Ухвала

від 17.09.2015 по справі 815/3798/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2015 р. Справа № 815/3798/14

Категорія: 10.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська друкарня» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2014 року по справі за адміністративним позовом Управління пенсійного фонду України в Миколаївському районі Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська друкарня» про стягнення заборгованості по витратам на доставку пільгових пенсій,-

В С Т А Н О В И В:

01.07.2014 року Управління ПФУ в Миколаївському районі Одеської області звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ТОВ «Миколаївська друкарня», в якому просило стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в сумі 52 652,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не сплачує в повному обсязі фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, чим порушує вимоги п.2 Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2014 року адміністративний позов Управління ПФУ в Миколаївському районі Одеської області задоволено. Стягнуто з ТОВ «Миколаївська друкарня» заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в сумі 52652, 80 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, директор ТОВ «Миколаївська друкарня» 05.08.2014 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального і матеріального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.07.2014 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність будь-яких належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Постановою Миколаївського районного суду Одеської області від 18.04.2012 року по справі №2а-31/2012 р. визнано неправомірними дії Управління ПФУ в Миколаївському районі Одеської області та скасовано рішення комісії управління ПФУ в Миколаївському районі Одеської області від 10.11.2010 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2; зобов'язано управління ПФУ в Миколаївському районі Одеської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2, зарахувавши їй до пільгового стажу період з 07.07.1981р. по 31.12.1992р., згідно ст.13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 14.06.2009 року, тобто з дня її звернення до Управління ПФУ в Миколаївському районі Одеської області. Постанова Миколаївського районного суду Одеської області від 18.04.2012 року набрала законної сили.

Так, у вищевказаній постанові суду зазначено, що протягом періоду з 07.07.1981р. по 16.08.1982р. та з 17.05.1985р. по 05.03.1994р. ОСОБА_1 працювала складачем ручним способом у Миколаївській районній друкарні, правонаступником якої є ТОВ «Миколаївська друкарня», а в період з 15 вересня по 18 травня 1985 року - складачем ручним способом в Леовській друкарні м.Леово Молдавської Республіки.

На підставі виконавчого листа №2-а-31/2012 від 12.06.2013 року, виданого Миколаївським районним судом Одеської області, останній було призначено пенсію на пільгових умовах відповідно до ст.13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

В період з 14 червня 2009 року по червень 2014 року включно, Управлінням ПФУ було виплачено пільгову пенсію ОСОБА_1 на загальну суму 52 652,80 грн.

В зв'язку із добровільною несплатою відповідачем вказаної заборгованості, позивач був вимушений звернутися до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, які відповідають чинному законодавству.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції та вважає їх обгрунтованими, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, за змістом п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» питання про відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених, зокрема, відповідно до пунктів «б» - «з» ч.1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», було врегульовано Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до положень якого відповідач входив до переліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

Згідно з абзацом 4 п.1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для платників збору, визначених п.п.1,2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Крім того, абзацом 3 п.1 статті 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абз.4 п.1 ст.2 цього Закону.

Стосовно ж законності нарахування Управлінням ПФУ підприємству відповідача сум, пов'язаних з відшкодуванням витрат з виплати та доставки пенсії, призначеної на підставі п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», то судова колегія зазначає, що обов'язок відшкодовувати їх ґрунтується на абзаці 4 пп.1 п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого, підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до УПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 % з наступним збільшенням її щороку на 10% до 100% розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Отже, враховуючи вищезазначене, витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам відповідно до п.п. «а», «б» - «з» ч.1 статті 13 Закону України «Про Пенсійне забезпечення» за списком №1 та списком №2, покриваються підприємствами та організаціями, де працювали ці особи.

При цьому, обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених УПФУ після 01 січня 2004 року не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

Одночасно, слід звернути увагу на те, що аналогічна правова позиція з цього питання була висловлена і Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 25.09.2012 року (у справах №21-251а12 і №21-293а12 ) та від 17.12.2013 року (у справі №21-453а13 ).

Що ж стосується посилань відповідача відносно того, що ТОВ «Миколаївська друкарня» не є належним правонаступником КП «Миколаївська районна друкарня», то колегія суддів з цього приводу зазначає наступне.

Так, по справі встановлено, що 17.06.1997 року було проведено державну реєстрацію юридичної особи - КП «Миколаївська районна друкарня» (код ЄДРПОУ 02468090).

Відповідно п.п.7.1 п.7 Статуту - КП «Миколаївська районна друкарня» у випадку реорганізації підприємства всі його права та зобов'язання переходять правонаступникам.

Також, як вбачається з наявного в матеріалах справи наказу Управління обласної ради з майнових відносин від 31.07.20068р. (а.с.48), на виконання рішення обласної ради №558-У від 06.06.2008р. «Про припинення діяльності комунальних підприємств спільної власності…» створено комісію щодо припинення діяльності юридичної особи - «Миколаївська районна друкарня» шляхом її реорганізації через приєднання до орендаря цілісного майнового комплексу - ТОВ «Миколаївська друкарня», з переходом до останнього усіх прав і обов'язків приєднаного підприємства.

Відповідно до вимог ст.33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003р. №755-IV, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державного органу, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Крім того, статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Отже, за таких обставин, апеляційний суд приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції, висновку про те, що посилання відповідача щодо того, що ТОВ «Миколаївська друкарня» не є правонаступником КП «Миколаївська районна друкарня» є необґрунтованими, а тому, позовні вимоги Управління ПФУ в Миколаївському районі Одеської області підлягають задоволенню.

До того ж, слід зазначити й про те, що згідно із вимогами ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи правильності висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, судова колегія, діючи в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська друкарня» - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко