Ухвала

від 21.09.2015 по справі 2а-7059/10/1470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2015 року м. Київ К/9991/617/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Ільчика І.С.

відповідача не з?явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.12.2010

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2011

у справі №2а-7059/10/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал Трейдінг Компані»

до Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.12.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2011, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва №0026420700/0 від 01.10.2010.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.55 КАС України у справі проведено заміну сторони позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал Трейдінг Компані» на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан шугар компані».

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від?ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період листопад, грудень 2008 року, січень, квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень, травень 2010 року, за результатами якої складено акт № 1499/07-000/36098826 від 17.09.2010.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року на 4199385 грн.

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість податку, сплаченого при імпорті обладнання для переробки цукрових буряків у розмірі 4070391 грн., оплаті послуг по його транспортуванню у розмірі 93348 грн. та зберіганню у розмірі 35646 грн., оскільки зазначене обладнання не введено в експлуатацію, не використовується у господарської діяльності, у штатному розкладі відсутні фахівці по обслуговуванню цього обладнання та території Миколаївської області протягом останніх років цукрові буряки не вирощуються.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.10.2010 №0026420700/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року на 4199385 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

За визначенням пункту 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Абзацом 2 підпункту «а» підпункту 7.7.11 пункту 7.7 ст.7 цього Закону визначено, що не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Визначення поняття «капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи» міститься в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за № 288/4509; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин). Це витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об'єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством.

Відповідно до Інструкції збільшення зазнаних витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів відображається за дебетом рахунку 15 «Капітальні інвестиції», а за кредитом цього рахунку - їх зменшення (ведення в дію, прийняття в експлуатацію придбаних або створених нематеріальних активів тощо).

Водночас рахунок 10 «Основні засоби» призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансової оренди об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також об'єктів інвестиційної нерухомості.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що платники податку, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, мають право на таке відшкодування, якщо за даними бухгалтерського та податкового обліку податковий кредит нарахований внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи). Передбачене право на отримання бюджетного відшкодування не пов?язане з моментом надходження основних засобів на баланс підприємства та відображення їх на рахунку 10 «Основні засоби». Таким чином, якщо зазнані підприємством витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об?єктів матеріальних необоротних активів (у т.ч. необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу) відображені на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», це підприємство має право на отримання бюджетного відшкодування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування виникла внаслідок включення позивачем до податкового кредиту у попередніх податкових періодах сум ПДВ, сплачених у зв'язку із придбанням основних фондів, а саме, обладнання для цукрової промисловості, за контрактом №ВМР07/2008 від 25.08.2008, укладеним з компанією «ED&F MAN SUGAR LIMITED» (Продавець), ввезення якого відбулося 03.10.2008 відповідно до вантажно-митної декларації №504020000/8/000971. Загальна вартість товарів, отриманих позивачем, згідно з офіційним обмінним курсом, встановленим НБУ на день митного оформлення (4,8697 грн. за 1 дол.США), складає 20042102,55 грн., загальна сума податку на додану вартість, сплаченого митним органам, складає 4384174,42 грн., що визнається відповідачем.

У липні 2009 року, за контрактом №Р18/2009 від 02.07.2009 з компанією «ED&F MAN SUGAR SARL» (Покупець) позивачем було експортовано один жомовий прес, вартістю 343000 дол.США, що за офіційним курсом НБУ на день митного оформлення складало 2691864 грн., факт експорту якого відповідачем визнається.

Імпортоване позивачем у жовтні 2008 року обладнання, за винятком одного жомового преса, передано на зберігання ТОВ «Юкрейніан шугар Компані» за договором зберігання №206 від 15.09.2008. Факт надання послуг та розрахунків за договором підтверджено актом перевірки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем сформовано податковий кредит у зв?язку з придбанням основних фондів, які на момент проведення перевірки не використовувались в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, наявність податкових накладних та вантажних митних декларацій відповідачем не заперечується. Облік витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей здійснений позивачем за рахунком 15 «Капітальні інвестиції».

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.12.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2011 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239 1 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун