Ухвала

від 30.09.2015 по справі 820/6895/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 р.Справа № 820/6895/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Яковенка М.М.

Суддів: Лях О.П. , Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання Клочко Ю.О.

за участю представника позивача Тімунка В.В.

представника відповідача Климчук С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року по справі № 820/6895/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автономний сервісний центр «Техно-Град» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління ДФСу Харківській області про визнання протиправними дій та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автономний сервісний центр «Техно-Град», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області в якому просив суд:

- визнати дії ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області при винесенні податкового повідомлення-рішення від 02.04.2015 року № 0001591501 протиправними;

- визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 02.04.2015 року № 0001591501.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року по справі № 820/6895/15 адміністративний позов ТОВ «АСЦ «Техно-Град» задоволено частково: (а.с.106-110)

- скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 02.04.2015 року №0001591501; - в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодився з судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач звертає уваги на набрання чинності з 01.01.2015 р. змін до положень п.198. та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та на те, що уточнююча податкова звітність була подана позивачем до податкового органу вже після отримання акту перевірки, що не можна вважати самостійним виправленням помилок (а.с.116).

Представник позивача заперечував проити задоволення апеляційної скарги.

Представник відповідача підтримав апеляційну скаргу.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області проведено камеральну електронну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «АСЦ «Техно-Град», код 39024385, за січень 2015 року щодо виявлених помилок (порушень), за результатами якої складено акт № 853/20-30-15-01-10 від 11.03.2015 року. (а.с.68-69)

Зі змісту акту перевірки вбачається, що при перевірці було використано податкову звітність з податку на додану вартість за січень 2015 року (від 16.02.2015 № 9016395127), розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за січень 2015 року від 16.02.2015 року № 9016394843, яку було надано до ДПІ у Дзержинському районі М.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області у електронному вигляді.

Даною перевіркою встановлено, що у додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» (вх. № 9016394439 від 16.02.2015) ТОВ «АСЦ «Техно-Град» на порушення вимог п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України до складу податкового кредиту за січень 2015 року включені суми податку на додану вартість у загальному розмірі 3693,0 грн. по податкових накладних, що виписані постачальниками в листопаді-грудні 2014 року.

Таким чином, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області встановлено порушення вимог п. 198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по декларації січня 2015 року в сумі 3693 грн.

Вказаний акт направлено позивачу засобами поштового зв'язку та згідно повідомлення про вручення поштового відправлення вручено позивачу 16.03.2015. (а.с. 70)

19.03.2015 року ТОВ «АСЦ «Техно-Град» засобами електронного зв'язку, що підтверджується квитанціями, надіслано на адресу ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, звітним періодом за який виправлялись помилки був листопад - грудень 2014 року січень 2015 року. (а.с.10-21, 88-102)

За результатами висновку акту перевірки № 853/20-30-15-01-10 від 11.03.2015 року, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області винесене податкове повідомлення - рішення № 0001591501 від 02.04.2015 року, згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем - 3693 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 923,25 грн. (а.с.7, 71-72).

ТОВ «АСЦ «Техно-Град» звернулося зі скаргою до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якій просило визнати недійсним податкове повідомлення - рішення № 0001591501 від 02.04.2015 року, посилаючись на безпідставність нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 923,15 грн. (а.с.22, 84)

Рішенням Головного управління ДФС у Харківській області податкове повідомлення - рішення № 0001591501 від 02.04.2015 року залишено без змін, а скаргу ТОВ «АСЦ «Техно-Град» - без задоволення. (а.с.23-25, 85-87)

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що вищевказані уточнюючі розрахунки прийняті відповідачем в проміжок часу між складанням акту перевірки та прийняттям податкового повідомлення - рішення від 02.04.2015 року № 0001591501. Отже, ТОВ «АСЦ «Техно-Град» відповідно до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України надав документи, що підтверджують показники, які відображені ним у податковій звітності до прийняття рішення контролюючим органом, а тому вони повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Крім того, суд першої інстанції відмічає, що спірні відносини з приводу виникнення права платника податку на формування податкового кредиту виникли саме в листопаді - грудні 2014 року, а положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014 року, якими внесено зміни до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, набрали чинності з 01.01.2015 року.

При цьому, суд першої інстанції відмічає, що відсутність законодавчих обмежень в часі у платника податків на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ у наступних звітних періодах, ніж тих, у яких виписані податкові накладні, не позбавляє платника податку на включення до складу податкового кредиту відповідних сум за такими податковими накладними, якщо дотримано вимоги щодо належного їх оформлення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушень ТОВ «АСЦ «Техно-Град» вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та правомірності формування у податковому обліку суми податкового кредиту за січень 2015 року в розмірі 3693,00 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.1п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу Укрнаїни камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

На час проведення перевірки позивача положення пп. 198.2 та 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України діяли в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VII від 28.12.14 р., який набрав чинності з 01.01.15 року.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.6 ст.198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з залучених до матеріалів справи документів, прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення обумовлено тим, що позивач включив до податкового кредиту за січень 2015 року податкові накладні, отримані в жовтні-грудні 2014 року, тоді як міг реалізувати своє право на формування податкового кредиту за цими податковими накладними за умови виконання вимог п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що законодавцем вилучено норми, що дозволяли платнику податків, який не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, скористатися правом на включення цього ПДВ до податкового кредиту протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

При цьому, платники, які не включили податкові накладні, складені до 1 січня 2015 року, до складу податкового кредиту відповідних періодів, можуть реалізувати своє право на формування податкового кредиту шляхом подання уточнюючих розрахунків за відповідні звітні періоди з урахуванням вимог пункту 198.2 статті 198 розділу V ПКУ. Зазначене стосується податкових накладних, складених до 1 січня 2015 року, як в електронному, так і паперовому вигляді, як зареєстрованих в ЄРПН, так і тих, що за правилами, діючими до цієї дати, не підлягали реєстрації в ЄРПН.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що на час складення податкових накладних у жовтні-грудні 2014 році, позивач мав право на включення до податкового кредиту сум ПДВ протягом 365 календарних днів. Разом з тим, починаючи з 1 січня 2015 року реалізувати право на включення до податкового кредиту сум ПДВ, враховуючи зміни до Податкового кодексу України, можливо тільки шляхом включення відповідних сум податку до податкової декларації того звітного періоду, в якому отримано податкову накладну, тобто у жовтні-грудні 2014 року. До складу податкового кредиту наступних звітних періодів такі податкові накладні не можуть бути включені.

Колегія суддів звертає увагу, що з матеріалів справи вбачається, що 02.04.2015 ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області на підставі висновків вищевказаного акту перевірки від 11.03.2015 року винесене податкове повідомлення - рішення. В той же час, 19.03.2015 року позивачем був поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Отже, уточнюючий розрахунок подано позивачем до винесення податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 50.1. ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до п.50.2 ст.50 Податкового кодексу України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом. Це правило не поширюється на випадки, встановлені статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з п.50.3 ст.50 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

З аналізу викладених норм, виходить, що в разі самостійного виявлення помилок платником податків у раніше поданих ним податкових декларацій (крім митної декларації або обмежень, визначених цією статтею), надання уточнюючого розрахунку до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку, є обов'язком, а не правом платника податків. Разом із обов'язком подати розрахунок, платник повинен сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Обмеження щодо подання уточнюючого розрахунку стосуються лише випадків проведення контролюючим органом документальних планових та позапланових перевірок. На камеральні перевірки вказані обмеження щодо обв'язку подавати уточнюючий розрахунок після проведення перевірки та складення акту перевірки згідно вимог чинного податкового законодавства не поширюється.

Враховуючи, що податкове повідомлення-рішення № 0001591501 винесене 02.04.2015 року, контролюючий орган мав врахувати поданий позивачем уточнюючий розрахунок при прийнятті рішення про донарахування останньому податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги позивача з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст.2, 11, 159, 160, 167, 195, 197, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року по справі № 820/6895/15 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 30 вересня 2015 року. У повному обсязі складена 01 жовтня 2015 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя (підпис)Яковенко М.М. Судді (підпис) (підпис) Лях О.П. Старосуд М.І.