Ухвала

від 22.09.2015 по справі 820/7015/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 р.Справа № 820/7015/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю: секретаря судового засідання - Медяник А.О.

представника позивача - Сидорук Т.П.

представника відповідача - Климчук С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного Управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2015р. по справі № 820/7015/15

за позовом Приватного акціонерного товариства "Слобода"

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного Управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Слобода", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд:

- скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 02.07.2015 р. №0006111501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за податковими деклараціями з ПДВ за квітень 2015 р. (№9100975209 від 20.05.2015 р.) на суму 84881,00 грн., за березень 2015 р. (№9072272402 від 17.04.2015 р.) на суму 138947,00 грн., а всього на загальну суму 223828,00 грн. та накладені штрафні санкції у розмірі 111914,010 грн.;

- скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 02.07.2015 р. №0006121501, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за податковими деклараціями за квітень 2015 р. (№9072272402 від 17.04.2015 р.) на суму 12395,00 грн., а всього на загальну суму 40894,00 грн.;

- скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 02.07.2015 р. №0006131501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 28588,50 грн., у т.ч. за основним платежем у розмірі 19059,00 грн., за штрафними санкціями 9529,50 грн.;

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2015 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Слобода" - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення від 02.07.2015 року №0006111501, №0006121501 та №0006131501, Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, у повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 146.4 ст. 146, п. 198.3 ст. 198, п. 193.1 ст. 193,Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій від 30.11.1999, затвердженої Міністерством фінансів України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Протокольною ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015 року замінено первинного відповідача в порядку процесуального правонаступництва згідно ст. 55 КАС України - Західну об'єднану державну податкову інспекцію м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на Західну об'єднану державну податкову інспекцію м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що позивач - ПрАТ "Слобода", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації 03.08.1995 року, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, код - 22677163.

Перебуває на обліку як платник податків в Західній ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів в Харківській області та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 100341917 (серія НБ № 457701), індивідуальний податковий номер 226771620332.

За даними Витягу № 20766318 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 23.06.2015 р., основним видом господарської діяльності підприємства є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20).

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

У період з 02.06.2015 р. по 15.06.2015 р. Західною ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПрАТ "Слобода" (код ЄДРПОУ 22677163) бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2015 р. та квітень 2015 р.

Результати перевірки оформлені актом від 19.06.2015 р. № 1163/20-33-15-01-09/22677163, за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту за березень 2015 р. на 158781,14 грн. та за квітень 2015 р. на 125000,00 грн.;

- п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, у зв'язку з чим завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2015 р. на 138947,00 грн. та за квітень 2015 р. на 84881,00 грн.; завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2015 р. на 12395,00 грн. та квітень 2015 р. на 28499,00 грн.; занижено податок на додану вартість за березень 2015 р. на 7439,00 грн. та за квітень 2015 р. на 11620,00 грн.

За результатами висновків, викладених в згаданому вище акті перевірки від 19.06.2015 р., Західною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області прийняті податкові повідомлення - рішення від 02.07.2015 р.:

- № 0006111501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за податковими деклараціями з ПДВ за квітень 2015 р. (№ 9100975209 від 20.05.2015 р.) на суму 84881,00 грн., за березень 2015 р. (№ 9072272402 від 17.04.2015 р.) на суму 138947,00 грн., а всього на загальну суму 223 828,00 грн. та накладені штрафні санкції у розмірі 111914,00 грн.;

- № 0006121501, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за податковими деклараціями за квітень 2015 р. (№ 9100975209 від 20.05.2015 р.) на суму 28499,00 грн., за березень 2015 р. (№ 9072272402 від 17.04.2015 р.) на суму 12395,00 грн., а всього на загальну суму 40 894,00 грн.;

- № 0006131501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 28588 грн. 50 коп., у т.ч. за основним платежем у розмірі 19059,00 грн., та накладені штрафні санкції у сумі 9529,50 грн.

Судом встановлено, що відповідач обґрунтовує свої висновки про протиправність формування сум податкового кредиту за березень та квітень 2015 р. на загальну суму 250 000,00 грн., що призвело до завищення сум бюджетного відшкодування ПДВ за березень та квітень 2015 р. на загальну суму 223828,00 грн., та завищення сум від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень та квітень 2015 р. на загальну суму 40894,00 грн., та заниження ПДВ за березень та квітень 2015 р. на загальну суму 19059,00 грн., судженням, що право на формування податкового кредиту та заявлення сум бюджетного відшкодування ПДВ, відбувається лише після введення об'єктів будівництва в експлуатацію та їх держаної реєстрації, як нерухомого майна. Також, на думку податкового органу, позивач не є власником об'єкту незавершеного будівництва, будівельні роботи по створенню якого проводяться контрагентом - ТОВ "СК СТС" (код за ЄДРПОУ 39503652). Крім того, відповідач вважає, що придбаний позивачем у контрагента - ТОВ "ЛМ Ліфтмеханіка" (код ЄДРПОУ 34933962), Ліфт пасажирський електричний без машинного приміщення - модель "Циркон" г/п 450 кг., 4 зупинки, швидкість руху 1 м/с, не є основним засобом та не має ніякого відношення до господарської діяльності позивача.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не було доведено належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області винесено з порушенням норм чинного законодавства України, що стало обґрунтованою підставою для їх скасування.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також відображених суб'єктом владних повноважень в акті перевірки суджень на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, ПрАТ "Слобода" було подано до Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області податкову декларацію з ПДВ за березень 2015 р. (№ 9072272402 від 17.04.2015 р.) і з урахуванням уточнюючого розрахунку від 24.04.2015 р. № 9078470999 та розрахунком суми бюджетного відшкодування, сума, яку обчислено відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 Податкового кодексу України на момент подання податкової декларації, та яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку складає 138947,00 грн. (відображено у р. 23.2 податкової звітності з ПДВ).

Згідно з поданою ПрАТ "Слобода" до Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області податковою декларацією з ПДВ за квітень 2015 р. (№ 9100975209 від 20.05.2015 р.) та розрахунком суми бюджетного відшкодування, сума, яку обчислено відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 Податкового кодексу України на момент подання податкової декларації, та яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку складає 84881,00 грн. (відображено у р. 23.2 податкової звітності з ПДВ).

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем по справі, що ПрАТ "Слобода" за рахунок власних коштів здійснює будівництво офісної будівлі з відділенням банку, фірмовим магазином та інфраструктурою культурно-побутового обслуговування у місті Харкові по вулиці Ярославській, 8.

Виходячи зі змісту умов договорів оренди земельних ділянок від 20.04.2004 р. та від 26.03.2012 р., укладених між орендарем (ПрАТ "Слобода") та орендодавцем (Харківська міська рада Харківської області), а також додатків до них, позивачем орендуються земельні ділянки площами 0,0338 га, 0,0259 га та 0,0201 га за адресою: м. Харків, вул. Ярославська, 8, для будівництва офісної будівлі з відділенням банку, фірмовим магазином та інфраструктурою культурно-побутового обслуговування.

З метою початку виконання будівельних робіт офісної будівлі з відділенням банку, фірмовим магазином та інфраструктурою культурно-побутового обслуговування за вказаною вище адресою, загальною площею 1 377,5 кв.м., на 4 (чотири) поверхи, позивачем отримано в інспекції ДАБК у Харківській області відповідну Декларацію від 22.05.2014 р. № ХК 083141420325.

З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що будівництво офісної будівлі з відділенням банку, фірмовим магазином та інфраструктурою культурно-побутового обслуговування у місті Харкові по вулиці Ярославській, 8, безпосередньо пов'язано із господарською діяльність позивача, оскільки через здавання в оренду й експлуатацію побудованого об'єкту (нерухомого майна) ПрАТ "Слобода" буде отриманий дохід.

Судом встановлено, що у перевіреному періоді позивач мав господарські взаємовідносини із Товариством з обмеженою відповідальністю "СК СТС" (далі за текстом - ТОВ "СК СТС") код ЄДРПОУ 39503652, місцезнаходження: 61166, м. Харків, вул. Бакуліна, б. 11, офіс 3-37Б.

Згідно витягу № 1420304500401 з Реєстру платників ПДВ, ТОВ "СК СТС" є платником податку на додану вартість з індивідуальним податковим номером 395036520300. За даними Витягу № 20766209 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 23.06.2015 р., основним видом господарської діяльності є будівництво житлових і нежитлових будівель (код КВЕД 41.20). Вказаний суб'єкт господарювання має дійсну ліцензію № 525651 серія АЕ Державної архітектурно-будівельної інспекції України на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору підряду № 16/02/15, укладеного 16.02.2015 р. між замовником (ПрАТ "Слобода") та підрядником (ТОВ "СК СТС"), із додатками до нього та графіку фінансування будівництва офісної будівлі з відділенням банку, фірмовим магазином та інфраструктурою культурно-побутового обслуговування у місті Харкові по вулиці Ярославській, 8, позивачем у березні та квітні 2015 р. перераховано на користь підрядника грошові кошти (передплату) на загальну суму 1500000,00 грн., у тому числі: 750 000,00 грн. - 04.03.2015 р. та 750000,00 грн. - 17.04.2015 р., що підтверджується банківськими виписками.

