. TOB «Юнсон» отримало від ПАТ «Укрсоцбанк» довідку про те, що на рахунок відкритий в ПАТ «Укрсоцбанк» (МФО 300023) за період з 26.11.2014 р. по 28.11.2014р. перерахування від першого відповідача не надходили.

01.12.2014 р. ТОВ «Юнсон» направив на адресу ПАТ "Дельта Банк" лист (вих. №161 від 01.12.2014р.) з вимогою виконання умов договору від 23.05.2014 р. щодо перерахування суми вкладу та нарахованих процентів на поточний рахунок Вкладника відкритий в ПАТ «Укрсоцбанк» (МФО 300023).

Позивач зазначає, що внаслідок порушення відповідачем1 зобов'язання щодо повернення позивачу вкладу в розмірі 1 150,000,00 грн., відповідно до умов договору від 23.05.2014 р. та додаткової угоди № 1, у першого відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 1150000,00 грн.; з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач просив стягнути частину суми вкладу у розмірі 1000,00 грн.

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з ч. 3 ст. 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно з ч. 1,2 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.; за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

У підпункту 7.1.1. п.7.1. ст.7 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" зазначено, що вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору. Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних), поточних та кореспондентських рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками. (пп.7.1.4. п.7.1. ст.7 цього Закону).

Правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими структурними підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, виборчим блокам політичних партій регулюються Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003року №492, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 р. за №1172/8493 (далі - Інструкція).

За п.1.5. Інструкції умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.

Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору (п.1.8 Інструкції).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що першим відповідачем не спростовані обставини, на які посилається позивач, доказів повернення вкладу відповідно до умов договору від 23.05.2014 р. та додаткової угоди 1 не надано, та задовольнив позовні вимоги про стягнення частини вкладу у розмірі 1000,00 грн.

Згідно положень ч. 1 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.5 ст.1061 Цивільного кодексу України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з першого відповідача частини процентів по депозиту у розмірі 100,00 грн. за період з 25.08.2014 р. по 25.11.2014 р.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, відповідачу нараховано 3% річних за період з 26.11.2014 р. по 12.02.2015 р. у розмірі 7 809,58 грн. та інфляційні нарахування за період з 01.12.2014 р. по 01.02.2015 р. у розмірі 74 449,70 грн. З урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача 1 частину нарахованих 3 % річних у розмірі 100,00 грн. та частину інфляційних нарахувань у розмірі 100,00 грн.

Суд першої інстанції правомірно стягнув з першого відповідача частину 18 % річних в сумі 100 грн., частину 3 % річних у розмірі 100,00 грн. та частину інфляційних нарахувань у розмірі 100,00 грн.

22.08.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Юнсон» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.1 (далі - другий відповідач, поручитель) укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати у обсязі 1000,00 грн. за своєчасне і повне виконання зобов'язань

Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» по договору банківського вкладу «класичний плюс» № Д-2007899/115/1966 від 23 травня 2014 р. з додатковою угодою від 22 серпня 2014 р.

У п. 2.1 договору поруки зазначено, що у разі невиконання боржником зобов'язань за договором банківського вкладу «класичний плюс» № Д-2007899/115/1966 від 23 травня 2014р. з додатковою угодою від 22 серпня 2014 р., поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у обсязі 1000,00 грн.

Пунктом 3.1 договору поруки передбачено, що цей договір є чинним з моменту підписання і діє до повного виконання договору банківського вкладу «класичний плюс» №Д-2007899/115/1966 від 23 травня 2014 р. з додатковою угодою від 22 серпня 2014 р.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У відповідності з ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно з ст.543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Суд першої інстанції обґрунтовано, у зв'язку з порушенням першим відповідачем зобов'язання щодо повернення вкладу та сплати процентів, стягнув з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 100,00 грн. на підставі договору поруки від 22 серпня 2014р.

Колегія суддів вважає, посилання першого відповідача в апеляційній скарзі на введення тимчасової адміністрації з 2.03.2015р. та норми Закону України» Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» безпідставним виходячи з наступного.

Відповідно до ч.6. ст. 36 Закону України» Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо: 1) виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, Колегія суддів вважає, посилання першого відповідача в апеляційній скарзі на введення тимчасової адміністрації з 2.03.2015р. та норми Закону України» Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» безпідставним виходячи з наступного.

Відповідно до ч.6. ст. 36 Закону України» Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо: 1) виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, так як на час звернення до суду та розгляду справи про обставини щодо запровадження тимчасової адміністрації суду не було відомо, строк повернення вкладу настав 27.11.2014р. встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, так як на час звернення до суду та розгляду справи про обставини щодо запровадження тимчасової адміністрації суду не було відомо, строк повернення вкладу настав 27.11.2014р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що першим відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви першого відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 530, 543, 546, 553, 554, 625, 1058, 1061 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 26.03.2015 р. по справі №917/328/15 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 28.09.15

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.