Постанова

від 29.09.2015 по справі 916/2276/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2015 р.Справа № 916/2276/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.

суддів : Діброви Г.І., Лисенко В.А.,

при секретарі судового засідання Максіміхіній Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, за довіреністю;

від відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України В«Одеський завод будівельних матеріалівВ»

на рішення господарського суду Одеської області від 03 серпня 2015 року

по справі № 916/2276/15

за позовом Малого підприємства В«ТекомВ» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю

до Державного підприємства Міністерства оборони України В«Одеський завод будівельних матеріалівВ»

про стягнення 44 457,43 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Мале підприємство В«ТекомВ» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України В«Одеський завод будівельних матеріалівВ» 44 457,43 грн., з яких 24152,21 грн. основної заборгованості, 17336,81 грн. інфляційних втрат, 1439,21 грн. 3% річних та 1529,20 грн. пені за договором підряду № 20/13 від 03.04.2013 р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03 серпня 2015 року по справі № 916/2276/15 (суддя Панченко О.Л.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" на користь Малого підприємства "Теком" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю заборгованість у сумі 24152,21 грн., інфляційні втрати у сумі 17326,71 грн., 3% річних у сумі 1439,21 грн., а також судовий збір у сумі 1763,74 грн.

В решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення вищенаведених сум основної заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у сумі 1529,20 грн. не підлягають задоволенню у зв'язку зі спливом позовної давності.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Державне підприємство Міністерства оборони України В«Одеський завод будівельних матеріалівВ» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відновити провадження у справі та призначити судову експертизу щодо виконання умов вищезгаданого договору підряду.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Так, відповідач вказує, що результаті обстеження комісією Державного підприємства Міністерства оборони України В«Одеський завод будівельних матеріалівВ» об'ємів виконаних робіт було встановлено, що фактично будівельні роботи за договором підряду № 20/13 від 03.04.2013 р. не були виконані, внаслідок чого 25.05.2015 р. було порушено кримінальне провадження № 42015161010002775 за ознаками ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України за фактом внесення неправдивих відомостей до актів виконаних робіт у 2013 році невстановленими службовими особами Державного підприємства Міністерства оборони України В«Одеський завод будівельних матеріалівВ» , що спричинило тяжкі наслідки у вигляді матеріальних збитків на суму 196 тисяч гривень.

Також, скаржник зазначає, що судом було проігноровано його клопотання про зупинення провадження у справі та призначення експертизи у зв'язку з порушенням вказаного кримінального провадження.

У судовому засіданні 29.09.2015 р. представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, з мотивів, викладених у відзиві.

Заявлене відповідачем клопотання про призначення судової експертизи щодо виконання умов договору підряду № 20/13 від 03.04.2013 р. відхилено судом апеляційної інстанції у зв'язку з недоцільністю, так як проведення позивачем будівельних робіт підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання виконаних будівельних робіт за травень 2013 р. від 31.05.2013 р. та не спростовано відповідачем жодними доказами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03.04.2013 р. між Малим підприємством "Теком" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (Підрядник) та Державним підприємством Міністерства оборони України "Одеський завод будівельних матеріалів" (Замовник) був укладений договір підряду № 20/13, за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе обов'язок здійснити комплекс робіт з ремонту даху кабін 10-ти козлових кранів Замовника, розташованих за адресою: м Одеса, 4-й Басейний провулок, 7.

Пунктом п. 2.1 договору визначено, що договірна ціна робіт, доручених для виконання Підряднику, становить 24152,21 грн., в т.ч. ПДВ 4025,37 грн.

Підрядник зобов'язаний виконати роботи, зазначені в п. 1.1 договору, протягом 35 робочих днів з моменту перерахування авансу. Закінчення робіт оформлюється сторонами шляхом підписання Акту виконаних робіт та Акту здачі об'єкта в експлуатацію. За згодою сторін проміжні етапи виконання робіт можуть також оформлятися окремими проміжними актами виконаних робіт (п. 3.1 договору).

Право власності на виконані Підрядником роботи переходить до Замовника після остаточного розрахунку за виконані роботи, за винятком тієї частини робіт, яка оплачена сумою авансу згідно з п. 2.2 договору (п. 3.2 договору).

У пункті 4.2 договору сторони узгодили, що остаточні розрахунки за виконані роботи з Підрядником здійснюються через п'ять днів після підписання Акту виконаних робіт. Замовник вправі затримати остаточні розрахунки за роботи, виконані з недоробками та дефектами, виявленими при підписанні Акту виконаних робіт, до їх повного усунення.

Пунктом 8.3 договору передбачено, що при порушенні передбачених цим договором термінів оплати виконаних Підрядником робіт Замовник сплачує неустойку в розмірі 0,05% від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше розміру подвійної облікової ставки НБУ.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного його виконання (п. 10.1 договору).

Згідно акту приймання виконаних будівельних робіт за травень 2013 р. від 31.05.2013 р. та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2013 р. від 31.05.2013 р., на виконання договору підряду № 20/13 від 03.04.2013 р. позивач виконав будівельні роботи на загальну суму 24152,21 грн., однак відповідач не здійснив оплату виконаних робіт.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 853 названого Кодексу замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 1 статті 854 ЦК України встановлено, що замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору підряду № 20/13 від 03.04.2013 р. позивач виконав будівельні роботи на загальну суму 24152,21 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актом приймання виконаних будівельних робіт за травень 2013 р. від 31.05.2013 р. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2013 р. від 31.05.2013 р. (а.с.15-17). Ці документи підписані сторонами та скріплені печатками останніх, проте відповідач виконані роботи не оплатив.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність спірної заборгованості у розмірі 24152,21 грн., оскільки вона підтверджена вищенаведеними матеріалами справи та не спростована відповідачем.

Також судова колегія перевірила розрахунок інфляційних втрат та 3% річних і за результатами перерахунку дійшла висновку про вірність розрахунків, здійснених позивачем та їх обґрунтованість, а тому в цій частині оскаржуване рішення також слід залишити без змін, як прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Що стосується позовної вимоги щодо стягнення з відповідача пені у сумі 1529,20 грн., місцевий господарський суд також дійшов вірного висновку про те, що дана вимога задоволенню не підлягає у зв'язку зі спливом позовної давності.

Посилання апелянта на те, що в результаті обстеження комісією Державного підприємства Міністерства оборони України В«Одеський завод будівельних матеріалівВ» об'ємів виконаних робіт було встановлено, що фактично будівельні роботи за договором підряду № 20/13 від 03.04.2013 р. не були виконані, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки, по-перше, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження своїх доводів, наприклад, акт обстеження чи відповідної доповідної тощо; по-друге, відповідачем також не надано будь-яких доказів визнання акту приймання виконаних будівельних робіт за травень 2013 р. від 31.05.2013 р. недійсним, а отже, даний акт є належним доказом виконання позивачем робіт за договором підряду.

Доводи скаржника щодо порушення 25.05.2015 р. кримінального провадження № 42015161010002775 за ознаками ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України за фактом внесення неправдивих відомостей до актів виконаних робіт у 2013 році невстановленими службовими особами Державного підприємства Міністерства оборони України В«Одеський завод будівельних матеріалівВ» , що спричинило тяжкі наслідки у вигляді матеріальних збитків на суму 196 тисяч гривень, також не приймаються до уваги судовою колегією, так як згідно ч. 4 ст. 35 ГПК України саме вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Однак, як пояснили представники сторін у судовому засіданні 29.09.2015 р., вирок суду за вказаним кримінальним провадженням на час перегляду даної справи відсутній, а сам по собі факт наявності вказаного кримінального провадження не підтверджує те, що мало місце внесення неправдивих відомостей до акту приймання виконаних будівельних робіт за травень 2013 р. від 31.05.2013 р.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно п. 2 ч. 2 ст. 112 ГПК України встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення є підставою для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами.

Твердження відповідача про те, що в оскаржуваному рішенні місцевим господарським судом не було вирішено заявлене у судовому засіданні 03.08.2015 р. клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з порушенням вказаного вище кримінального провадження та необхідністю призначити експертизу, не відповідає матеріалам справи, оскільки згідно протоколу судового засідання від 03.08.2015 р. у представників сторін не було клопотань та заяв (а.с. 35).

Згідно ч. 5 ст. 81-1 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з протоколами і протягом п'яти днів після їх підписання подавати письмові зауваження з приводу допущених у протоколах неправильностей або неповноти протоколу. Зауваження на протоколи у всіх випадках долучаються до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія не виявила жодних зауважень на протокол від 03.08.2015 р.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджується заявлення представником відповідача у судовому засіданні 03.08.2015 р. клопотання про зупинення провадження у справі, а отже, це клопотання не вирішувалось господарським судом першої інстанції.

Посилання скаржника на необхідність зупинення провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України у зв'язку з порушенням 25.05.2015 р. кримінального провадження № 42015161010002775 є необґрунтованими, так як частиною 1 статті 79 ГПК України передбачено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Матеріалами справи підтверджується лише наявність кримінального провадження № 42015161010002775, жодних доказів розгляду відповідної справи іншим судом матеріали справи не містять, а відтак, відсутні і підстави для зупинення провадження у даній справі згідно ч. 1 ст. 79 ГПК України.

Щодо доводів апелянта про необхідність призначити господарським судом судову експертизу та зупинити у зв'язку з цим провадження у справі на підставі п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України, судова колегія зазначає наступне.

Згідно п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23 березня 2012 року № 4, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Відповідно до п. 5 вказаної постанови питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Вивчивши обставини справи та вислухавши доводи сторін щодо наведеного клопотання та врахувавши викладені вище положення пленуму Вищого господарського суду України, судова колегія дійшла висновку про відсутність необхідності призначення судової експертизи.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Оскільки матеріалами справи не підтверджується заявлення відповідачем у суді першої інстанції клопотання про призначення експертизи, то у суду апеляційної інстанції будуть відсутні підстави для прийняття висновку такої експертизи, в разі її призначення, в якості додаткового доказу по справі.

За таких обставин, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених ст. 104 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись ст.99, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України В«Одеський завод будівельних матеріалівВ» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 03 серпня 2015 року по справі № 916/2276/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписаний 01.10.2015 року.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя Г.І. Діброва

Суддя В.А. Лисенко