Формування податкового кредиту здійснено позивачем на підставі виписаних ТОВ "СК СТС" податкових накладних № 1 від 04.03.2015 р. на суму 750000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 125000,00 грн. та № 3 від 17.04.2015 р. на суму 750000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 125000,00 грн., що відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України.

Листом № 86 від 09.07.2015 р. ТОВ "СК СТС" повідомило позивача про те, що за правилом "першої події" сформувало податкові зобов'язання з податку на додану вартість у березні 2015 р. на суму 125000,00 грн. та у квітні 2015 р. на суму 125 000,00 грн.

Фактично виконані підрядником (ТОВ "СК СТС") будівельно-монтажні роботи передані замовнику (позивачу у справі) згідно акту приймання виконаних будівельних робіт № 2 (форма КБ2-В) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) за березень 2015 р. на загальну суму 736373,75 грн.

Вказані господарські операції із контрагентом ТОВ "СК СТС" відображені у бухгалтерському обліку позивача на субрахунку 152 "Придбання (виготовлення) основних засобів" як капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (тобто, як створення необоротних матеріальних активів).

Порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. "б" п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу вказаних норм, суд зазначає, що платник ПДВ в результаті придбання товарів (послуг), будівництва (спорудження, створення) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) має право нараховувати податковий кредит у розмірі податку на додану вартість, і це право не залежить від того, чи почали ці послуги чи основні засоби використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При цьому, відповідно до п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Отже, при будівництві основних фондів, право на бюджетне відшкодування не залежить від введення в експлуатацію основних фондів та відображення на рахунку 10 «Основні фонди».

Згідно з пп.14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Однак, абз. 2 п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України акцентується увагу на терміні «будівництво», зазначаючи таким чином, що платник податку має право на отримання бюджетного відшкодування у випадку нарахування податкового кредиту внаслідок будівництва основних засобів. Вказана правова норма не передбачає обов'язку платника податку ввести об'єкт у експлуатацію до дати заявлення ПДВ до бюджетного відшкодування, а тому і не вимагає наявність майна на рахунку 10 «Основні засоби».

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291 (далі - «Інструкція») для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів призначений рахунок 15 «Капітальні інвестиції».

Облік витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг по будівництву (реконструкції) основних фондів був здійснений позивачем по рахунку 15 «Капітальні інвестиції».

Зарахування на баланс основних засобів може бути відображеним за дебетом рахунку 10 «Основні засоби» та кредитом рахунку 15 «Капітальні інвестиції» у разі введення основних фондів в експлуатацію.

Отже, відповідно до пункту 200.5 статті 200 ПК платники податку, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо за даними бухгалтерського та податкового обліку податковий кредит нарахований внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи). Передбачене зазначеною нормою право на отримання бюджетного відшкодування не пов'язане з моментом надходження основних засобів на баланс підприємства та відображенням їх на рахунку 10 «Основні засоби». Таким чином, якщо зазнані підприємством витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу) відображені на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», це підприємство має право на отримання бюджетного відшкодування.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20.01.2015року №21-316а14, №21-529а14, №21-514а14.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ПрАТ "Слобода" мало право по незавершеним капітальним інвестиціям в необоротні матеріальні активи (незавершеному будівництву), формувати податковий кредит у березні 2015 р. на суму 125000,00 грн. та у квітні 2015 р. на суму 125000,00 грн. та заявляти їх до бюджетного відшкодування.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято доводи податкового органу про те, що позивач не є власником об'єкту незавершеного будівництва з огляду на те, що суб'єкт владних повноважень не надав суду жодних доказів відсутності у позивача прав власності переданих йому будівельних робіт.

Згідно статті 876 Цивільного кодексу України власником результату виконаних робіт (об'єкта будівництва) є Замовник, якщо інше не передбачено договором. Іншого договором підряду № 16/02/15 від 16.02.2015 р. не передбачено.

Отже, аналіз вказаних норм цивільного законодавства та умов договору підряду № 16/02/15 від 16.02.2015 р. передбачає, що власником переданих підрядником (ТОВ "СК СТС") будівельно-монтажних робіт на підставі первинних документів є замовник (ПрАТ "Слобода"). Таким чином, право власності переданих будівельно-монтажних робіт по акту приймання виконаних робіт виникає у позивача з моменту підписання цього первинного документу, тобто, до моменту введення об'єкту незавершеного будівництва в експлуатацію та його державної реєстрації.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач виконав усі вимоги Податкового кодексу України з реалізації права на податковий кредит по операціях з ТОВ "СК СТС", а тому ПрАТ "Слобода" правомірно у податній податковій звітності з ПДВ за березень та квітень 2015 р. проведені розрахунки податку на додану вартість та заявлені суми до бюджетного відшкодування, що підтверджується наявними у матеріалах справи первинними та бухгалтерськими документами.

Крім того, відповідачем не надано жодного належного доказу про наявні у позивача порушення вимог п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.

Враховуючі наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність з боку позивача порушення вимог п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України.

Стосовно господарських операцій ПрАТ "Слобода" із ТОВ "ЛМ Ліфтмеханіка" (код ЄДРПОУ 34933962) колегія суддів зазначає наступне.

Під час судового розгляду справи встановлено, що 25 листопада 2014 року між ПрАТ "Слобода" (покупець) та ТОВ "ЛМ Ліфтмеханіка" (постачальник) був укладений договір поставки ліфтового обладнання № 14-23, за умовами якого, постачальник бере на себе зобов'язання виконати постачання ліфта виробництва фірми "LМ LiftMaterial" (Німеччина, м. Мюнхен) та передати покупцю (позивачу) ліфт пасажирський електричний без машинного приміщення - модель "Циркон" вантажопідйомність - 450,00 кг., 4 зупинки, швидкість руху = 1 м/с (далі за текстом - обладнання), а покупець оплатити товар, у встановленому договором порядку.

Згідно п. 3.1. договору поставки ліфтового обладнання № 14-23 від 25.11.2014 р., поставка товару здійснювалась на умовах передплати.

Матеріалами справи підтверджено, що остаточні розрахунки за обладнання проведені 18.03.2015 р. на підставі платіжного доручення № 519 на суму 202606,85 грн.

ТОВ "ЛМ Ліфтмеханіка" виписано податкову накладну № 14 від 18.03.2015 р. на суму 202686,85 грн., у т.ч. ПДВ - 33 781,14 грн., яка відповідає вимогам ст. 201 Податкового кодексу України.

Листом № 15-49 від 22.07.2015 р. постачальник повідомив позивача про формування податкових зобов'язань у відповідному звітному періоді.

Фактичне отримання позивачем від ТОВ "ЛМ Ліфтмеханіка" обладнання відбулося на підставі видаткової накладної № 128 від 24.03.2015 р. на суму 544875,05 грн., у т.ч. ПДВ - 90812,05 грн.

Як вже зазначалося вище, для господарських операцій, пов'язаних з передплатою, під час формування сум податкового кредиту, платник податку використовує правило "першої події", яке визначене у п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України. Так, згідно вказаної норми Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, на дату списання коштів з банківського рахунку позивача, платник (ПрАТ "Слобода") отримує право на податковий кредит.

Водночас, враховуючи вищенаведені приписи п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Придбання обладнання безпосередньо пов'язано із господарською діяльністю позивача, оскільки ПрАТ "Слобода" несе витрати на будівництво (створення, спорудження) об'єкту нерухомого майна, загальною площею 1377,5 кв.м., на 4 (чотири) поверхи, що відображаються в бухгалтерському обліку на субрахунку 152 "Придбання (виготовлення) основних засобів" як капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (тобто, як створення необоротних матеріальних активів).

Наведені обставини не заперечуються відповідачем у справі.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ПрАТ "Слобода" правомірно сформувало податковий кредит з ПДВ у розмірі 33781,14 грн. у зв'язку з придбанням обладнання для його установлення на об'єкті нерухомості, який ще не введений в експлуатацію, оскільки вартість цих витрат обліковується на субрахунку 152 "Придбання (виготовлення) основних засобів" рахунку 15 "Капітальні інвестиції".

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 02.07.2015 р. № 0006111501, № 0006121501 та № 0006131501, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для їх скасування.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного Управління ДФС у Харківській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2015р. по справі № 820/7015/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 28.09.2015 р.