Ухвала

від 01.10.2015 по справі 826/7610/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7610/15 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

01 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

при секретарі Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Профібетон Груп» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профібетон Груп» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2015 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддб-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої є ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Евентум-Трейд» за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року.

За результатами перевірки позивача відповідачем було складено акт від 10.11.2014 року № 546/1-22-08-38515174, яким зафіксовано виявлені під час перевірки порушення позивачем вимог п. 198.3, п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2014 року у розмірі 101 434,00 грн.

У зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі акта перевірки позивача від 10.11.2014 року № 546/1-22-08-38515174, ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.11.2014 року №0000232208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 101 434,00 грн. та застосовано штрафні санкції 25 359,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення, за правилами ст. 56 Податкового кодексу України, було оскаржено позивачем у адміністративному порядку до Головного управління ДФС у м. Києві та ДФС України, за результатами розгляду скарг, оскаржуване податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України).

В силу п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України, передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Так, на виконання положень п. 201.2 ст. 201 ПК України, наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 року №10 затверджено Порядок заповнення податкової накладної, який набрав чинності 01.03.2014 року та втратив чинність 01.12.2014 року (надалі - Порядок №10).

У відповідності до п. 8 Порядку №10, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому такій реєстрації підлягають податкові накладні, складені в електронній формі, а у разі складання податкової накладної у паперовому вигляді - такій реєстрації підлягають податкові накладні, які відповідають вимогам пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України; порушення порядку заповнення податкової накладної; складення податкової накладної платником податку, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою (п. 18 Порядку №10).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України та Порядком №10 визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ст. 1 Закону №996, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону №996).

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), є наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, яким затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі - Положення №88).

Згідно п. 2.1 Положення №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2 Положення №88).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п. 2.3 Положення №88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 Положення №88).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, донарахування позивачу податкових зобов'язань було здійснено податковим органом по взаємовідносинам позивача з контрагентом ТОВ «Евентум-Трейд», які ґрунтувалися на договорі купівлі-продажу № 25/072014 від 25.07.2014 року.

Відповідно до п.1.1 договору. продавець в порядку та на умовах, визначених договором передає у власність покупця, а продавець в порядку і на умовах, визначених договором приймає та оплачує товар.

Згідно п. 2.1 договору, сторони погодились, що ціна товару встановлюється згідно рахунків-фактур.

Відповідно до п. 3.1 договору, покупець надає продавцю заявку на кожну партію товару по факсу або електронною поштою. Продавець виставляє рахунок-фактуру згідно отриманої заявки (п.3.2 договору). Продавець поставляє товар на умовах само вивіз покупцем (п.3.3).

Покупець повинен перевірити асортимент та кількість товару, а також якість цілісність упаковки товару в момент передачі його продавцем та підписання видаткових накладних на товар (п.3.4 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору, продавець, згідно з умовами даного договору зобов'язаний передати покупцю товар у кількості, асортименті та в терміни, передбачені даним договором, а також відповідною заявкою. Забезпечувати покупця адекватною і своєчасною інформацією щодо поставки товару покупцю відповідно до умов цього договору (п.6.2 договору).

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій, виконання умов зазначеного договору купівлі-продажу та отримання товару: шліфувальна машина НТС GL450 230 V 50 HZ; шліфувальний круг DX4 коричневий d 270; шліфувальний круг DX6 синій d 270; абсорбер ударів; біта торсійна; болт М6х40; вороток хромований; головка х46; заглажувальні лопасті, платикові сірі; заглажувальні лопасті, стальні; змазка литол; зовнішній пас до шліфувальної машини НТС 650; компресор; компресор ВК 9316; міксер електричний RT -MX 1600 E; мультиметр; набір ручного інструменту 101 предмет; пас внутрішній для шліфувальної машини; пас зовнішній для шліфувальної машини; пістолет шпакльовочний; зміцнював для бетону, великий ролер, штангенциркуль; щітка по металу для кутової шліф машинки та інші будівельні матеріали, позивачем надані суду копії наступних первинних документів:

