Ухвала

від 22.09.2015 по справі 824/2523/14-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2015 року м. Київ К/800/2481/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря : Іванова Д.О.

Демида Р.В.

представників:

позивача: Аврама Ю.М.

відповідача : Шеромов В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.12.2014 року

у справі № 824/2523/14-а

за позовомПриватного підприємства «Бестком» доДержавної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Бестком» (далі по тексту - позивач, ПП «Бестком») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.10.2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.12.2014 року скасовано постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.10.2014 року. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено документальну позапланову перевірку ПП «Бестком» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні операцій з придбання товарів у ТОВ «Олтекс Трейд» за грудень 2013 року, січень 2014 року та їх подальшого руху, при здійсненні операцій з придбання товарів у підприємств-постачальників та їх подальшого продажу на ТОВ «Фоззі-Фуд» за лютий 2014 року, за результатами якої складено акт від 29.05.2014 року № 1099/24-12-22-02-12/32027222.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову перевірку ПП «Бестком» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні операцій з придбання товарів у ТОВ «Градієнт. ЛТД» за січень, лютий 2014 року та їх подальшого руху, за результатами якої складено акт від 10.06.2014 року № 1189/24-12-22-02-12/32027222.

В актах перевірок зазначено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у зв'язку з неможливістю підтвердити реальність здійснення операцій ПП «Бестком» по ланцюгу придбання товарів з ТОВ «Олтекс Трейд», ТОВ «Градієнт ЛТД».

На підставі висновків, що викладені в актах перевірок, ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення: від 13.06.2014 року № 0002592202, яким ПП «Бестком» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 925 452,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 462 726,00 грн.; від 03.07.2014 року № 0002862202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 410 362,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 205 181,00 грн.

Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Бестком» (замовник) та ТОВ «Олтекс Трейд» (постачальник) укладено договір поставки товарів від 02.09.2013 року № БК-0000056, за умовами якого постачальник зобов'язаний поставляти та передавати у власність замовника товар відповідно до специфікації погодженої із замовником.

02.01.2014 року між ПП «Бестком» (замовник) та ТОВ «Градієнт. ЛТД» (постачальник) укладено договір поставки товарів № БК-0000005, за умовами якого постачальник зобов'язаний поставляти та передавати у власність замовника товар відповідно до специфікації погодженої із замовником.

Реальний характер господарських операцій з придбання позивачем товарів підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, сертифікатами до накладних, платіжними дорученнями, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Крім того, в матеріалах справи наявні докази зберігання спірної продукції, що підтверджується договорами суборенди складських приміщень, укладеними з ТОВ «Олтекс Трейд», ТОВ «Градієнт. ЛТД».

Використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Олтекс Трейд», ТОВ «Градієнт. ЛТД» на час спірних відносин були зареєстровані як платники податку на додану вартість (відповідно до вимог чинного законодавства).

Таким чином, судом апеляційної інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги висновки ДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства.

Колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, Вінницький апеляційний адміністративний суд апеляційної інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.12.2014 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.12.2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун