Ухвала

від 17.09.2015 по справі 2а/1570/6345/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 2а/1570/6345/2011

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М. Г

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Вербицької Н.В., Кравця О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження засіданні апеляційну скаргу Роздільнянської міжрайонної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2012 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна» до Роздільнянської міжрайонної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 21 квітня 2011 року № 0000192300 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Роздільнянська МДПІ Одеської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2012 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Біоіл Універсал Україна».

Постановою від 15 серпня 2012 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Одеський окружний адміністративний суд в повному обсязі задовольнив адміністративний ТОВ «Біоіл Універсал Україна» про скасування податкового повідомлення-рішення від 21 квітня 2011 року № 0000192300 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 12 401,25 грн. (9 921 грн. за основним платежем та 2 480,25 грн. за штрафними санкціями).

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права. При цьому апеляційна скарга в якості обґрунтувань вимог містить доводи, які викладені в акті перевірки та письмових запереченнях на адміністративний позов.

ТОВ «Біоіл Універсал Україна» надало письмові заперечення на адміністративний позов, в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.

Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог суд першої інстанції встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна» зареєстроване виконавчим комітетом Іллічівської міської ради Одеської області, з 18 вересня 2006 року перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби (т.2 а.с.27), з 25 січня 2008 року зареєстроване платником ПДВ (т.1 а.с.15).

Суд першої інстанції встановив, що 17 вересня 2010 року позивач подав до Роздільнянської МДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за 8 місяць 2010 року із додатками (т.1 а.с.36-43), яка разом із додатками отримана податковим органом 17 вересня 2010 року (т.1 а.с.35).

04 лютого 2011 року відповідач надіслав на адресу позивача запрошення № 1520/15 (т.1 .а.с.66), у якому на підставі ст. 20 Податкового кодексу України та п. 4.2 Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведені перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України від 18.04.2008 року № 266, з метою усунення розбіжностей за даними системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні інформаційних баз ДПА України, просив надати пояснення та завірені належним чином копії документів, що підтверджують взаємовідносини з контрагентами, зазначеними у додатках, за звітні податкові періоди серпень, жовтень 2010 року.

Запрошення № 1520/15 отримано позивачем 04 лютого 2011 року. (т.1 а.с.66)

також суд першої інстанції встановив, що 17 лютого 2011 року позивачем надав відповідь на запрошення відповідача вих. № 38 (т.1 а.с.69), у якій зазначив, зокрема, що: у запрошенні підстави запрошення, дата і час відсутні, а також воно не містить печатку РМ ДПІ; не вказані підстави для надання відповідачу письмових пояснень та копій документів, як це передбачає ПК України та п. 4.2 наказу ДПА № 266 від 18 квітня 2008 року; сповіщено, що інформація, яка вказана у додатках до запрошення, містить дані, що не відповідають задекларованим даним, які містяться у додатках за звітні податкові періоди серпень, жовтень 2010 року. Відповідь на запрошення отримана податковим органом 21 лютого 2011 року. (т.1 а.с.69).

В період з 15 по 28 березня 2011 року, на підставі направлення від 15 березня 2011 року № 191 (т.2 а.с.26), згідно пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, у зв'язку з надходженням доповідної записки від відділу оподаткування юридичних осіб Роздільнянської МДПІ (т.2 а.с.21) та відповідно до наказу Роздільнянської МДПІ від 15.03.2011 року № 267 (т.1 а.с.34), проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Біоіл Універсал Україна» з питань дотримання податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податку на додану вартість за серпень 2010 року.

За результатами перевірки складений акт від 04 квітня 2011 року № 356-66/23-00/34490471 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна» (код ЄДРПОУ 34490471) щодо дотримання податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податку на додану вартість за серпень 2010 року» (т.1 а.с.14-32).

суд першої інстанції встановив, що відповідно до висновку акта перевірки, податковим органом встановлено порушення ТОВ «Біоіл Універсал Україна»: ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 та пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 4.4 Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.1997 року № 166, зареєстрованим в Мін'юсті України 09.07.1997 року № 250/2054, що призвело до заниження суми ПДВ по податковій Декларації за серпень 2010 року у сумі 9921 грн.

Суд першої інстанції встановив, що висновків про порушення позивачем вимог податкового та іншого законодавства податковий орган дійшов виходячи з того, що угода укладена між ТОВ «Біоіл Універсал Україна» та ТОВ «Шторм» - договір купівлі-продажу соняшника № 51008-005-532 від 27.08.2010 року, має ознаки нікчемності, оскільки ТОВ «Шторм» має стан платника 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням; за 3 квартал 2010 року кількісний склад працівників ТОВ «Шторм» склав 15 осіб (в середньому за 1 місяць - 5 чол.); протягом 2010 року ТОВ «Шторм» декларації з податку на прибуток не надавались та само і податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2010 року до податкового органу не надана; в ході виїзду встановлено фактичну відсутність ТОВ «Шторм» та його посадових осіб як за юридичною так і за фактичною адресами. також податковий орган послався на те, що в результаті проведених відділом податкової міліції Роздільнянської МДПІ оперативних заходів, встановлені водії, транспортними засобами яких проводились перевезення насіння соняшнику, та в отриманих поясненнях яких зазначено про те, що товарно-транспортні накладні надавались водіям фізичними особами, в наданих ТТН була проставлена лише печатка якого-то підприємства, а інші реквізити ТТН (вага, державний номер автомобіля, найменування перевізника, місце завантаження соняшнику) після відбору проб в лабораторії ВАТ «Роздільнянський елеватор» та після зважування на ваговій ВАТ «Роздільнянський елеватор» заповнювались самими водіями. Завантаження насінням соняшнику проводилось з приватних дворів сіл Роздільнянського, Велико-Михайлівського та Іванівського районів, ТТН надавались водіям вже на території прилежної ВАТ «Роздільнянський елеватор». Розрахунки за надані послуги по перевезенню здійсненні фізичною особою у готівковій формі. Посилається податковий орган в акті перевірки також і на відсутність будь-яких документів (товарно-транспортних документів, заявок Покупця та інших супроводжувальних документів), які б підтверджували вчинення дій ТОВ «Шторм» на виконання умов угоди, укладеної з ТОВ «Біоіл Універсал Україна» стосовно постачання товару, згідно наданих до перевірки первинних бухгалтерських та податкових документів. Саме за таких підстав податковий орган дійшов висновку про те, що у ТОВ «Шторм» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а тому, згідно з частинами 1, 5 ст. 203, пунктами 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, угоди з контрагентами-покупцями, постачальниками мають ознаки нікчемності.

Іншим порушенням, на думку податкового органу є завищення показників, які відображені у рядку 16.4 (кл. Б) Декларації за серпень 2010 року на суму 1451 грн. (з округленням) у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту наступних податкових накладних:

Дата випискиНомерНазва контрагентаІ.П.Н. контрагентаСума без ПДВ, грн.Сума ПДВ 31.07.2010 477643/1ОФ ЗАТ "Київстар Дж.ес.ем." 216738326059 196,07 39,22 31.07.2010 485756/1ОФ ЗАТ "Київстар Дж.ес.ем." 216738326059 156,87 31,37 31.07.2010 502952/1ОФ ЗАТ "Київстар Дж.ес.ем." 216738326059 89,58 16,67 31.07.2010 497921/1ОФ ЗАТ "Київстар Дж.ес.ем." 216738326059 392,16 78,43 31.07.2010 498134/1ОФ ЗАТ "Київстар Дж.ес.ем." 216738326059 392,16 78,43 31.07.2010 477099/1ОФ ЗАТ "Київстар Дж.ес.ем." 216738326059 235,29 47,06 09.07.2010 1394ООО Фирма "Ватек ЛТД" 238704915421 1598,75 319,75 30.07.2010 0998/1ТОВ "Світ підшипників ЛТД" 370103615052 450 90 01.07.2010 269ТОВ "Жеті" 365531515539 1150,33 230,07 30.07.2010 355Антал Індустрія МК 000 328949615524 1946,17 389,23 31.07.2010 4157Алюр ООО 309485715414 653,58 130,71 Усього 7261 1451 Так само податковий орган дійшов висновку про ознаки нікчемності угод по взаємовідносинам між ТОВ «Біоіл Універсал Україна» (Покупець) та ТОВ «Жеті» (Продавець) оскільки ТОВ «Жеті» має стан платника 16 - припинено (ліквідовано, закрито); за 3 квартал 2010 року кількісний склад працівників ТОВ «Жеті» склав 2 особи; надана до ДПІ у Приморському районі м. Одеси декларація з податку на прибуток за 3 квартал 2010 року визнана недійсною; згідно додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток основні фонди у ТОВ «Жеті» відсутні; надана до ДПІ у Приморському районі м. Одеси податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2010 року визнана недійсною; та відсутні будь-які документи (товарно-транспортних документів, заявок Покупця та інших супроводжувальних документів), які б підтверджували вчинення дій ТОВ «Жеті» на виконання домовленостей з ТОВ «Біоіл Універсал Україна» стосовно постачання товару, згідно наданих до перевірки первинних бухгалтерських та податкових документів. за таких обставин податковий орган дійшов висновку, що у ТОВ «Жеті» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, то згідно з частинами 1, 5 ст. 203, пунктами 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, угоди з контрагентами-покупцями, постачальниками мають ознаки нікчемності.

На підставі встановлених порушень та на підставі акта перевірки № 356-66/23-00/32300269 від 04.04.2011 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000192300 від 21 квітня 2011 року (т.1 а.с.12), яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), на загальну суму 12401,25 грн., в тому числі за основним платежем - 9921,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2480,25 грн.

Перевіряючи доводи податкового органу суд першої інстанції встановив, що 27 серпня 2010 року між ТОВ «Шторм» (Продавець» та ТОВ «Біоіл Універсал Україна» (Покупець) укладений договір купівлі-продажу № Б1008-005-532 (т.1 а.с.99-100), за умовами якого, окрім іншого Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує Товар, вид, кількість, якість, ціна та вартість якого визначаються у відповідності до умов даного договору; товаром є соняшник насипом, врожай 2010 року, походження Україна; доставка товару здійснюється на умовах СРТ (Incoterms 2000) -ТОВ «Роздільнянський елеватор»; місцем фактичної передачі Товару є ТОВ «Роздільнянський елеватор»; сертифікація Товару (карантинний сертифікат, ветеринарне свідоцтво) на Товар в пункті накопичення товарної партії здійснюється за рахунок Покупця; кінцева якість Товару визначається лабораторією ТОВ «Роздільнянський елеватор» при його прийомі та вказується в реєстрах про приймання Товару; оплата за Товар здійснюється шляхом перерахування 100 % вартості Товару на розрахунковий рахунок Продавця протягом 2 банківських днів з моменту надання Покупцю документів: рахунок-фактура Продавця на прийняту фізичну вагу; реєстри ТОВ «Роздільнянський елеватор»; сертифікати якості; видаткові та податкові накладні на Товар.

Також суд першої інстанції встановив, що на підтвердження виконання умов вищезазначеного договору позивач надав суду Свідоцтво № 40381997 про реєстрацію платника податку на додану вартість -ТОВ «Шторм», видаткові накладні, накладні, податкові накладні, платіжні доручення, реєстр прийнятого вантажу, Сертифікат відповідності із зберігання зерна та продуктів його переробки, товарно-транспортні накладні (т.1 а.с.101-103, 141, 142, 154, т.2 а.с.82-85). При цьому суд першої інстанції зауважив, що на час укладення договору та виконання його умов, відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 02 серпня 2012 року (т. 2 а.с.97-109), 04 вересня 2009 року Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеської області до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців включено відомості про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Шторм», ідентифікаційний код: 31657105, щодо якої станом на серпень 2010 року, проведено наступні реєстраційні дії, зокрема:

- Запис 4: 07.07.2010 - Підтвердження відомостей про юридичну особу; місцезнаходження: 67541, Одеська область, Комінтернівський район, с. Першотравневе, вул. Степова, 13;

- Запис 5: 12.08.2010 -Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; місцезнаходження: 67541, Одеська область, Комінтернівський район, с. Першотравневе, вул. Степова, 13;

- Запис 6 від 12.08.2010 -Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах; місцезнаходження: 67560, Одеська область, Комінтернівський район, с. Красносілка (ОС "Степове", територія Красносільської сільської ради), вул. Двадцять дев'ята, 587;

- Запис 7: 20.08.2010 -Внесення інформації щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу; місцезнаходження: 67560, Одеська область, Комінтернівський район, с. Красносілка (ОС "Степове", територія Красносільської сільської ради), вул. Двадцять дев'ята, 587;

- Запис 8: 20.08.2010 - Підтвердження відомостей про юридичну особу; місцезнаходження: 67560, Одеська область, Комінтернівський район, с. Красносілка (ОС «Степове», територія Красносільської сільської ради), вул. Двадцять дев'ята, 587;

- Запис 9: 31.08.2010 - Внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою; місцезнаходження: 67560, Одеська область, Комінтернівський район, с. Красносілка (ОС «Степове», територія Красносільської сільської ради), вул. Двадцять дев'ята, 587;

- Запис 10: 02.09.2010 - Підтвердження відомостей про юридичну особу; місцезнаходження: 67560, Одеська область, Комінтернівський район, с. Красносілка (ОС «Степове», територія Красносільської сільської ради), вул. Двадцять дев'ята, 587.

Також суд першої інстанції встановив, що 05 березня 2010 року між ТОВ «Жеті», (Продавець) та ТОВ «Біоіл Універсал Україна» (Покупець) укладений договір купівлі-продажу № Б1003-062-532 (т.1 а.с.92-95) за умовами якого, окрім іншого, Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує Товар, вид, кількість, якість, ціна та вартість якого визначаються у відповідності до умов даного договору; Товаром є соняшник насипом, врожай 2009 року, походження Україна; доставка товару передбачена на умовах СРТ (Incoterms 2000) -ТОВ «Роздільнянський елеватор»; місцем фактичної передачі Товару є ТОВ «Роздільнянський елеватор»; сертифікація Товару (карантинний сертифікат, ветеринарне свідоцтво) на Товар в пункті накопичення товарної партії здійснюється за рахунок Покупця; кінцева якість Товару визначається лабораторією ТОВ «Роздільнянський елеватор» при його прийомі та вказується в реєстрах про приймання Товару; оплата за Товар здійснюється шляхом перерахування 100 % вартості товару на розрахунковий рахунок Продавця протягом 2 банківських днів з моменту надання Покупцю документів: рахунок-фактура Продавця на прийняту фізичну вагу; товарно-транспортні накладні на Товар; реєстри ТОВ «Роздільнянський елеватор»; сертифікати якості; видаткові та податкові накладні на Товар.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивач надав суду, зокрема: Свідоцтво № 100233027 про реєстрацію платника податку на додану вартість - ТОВ «Жеті», податкові накладні, платіжні доручення, видаткові накладні, реєстр прийнятого вантажу, товарно-транспортні накладні, Сертифікат відповідності із зберігання зерна та продуктів його переробки. (т.1 а.с.96-98, 141, 143, 157, т.2 а.с.85). Також суд першої інстанції встановив, що відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 02.08.2012 року (т.2 а.с.110-112), 16 червня 2009 року виконавчим комітетом Одеської міської ради проведена державна реєстрація новоутвореної шляхом заснування юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Жеті», ідентифікаційний код: 36553150, та відповідно до Запису 3 від 23.02.2010 року і Запису 4 від 29.10.2010 року, станом на серпень 2010 року місцезнаходження юридичної особи: 65026, м. Одеса, вул. Приморська, 34, кв. 42; зазначено про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Встановив суд першої інстанції і те, що відповідно до договорів доручення із додатками від 12.08.2009 року № Р-1 (т.1 а.с.221-225), від 01.06.2010 року № 1 (т.1 а.с.144-146), укладених між ТОВ «Роздільнянський елеватор» (Повірений) та ТОВ «Біоіл Універсал Україна» (Довіритель), окрім іншого Довіритель поручає, а Повірений приймає на себе зобов'язання за рахунок Довірителя забезпечити зберігання сільськогосподарської продукції Довірителя -соняшник; роботи вважаються виконаними після підписання сторонами звіту Повіреного про виконані роботи та обміну оригіналами цих звітів; договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами. При цьому суд першої інстанції зазначив, що на підтвердження виконання умов вищезазначених договорів позивач надав суду зокрема: податкові накладні, акти здачі-приймання робіт, рахунки-фактури, сертифікат відповідності послуг та зберігання зерна та продуктів його переробки, реєстри прийнятого вантажу, експлуатаційний дозвіл, лист від 14.06.2012 року № 268. (т.1 а.с.141-143, 147, 226-237, т.2 а.с.81).

Перевіряючи правомірність та правильності включення до складу податкового кредиту податкових накладних від 01.07.2010 року № 269, від 09.07.2010 року № 1394, від 30.07.2010 року № 0998/1, від 31.07.2010 року №№ 477643/1, 485756/1, 502952/1, 497921/1, 498134/1, 477099/1, 4157 суд першої інстанції зазначив, що позивач надав належні та допустимі докази, а саме: податкові накладні із штампом позивача та датою їх отримання, реєстр вхідної кореспонденції ТОВ «Біоіл Універсал Україна», реєстр отриманих податкових накладних ТОВ «Біоіл Універсал України», наказ позивача про внутрішню реєстрацію вхідної кореспонденції, рахунки-фактури, платіжні доручення, видаткові накладні, договори, акти здачі-приймання робіт. (т.1 а.с.120-136, 184-201, 206-211).

Також суд першої інстанції встановив, що постановою слідчого з особливо важливих справ СВ ПМ ДПА в Одеській області про порушення кримінальної справи, прийняття її до свого провадження та об'єднання кримінальних справ від 3 лютого 2011 року (т.2 а.с.5-6), порушено кримінальну справу стосовно директора ТОВ «Шторм» ОСОБА_2, за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України, за фактом умисного ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчиненого службовою особою підприємства, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету держави коштів в особливо великих розмірах. Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 10 листопада 2011 року (т.2 а.с.113-114), кримінальну справу у відношенні ОСОБА_2 за обвинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України, подальшим провадженням припинено згідно ст. 212 ч. 4 КК України, зі звільненням його від кримінальної відповідальності. Постанова набрала законної сили 18 листопада 2011 року. (т.2 а.с.114)

На підставі встановлених в судовому засіданні обставин та аналізу вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на момент здійснення позивачем спірних господарських операцій із ТОВ «Шторм» та ТОВ «Жеті», відомості про зазначені юридичні особи підтверджені, місцезнаходження ТОВ «Жеті» не змінено, зміну місцезнаходження ТОВ «Шторм» зареєстровано відповідно до вимог законодавства. Належних та допустимих доказів, на підтвердження нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Шторм», ТОВ «Жеті» податковий орган не навів в акті перевірки та не надав суду під час розгляду справи.

Оскільки законодавцем визначений перелік обставин-підстав, з настанням (здійсненням) яких пов'язано виникнення права платника податку на податковий кредит, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, а дослідженими доказами по справі у їх сукупності доведена правомірність та правильність визначення позивачем за спірними господарськими відносинами за період, який перевірявся, податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту, з урахуванням того, що чинне, станом на момент виникнення спірних правовідносин законодавство, не містить обмежень у часі щодо реалізації платником податків права сформувати податковий кредит із сум податків, сплачених протягом попереднього звітного періоду у зв'язку із придбанням товарів (послуг), суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів наявність порушень норм податкового та цивільного законодавства, а тому висновки податкового органу є необґрунтованими та законодавчо безпідставними.

При цьому суд першої інстанції також зазначив, що запит податкового органу від 04 лютого 2011 року № 1520/15 не відповідає вимогам абз. 1, 2 п. 73.3 ст. 73 ПК України та п.п. 9, 10 Порядку № 1245, оскільки в ньому відсутні підстави для запиту, визначені абз. 3 п. 73.3 ст. 73 ПК України, що звільняє позивача від обов'язку надання відповіді на цей запит та свідчить про протиправність дій відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача саме на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову та скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення від 21 квітня 2011 року № 0000192300.

Сторони, належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явились, представник позивача надав заяву про розгляд справи в письмову провадженні, у зв'язку з чим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення адміністративного позову та скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з ПДВ, апеляційний суд встановив, що однією з підстав для визначення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ є висновки податкового органу за якими правочини укладені між позивачем та ТОВ «Шторм», ТОВ «Жеті» є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, тобто мають ознаки нікчемності.

Такі висновки ґрунтуються на тому, що як у ТОВ «Шторм» так і у ТОВ «Жеті» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби; відсутні будь-які документи цих підприємств які б підтверджували вчинення ТОВ «Шторм», ТОВ «Жеті» дій на виконання умов, укладених з позивачем угод; на час проведення перевірки (березень 2011 року) ТОВ «Шторм» має стан платника 9- направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, а ТОВ «Жеті» - 16- припинено (ліквідовано); податкові декларації контрагентами не подавались, а деякі визнані такими, що не є податковою звітністю. Також податковий орган посилається на пояснення водіїв, які здійснювали перевезення вантажу, які відібрані працівниками податкової міліції та на наявність постанови від 10.11.2011 року, у кримінальній справі, яка набрала законної сили 18.11.2011 року, у відношенні посадової особи - директора ТОВ «Шторм», про припинення кримінального провадження за ст. 212 ч. 4 КК України, за обвинуваченням директора ТОВ «Шторм» у скоєнні злочину, передбаченого 212 ч. 3 КК України (ухилення від сплати податків).

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності доводів податкового органу щодо наявності ознак нікчемності по правочинам вчиненим позивачем з контрагентами ТОВ «Шторм», ТОВ «Жеті» при здійснені господарської діяльності у серпні 2010 року.

На підтвердження виконання умов договору купівлі-продажу від 27 серпня 2010 року № Б1008-005-532 (т.1 а.с.99-100), укладеного між ТОВ «Шторм» (Продавець» та ТОВ «Біоіл Універсал Україна» (Покупець), позивач надав належні та допустимі докази: Свідоцтво № 40381997 про реєстрацію платника податку на додану вартість - ТОВ «Шторм», видаткові накладні, накладні, податкові накладні, платіжні доручення, реєстр прийнятого вантажу, Сертифікат відповідності із зберігання зерна та продуктів його переробки, товарно-транспортні накладні (т.1 а.с.101-103, 141, 142, 154, т.2 а.с.82-85).

Так само на підтвердження виконання умов договору купівлі-продажу від 05 березня 2010 року № Б1003-062-532 (т.1 а.с.92-95), укладеного між ТОВ «Жеті», (Продавець) та ТОВ «Біоіл Універсал Україна» (Покупець), позивач надав суду належні та допустимі докази, зокрема: Свідоцтво № 100233027 про реєстрацію платника податку на додану вартість - ТОВ «Жеті», податкові накладні, платіжні доручення, видаткові накладні, реєстр прийнятого вантажу, товарно-транспортні накладні, Сертифікат відповідності із зберігання зерна та продуктів його переробки. (т.1 а.с.96-98, 141, 143, 157, т.2 а.с.85).

При цьому, як ТОВ «Шторм», так і Посилання податкового органу ТОВ «Жеті» на час вчинення господарських операцій (серпень 2010 року), в рамках укладених договорів, були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, відомості про них були підтвердженні (т. 2 а.с.97-109, 110-112).

Встановлені фактичні обставини справи не спростовуються доводами апеляційної скарги, яка в цій частині дублює акт перевірки та письмові заперечення на адміністративний позов (т. 1 а.с. 159-169).

Посилання податкового органу на пояснення водіїв, як на підставу для підтвердження порушення позивачем вимог цивільного та податкового законодавства, спростовуються, встановленими судом першої інстанції такими фактичними обставинами справи, як наявність договорів доручення, укладених між позивачем та ТОВ «Роздільнянський елеватор», та їх виконанням сторонами (т.1 а.с.141-143, 147, 226-237, т.2 а.с.81).

Апеляційний суд зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Відповідно до матеріалів справи позивач у серпні 2010 року мав господарські відносини з ТОВ «Шторм», ТОВ «Жеті». Таким чином, між сторонами відсутній спір про наявність у позивача договорів, видаткових накладних, актів виконаних робіт, податкових накладних, товарно-транспортних накладних тощо. Проте, спір полягає у не підтвердженні, на думку податкового органу, реальності здійснення господарської діяльності з вищевказаними контрагентами внаслідок недоліків їх фінансово-господарської діяльності.

Податковий орган, як при проведення перевірки, при розгляді справи судом першої інстанції, так і при апеляційному оскарженні судового рішення посилається лише на відомості щодо незнаходження контрагентів за місцезнаходженням, на відсутність податкової звітності контрагентів, на визнання поданої контрагентами податкової звітності такої, що не є податковою звітністю, з посиланням на недоліки діяльності контрагентів, внаслідок чого вважає, що первинні документи, надані до перевірки щодо взаємовідносин з постачальниками не мають юридичної сили та доказовості, оскільки складені з метою надання вигоди покупцеві, а не фіксування фактично здійснених господарських операцій.

Апеляційний суд відхиляє ці доводи апеляційної скарги, оскільки вони не є достатніми доказами в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання угод між позивачем та його контрагентом, і не є підставою для визнання показників звітності позивача непідтвердженим, тому як доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів.

Жодних доказів про самостійне дослідження відповідачем обставин укладання договорів позивачем, предмету правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочинів, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених позивачем грошових коштів, відповідачем в акті перевірки позивача не наведено.

Відсутність контрагента позивача за юридичною адресою станом на момент звірки не є доказом правомірності висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціям за угодами із вказаним контрагентом у момент їх укладення та виконання.

На жодну зі сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента та дотримання ним вимог податкового і іншого законодавства, у тому числі щодо фактичного перебування за юридичною адресою.

Чинне (на час вчинення господарських операцій,формування податкового кредиту) податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою та в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів або виконуються роботи постачальником. Посилання ДПІ на відсутність у постачальників позивача об'єктивної можливості для виконання поставок товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу також не можна розцінювати як доказ фіктивності спірних операцій. Укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а відсутність у власності нерухомого та рухомого майна єдиним доказом виникнення у цього витрат, пов'язаних зі збереженням або перевезенням товару від постачальника до покупця.

За таких обставин висновок податкового органу про безтоварний характер спірних операцій з поставки товару позивачеві та виконання на його користь робіт ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи.

Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

При цьому апеляційний суд зазначає, що згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи, що і підтверджено саме постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 10 листопада 2011 року (т. 2 а.с. 113-114) якою кримінальну справу у відношенні директора ТОВ «Шторм» за обвинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України (ухилення від сплати податків (зборів), припинено із звільненням від кримінальної відповідальності, відповідно до с. 212 ч. 4 КК України (сплата податків, зборів (обов'язкових платежів), а також відшкодування шкоди, завданої державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня) до притягнення до кримінальної відповідальності).

Зазначені обставини не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Обмеження права позивача (як сумлінного платника податку) на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечить принципу справедливості та практиці Європейського суду з прав людини.

Також апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правильного формування позивачем податкового кредиту серпня 2010 року за рахунок, окрім іншого, податкових накладних, виписаних у липні 2010 року, оскільки положення Закону України «Про податок на додану вартість» не містить обмеження щодо використання свого права на формування податкового кредиту із сум податків, сплачених протягом попередніх звітних періодів, у зв'язку з придбанням товарів (послуг) з використанням податкових накладних минулих періодів.

Таким чином, з урахуванням правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, враховуючи приписи п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час формування податкового кредиту та здійснення господарської діяльності у серпні 2010 року, приймаючи до уваги ч. 1 ст. 71 КАС України, якою передбачено обов'язок кожної сторони по справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів апелянта, відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та правомірність оскарженої постанови.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 69-72, 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Роздільнянської міжрайонної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д Домусчі

суддя Н.В.Вербицька

суддя О.О.Кравець