- видаткових накладних: від 30.07.2014 року № РН-0730-14 на суму 9 754,98 грн. (у т.ч. ПДВ - 1 625,83 грн.); від 30.07.2014 року № РН-0730-05 на суму 49 011,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 8 186,63 грн.); від 30.07.2014 року № РН-0730-07 на суму 61 364,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 10 227,43 грн.); від 31.07.2014 року № РН-0731-12 на суму 12 822,62 грн. (у т.ч. ПДВ - 2 137,10 грн.); від 30.07.2014 року № РН-0730-08 на суму 49 473,35 грн. (у т.ч. ПДВ - 8 245,56 грн.); від 30.07.2014 року № РН-0730-09 на суму 60 926,89 грн. (у т.ч. ПДВ - 10 154,48 грн.); від 30.07.2014 року № РН-0730-06 на суму 57 176,46 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 529,41 грн.); від 30.07.2014 року № РН-0730-13 на суму 14 297,95 грн. (у т.ч. ПДВ - 2 382,99 грн.); від 30.07.2014 року № РН-0730-11 на суму 105 451,87 грн. (у т.ч. ПДВ - 17 575,31 грн.); від 31.07.2014 року № РН-0730-13 на суму 25 901,71 грн. (у т.ч. ПДВ - 4 316,95 грн.); від 30.07.2014 року № РН-0730-10 на суму 56 414,04 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 402,34 грн.); від 31.07.2014 року № РН-0730-15 на суму 54 911,14 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 151,86 грн.); від 30.07.2014 року № РН-0730-12 на суму 51 097,72 грн. (у т.ч. ПДВ - 8 516,29 грн.);

- податкових накладних від 30.07.2014 року № 80 на суму 9 754,98 грн. (у т.ч. ПДВ - 1 625,83 грн.); від 30.07.2014 року № 69 на суму 49 011,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 8 186,63 грн.); від 30.07.2014 року № 71 на суму 61 364,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 10 227,43 грн.); від 31.07.2014 року № 78 на суму 12 822,62 грн. (у т.ч. ПДВ - 2 137,10 грн.); від 30.07.2014 року № 72 на суму 49 473,35 грн. (у т.ч. ПДВ - 8 245,56 грн.); від 30.07.2014 року № 73 на суму 60 926,89 грн. (у т.ч. ПДВ - 10 154,48 грн.); від 30.07.2014 року № 70 на суму 57 176,46 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 529,41 грн.); від 30.07.2014 року № 79 на суму 14 297,95 грн. (у т.ч. ПДВ - 2 382,99 грн.); від 30.07.2014 року № 75 на суму 105 451,87 грн. (у т.ч. ПДВ - 17 575,31 грн.); від 31.07.2014 року № 77 на суму 25 901,71 грн. (у т.ч. ПДВ - 4 316,95 грн.); від 30.07.2014 року № 74 на суму 56 414,04 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 402,34 грн.); від 31.07.2014 року № 81 на суму 54 911,14 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 151,86 грн.); від 30.07.2014 року № 76 на суму 51 097,72 грн. (у т.ч. ПДВ - 8 516,29 грн.);

- рахунків-фактур: від 30.07.2014 року № СФ-0730-14 на суму 9 754,98 грн. (у т.ч. ПДВ - 1 625,83 грн.); від 30.07.2014 року № СФ-0730-05 на суму 49 011,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 8 186,63 грн.); від 30.07.2014 року № СФ -0730-07 на суму 61 364,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 10 227,43 грн.); від 31.07.2014 року № СФ -0731-12 на суму 12 822,62 грн. (у т.ч. ПДВ - 2 137,10 грн.); від 30.07.2014 року № СФ -0730-08 на суму 49 473,35 грн. (у т.ч. ПДВ - 8 245,56 грн.); від 30.07.2014 року № СФ -0730-09 на суму 60 926,89 грн. (у т.ч. ПДВ - 10 154,48 грн.); від 30.07.2014 року № СФ -0730-06 на суму 57 176,46 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 529,41 грн.); від 30.07.2014 року № СФ -0730-13 на суму 14 297,95 грн. (у т.ч. ПДВ - 2 382,99 грн.);від 30.07.2014 року № СФ-0730-11 на суму 105 451,87 грн. (у т.ч. ПДВ - 17 575,31 грн.); від 31.07.2014 року № СФ -0730-13 на суму 25 901,71 грн. (у т.ч. ПДВ - 4 316,95 грн.); від 30.07.2014 року № СФ -0730-10 на суму 56 414,04 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 402,34 грн.); від 31.07.2014 року № СФ -0730-15 на суму 54 911,14 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 151,86 грн.); від 30.07.2014 року № СФ -0730-12 на суму 51 097,72 грн. (у т.ч. ПДВ - 8 516,29 грн.).

Так, зазначені суми податку на додану вартість у розмірі 101 434,18 грн. включено позивачем до податкового кредиту за липень 2014 року.

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку №631, кредиторська заборгованість позивача за розрахунками з ТОВ «Евентум-Трейд» складає 608 605,11 грн.

При цьому, позивачем на підтвердження реальності виконання зазначеного договору не надано жодних супровідних, додаткових документів, на відповідний товар.

Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження транспортування зазначеного товару, та, відповідно обліку отриманого позивачем товару, а тому, позивачем відповідно не доведено належними доказами фактичне отримання вказаного товару.

Таким чином, позивачем не доведено, що договір № 25/072014 від 25.07.2014 року укладений з ТОВ «Евентум-Трейд» реально виконувався сторонами, зокрема, у липні 2014 року.

Позивач на підтвердження подальшої реалізації придбаних у ТОВ «Евентум-Трейд» будівельних матеріалів, подав до суду вантажні митні декларації від 19.09.2014 року, від 22.08.2014 року, відповідно до яких експортував будівельні матеріали в Естонію та Азербаджан.

Однак, колегія суддів, критично ставиться до вказаних пояснень, з огляду на те, що вказані ватажні митні декларації не доводять, що позивач експортував будівельні матеріали придбані саме у ТОВ «Евентум-Трейд».

Враховуючи, той факт, що позивачем не надано доказів на підтвердження отримання будівельних товарів від ТОВ «Евентум-Трейд», зокрема, не надано заявок, відповідно до яких позивач мав замовляти, тобто визначати номенклатуру товару та його кількість, як це визначено п. 3.1, п. 3.2, п. 6.1, п.6.2 договору, суд приходить до висновку, про те, що фактичної передачі товарів від ТОВ «Евентум-Трейд» до позивача не відбулося, а мало місце документальне оформлення господарської операції.

Також, відповідно до п. 3.3 договору, визначено, що продавець поставляє товар на умовах само вивіз покупцем, натомість, позивачем не надано суду доказів на підтвердження транспортування товару від продавця та відповідного обліку його складі, акти навантаження - розвантаження тощо.

Таким чином, сама наявність в користуванні позивача складських приміщень, згідно договорів оренди та суборенди, не доводить фактичного отримання позивачем товарів від ТОВ «Евентум-Трейд» згідно договору №25/072014 від 25.07.2014 року.

Враховуючи, те що позивачем не надано суду доказів на підтвердження транспортування товару та відповідно обліку отриманого позивачем товару, позивачем, відповідно, не доведено належними доказами отримання товару від ТОВ «Евентум-Трейд» згідно договору №25/072014 від 25.07.2014.

Проаналізувавши норми зазначеного договору суд дійшов висновку, що придбання будівельних матеріалів за договором №25/072014 від 25.07.2014 встановлюються позивачем відповідно до заявки.

Натомість, позивачем не надано суду жодної заявки на підставі якої позивач замовив у ТОВ «Евентум-Трейд» товари, а саме: будівельні матеріали згідно договору №25/072014 від 25.07.2014.

Оскільки, позивачем не надано суду доказів, на підтвердження замовлення у ТОВ «Евентум-Трейд» будівельних матеріалів, суд приходить до висновку, що господарські операції з придбання товарів згідно договору №25/072014 від 25.07.2014 року не відбулися.

Таким чином, позивачем не доведено, що договір №25/072014 від 25.07.2014 укладений з ТОВ «Евентум-Трейд» реально виконувався сторонами, зокрема, у липні 2014 року.

Аналізуючи обставини даної справи та наявні у ній докази, суд приходить до висновку, що укладені позивачем договори не мали на меті настання реальних правових наслідків, що відповідно свідчить про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Евентум-Трейд» упродовж липня 2014 року.

У зв'язку з цим, дії платника податку позивача вказують на його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Враховуючи, що обставини справи, які, відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням всіх обставин.

Наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Таким чином, як слідує з визначень даних термінів, господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, та зобов'язань, у власному капіталі підприємства.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не спростовано належними доказами висновків контролюючого органу, викладених в Акті перевірки, щодо нереальності операцій на виконання договорів з ТОВ «Евентум-Трейд» у період липня 2014 року, відтак, позовні вимоги є такими, що не підлягають до задоволення у зв'язку їх необґрунтованістю та не доведеністю.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Профібетон Груп» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: О.Г. Хрімлі

А.Ю. Коротких

.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.