Ухвала

від 17.09.2015 по справі 825/1525/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2015 року м. Київ К/800/38772/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Бутенка В.І (доповідач), Олексієнка М.М., Штульман І.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Чернігівської митниці про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2013 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2013 року, позов задоволено.

Зобов'язано Чернігівську митницю нарахувати та виплатити позивачу середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 17.02.2012 року по 10.03.2013 року.

В касаційній скарзі Чернігівська митниця, посилаючись на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цих судів та відмовити у задоволенні позову або залишити заяву без розгляду.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.02.2012 року поновлено позивача на посаді старшого інспектора сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення №1 митного поста «Грем'яч» Чернігівської митниці з 30.12.2011 року та зобов'язано Чернігівську митницю нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.12.2011 року по 16.02.2012 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 року рішення суду першої інстанції змінено. У абзацах третьому та четвертому резолютивної частини постанови слова « 30.12.2011 року» замінено словами « 31.12.2011 року».

На виконання вказаних рішень судів ДМС України видано наказ від 11.03.2013 року № 361-К, яким скасовано наказ від 30.12.2011 року № 2762-К «Про припинення перебування на службі» та поновлено позивача на посаді старшого інспектора сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення №1 митного поста «Грем'яч» Чернігівської митниці з 31.12.2011 року.

В подальшому Чернігівською митницею було видано наказ від 12.03.2013 року № 130-К «По особовому складу», яким скасовано наказ від 30.12.2011 року № 957-К та поновлено позивача на посаді.

Наказом № 147 від 01.04.2013 року «Про виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу» позивачу було виплачено середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 2681,58 грн. за період з 31.01.2012 року по 16.02.2012 року.

Згідно статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.( ч.2 ст. 235 КЗпП України).

Статтею 236 вказаного Кодексу встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Зазначена вище стаття КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - пред'явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Відповідно до ч.1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною другою статті 257 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

При цьому п. 3 ч.1 ст. 256 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Частиною четвертою статті 257 КАС України законодавець обумовив питання примусового виконання судових рішень у порядку, встановленому Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV). Цим підкреслюється винятковість саме примусового виконання рішення адміністративного суду.

Згідно ст. 2 Закону № 606-ХІV примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Отже, правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

При цьому з роз'яснень, які містяться у пункті 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» слідує, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій інстанцій стосовно того, що оскільки постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.02.2012 року в частині поновлення позивача на державній службі добровільно виконана ДМС України шляхом прийняття наказу № 361-К лише 11.03.2013 року, то позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Крім того, задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивач своєчасно, в межах місячного строку звернувся до суду за захистом порушеного права, оскільки про порушення свого права він дізнався після 01.04.2013 року, коли відповідач, поновивши його на службі, ознайомив з наказом №147 «Про виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу».

Доводи касаційної скарги зроблених цими судами висновків не спростовують, а тому підстав для скасування чи зміни оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 КАС України, суд -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Чернігівської митниці залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

С у д д і : В.І. Бутенко

М.М. Олексієнко

І.В. Штульман