Ухвала

від 22.09.2015 по справі 818/242/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 р.Справа № 818/242/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фінансової інспекції в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.05.2015р. по справі № 818/242/15

за позовом Державної фінансової інспекції в Сумській області

до Районної державної лікарні ветеринарної медицини у Липоводолинському районі третя особа Управління Державної казначейської служби України в Липоводолинському районі Сумської області

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Державна фінансова інспекція в Сумській області звернулася до суду з позовом до Районної державної лікарні ветеринарної медицини у Липоводолинському районі, в якій, із врахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України кошти в сумі 30357грн.03коп.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28.05.2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.05.2015 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», Бюджетного кодексу України, КАС України та не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що під час ревізії фінансово-господарської діяльності Районної державної лікарні ветеринарної медицини у Липоводолинському районі за період з 01.01.2011 року до 28.02.2014 року встановлено, що кошти, які надійшли від Райветлікарні за надані адміністративні послуги за період з 24.06.2011 року до 31.12.2011 року в загальній сумі 30357грн.03коп., зараховані на спеціальний рахунок як власні надходження та не були перераховані до спеціального фонду Державного бюджету України, чим порушено вимоги ч. 32 ст. 4 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».

На підставі акту ревізії Роменською об'єднаною державною фінансовою інспекцією на адресу начальника Районної державної лікарні ветеринарної медицини у Липоводолинському районі направлено лист-вимогу № 104-14/1167 від 21.07.2014 року, підпунктом 2.12 п.2 якої вимагається перерахувати до Державного бюджету України 30357грн.03коп. внаслідок завдання Державному бюджету матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму.

Відповідачем не виконано підпункт 2.12 п.2 листа-вимоги «Про усунення виявлених ревізією порушень» від 21.07.2014 року № 104-14/1167, у зв'язку з чим ДФІ в Сумській області звернулася із даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги необґрунтовані, внаслідок чого в їх задоволенні необхідно відмовити.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 32 ст. 4 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2011 рік у частині доходів є плата за адміністративні послуги. Плата за надання таких послуг справляється у розмірах та порядку, визначених законодавчими актами України, а в разі якщо це не передбачено законодавчими актами України, актами Кабінету Міністрів України.

До 24.06.2011 року оплата наданих бюджетними установами ветеринарної медицини платних адміністративних послуг з видачі ветеринарних сертифікатів і свідоцтв здійснювалась за тарифами, які затверджувались самими лікарнями, і для кожної лікарні були різними.

З 24.06.2011 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України №641 від 09.06.2011 року, якою були затверджені тарифи за надання державними лікарнями ветмедицини адміністративних послуг з видачі ветеринарних сертифікатів і ветеринарних свідоцтв, у зв'язку з чим протягом 2011 року позивач отриману плату за надані адміністративні послуги з видачі ветеринарних сертифікатів і свідоцтв зараховував як власні надходження лікарні (бюджетної установи), які згідно зі ст. 13 Бюджетного кодексу України є складовою частиною спеціального фонду державного бюджету.

Згідно з ст.13 Бюджетного кодексу України бюджет може складатися із загального та спеціального фондів. Складовими частинами загального фонду бюджету є: всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету; всі видатки бюджету, що здійснюються за рахунок надходжень загального фонду бюджету; кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету); фінансування загального фонду бюджету.

Складовими частинами спеціального фонду бюджету є, в тому числі доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування.

Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи: перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством; друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ.

У складі першої групи виділяються такі підгрупи: підгрупа 1 - плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю; підгрупа 2 - надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності; підгрупа 3 - плата за оренду майна бюджетних установ; підгрупа 4 - надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна).

Власні надходження бюджетних установ використовуються (з урахуванням ч.9 ст.51 цього Кодексу) на: покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи).

Статтями 1, 32, 99 Закону України «Про ветеринарну медицину» передбачено, що видача ветеринарних документів (ветеринарних довідок і свідоцтв) здійснюється ліцензованими лікарями ветеринарної медицини державних закладів ветеринарної медицини на платній основі згідно з тарифами, що затверджуються згідно законодавства про ціни та ціноутворення.

Пунктом 5 Положення про районні державні лікарні ветеринарної медицини, затвердженого наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 28.10.2008р. №238 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.11.2008р. за №1119/15810, визначено, що районні державні лікарні ветеринарної медицини відповідно до покладених на них завдань безпосередньо, а також через свої структурні підрозділи, зокрема, видають ветеринарні документи (ветеринарні довідки та свідоцтва).

Відповідно до Переліку платних адміністративних послуг, які надаються Державною ветеринарною і фітосанітарною службою, органами та установами, що належать до сфери її управління, розміру плати за їх надання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2011 року №641, плата за видачу ветеринарних свідоцтв та довідок належить до адміністративних послуг, діяльність по видачі яких належить до функціональних повноважень цих установ.

Тобто, видача ветеринарних документів (ветеринарних довідок і свідоцтв) належить до основної діяльності позивача.

Тимчасовим порядком надання адміністративних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2009р. №737(далі - Тимчасовий порядок), була визначена процедура надання адміністративних послуг органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в межах делегованих їм органами виконавчої влади повноважень, підприємствами, установами та організаціями, на які згідно з нормативно - правовими актами покладено надавати адміністративні послуги.

Відповідно до п.1 Тимчасового порядку адміністративна послуга - це послуга, яка є результатом здійснення суб'єктом повноважень щодо прийняття згідно з нормативно- правовими актами на звернення фізичної або юридичної особи адміністративного акта, спрямованого на реалізацію та захист її прав і законних інтересів та/або на виконання особою визначених законом обов'язків (отримання дозволу (ліцензії), сертифіката, посвідчення та інших документів, реєстрація тощо). До адміністративних послуг належить, зокрема, видача ліцензій, дозволів та інших документів дозвільного характеру, сертифікатів, свідоцтв, атестатів, посвідчень.

Плата за надання таких послуг справляється у розмірах та порядку, що визначені законодавчими актами, а в разі, коли це не передбачено законодавчими актами, - актами Кабінету Міністрів України (п. 3 Тимчасового порядку).

При цьому Тимчасовим порядком не було визначено обов'язок бюджетних установ перераховувати одержану ними плату за надання адміністративних послуг до спеціального фонду державного бюджету, оскільки такі надходження згідно зі ст.13 Бюджетного кодексу України є власними надходженнями позивача як бюджетної установи, які є складовою частиною спеціального фонду державного бюджету.

Наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 20.12.2010 року №562 були затверджені стандарти надання бюджетними установами ветеринарної медицини адміністративних послуг з проведення державної ветеринарно-санітарної експертизи продуктів тваринного та рослинного походження з видачею ветеринарних сертифікатів та свідоцтв.

Таким чином, кошти за надані адміністративні послуги з видачі ветеринарних довідок і свідоцтв, отримані лікарнею за період з 24.06.2011 року до 31.12.2011 року були правомірно зараховані позивачем як власні надходження, які згідно зі ст. 13 Бюджетного кодексу України є складовою спеціального фонду Державного бюджету і використовуються на покриття витрат лікарні, пов'язаних з наданням цих послуг.

Крім того, Міністерство фінансів України листом від 02.03.2011 року № 31-06040-03-24/5760 повідомило з посиланням на положення ст. 13 Бюджетного кодексу України про те, що адміністративні послуги, які надають бюджетні установи відповідно до своїх функціональних повноважень, відображаються як власні надходження бюджетних установ та використовуються на покриття витрат, повязаних з організацією та наданням зазначених послуг.

Згідно копії відповіді на лист Районної державної лікарні ветеринарної медицини у Липоводолинському районі від 15.09.2014 року № 02-11/1807 (т.1,а.с.68), в якому Управління Державної казначейської служби України у Липоводолинському районі Сумської області повідомляє, що згідно з п. 32 ст.4 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 05.01.2011 року №33 «Деякі питання надання платних адміністративних послуг», що регулювала дане питання у 2011 році, відкриття окремих рахунків для зарахування до спеціального фонду державного бюджету плати за надані адміністративні послуги передбачалось виключно для інших (не бюджетних) підприємств, установ та організацій, на які спеціальним законодавством було покладено повноваження щодо надання адміністративних послуг.

Оскільки Районна державна лікарня ветеринарної медицини у Липоводолинському районі є бюджетною установою, відкриття додаткових рахунків з вищезазначеною метою на виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» не вимагалось.

З приводу фактичного надходження до Державного бюджету України коштів, отриманих Райветлікарнею як плати за надання адміністративних послуг, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 глави 11 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000 року №131 (у редакції наказу Державного казначейства України від 03.03.2008 року №80), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.01.2001 року за №67/5258, платежі, які належать до власних надходжень бюджетних установ, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, та відповідно до законодавства є джерелом формування спеціального фонду державного бюджету, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України та Державному казначействі України (центральний апарат) за балансовим рахунком 3125 "Рахунок для зарахування до спеціального фонду державного бюджету власних надходжень бюджетних установ" (далі - рахунок 3125) Плану рахунків на ім'я бюджетних установ у розрізі кодів класифікації доходів бюджету.

Отже, плата за надані бюджетними установами адміністративні послуги в 2011 році повинна була зараховуватися на казначейський рахунок № 31257272210333.

При перерахуванні до державного бюджету платежів, що належать до власних надходжень бюджетних установ, в полі розрахункового документа «Призначення платежу» вказується код класифікації доходів бюджету (п. 2 глави 11 Порядку №131).

Пунктом 3 глави 11 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету № 131 визначено, що власні надходження бюджетних установ, які зараховані до спеціального фонду державного бюджету на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3125, органи Державного казначейства України відповідно до умов договорів про розрахунково-касове обслуговування, укладених між органами Державного казначейства України та бюджетними установами, у регламентований час засобами програмного забезпечення шляхом формування меморіальних документів перераховують (списують) на спеціальні реєстраційні рахунки бюджетних установ, відкриті за балансовим рахунком 3522 «Реєстраційні рахунки розпорядників за коштами спеціального фонду державного бюджету».

З відповіді Управління Державної казначейської служби України у Липоводолинському районі Сумської від 13.05.2015 року №01-10/998 на запит суду вбачається, що в період з 24.06.2011 року до 31.12.2011 року кошти від надання адміністративних послуг відповідачем (код ЄДРПОУ 00704020) надходили на дохідній рахунок №31257272210333, код доходів 2501010, отримувач: Района державна лікарня ветеринарної медицини у Липоводолинському районі, МФО 837013, банк: ГУДКСУ у Сумській області, з подальшим зарахуванням на реєстраційний рахунок з власних надходжень бюджетних установ №3522500100043, отримувач: Района державна лікарня ветеринарної медицини у Липоводолинському районі, МФО 837013, банк: ГУДКСУ у Сумській області.

Враховуючи, що Райветлікарня в вищеназваний період фінансувалась з державного бюджету, відповідно і вищенаведені рахунки включались до спеціального фонду державного бюджету.

З копій квитанцій та виписок, вбачається, що в 2011 році плата за надані районною лікарнею адміністративні послуги перераховувалась на рахунок №31257272210333, код доходів 25010100.

Тобто в 2011 році плата за надані Районною державною лікарнею ветеринарної медицини у Липоводолинському районі адміністративні послуги надходила до спеціального фонду Державного бюджету України та відображалася як власні надходження, оскільки для бюджетних установ відкриття додаткових рахунків не вимагалось.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.05.2015р. по справі № 818/242/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В. Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.