Постанова

від 29.09.2015 по справі 820/7630/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 вересня 2015 р. № 820/7630/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Зінченка А.В.,

при секретарі - Алавердян Е.А.

за участі представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мітрал-Сістем» до державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Мітрал-Сістем», звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.11.2014 форми «Р» №0003722201 на суму 244 782,00 грн. за основним платежем та 61 195,00 грн. за штрафними санкціями та від 04.11.2014 року форми «Р» № НОМЕР_1 на суму 135 490,00 грн. за основним платежем та 33 872,50 грн. за штрафними санкціями.

Позивач вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення є неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить скасувати їх в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, вказав, що винесені податкові повідомлення-рішення повністю відповідають вимогам діючого законодавства, а тому є законними та обґрунтованими, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мітрал - Сістем» 15.06.2012 р. взято на податковий облік за №71245 і станом на даний час перебуває на обліку в державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області.

Судом встановлено, що на підставі Наказу ДПІ у Дзержинському р-ні м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 10.10.2014 року № 2027, згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78, Податкового Кодексу України згідно з службовим посвідченням УХК 012074, виданим ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту ДПІ Дзержинському р-ні м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області ОСОБА_3 проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітрал Сістем» (податковий номер 38158195) (з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ «Скай Девелопмент» (ЄДРПОУ 38291915) за вересень 2013 року, з ТОВ „Прайм Білдінг" (ЕДРПОУ 38704156) за лютий 2014 року та з ТОВ «Будіс Плюс» (ЄДРПОУ 34046968) за квітень 2014 року, їх реальності та повноти відображення в податковому обліку.

За підсумками перевірки підприємства працівниками органу податкової служби було складено акт перевірки за №4200/20-30-22-01/38158195 від 22.10.2014 року.

Відповідно до висновків акту перевірки були встановлені наступні порушення: порушення вимог пп. 14.1.181 п.14.1 ст..14, п. 198.1 п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту в розмірі 244 782 грн., та як наслідок, заниження суми податку на додану вартість в сумі 244 782 грн., в тому числі у жовтні 2013 року (період включення суми ПДВ на підставі податкової накладної, виписаної у вересні 2013 року) в сумі 53 486 грн., у лютому 2014 року в розмірі 116 716 грн., та у квітні 2014 року на 74 580 грн. та порушення вимог п.п. 134.1.1 п. 134.1. ст. 134, п.п. 138.1.1, п.138.1.2 п. 138.1 ст.138 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення сум витрат, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування з податку на прибуток в розмірі 713 107 грн. у 2013 році, та як наслідок, заниження суми податку на прибуток в розмірі 135 490 грн., в тому числі у 2013 році на суму 135 490 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ були винесені податкові повідомлення - рішення, а саме: від 04.11.2014 форми «Р» №0003722201 на суму 244 782,00 грн. за основним платежем та 61 195,00 грн. за штрафними санкціями та від 04.11.2014 року форми «Р» № НОМЕР_1 на суму 135 490,00 грн. за основним платежем та 33 872,50 грн. за штрафними санкціями.

Дослідивши надані до матеріалів справи документи, судом встановлено, що в період що перевірявся ДПІ позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Скай Девелопмент» (ЄДРПОУ 38291915) у вересні 2013 року, з ТОВ „Прайм Білдінг" (ЕДРПОУ 38704156) у лютому 2014 року та з ТОВ «Будіс Плюс» (ЄДРПОУ 34046968) у квітні 2014 року.

Щодо взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Скай Девелопмент» (ЄДРПОУ 38291915) у вересні 2013 року.

Судом встановлено, що при укладанні договору від 24.07.2013 №24/07/2013-1 сторони узгодили характер робіт, найменування продукції, кількість, вагу, ціну.

Правові наслідки, обумовлені цим договором, настали: був факт передачі товару та перерахування грошових коштів. Факт передачі товару підтверджується актом приймання-передачі від 09.09.2013 року б/н, видатковою накладною від 09.09.2013 року № 130909/17 на суму 327 436,00 грн., актом приймання-передачі від 18.09.2013 року б/н, видатковою накладною від 18.09.2013 року № 130918/25 на суму 100 428,00 грн., актом приймання-передачі від 27.09.2013 року б/н, видатковою накладною від 27.09.2013 року 130927/77 на суму 427 864,00 грн. Факт перерахування грошових коштів за продукцію та виконані роботи підтверджується виписками банку від 31.07.2013 року, від 22.08.2013 року, від 07.10.2013 року, від 14.10.2013 року.

Також, ТОВ «Скай Девелопмент» надало позивачу податкові накладні від 18.09.2013 року № 392 на суму 100 428,00 грн. в т. ч. ПДВ 16 738,00 грн., від 27.09.2013 року №618 на суму 220 488,00 грн. в т.ч. ПДВ - 36 748,00 грн., які складено у строки та у відповідності до вимог діючого податкового законодавства.

Щодо взаємовідносин з ТОВ „Прайм Білдінг" (ЕДРПОУ 38704156) у лютому 2014 року.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач та ТОВ «Прайм Білдінг» узгодили при укладанні договору від 24.01.2014 року №КХ/1401, найменування продукції, кількість, вагу, ціну. Правові наслідки, обумовлені цим договором, настали: був факт передачі товару та перерахування грошових коштів. У перевіряємому періоді (лютому 2014 року) була зроблена лише передплата за цим договором (що підтверджує виписка банку від 07.02.2014 року та 12.02.2014 року). Передача товару відбулась у наступному місяці (березні 2014 року), що підтверджує видаткова накладна від 05.03.2014 №147. Перевезення товару з одного населеного пункту до іншого не потребувало, оскільки збірка контрольних пунктів здійснювалась у м. Києві, а до покупця (Позивача) була доставлена, вже готова продукція.

Також, ТОВ «Прайм Білдінг» надало Позивачу податкові накладні від 07.02.2014 № 135 на суму 646 416,00 грн. в т. ч. ПДВ 107 736,00 грн., від 12.02.2014 №194 на суму 53 880,00 грн. в т.ч. ПДВ - 8 980,00, які складено у строки та у відповідності до вимог діючого податкового законодавства.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Будіс Плюс» (ЄДРПОУ 34046968) у квітні 2014 року.

Судом встановлено, що ТОВ «Будіс Плюс» було укладено 2 договори: від 4.01.2014 року № К-14 на поставку запасних частин та від 26.06.2014 року № С-25 на виконання підрядних робіт.

За договором від 24.01.2014 року № К-14 у березні 2014 року відбулась поставка матеріалів, що підтверджує видаткова накладна від 07.03.2014 року. За договором від 26.02.2014 року № С-25 були виконані роботи у березні та квітні 2014 року, що підтверджує акт приймання-передачі виготовленої продукції від 21.03.2014 року та 04.04.2014 року та акт виконаних робіт від 21.03.2014 року та 04.04.2014 року. Поставка виготовленої продукції була здійснена за рахунок покупця, тобто Позивача, що підтверджено товарно - транспортними накладними, відповідно від 21.03.2014 року та 04.04.2014 року. Сплата за продукцію та роботи була зроблена, що підтверджують виписки банку від 12.02.2014 року та 17.04.2014 року.

Також, ТОВ «Будіс Плюс» надало Позивачу податкові накладні від 04.04.2014 року № 107 на суму 387 060,00 грн. в т. ч. ПДВ 64 510,00 грн., від 17.04.2014 року №401 на суму 60 420,00 грн. в т.ч. ПДВ - 10 070,00 грн., які складено у строки та у відповідності до вимог діючого податкового законодавства.

Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суд вказує, що відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Суд вказує, що про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд вваж є за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди між позивачем та контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд також вважає за необхідним зазначити, що на час укладення вищевказаних договорів контрагенти позивача були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальні податкові номери, що підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість, отже, вони мали право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Таким чином, на думку суду, не має підстав стверджувати, що господарські взаємовідносини між підприємствами не були виконані, а первинні документи не відповідають вимогам діючого законодавства.

Щодо заниження позивачем податку на прибуток, то суд вважає за необхідним вказати, що згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.134.1.1, п.п.134.1.2 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначе них згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.п.138.1.1. п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; є) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з п.п.138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); є) витрати на транспортування, перевалку, страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Суд також вважає за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Податковий кодекс України не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Крім того у відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі В«БУЛВЕСВ» АД проти БолгаріїВ» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, проаналізувавши наведені норми діючого законодавства, дослідивши надані до справи матеріали, суд приходить до висновку про неправомірне винесення вищевказаних податкових повідомлень - рішень.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

А згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167, 254 КАС України , суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Мітрал-Сістем» до державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 04 листопада 2014 року №0003722201 та №0003712201.

Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мітрал-Сістем» (код 38158195) сплачений судовий збір в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі виготовлена 01 жовтня 2015 року.

Суддя А.В. Зінченко