Постанова

від 29.09.2015 по справі 826/1942/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

29 вересня 2015 року №826/1942/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Літвінової А.В., суддів Кротюка О.В., Мазур А.С., за участі секретаря судового засідання Новик В.М., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Чиста Вода СП» додержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (відповідач-1) Державної фіскальної служби України (відповідач-2) провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чиста Вода СП» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та Державної фіскальної служби України, в якому просить (з урахуванням уточненої позовної заяви від 19.03.2015):

- визнати протиправною відмову Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві в укладанні договору про визнання електронних документів з Товариством з обмеженою відповідальністю «Чиста Вода СП» та відмову у прийнятті декларації з податку на додану вартість за звітний період - 2014 рік (12 місяців);

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві включити платника податків - Товариство з обмеженою відповідальністю «Чиста Вода СП» - до системи подання податкових документів в електронному вигляді;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві прийняти звітність, а саме податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період - 2014 рік (12 місяців) в спосіб, встановлений ст. 49 Податкового кодексу України;

- визнати протиправною відмову Державної фіскальної служби України у реєстрації податкових накладних №6 від 12.12.2014, №7 від 15.12.2014, №8 від 17.12.2014, №10 від 22.12.2014, №11 від 26.12.2014 та розрахунку №1 коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної №2 від 05.12.2014 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста Вода СП» №6 від 12.12.2014, №7 від 15.12.2014, №8 від 17.12.2014, №10 від 22.12.2014, №11 від 26.12.2014 та розрахунку №1 коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної №2 від 05.12.2014 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в порушення положень податкового законодавства Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Чиста Вода СП» в укладені договору про визнання електронних документів, що в подальшому вплинуло не неприйняття відповідачами податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року та податкових накладних, у тому числі розрахунку коригування, відповідно.

Представники відповідачів під час судового розгляду справи проти позову заперечували, вказавши, що оскаржувані дії вчинено правомірно, у межах наданих їм податковим законодавством повноважень.

Розгляд справи здійснено в письмовому провадженні відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Чиста Вода СП» з метою подальшого направлення податкової звітності засобами електронного зв'язку направило до контролюючого органу примірники договорів про визнання електронних документів, зокрема, №241220141 від 12.01.2015, №241220141 від 12.01.2015, №241220141 від 10.02.2015, №2412201041 від 16.01.2015, №241220141 від 24.12.2014, №241220141 від 28.01.2015.

Згідно наданих представником відповідача-2 доказів, підставами для не прийняття вказаних договорів стали наступні причини: не встановлення місцезнаходження (№241220141 від 12.01.2015), зазначення невірних реєстраційних даних ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві (№2412201041 від 16.01.2015, №241220141 від 12.01.2015 та №241220141 від 10.02.2015, №241220141 від 28.01.2015), розбіжності з обліковими даними ДПІ (№241220141 від 24.12.2014).

Надалі, за твердженнями представника позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Чиста Вода СП» засобами електронного зв'язку направило до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2014 року та податкові накладні №6 від 12.12.2014, №7 від 15.12.2014, №8 від 17.12.2014, №10 від 22.12.2014, №11 від 26.12.2014, а також розрахунок №1 коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної №2 від 05.12.2014, які не були прийняті відповідним контролюючим органом.

Вважаючи дії відповідачів з відмови в укладенні договору про визнання електронних документів та прийнятті податкової звітності протиправними, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Приписами підпункту 16.1.3. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків, зокрема, зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

У відповідності до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (пункт 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України).

Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (пункт 49.4 статті 49 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В свою чергу, наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233 затверджено Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (надалі - Інструкція №233), яка визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису.

З метою подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку платник податків: отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці; отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді; ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки); надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії; після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору (пункт 5 розділу ІІІ Інструкції №233).

З огляду на викладені положення законодавства вбачається, що підставою для направлення до відповідного контролюючого органу податкової звітності (у тому числі податкової декларації та податкових накладних) в електронній формі є наявність укладеного між платником податків та контролюючим органом договору про визнання електронних документів.

При цьому, згідно пункту 6 розділу ІІІ Інструкції №233, орган ДПС, де зареєстрований платник податків, на його запит: видає два примірники договору; записує на електронний носій платника податків безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді; приймає від платника податків підписані та скріплені печаткою (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) два примірники договору та електронний носій з посиленими сертифікатами відкритих ключів; звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС. У разі невідповідності реквізитів повертає платнику податків його електронний носій та надані примірники договору ; після підписання договору вносить відповідний запис до журналу обліку договорів про визнання електронних документів з платниками податків та видає платнику податків один примірник договору.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для не укладення відповідачем-1 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Чиста Вода СП» договору про визнання електронних документів слугували встановлені останнім невідповідності реквізитів, вказаних у даних договорах, а саме: не встановлення місцезнаходження (№241220141 від 12.01.2015), зазначення невірних реєстраційних даних ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві (№2412201041 від 16.01.2015, №241220141 від 12.01.2015 та №241220141 від 10.02.2015, №241220141 від 28.01.2015), розбіжності з обліковими даними ДПІ (№241220141 від 24.12.2014), що відповідає повноваженням останнього, які визначені у положеннях пункту 6 розділу ІІІ Інструкції №233.

Водночас, у позовній заяві та в уточненій позовній заяві представником позивача наголошено, що не укладення договору про визнання електронних документів у зв'язку з «не встановленням місцезнаходження підприємства» не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки місцезнаходження останнього відповідає інформації з Єдиного державного реєстру, а відомості стосовно підприємства неодноразово підтверджувалися.

Як було зазначено вище, договір №241220141 про визнання електронних документів від 12.01.2015, який отримано контролюючим органом 14.01.2015, не прийнято відповідачем-1 з підстав не встановлення місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста Вода СП», що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами (а.с. 190 том 1).

Так, згідно пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Податковою адресою підприємства, переданого у довірче управління, є місцезнаходження довірчого власника.

При цьому, у відповідності до статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 №755-IV (надалі - Закон №755), місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

В свою чергу, відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України (частина 1 статті 17 Закону №755).

В Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться такі відомості щодо юридичної особи як місцезнаходження юридичної особи (частина 2 статті 17 Закону №755).

Водночас, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості (стаття 18 Закону №755).

У відповідності до інформації з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.01.2015, тобто на дату отримання відповідачем-1 примірника договору №241220141 про визнання електронних документів від 12.01.2015, в якості місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста Вода СП» зазначено 02002, м. Київ, вул. Каховська, 71-А, яка відповідає адресі останнього, зазначеній у розділі 7 даного договору. Крім того, вказані відомості, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.01.2015, мають статус підтверджених.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем-1 безпідставно відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Чиста Вода СП» в укладенні договору №241220141 про визнання електронних документів від 12.01.2015, отриманого 14.01.2015, з підстав не встановлення місцезнаходження останнього.

При цьому, слід зазначити, що наведені факти невідповідності реквізитів, вказаних у решті примірників договорів про визнання електронних документів, які зазначені відповідачем-1 як підстави для їхнього неприйняття, позивачем не заперечувалися під час судового розгляду справи, а іншого з матеріалів справи не вбачається.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві включити платника податків - Товариство з обмеженою відповідальністю «Чиста Вода СП» - до системи подання податкових документів в електронному вигляді суд зазначає про наступне.

У відповідності до пункту 6 розділу ІІІ Інструкції №233, завершальною стадією укладення договору про визнання електронних документів є підписання такого договору з подальшим внесенням запису до журналу обліку договорів про визнання електронних документів з платниками податків та видання платнику податків одного примірнику договору, з огляду на що вказана позовна вимога є передчасною та такою, що не відповідає процедурі укладення договору про визнання електронних документів, а тому задоволенню не підлягає.

Щодо решти позовних вимог, які стосуються прийняття податкової звітності, слід зазначити наступне.

За твердженнями представника позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Чиста Вода СП» засобами електронного зв'язку направило до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2014 року та податкові накладні №6 від 12.12.2014, №7 від 15.12.2014, №8 від 17.12.2014, №10 від 22.12.2014, №11 від 26.12.2014, а також розрахунок №1 коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної №2 від 05.12.2014, які не були прийняті відповідним контролюючим органом.

У відповідності до пункту 8 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації платникові податку, який здійснює реєстрацію, видається квитанція в електронній формі, у якій наводяться реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про постачальника (продавця) товарів (послуг), дата і час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається платникові податку, який здійснює реєстрацію, засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається у ДФС.

Аналогічні положення містяться у приписах пунктів 7.4 та 7.5 Інструкції №233, згідно з якими перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку . Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Водночас, у матеріалах справи відсутні копії перших квитанцій як доказів передачі відповідним контролюючим органам податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року та податкових накладних №6 від 12.12.2014, №7 від 15.12.2014, №8 від 17.12.2014, №10 від 22.12.2014, №11 від 26.12.2014, а, відтак, суд дійшов висновку про необґрунтованість тверджень позивача щодо протиправної відмови Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та Державної фіскальної служби України у прийнятті останніх, оскільки відсутні самі докази їхнього направлення.

Крім того, представником відповідача-2 у письмових запереченнях проти позову наголошено, що «Вказані податкові накладні №6 від 12.12.2014, №7 від 15.12.2014, №8 від 17.12.2014, №10 від 22.12.2014, №11 від 26.12.2014 по квитанціям доданим до позовної заяви не можливо ідентифікувати, в архіві звітності ДФСУ вони відсутні».

Щодо розрахунку №1 коригування кількісних та вартісних показників від 30.12.2014 до податкової накладної №2 від 05.12.2014 слід зазначити, що у матеріалах справи міститься копія квитанції №1 про реєстрацію накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, згідно якої вказаний розрахунок не прийнято із зазначенням виявленої помилки «Для платника податків заборонено прийом звітності по електронній пошті - ЄДРПОУ: 38409164, код ДПІ 2653. Можливо відсутній договір з ДФСУ».

Разом з тим, як встановлено вище, та не заперечувалося особами, які беруть участь у справі, станом на момент направлення позивачем до контролюючого органу розрахунку №1 коригування кількісних та вартісних показників від 30.12.2014 до податкової накладної №2 від 05.12.2014 з останнім не було укладено договору про визнання електронних документів, а тому і підстави для прийняття від Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста Вода СП» податкової звітності в електронній формі у відповідача-2 були відсутні.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною відмови Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві в укладенні договору №241220141 про визнання електронних документів від 12.01.2015, отриманого 14.01.2015, з підстав не встановлення місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста Вода СП». В іншій частині позовних вимог суд дійшов висновку про відмову в їхньому задоволенні.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві в укладенні договору №241220141 про визнання електронних документів від 12.01.2015, отриманого 14.01.2015, з підстав не встановлення місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста Вода СП».

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Літвінова А.В.

Судді Кротюк О.В.

Мазур А.С.