Постанова

від 22.09.2015 по справі 820/151/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 р. Справа № 820/151/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою представника позивачів за довіреністю - ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2015р. по справі № 820/151/15

за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3

до державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Красноградського районного управління юстиції Харківської області Литвиненко Людмили Володимирівни , Реєстраційної служби Красноградського районного управління юстиції Харківської області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3, звернулись до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просили скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав на нерухоме майно прийняті державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Красноградського районного управління юстиції Харківської області Литвиненко Людмилою Володимирівною за індексними номерами: №18258864, №18258435, №18256401, №18257912 від 23.12.2014 року; зобов'язати реєстраційну службу Красноградського районного управління юстиції Харківської області провести державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на земельні ділянки за кадастровими номерами: НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3; НОМЕР_4 відповідно до поданих ними заяв.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, представником позивачів подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відмова у здійсненні державної реєстрації речових прав на нерухоме майно є неправомірною, оскільки документи, подані позивачами, відповідають усім вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868.

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач просить залишити оскаржене судове рішення без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 22.09.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.12.2014 року позивачами подано до реєстраційної служби Крансоградського районного управління юстиції Харківської області заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельні ділянки під кадастровими номерами: НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3; НОМЕР_4 (а.с. 59, 78, 97, 116). Разом із зазначеними заявами позивачами надано: квитанції про сплату державного мита, копії паспортів позивачів з нотаріальним переведенням на українську мову, копії карток платників податків, копії сертифікатів: сер НОМЕР_5, НОМЕР_6 від 1606.1998 року на право на земельні частки (паї), копії розпоряджень Красноградської районної державної Харківської області за №657, №659 від 27.12.2013 року, оригінал витягів з державного земельного кадастру про земельні ділянки (а.с.60-130).

23.12.2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Красноградського районного управління юстиції Харківської області Литвиненко Людмилою Володимирівною, за результатами розгляду заяв позивачів прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №18258864, №18258435, №18257912, №18256401(а.с. 47-50).

Вважаючи такі дії державного реєстратора неправомірними, позивач звернувся до суду з позовом про скасування рішення державного реєстратора та зобов'язання його вчинити певні дії.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем документи не відповідають вимогам, встановленим вищенаведеним нормам Закону та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, внаслідок чого рішення державного реєстратора від 23.12.2014 року №18258864, №18258435, №18257912, №18256401 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень є обґрунтованими, прийняті у відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, та не підлягають скасуванню.

Між тим, такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Судовим розглядом встановлено, що позивачі- ОСОБА_2., ОСОБА_3, будучи членами колективного сільськогосподарського підприємства «Промінь» у червні місяці 1998 року при виході із його складу отримали сертифікати на право на земельну частку(пай) серії НОМЕР_5, НОМЕР_6 від 16.06.1998 року, розміром 6,31 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) за №321, №322, які зареєстровані Красноградськлою районною державною адміністрацією.

ОСОБА_2 з 21.08.1998 року, ОСОБА_3 з 07.10.1998 року є громадянами Республіки Молдова, що вбачається з паспортних документів позивачів (а.с. 16).

06.12.2014 року позивачами подано до реєстраційної служби Крансоградського районного управління юстиції Харківської області заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельні ділянки під кадастровими номерами: НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3; НОМЕР_4 (а.с. 59, 78, 97, 116). Разом із зазначеними заявами позивачами надано: квитанції про сплату державного мита, копії паспортів позивачів з нотаріальним переведенням на українську мову, копії карток платників податків, копії сертифікатів: сер НОМЕР_5, НОМЕР_6 від 1606.1998 року на право на земельні частки (паї), копії розпоряджень Красноградської районної державної Харківської області за №657, №659 від 27.12.2013 року, оригінал витягів з державного земельного кадастру про земельні ділянки (а.с.60-130).

За результатами розгляду заяв позивачів державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Красноградського районного управління юстиції Харківської області Литвиненко Л.В. прийнято рішення №18258864, №18258435, №18257912, №18256401 від 23 грудня 2014 року про відмову у державній реєстрації за ОСОБА_2, ОСОБА_3 права власності на вищевказані земельні ділянки.

Своє рішення державний реєстратор мотивував тим, що позивачі є громадянами іншої держави, а відповідно ч.5 ст. 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Колегія суддів зазначає, що статтею 24 Закону №1952-IV визначені підстави відмови в державній реєстрації прав та обтяжень. Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена (ч.4 ст.24 Закону).

Також, п. 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868 зазначено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову у державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що законодавець визначив перелік підстав, за яких державний реєстратор, встановивши їх наявність, може прийняти рішення про відмову в державній реєстрації прав. При цьому вказані норми визначають вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації.

Утім, слід мати на увазі, що така відмова має бути прийнята у відповідності до ст. 2 КАС України яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому з посиланням на норми закону та ніяким чином не містити декларативних висновків.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено матеріалами справи, посилаючись на ст. 24 Закону, підставою для відмови у державній реєстрації зазначено, що заявники ОСОБА_3, ОСОБА_2 не є громадянами України.

Колегія суддів зазначає, що положення ч. 4 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та п. 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ №868 від 17.10.2013 року, у даному випадку є спеціальними нормами, які регулюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно в той час як положення ч. 5 ст. 22 Земельного кодексу України, на які посилався відповідач, є загальними, яке визначає склад та цільове використання земель сільськогосподарського призначення.

Тобто, посилання відповідача лише на те, що позивачі є іноземцями, у зв'язку з чим їм не можуть передаватися землі сільськогосподарського призначення, на думку суд не є достатніми підставами для відмови у державній реєстрації прав на нерухоме майно.

Отже, встановлені вище обставини свідчать про недоведеність відповідачами в процесі розгляду справи обґрунтованих підстав для прийняття оскаржуваних рішень та відмови у державній реєстрації права власності позивачів на нерухоме майно.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових орав на нерухоме майно та їх обтяжень " обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить іноземцям та особам без громадянства.

Відповідно ст.3 вказаного Закону, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно статті 145 Земельного кодексу України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду. Особа, до якої переходить право власності на земельну ділянку і яка не може набути право власності на землю, має право отримати її в оренду.

Отже, враховуючи те, що позивачам, як членам КСП "Промін" державою було надано землі сільськогосподарського призначення, які підлягають обов'язковій державній реєстрації та відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

За таких обставин буде дотримано гарантій права власності на земельну ділянку, передбачених статтею 41 Конституції України та статтею 153 ЗК, оскільки ніхто не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених законодавством України.

При цьому, колегія суддів вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов'язання реєстраційну службу Красноградського районного управління юстиції Харківської області провести державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на земельні ділянки за кадастровими номерами: НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3; НОМЕР_4 відповідно до поданих ними заяв, оскільки суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Як встановлено ч.4 ст.9 Закону №1952-IV, державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Таким чином, виходячи з аналізу Закону № 1952-IV слідує, що державна реєстрація є дискреційним повноваженням державного реєстратора, яка проводиться відповідно до визначених законом етапів, вчиненню реєстраційних дій передує перевірка поданих документів на їх відповідність вимогам законодавства. Суд не може зобов'язати здійснити державну реєстрацію права за обставин, коли достеменно не встановлено, що усі подані документи є належним чином оформленими, а усі етапи їх перевірки - завершені.

В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивачів за довіреністю - ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2015р. по справі № 820/151/15 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Красноградського районного управління юстиції Харківської області Литвиненко Людмили Володимирівни, реєстраційної служби Красноградського районного управління юстиції Харківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав на нерухоме майно прийняті державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Красноградського районного управління юстиції Харківської області Литвиненко Людмилою Володимирівною №18258864, №18258435, №18256401, №18257912 від 23.12.2014 року.

Зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Красноградського районного управління юстиції Харківської області Литвиненко Людмилу Володимирівну повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути заяви ОСОБА_2, ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності на земельні ділянки за кадастровими номерами: НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3; НОМЕР_4.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Катунов В.В. Судді Ральченко І.М. Бершов Г.Є. Повний текст постанови виготовлений 28.09.2015 р.