Ухвала

від 21.09.2015 по справі 2а/0470/13246/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2015 року м. Київ К/800/35961/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод трубопровідної арматури»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2012

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014

у справі № 2а/0470/13246/11

за позовом Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод трубопровідної арматури»

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014, в позові відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт №517\232\03326877 від 16.06.2011.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог:

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР (із внесеними змінами та доповненнями) в результаті чого завищено від?ємне значення об?єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, всього в сумі 2571672,58 грн., у т.ч. за 2009 рік у сумі 674448,00 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 1897224,58 грн.;

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього в сумі 167892,07 грн., у т.ч. за півріччя 2010 року в сумі 83976,13 грн., за 3 квартали 2010 року в сумі 216076,98 грн., за 2010 рік в сумі 167892,07 грн.;

- пп.7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168-97/ВР від 03.04.1997 (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено суму залишку від?ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації з ПДВ) за період що перевірявся на суму 337838,93 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0001182320 від 12.07.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 49350,5 грн. за основним платежем та 12337,63 грн. за штрафними санкціями, № 0001252320 від 12.07.2011, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 174 85,50 грн. за квітень, травень, червень, жовтень 2010 року, №0001172320 від 12.07.2011, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року в сумі 1897224 грн. та застосовано 1 грн. штрафних санкцій, № 000124320 від 12.07.2011, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 24659 грн. за 3 міс. 2011 року, № 0001162320 від 12.07.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 167892,07 грн. основного платежу та 54019,25 грн. за штрафними санкціями.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то, відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього Закону, сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто необхідною умовою для формування валових витрат та віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходили з того, що висновки податкового органу, що господарські операції позивача з ТОВ «Карат» та ТОВ «Аякс Плюс» за договорами поставки №03/10 від 16.02.2010 та №54/10 від 16.11.2010 відповідно, за агентськими договорами №17/10 від 01.10.2010 з ТОВ «Фарватер Груп», агентським договором №20/10 від 02.03.2010 з ТОВ «Енергомаш», агентським договором №400 від 19.03.2010 з ТОВ «Дельмар», агентським договором №10/25 від 03.05.2010 з ТОВ «Елтіс Маркет», агентським договором №25/15 від 01.07.2010 з ТОВ «Плат Маш» не мали реального характеру, а тому не можуть бути підставою для формування валових витрат та податкового кредиту, знайшли своє підтвердження.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції, у той час як відповідачем доведено відсутність у ТОВ «Карат» та ТОВ «Аякс Плюс» технічних та технологічних можливостей для вчинення дій, що становлять зміст господарських операцій з поставки чавуну.

Також, податкова вигода може визнаватись необґрунтованою зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з актів виконаних робіт по договорам з надання агентських послуг вбачається, що прямі договори без участі ТОВ «Фарватер Груп», ТОВ «Енергомаш», ТОВ «Дельмар», ТОВ «Елтіс Маркет», ТОВ «Плат Маш» з іноземними покупцями укладались ПАТ «Нікопольський завод трубопровідної арматури» до укладання агентських договорів.

Крім того, підприємства, які виступали агентами, відповідно актів виконаних робіт, пропонували укладати договори на поставку з одними і тими ж підприємствами, зокрема ТОВ «Сантехкомплект» (Росія) (акт №1/28.07 від 28.07.2010, №5/10-07.06 від 07.06.2010, №1/10-01.04 від 01.04.2010), ЗАТ «Енерговіскомплект» (Росія) (акт №23.04.10 від 23.04.2010, акт без номера та дати).

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод трубопровідної арматури» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239 1 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун