Ухвала

від 07.09.2015 по справі 812/2150/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2015 року м. Київ К/800/50530/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: ГоловуючогоНечитайла О.М. СуддівЛанченко Л.В. Моторного О.А. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року

у справі №812/2150/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-проектний інститут хімічних технологій «Хімтехнологія»

до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-проектний інститут хімічних технологій «Хімтехнологія» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Луганський окружний адміністративний суд постановою від 01 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року, адміністративний позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 01 лютого 2013 року №0000041500. Стягнув з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 2 294,00 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Позивач є правонаступником всього майна, майнових і немайнових прав та обов'язків ТОВ «Цикл», у зв'язку з його припиненням, шляхом приєднання до позивача, що підтверджується копією Статуту позивача в редакції від 16 листопада 2012 року та акту приймання-передачі від 29 липня 2012 року.

У декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року позивач задекларував суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного періоду у розмірі 6 524,00 грн.

В подальшому, позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2012 року, відповідно до якого, позивачем включено залишок від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду до рядка 24 декларації у сумі 940 948,00 грн., яке було сформоване ТОВ «Цикл».

Контролюючий орган провів камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на додану вартість за грудень 2012 року, про що склав акт від 22 січня 2013 року №95/15/35774461, яким встановив порушення позивачем вимог підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України; пункту 4.6.6. розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Відповідач за результатами проведеної перевірки прийняв податкове повідомлення-рішення від 01 лютого 2013 року №0000041500, яким зменшив позивачу розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 934 424,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугували висновки акту перевірки щодо неправомірності відображення позивачем у податковій декларації за листопад 2012 року податкового кредиту з податку на додану вартість, сформованого іншим платником податків - ТОВ «Цикл», що, на думку податкового органу, унеможливлює таке відображення у податковій звітності позивача.

Суди першої та апеляційної інстанцій задовольняючи адміністративний позов виходили з правомірності перенесення податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Цикл» у розмірі 940 948,00 грн. до податкового кредиту позивача, як підприємства - правонаступника та відповідно відображення вказаних показників у рядку 21.2 уточнюючого розрахунку податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року.

Згідно підпункту 98.1.2 пункту 98.1 статті 98 Податкового кодексу України під реорганізацією платника податків у цій статті розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання, зокрема: злиття платників податків, а саме - передача майна платника податків до статутних фондів інших платників податків, внаслідок чого відбувається ліквідація платника податків, який зливається з іншими.

За змістом пункту 98.8 статті 98 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків, що реорганізується, має суми надміру сплачених грошових зобов'язань, такі суми підлягають заліку в рахунок його непогашених грошових зобов'язань або податкового боргу за іншими податками. Зазначена сума розподіляється між бюджетами та державними цільовими фондами пропорційно загальним сумам грошового зобов'язання або податкового боргу такого платника податків.

За приписами пункту 98.9 статті 98 Податкового кодексу України, у разі якщо сума надміру сплачених грошових зобов'язань або невідшкодованих податків та зборів платника податків перевищує суму грошових зобов'язань або податкового боргу з інших податків, сума перевищення перераховується в розпорядження правонаступників такого платника податків пропорційно його частці в майні, що розподіляється, згідно з розподільним балансом або передаточним актом.

З матеріалів справи вбачається, що при реорганізації ТОВ «Цикл» було анульовано реєстрацію даного підприємства, як платника ПДВ на підставі рішення від 26 липня 2012 року про припинення ТОВ «Цикл» шляхом приєднання до позивача.

Станом на 29 липня 2011 року від ТОВ «Цикл» підприємству-правонаступнику (позивачу) передано дебіторську заборгованість, у тому числі й залишок від'ємного значення з ПДВ, який включається до складу податкового кредиту наступних податкових періодів, і який було відображено ТОВ «Цикл» у рядку 24 ліквідаційної декларації з ПДВ за липень 2012 року.

Крім того, факт наявності правомірно сформованого податкового кредиту з ПДВ у ТОВ «Цикл» підтверджено в ході позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Цикл» за період з 01 липня 2008 року по 23 вересня 2011 року.

За приписами пункту 184.9 статті 184 Податкового кодексу України у разі, якщо за результатами останнього податкового періоду особа має право на отримання бюджетного відшкодування, таке відшкодування надається протягом строків, визначених цим розділом, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного відшкодування, чи ні.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Цикл» задекларувало у ліквідаційній декларації за липень 2012 року податок на додану вартість у розмірі 940 900,00 грн., який сплачено вказаним підприємством у складі ціни придбаних товарів (робіт, послуг) та не було відшкодовано.

Однак, у зв'язку з наявністю у ТОВ «Цикл», станом на дату анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, обсягів оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менших, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування та відсутності придбання або спорудження (будівництва) основних фондів, право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість у ТОВ «Цикл» було відсутнє.

Отже, відображення ТОВ «Цикл» залишку від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 940 000,90 грн. у рядку 24 ліквідаційної декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року, відповідає вимогам податкового законодавства.

Крім того, виходячи з вимог статті 98 Податкового кодексу України реорганізація дає право на перерахування у розпорядження правонаступників невідшкодованих податків та зборів, пропорційно частині майна, що розподіляється.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо правомірності декларування позивачем за грудень 2012 року від`ємного значення попереднього звітного періоду у розмірі 940 948,00 грн., як реалізацію права, передбаченого статтею 98 Податкового кодексу України щодо розпорядження невідшкодованими податками та зборами, переданими йому як правонаступнику, під час реорганізації.

За приписами пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то, залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, включення позивачем до рядка 21.1 декларації з ПДВ за грудень 2012 року, значення рядка 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» декларації попереднього звітного періоду (уточнюючий розрахунок за листопад 2012 року) відповідає вимогам підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За встановлених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність спірного податкового повідомлення-рішення та наявність правових підстав для його скасування.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року у справі №812/2150/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий суддя: Нечитайло О.М. Судді: Ланченко Л.В. Моторний О.А.