Ухвала

від 09.12.2015 по справі 826/1942/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1942/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

09 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Хмарській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста вода СП», Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста вода СП» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чиста вода СП» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державної фіскальної служби України (далі - Відповідачі) у якому просило:

- визнати протиправною відмову ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у місті Києві в укладанні договору про визнання електронних документів з ТОВ «Чиста Вода СП» та відмову у прийнятті декларації з податку на додану вартість за звітний період - 2014 рік (12 місяців);

- зобов'язати ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у місті Києві включити платника податків - ТОВ «Чиста Вода СП» - до системи подання податкових документів в електронному вигляді;

- зобов'язати ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у місті Києві прийняти звітність, а саме податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період - 2014 рік (12 місяців) в спосіб, встановлений ст. 49 Податкового кодексу України;

- визнати протиправною відмову Державної фіскальної служби України у реєстрації податкових накладних №6 від 12.12.2014, №7 від 15.12.2014, №8 від 17.12.2014, №10 від 22.12.2014, №11 від 26.12.2014 та розрахунку №1 коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної №2 від 05.12.2014 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні ТОВ «Чиста Вода СП» №6 від 12.12.2014, №7 від 15.12.2014, №8 від 17.12.2014, №10 від 22.12.2014, №11 від 26.12.2014 та розрахунку №1 коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної №2 від 05.12.2014 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2015 року зазначений адміністративним позовом задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, сторони подали апеляційні скарги.

Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представника сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід - залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Чиста Вода СП» було зареєстровано платником податку у Дніпровському районі міста Києва та подавало до податкового органу документи на підставі договору про визнання електронних документів №271220121 від 27.12.2012.

З метою подальшого направлення податкової звітності засобами електронного зв'язку, товариство направило до контролюючого органу примірники договорів про визнання електронних документів, зокрема, №241220141 від 12.01.2015, №241220141 від 12.01.2015, №241220141 від 10.02.2015, №2412201041 від 16.01.2015, №241220141 від 24.12.2014, №241220141 від 28.01.2015.

Підставою для не укладення ДПІ у Дніпровському районі ГУ Державної фіскальної служби у місті Києві з ТОВ «Чиста Вода СП» договору про визнання електронних документів слугували встановлені останнім невідповідності реквізитів, вказаних у даних договорах, а саме: не встановлення місцезнаходження (№241220141 від 12.01.2015), зазначення невірних реєстраційних даних ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві (№2412201041 від 16.01.2015, №241220141 від 12.01.2015 та №241220141 від 10.02.2015, №241220141 від 28.01.2015), розбіжності з обліковими даними ДПІ (№241220141 від 24.12.2014), що відповідає повноваженням останнього, які визначені у положеннях пункту 6 розділу ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку.

Не погоджуючись із відмовою відповідача в укладенні договору про визнання електронних документів, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 14.01.2015, тобто на дату отримання ДПІ у Дніпровському районі ГУ Державної фіскальної служби у місті Києві примірника договору №241220141 про визнання електронних документів від 12.01.2015, підстав для відмови позивачу в укладенні електронного договору не було.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, договір №241220141 про визнання електронних документів від 12.01.2015, отримано контролюючим органом 14.01.2015, не прийнято ДПІ у Дніпровському районі ГУ Державної фіскальної служби у місті Києві з підстав не встановлення місцезнаходження ТОВ «Чиста Вода СП».

Як зазначено представником Державної фіскальної служби України, підставами для не прийняття вказаних договорів стали наступні причини: не встановлення місцезнаходження (№241220141 від 12.01.2015), зазначення невірних реєстраційних даних ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві (№2412201041 від 16.01.2015, №241220141 від 12.01.2015 та №241220141 від 10.02.2015, №241220141 від 28.01.2015), розбіжності з обліковими даними ДПІ (№241220141 від 24.12.2014).

Проте, позивачем надано належні докази, що місцезнаходження підприємства відповідає інформації з Єдиного державного реєстру, а відомості стосовно підприємства неодноразово підтверджувалися.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та нормами податкового права, зокрема, Податковим кодекс України (далі по тексту - ПК України), який набрав чинності 01.01.2011 року.

Відповідно до пп. 16.1.3. п. 16.1 ст. 16 ПК України визначено, що платник податків, зокрема, зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно із п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі по тексту - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Як визначено п. 49.3 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (п. 49.4 ст. 49 ПК України).

Згідно із п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В свою чергу, наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233 затверджено Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (далі по тексту - Інструкція № 233), яка визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису.

З метою подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку платник податків: отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці; отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді; ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки); надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії; після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору (пункт 5 розділу ІІІ Інструкції №233).

Тобто, підставою для направлення до відповідного контролюючого органу податкової звітності (у тому числі податкової декларації та податкових накладних) в електронній формі є наявність укладеного між платником податків та контролюючим органом договору про визнання електронних документів.

При цьому, згідно п. 6 розділу ІІІ Інструкції №233, орган ДПС, де зареєстрований платник податків, на його запит: видає два примірники договору; записує на електронний носій платника податків безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді; приймає від платника податків підписані та скріплені печаткою (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) два примірники договору та електронний носій з посиленими сертифікатами відкритих ключів; звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС. У разі невідповідності реквізитів повертає платнику податків його електронний носій та надані примірники договору; після підписання договору вносить відповідний запис до журналу обліку договорів про визнання електронних документів з платниками податків та видає платнику податків один примірник договору.

Як вже вище зазначалось, підставою для не укладення контролюючим органом з позивачем договору про визнання електронних документів слугували встановлені останнім невідповідності реквізитів, вказаних у даних договорах, а саме: не встановлення місцезнаходження (№241220141 від 12.01.2015), зазначення невірних реєстраційних даних ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві (№2412201041 від 16.01.2015, №241220141 від 12.01.2015 та №241220141 від 10.02.2015, №241220141 від 28.01.2015), розбіжності з обліковими даними ДПІ (№241220141 від 24.12.2014), що відповідає повноваженням останнього, які визначені у положеннях пункту 6 розділу ІІІ Інструкції №233.

Так, згідно із п. 45.2 ст. 45 ПК України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Податковою адресою підприємства, переданого у довірче управління, є місцезнаходження довірчого власника.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 №755-IV (далі по тексту - Закон №755) передбачено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

В свою чергу, відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України (ч. 1 ст. 17 Закону №755).

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону №755 в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться такі відомості щодо юридичної особи як місцезнаходження юридичної особи.

Водночас, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості (ст. 18 Закону №755).

Як вбачається з копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься в матеріалах справи, станом на 14.01.2015, тобто на дату отримання контролюючим органом примірника договору №241220141 про визнання електронних документів від 12.01.2015, місцезнаходженням ТОВ «Чиста Вода СП» зазначено: 02002, м. Київ, вул. Каховська, 71-А, яка відповідає адресі останнього, зазначеній у розділі 7 направленого договору.

Крім того, вказані відомості, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.01.2015, мають статус підтверджених.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у місті Києві безпідставно відмовлено ТОВ «Чиста Вода СП» в укладенні договору №241220141 про визнання електронних документів від 12.01.2015, отриманого податковим органом 14.01.2015, з підстав не встановлення місцезнаходження останнього.

Між тим, не заслуговують на увагу доводи позивача щодо зобов'язання ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у місті Києві включити платника податків - ТОВ «Чиста Вода СП» до системи подання податкових документів в електронному вигляді, виходячи наступне.

Відповідно до п. 6 розділу ІІІ Інструкції №233, завершальною стадією укладення договору про визнання електронних документів є підписання такого договору з подальшим внесенням запису до журналу обліку договорів про визнання електронних документів з платниками податків та видання платнику податків одного примірнику договору.

Тобто, вищезазначена вимога позивача є передчасною та такою, що не відповідає процедурі укладення договору про визнання електронних документів, а тому задоволенню не підлягає.

Крім того, дослідивши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів прийшла до висновку, що не підлягають задоволенню решта позовних вимог, які стосуються прийняття податкової звітності, виходячи з наступного.

За твердженнями представника позивача, ТОВ «Чиста Вода СП» засобами електронного зв'язку направило до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2014 року та податкові накладні №6 від 12.12.2014, №7 від 15.12.2014, №8 від 17.12.2014, №10 від 22.12.2014, №11 від 26.12.2014, а також розрахунок №1 коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної №2 від 05.12.2014, які не були прийняті останнім.

У відповідності до п. 8 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації платникові податку, який здійснює реєстрацію, видається квитанція в електронній формі, у якій наводяться реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про постачальника (продавця) товарів (послуг), дата і час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається платникові податку, який здійснює реєстрацію, засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається у ДФС.

Аналогічні положення містяться у приписах пунктів 7.4 та 7.5 Інструкції №233, згідно з якими перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутні копії перших квитанцій як доказів передачі відповідним контролюючим органам податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року та податкових накладних №6 від 12.12.2014, №7 від 15.12.2014, №8 від 17.12.2014, №10 від 22.12.2014, №11 від 26.12.2014, а, відтак, законним є висновок суду про необґрунтованість тверджень позивача щодо протиправної відмови відповідачів у прийнятті останніх, оскільки відсутні належні докази їхнього направлення.

Відповідно п.49.2 ст. 49 ПК України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно вищезазначеної правової норми, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючого органу податкову декларацію щодо кожного окремого податку.

Між тим, позивач не був позбавлений можливості виконати свій обов'язок та подати до контролюючого органу податкові декларації в період відсутності договору про визнання електронних документів в інший спосіб, який передбачено п. 49.3 ст. 49 ПК України.

Аналізуючи вищезазначені обставини справи та правові положення чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у місті Києві протиправно відмовлено ТОВ «Чиста Вода СП» в укладенні договору №241220141 про визнання електронних документів від 12.01.2015, оскільки товариство мало на це право відповідно до норм податкового законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянтів не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційних скаргах, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста вода СП» та Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2015 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

.

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.