Постанова

від 28.09.2015 по справі 826/15468/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

28 вересня 2015 року           08:25                               справа №826/15468/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства “Київська офсетна фабрика”

доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство “Київська офсетна фабрика” (далі по тексту – позивач, ДП “Київська офсетна фабрика”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Оболонському районі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 липня 2015 року №0004722202.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/15468/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 07 вересня 2015 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі від 22 липня 2015 року №0004722202 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України ДП “Київська офсетна фабрика” збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 883 250,00грн., у тому числі за основним платежем – 1 255 500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 627 750,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 07 липня 2015 року №624/26-54-22-02-10/05450185 “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП “Київська офсетна фабрика” код ЄДРПОУ 05450185 з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ “ФОРТ-НОКС” (код ЄДРПОУ 30724568) за період з 01.02.2015 по 28.02.2015р.” (далі по тексту – акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2015 року на 1 255 500,00 грн.

Зазначені порушення в акті перевірки обґрунтовано неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по відносинам із ТОВ “ФОРТ-НОКС”, у зв'язку із не підтвердженням реальності господарських операцій, а саме: постачальник ТОВ “ФОРТ-НОКС” – ТОВ “Мейджі”, згідно Єдиного реєстру податкових накладних на користь покупця ТОВ “ФОРТ-НОКС” не було зареєстровано жодної податкової накладної та встановлено відсутність імпортних операцій щодо придбання товару, який ТОВ “ФОРТ-НОКС” поставив для ДП “Київська офсетна фабрика”; до перевірки не надано документи, які свідчать про транспортування товару від ТОВ “ФОРТ-НОКС” до ДП “Київська офсетна фабрика”, документів, що підтверджують транспортування товару від постачальника до ТОВ “ФОРТ-НОКС” та дорожніх (маршрутних) листів.

Позивач не погоджується висновками акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, мотивуючи позовні вимоги наступним: позивач не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни контрагентом по ланцюгу постачання; постачальник на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість; господарські операції є реальними та підтверджені належним чином оформленими первинними документами і податковими накладними, а придбані товари використано у межах господарської діяльності підприємства.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає обґрунтованими позовні вимоги ДП “Київська офсетна фабрика”, виходячи з наступних мотивів.

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ДП “Київська офсетна фабрика” та його контрагентом – ТОВ “ФОРТ-НОКС”; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ДП “Київська офсетна фабрика” (замовник) та ТОВ “ФОРТ-НОКС” (постачальник) укладено договір поставки від 25 березня 2014 року №65/14, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити замовникові товари, зазначені в специфікації.

Згідно з пунктом 5.1 договору постачальник зобов'язується поставляти товар, зазначений у специфікації протягом п'яти робочих днів з дня отримання усної заявки замовника за місцезнаходженням замовника.

Відповідно до специфікацій сторонами погоджено поставку напівпрозорої плівки гарячого тиснення шириною 37 мм.

Як підтверджують видаткові накладні та рахунки-фактури, на виконання умов договору у лютому 2015 року ТОВ “ФОРТ-НОКС” поставив позивачу товару на загальну суму 7 533 000,00 грн., та виписав податкові накладні на загальну суму 7 533 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість – 1 255 500,00 грн.

За поставлений позивач перерахував на рахунок постачальника грошової кошти, що потверджується копіями відповідних виписок банку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит – це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судом встановлено, що позивач у податковій декларації з податку на додану вартість лютий 2015 року відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ “ФОРТ-НОКС”.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ “ФОРТ-НОКС”, був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з придбання робіт і питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що ДП “Київська офсетна фабрика” здійснює діяльність у сфері із виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг.

ДП “Київська офсетна фабрика”, яке підпорядковане Міністерству фінансів України, є спеціалізованим поліграфічним підприємством з виготовлення бланків цінних паперів та документів суворого обліку, про що можна також дізнатись на офіційному сайті підприємства http://www.kof.kiev.ua/.

Позивач здійснює свою діяльність згідно вимог положення Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року за №283 “Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку”, та володіє виробничими потужностями для здійснення основного виду діяльності. Так, згідно з довідкою від 04 вересня 2015 року №75000-07/474 ДП “Київська офсетна фабрика” має друкарське устаткування, устаткування для офсетного та високого способу друку та для нанесення голографічних захисних елементів.

Із наявних у справі доказів вбачається, що придбана у ТОВ “ФОРТ-НОКС” напівпрозора плівка гарячого тиснення шириною 37 мм використана при виготовленні спеціальних бланків нотаріального документа на замовлення Державного підприємства “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України за договором на розробку, виготовлення та доставку продукції від 13 грудня 2013 року №223/13 та додаткових угод до нього.

На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання товару для провадження господарської діяльності позивач надав до суду копії наступних документів: договору поставки, видаткових накладних, рахунків-фактур, податкових накладних по відносинам із ТОВ “ФОРТ-НОКС”; звітів руху сировини та матеріалів по цеху, договору на розробку, виготовлення та доставку продукції від 13 грудня 2013 року №223/13 та додаткових угод, актів виконаних робіт (наданих послуг), специфікацій, графіків відвантаження продукції, рахунків, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей, виписок банку.

Наведене підтверджує, що позивач придбавав товари у ТОВ “ФОРТ-НОКС” з метою використання їх у власній господарській діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Суд не приймає до уваги висновки акта перевірки про відсутність в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних ТОВ “Мейджі” та відсутність у нього імпортних операцій на придбання напівпрозорої плівки гарячого тиснення шириною 37 мм, виходячи з того, що у межах спору позивач не мав взаємовідносин із ТОВ “Мейджі”, а ймовірні порушення законодавства по ланцюгу постачання не впливає на право постачальника на податковий кредит з податку на додану вартість.

Безпідставними є також посилання відповідача на ненадання до перевірки документів, які свідчать про транспортування товару від ТОВ “ФОРТ-НОКС” до ДП “Київська офсетна фабрика”, документів, що підтверджують транспортування товару від постачальника до ТОВ “ФОРТ-НОКС” та дорожніх (маршрутних) листів, оскільки законодавство не покладає на покупця обов'язку мати в наявності документи щодо транспортування товару у разі його поставки постачальником.

Разом з тим, позивач надав в матеріали справи копію наказу ТОВ “ФОРТ-НОКС” від 27 лютого 2014 року про порядок використання автомобіля, відповідно до якого автомобіль Ssang Yong Rexton, який належить на праві власності директору підприємства, у разі необхідності використовується для доставки продукції покупцям з відповідним оформленням подорожних листів, та копії відповідних подорожніх листів легкового автомобіля щодо перевезення півпрозорої плівки гарячого тиснення.

При вирішенні даного спору суд враховує також вимоги статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій та станом на 07 вересня 2015 року ТОВ “ФОРТ-НОКС” було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Враховуючи викладене, беручи до уваги придбання товарів з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення норм Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту нормативно та документально не підтверджуються, а збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі від 22 липня 2015 року №0004722202 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Оболонському районі не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ДП “Київська офсетна фабрика” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Державного підприємства “Київська офсетна фабрика” задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 22 липня 2015 року №0004722202.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства “Київська офсетна фабрика” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                           В.А. Кузьменко