Ухвала

від 15.12.2015 по справі 820/7630/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2015 р.Справа № 820/7630/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О., Федоренко І.М.

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2015р. по справі № 820/7630/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітрал-Сістем"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

29 вересня 2015 року постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітрал-Сістем» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 04 листопада 2014 року №0003722201 та №0003712201.

Стягнуто з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітрал-Сістем» (код 38158195) сплачений судовий збір в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норми статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи заявлені у апеляційній скарзі вимоги, вказує, що фінансово-господарські відносини між позивачем та його контрагентами ТОВ "Скай Девелопмент", ТОВ "Прайм Білдінг", ТОВ "Будіс Плюс" не мали характеру реальних в силу відсутності необхідних ресурсів для провадження господарської діяльності у останніх. До перевірки Товариством з обмеженою відповідальністю "Мітрал-Сістем" не було надано всіх первинних документів, обов'язковість складення яких передбачено договорами з підприємствами, зазначеними вище, як-то документи про якість товарів, документи на підтвердження передачі постачальникам зразків та креслень для визначення специфікації товарів. За наявною податковою інформацію, факт придбання товарів постачальниками позивача, які згодом реалізовані ТОВ "Мітрал-Сістем", не підтверджено.

ТОВ "Мітрал-Сістем" у письмових запереченнях просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та представників відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі Наказу від 10.10.2014 року № НОМЕР_1 Дзержинському р-ні м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мітрал Сістем» (податковий номер 38158195) (з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ «Скай Девелопмент» (ЄДРПОУ 38291915) за вересень 2013 року, з ТОВ „Прайм Білдінг" (ЕДРПОУ 38704156) за лютий 2014 року та з ТОВ «Будіс Плюс» (ЄДРПОУ 34046968) за квітень 2014 року, їх реальності та повноти відображення в податковому обліку.

22 жовтня 2014 року за наслідком проведеної перевірки складено акт перевірки за №4200/20-30-22-01/38158195, яким встановлено: порушення вимог пп. 14.1.181 п.14.1 ст..14, п. 198.1 п.198.3 п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту в розмірі 244 782 грн., та як наслідок, заниження суми податку на додану вартість в сумі 244 782 грн., в тому числі у жовтні 2013 року (період включення суми ПДВ на підставі податкової накладної, виписаної у вересні 2013 року) в сумі 53 486 грн., у лютому 2014 року в розмірі 116 716 грн., та у квітні 2014 року на 74 580 грн. та порушення вимог п.п. 134.1.1 п. 134.1. ст. 134, п.п. 138.1.1, п.138.1.2 п. 138.1 ст.138 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення сум витрат, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування з податку на прибуток в розмірі 713 107 грн. у 2013 році, та як наслідок, заниження суми податку на прибуток в розмірі 135 490 грн., в тому числі у 2013 році на суму 135 490 грн.

04 листопада 2014 року на підставі вказаного акту перевірки ДПІ були винесені податкові повідомлення - рішення форми «Р» №0003722201 на суму 244 782,00 грн. за основним платежем та 61 195,00 грн. за штрафними санкціями, та форми «Р» № НОМЕР_2 на суму 135 490,00 грн. за основним платежем та 33 872,50 грн. за штрафними санкціями.

Задовольняючи позов ТОВ "Мітрал-Сістем", суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган не мав підстав вважати господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Скай Девелопмент", ТОВ "Прайм Білдінг", ТОВ "Будіс Плюс" невиконаними, а первинні документи, складні за їх наслідками, такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Отже, податкові повідомлення-рішення від 04.11.2014року №0003722201, № НОМЕР_2 прийняті без належних на те правових підстав.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (ПК України) встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Вимоги щодо оформлення податкової накладної передбачено п.201.1 ст. 201 ПК України.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також наявність документів первинного обліку (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.134.1.1, п.п.134.1.2 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначе них згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.п.138.1.1. п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; є) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з п.п.138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); є) витрати на транспортування, перевалку, страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

З матеріалів справи вбачається, що в період що перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Скай Девелопмент» (ЄДРПОУ 38291915) у вересні 2013 року, з ТОВ „Прайм Білдінг" (ЕДРПОУ 38704156) у лютому 2014 року та з ТОВ «Будіс Плюс» (ЄДРПОУ 34046968) у квітні 2014 року.

Щодо взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Скай Девелопмент» (ЄДРПОУ 38291915) у вересні 2013 року.

При укладанні договору від 24.07.2013 №24/07/2013-1 сторони узгодили характер робіт, найменування продукції, кількість, вагу, ціну.

Правові наслідки, обумовлені цим договором, настали: був факт передачі товару та перерахування грошових коштів. Факт передачі товару підтверджується актом приймання-передачі від 09.09.2013 року б/н, видатковою накладною від 09.09.2013 року № 130909/17 на суму 327 436,00 грн., актом приймання-передачі від 18.09.2013 року б/н, видатковою накладною від 18.09.2013 року № 130918/25 на суму 100 428,00 грн., актом приймання-передачі від 27.09.2013 року б/н, видатковою накладною від 27.09.2013 року 130927/77 на суму 427 864,00 грн. Факт перерахування грошових коштів за продукцію та виконані роботи підтверджується виписками банку від 31.07.2013 року, від 22.08.2013 року, від 07.10.2013 року, від 14.10.2013 року.

Також, ТОВ «Скай Девелопмент» надало позивачу податкові накладні від 18.09.2013 року № 392 на суму 100 428,00 грн. в т. ч. ПДВ 16 738,00 грн., від 27.09.2013 року №618 на суму 220 488,00 грн. в т.ч. ПДВ - 36 748,00 грн., які складено у строки та у відповідності до вимог діючого податкового законодавства.

Щодо взаємовідносин з ТОВ „Прайм Білдінг" (ЕДРПОУ 38704156) у лютому 2014 року.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач та ТОВ «Прайм Білдінг» узгодили при укладанні договору від 24.01.2014 року №КХ/1401, найменування продукції, кількість, вагу, ціну. Правові наслідки, обумовлені цим договором, настали: був факт передачі товару та перерахування грошових коштів. У перевіряємому періоді (лютому 2014 року) була зроблена лише передплата за цим договором (що підтверджує виписка банку від 07.02.2014 року та 12.02.2014 року). Передача товару відбулась у наступному місяці (березні 2014 року), що підтверджує видаткова накладна від 05.03.2014 №147. Перевезення товару з одного населеного пункту до іншого не потребувало, оскільки збірка контрольних пунктів здійснювалась у м. Києві, а до покупця (Позивача) була доставлена, вже готова продукція.

Також, ТОВ «Прайм Білдінг» надало Позивачу податкові накладні від 07.02.2014 № 135 на суму 646 416,00 грн. в т. ч. ПДВ 107 736,00 грн., від 12.02.2014 №194 на суму 53 880,00 грн. в т.ч. ПДВ - 8 980,00, які складено у строки та у відповідності до вимог діючого податкового законодавства.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Будіс Плюс» (ЄДРПОУ 34046968) у квітні 2014 року.

ТОВ «Будіс Плюс» було укладено 2 договори: від 4.01.2014 року № К-14 на поставку запасних частин та від 26.06.2014 року № С-25 на виконання підрядних робіт.

За договором від 24.01.2014 року № К-14 у березні 2014 року відбулась поставка матеріалів, що підтверджує видаткова накладна від 07.03.2014 року. За договором від 26.02.2014 року № С-25 були виконані роботи у березні та квітні 2014 року, що підтверджує акт приймання-передачі виготовленої продукції від 21.03.2014 року та 04.04.2014 року та акт виконаних робіт від 21.03.2014 року та 04.04.2014 року. Поставка виготовленої продукції була здійснена за рахунок покупця, тобто Позивача, що підтверджено товарно - транспортними накладними, відповідно від 21.03.2014 року та 04.04.2014 року. Сплата за продукцію та роботи була зроблена, що підтверджують виписки банку від 12.02.2014 року та 17.04.2014 року.

Також, ТОВ «Будіс Плюс» надало Позивачу податкові накладні від 04.04.2014 року № 107 на суму 387 060,00 грн. в т. ч. ПДВ 64 510,00 грн., від 17.04.2014 року №401 на суму 60 420,00 грн. в т.ч. ПДВ - 10 070,00 грн., які складено у строки та у відповідності до вимог діючого податкового законодавства.

Надані позивачем на підтвердження правомірності формування податкової звітності з ПДВ та валових витрат первинні документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16 липня 1999 року N 996-XIV, а також Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, що не заперечувалось також відповідачем.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не оскаржені та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Доводи відповідача у апеляційній скарзі про те, що неможливо підтвердити реальний характер фінансово-господарських відносин між ТОВ "Мітра-Сістем" та ТОВ "Скай Девелопмент", ТОВ "Прайм Білдінг", ТОВ "Будіс Плюс", оскільки за наявною податковою інформацією у ланцюгу постачальників - платників податку виявлено певні порушення, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі змістом норм розділу V Податкового кодексу України, платники податку на додану вартість відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на права позивача, встановлені ПК України. Покупець товару (послуги) на час здійснення господарської операцій з придбання товару (послуги) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність будь-кого з таких суб'єктів господарювання.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду України висловлена у постанові від 31.01.2011 року у справі №21-47а10, зокрема, зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, враховуючи закріплений Конституцією України принцип особистого характеру юридичної відповідальності, колегія суддів вважає, що відповідальність за порушення норм чинного податкового законодавства повинна нести особа, яка допустила таке порушення. Той факт, що контрагентами позивача, як на тому наполягає в апеляційній скарзі податковий орган, порушено умови провадження господарської діяльності, не дає підстави застосовувати до підприємства позивача, як добросовісного платника податків, фінансові санкції.

Посилання заявника на той факт, що на час проведення перевірки позивачем не надано документів, що стосуються товарів (на підтвердження якості товарів та на підтвердження факту передачі постачальникам зразків, креслень для визначення специфікації товарів) документально не підтверджено, тому не є достатньою підставою для спростування висновків суду. З огляду на викладене вище та зважаючи на норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що первинні документи за результатом взаємовідносин між позивачем та контрагентами ТОВ "Скай Девелопмент", ТОВ "Прайм Білдінг", ТОВ "Будіс Плюс" оформлені належним чином, у сукупності містять необхідні для цілей оподаткування відомості про спірні господарські операції та підтверджують факт їх виконання. Відсутність на час проведення перевірки підприємства позивача документів на підтвердження якості товарів та на підтвердження факту передачі постачальникам зразків, креслень для визначення специфікації товарів не призводить до неможливості ідентифікації змісту господарських операцій.

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2015р. по справі № 820/7630/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_5 Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст ухвали виготовлений 21.12.2015 р.