Ухвала

від 16.12.2015 по справі 826/15468/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15468/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.,

Міщука М.С.

за участю секретаря судового засідання: Строй Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою відповідача - Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Київська офсетна фабрика» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ДП «Київська офсетна фабрика» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 22 липня 2015 року №0004722202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2015 року позовні вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2015 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу №1325 від 26 червня 2015 року, виданого ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, головним державним інспектором-ревізором відділу перевірок платників податків управління податкового аудити ДПІ в Оболонському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві Дмитренко О.М., проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ДП «Київська офсетна фабрика» (ЄРПОУ 05450185) по взаємовідносинах з ТОВ «Форт-Нокс» (код ЄРПОУ 30724568) за період з 01 лютого 2015 року по 28 лютого 2015 року.

За результатами перевірки ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС м. Києва складено Акт №624/26-54-22-02-10/05450185 від 07 липня 2015 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Київська офсетна фабрика» (код ЄДРПОУ 05450185) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Форт-Нокс» (код ЄДРПОУ 30724568) за період з 01 лютого 2015 року по 28 лютого 2015 року, яким встановлено порушення позивачем податкового законодавства: п. 198.3, 198.6, ст.. 198, п. 200.1, п. 200.2, ст.. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ДП «Київська офсетна фабрика» занизило суми ПДВ за лютий 2015 року у сумі 1 255 500,00 грн.

На підставі Акта №624/26-54-22-02-10/05450185 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004722202 від 22 липня 2015 року, яким позивачу донараховано грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 883 250,00грн., у тому числі за основним платежем - 1 255 500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 627 750,00 грн.

Відповідач дійшов висновку, що фінансово-господарські операції між позивачем та ТОВ «Форт-Нокс» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а саме: згідно Єдиного реєстру податкових накладних на користь покупця ТОВ «Форт-Нокс» не було зареєстровано податкові накладні та встановлено відсутність імпортних операцій щодо придбання товару, який ТОВ «Форт-Нокс» поставив для ДП «Київська офсетна фабрика»; не надано документи, які свідчать про транспортування товару від ТОВ «Форт-Нокс» до ДП «Київська офсетна фабрика» та документів, що підтверджують транспортування товару від постачальника до ТОВ «Форт-Нокс» та дорожніх (маршрутних) листів.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу податкового кредиту витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п.201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з ч.1, 2 ст.9. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Формування податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених первинних документів і податкових накладних, що підтверджують проведення господарських операцій.

Судом першої інстанції встановлено, що ДП «Київська офсетна фабрика» здійснює діяльність у сфері із виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг.

Взаємовідносини позивача (замовника) та між ТОВ «Форт-Нокс» (постачальником) та ДП «Київська офсетна фабрика» (замовником), ґрунтуються на договорі поставки №65/14 від 25 березня 2014 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити замовникові товари, зазначені в специфікації(напівпрозора плівка гарячого тиснення, ширина 37 мм), а замовник прийняти і оплатити товар.

Підпунктом 6.1.2 п. 6.1 договору поставки №65/14 встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти поставлені товари відповідно до супроводжувальних документів (видаткова накладна).

На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання товару для провадження господарської діяльності позивач надав до суду копії наступних документів: договору поставки, видаткових накладних, рахунків-фактур, податкових накладних по відносинам із ТОВ «Форт-Нокс»; звітів руху сировини та матеріалів по цеху, договору на розробку, виготовлення та доставку продукції від 13 грудня 2013 року №223/13 та додаткових угод, актів виконаних робіт (наданих послуг), специфікацій, графіків відвантаження продукції, рахунків, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей, виписок банку.

Всі документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити відповідно до чинного законодавства України.

Доказів того, що первинні документи підписані неуповноваженими особами відповідачем не надано.

Перевіркою не встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників податкового кредиту по операціям з контрагентом, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

На момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагент позивача, як юридична особа був внесений в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та зареєстровані платниками податку на додану вартість, тому був зобов'язаний нараховувати ПДВ та згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України виписувати податкові накладні, які згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є законною підставою для формування податкового кредиту.

Фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом і правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище господарських відносин.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11 зазначено, що згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відповідач не спростував належними засобами доказування дійсність господарських зобов'язань, фінансово-господарських документів та достовірність внесених у них відомостей.

Відповідно до ч.2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС АД» проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Позивачем виконано усі необхідні умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, а висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи.

За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 22 липня 2015 року №0004722202.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2015 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідачем подано клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року клопотання Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - задоволено.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент подання адміністративного позову) ставка судового збору за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру встановлюється в розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» мінімальну заробітну плату на 2015 рік встановлено у розмірі 1 218 грн.

Тобто, при поданні даної позовної заяви немайнового характеру, судовий збір становив 487 грн. 20 коп.

Відповідно до пп. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на дату виникнення у апелянта права на апеляційне оскарження рішення), за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, розмір судового збору складає 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Таким чином, розмір судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2015 року становить 535 грн. 92 коп. (487,20 *110%=535,92).

Відповідно до ч. 1 ст. 98 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2015 року - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39468697, адреса: 04213, м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 58) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 535 (п'ятсот тридцять п'ять) грн. 92 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 17.12.2015

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Л.М. Гром,

М. С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Міщук М.С.

Гром Л.М.