Ухвала

від 27.08.2015 по справі 807/2397/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2015 року м. Київ К/800/57685/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Островича С.Е., Рибченка А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Чопської митниці Міндоходів про стягнення заробітної плати за час затримки виконання судового рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Чопської митниці Міндоходів на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2014 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив стягнути з Чопської митниці Міндоходів середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі з 19.07.2012 року по 09.07.2014 року.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року, адміністративний позов задоволено частково: зобов'язано Чопську митницю Міндоходів виплатити на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 20.07.2012 року по 08.07.2014 року в розмірі 99493,61 грн. без утримання обов'язкових податків та зборів з даної суми до Державного бюджету України; у задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що на відповідачеві лежав обов'язок негайно виконати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.07.2012 року в частині поновлення позивача на посаді незалежно від того, чи звертався позивач за примусовим виконанням судового рішення до органів державної виконавчої служби. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.07.2012 року, зокрема стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу з 18.05.2012 року по 19.07.2012 року. Крім того, позивача було поновлено на роботі 09.07.2014 року, який був йому оплачений як перший робочий день, а тому стягненню підлягає середній заробіток за період з 20.07.2012 року по 08.07.2014 року.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального та процесуального права, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. У доводах касаційної скарги зазначає, що законодавством передбачено два способи виконання судового рішення: негайне (добровільне) та примусове. Враховуючи конституційно закріплений принцип свободи вибору громадянами виду своєї трудової діяльності та з метою визначення свого бажання працювати після прийняття судового рішення про поновлення на посаді, необхідна ініціатива поновленої особи з цього питання перед працедавцем. Однак, позивач з питань щодо виконання судового рішення в частині поновлення на службі в митних органах не звертався. Затримка виконання судового рішення спричинена незалежними від відповідачів причинами, в тому числі діями та бездіяльністю позивача, а тому вищезазначена заява щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі задоволенню не підлягає

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.07.2012 року задоволено позовні вимоги позивача до Чопської митниці Державної митної служби України, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України «Про припинення перебування на державній службі» від 18.05.2012 року №1033-к, яким звільнено позивача із посади головного інспектора сектора митного оформлення № 1 митного поста «Лужанка» Чопської митниці; визнано протиправним та скасовано наказ Чопської митниці від 18.05.2012 року №897-к «По особовому складу» про проведення з ОСОБА_4 розрахунку; поновлено ОСОБА_4 на посаді головного інспектора сектора митного оформлення №1 митного поста «Лужанка» Чопської митниці; зобов'язано Чопську митницю Міністерства доходів і зборів України виплатити на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.05.2012 року по 19.07.2012 року, допустивши негайне виконання постанови в частині поновлення на посаді та виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць у сумі 4125,53 грн.

Як вбачається з матеріалів справи 09.07.2014 року Чопською митницею Міндоходів видано наказ за №421-о, відповідно до якого поновлено ОСОБА_4 на посаді головного інспектора сектора митного оформлення № 1 митного поста «Лужанка» Чопської митниці Міндоходів. Також, 09.07.2014 року датований запис в трудовій книжці позивача про поновлення на роботі (а.с. 20).

За таких обставин виконання постанови суду від 19.07.2012 року про поновлення на роботі, незважаючи на негайне виконання відбулося 09.07.2014 року.

З часу звільнення з митних органів до моменту поновлення на посаді позивач не був працевлаштований та відповідно до довідки Ужгородського міського центру зайнятості в період з 19.07.2012 року по 09.07.2014 року на обліку в Ужгородському центрі зайнятості не перебував. (а.с. 54).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України (ч. 1 ст. 255 КАС України).

За п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Враховуючи вищезазначені вимоги норм матеріального права, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.07.2012 року про поновлення позивача на посаді підлягала негайному виконанню незалежно від наявності або відсутності виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене ст. 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Враховуючи те, що на виконання постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.07.2012 року позивача було поновлено на роботі лише 09.07.2014 року, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Також суд касаційної інстанції вважає правильним розрахунок розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення позивача на роботі, що проведений із урахуванням листів Міністерства праці України від 25.08.2009 року № 9681/0/14-07/13 «Про розрахунок тривалості робочого часу на 2010 рік», від 25.08.2010 року № 9111/0/14-10/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2011 рік», листів Міністерства соціальної політики України від 23.08.2011 року № 8515/0/14-11/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2012 рік», від 21.08.2012 року № 9050/0/14-12/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік», Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, якою затверджений Порядок обчислення середньої заробітної плати.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Чопської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року у справі № 807/2397/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає та може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

С.Е. Острович

А.О. Рибченко