Рішення

від 30.09.2015 по справі 330/809/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУ№330/809/15-ц Головуючий у 1-й інстанції: Нестеренко Т.В № 22ц/778/4555/ 2015 р. Суддя-доповідач: Кухар С.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого, судді:Осоцького І.І. суддів:Панкеєва О.В. Кухаря С.В. при секретаріБуримі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «Дюна» на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 09 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «Дюна» про зобов'язання терміново звільнити самовільно зайняту земельну ділянку,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_5 звернувся з позовом до суду до ТОВ «База відпочинку» Дюна» про зобов'язання терміново звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, мотивуючи свої вимоги тим, що 03 червня 2014 року між Кирилівською селищною радою та ним було укладено договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1.

На вказаній земельній ділянці розташовано 4 двоповерхових будинки для відпочинку синього кольору, 6 будиночків куренів, що знаходяться на балансі ТОВ «База відпочинку «Дона» та розташовані на орендованій ним земельній ділянці. Згоди на розміщення цих будинків він не надавав, на його вимоги вивезти з орендованої ділянки вказані будинки, засновники ТОВ «БВ «Дюна» не реагують. Таким чином ТОВ «БВ «Дюна» самовільно використовує земельну ділянку, в порушення вимог статей 9, 116, 125, 126 Земельного кодексу України. Отже порушує його право самостійно господарювати на землі, перешкоджає здійсненню господарської діяльності, що призводить до нанесення йому збитків. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Таким чином, позивач просив суд зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «База відпочинку « Дюна», терміново звільнити самовільно зайняту земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 0,3046 га, шляхом демонтажу чотирьох двоповерхових будинків для відпочинку синього кольору, шести будиночків куренів за власний рахунок. Стягнути з ТОВ « База відпочинку «Дюна» на його користь сплачений судовий збір.

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 09 червня 2015 року позов задоволено частково. Зобов'язано ТОВ «База відпочинку «Дюна», звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,3046 га, шляхом демонтажу чотирьох двоповерхових будинків для відпочинку синього кольору, шести будиночків куренів за власний рахунок. Стягнуто з ТОВ «База відпочинку «Дюна», на користь ОСОБА_5, судовий збір в сумі 243,60 гривень.

Не погоджуючись з рішенням суду ТОВ «База відпочинку «Дюна» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

На підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

За ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія перевіряє зазначене рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив із того, що встановлені судом обставини свідчать про те, що на земельній ділянці яка знаходиться у користуванні позивача знаходиться безпідставно нерухому майно відповідача, тому дійшов висновку про задоволення позову.

Проте, такого висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому з ними не можна погодитися.

Згідно із ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 червня 2014 року між Кирилівською селищною радою та ОСОБА_5 було укладено договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 (а.с. 3-5).

В цей же день 03 червня 2014 року проведено держану реєстрацію права користування за вказаним договором (а.с. 7).

Відповідно до п. 3 вказаного договору оренди на земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна - будинки для відпочинку, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, видане Кирилівською селищною радою 7 листопада 2012 року.

Відповідно до п. 6 вказаного договору оренди інші особливості об'єкта оренди (земельної ділянки), які можуть вплинути на орендні відносини відсутні, а за п. 27.1 інші обтяження і обмеження у використанні земельної ділянки та права третіх осіб стосовно неї відсутні.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Суд зобов'язавши ТОВ «База відпочинку «Дюна», звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом демонтажу чотирьох двоповерхових будинків для відпочинку синього кольору, шести будиночків куренів за власний рахунок не тільки не перевірив правових підстав будівництва ТОВ «База відпочинку «Дюна» будинків на вказаній земельній ділянці, а і взагалі доказів їх існування та їх технічні характеристики (розмір, площа, місце розташування, дата будівництва). Судом взагалі ухвалено рішення яке неможливо виконати оскільки в резолютивній частині рішення відсутні будь-які родові ознаки нерухомості (окрім кольору будинків), місце розташування кожної із них.

Фактично, відповідно до вказаних умов договору, укладаючи договір оренди позивач знав про розміщення на земельній ділянці будинків для відпочинку, а тому погодився приймаючи в оренду землю на цей факт.

Клопотань в частині надання додаткових доказів, після роз'яснення колегією суддів необхідності перевірки обставин, сторони не заявили, позивач вказав, що будинки зазначені в договорі оренди зареєстровано за ним і достатнім доказом є саме договір оренди.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

В справі відсутні докази наявності порушених прав користування позивачем земельною ділянкою, який за договором прийняв у користування землю зі зведеним там нерухомим майном, знаходження на ділянці іншого майна в тому числі і майна відповідача не доведено.

Доводи позивача про те, що достатнім доказом наявності на земельній ділянці будинків відповідача є письмові заперечення на позов представника ТОВ «База відпочинку «Дюна», який не спростовував цей факт (а.с. 17) - є безпідставними. Оскільки представник відповідача не визнанавав позов, а тому ці обставини повинні були доводитись позивачем, окрім цього представник який підписав заперечення діяв по довіреності виданій самим же позивачем у справі як керівником ТОВ «База відпочинку «Дюна».

Оскільки позивачем жодних клопотань про витребування доказів колегії суддів не заявлено, додаткових доказів на підтвердження позову не надано, а на час ухвалення рішення позивачем не надано відповідних доказів щодо порушення його прав відповідачем, рішення суду попередньої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «Дюна» задовольнити.

Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 09 червня 2015 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_5 до ТОВ «База відпочинку «Дюна» про зобов'язання терміново звільнити самовільно зайняту земельну ділянку відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: