Ухвала

від 24.09.2015 по справі 2/90

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2015 року м. Київ К/9991/68375/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Олексієнка М.М., Тракало В.В., -

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_4 до Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації, Центру медико-соціальної експертизи Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації, за участю третіх осіб - ОСОБА_5 та Поліклініки № 5 Шевченківського району міста Києва, про визнання недійсним висновку міської спеціалізованої травматологічної медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) в місті Києві, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року, -

в с т а н о в и в :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2010 року адміністративний позов ОСОБА_4 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано висновок міської спеціалізованої травматологічної МСЕК в місті Києві від 5 вересня 2007 року про надання ОСОБА_5 II групи інвалідності.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами та третіми особами по справі не було надано доказів проходження ОСОБА_5 перед медико-соціальною експертизою повного і всебічного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, визначення клініко-функціонального діагнозу та отримання результатів відповідного лікування, а свідчення ОСОБА_5 щодо стану його здоров'я не можуть покладатися в основу висновку, оскільки Інструкція про встановлення груп інвалідності, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я від 7 квітня 2004 року № 183 (далі - Інструкція № 183), не містить диспозитивних норм щодо вибору підстав надання особі відповідної групи інвалідності.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2010 року. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд дійшов висновку, що ІІ група інвалідності ОСОБА_5 встановлена правомірно, з дотриманням вимог Інструкції № 183 та Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 року № 83 (далі - Положення № 83).

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, позивач ОСОБА_4 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2010 року.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга позивача задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 1994 року № 221 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), експертиза тривалої або стійкої втрати працездатності проводиться МСЕК МОЗ. У МСЕК проходять огляд громадяни, які частково чи повністю втратили здоров'я внаслідок захворювання, травм та уроджених дефектів, що обмежують їх життєдіяльність, а також особи, які за чинним законодавством мають право на соціальну допомогу, з метою виявлення компенсаторно-адаптаційних можливостей особи для реалізації заходів реабілітації та адаптації інвалідів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 протягом 1996-1999 років був визнаний інвалідом II групи від загального захворювання по наслідках важких побутових травм правої нижньої кінцівки та оперативних втручань. У квітні 2004 року, враховуючи посттравматичні зміни в правому колінному суглобі, по направленню лікарсько-консультативної комісії поліклініки № 5 Шевченківського району міста Києва, на підставі висновків лікувально-профілактичних закладів, ОСОБА_5 був оглянутий травматологічною МСЕК та визнаний інвалідом III групи з черговим переоглядом 5 квітня 2005 року. У вересні 2007 року ОСОБА_5 було встановлено II групу інвалідності від загального захворювання на один рік для проведення оперативного втручання - ендопротезування колінного суглоба, однак в зв'язку з відсутністю ендопротезу операцію відкладено.

Не погоджуючись із встановленням ОСОБА_5 II групи інвалідності, ОСОБА_4, - дочка першого, звернулася до Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації зі скаргою щодо безпідставного встановлення міською спеціалізованою травматологічною МСЕК в місті Києві ІІ групи інвалідності ОСОБА_5

Відповідно до пункту 2 Положення № 83 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) медико-соціальній експертизі підлягають особи, які втратили здоров'я внаслідок захворювання, травм та уроджених дефектів, що обмежує їх життєдіяльність, а також особи, які за чинним законодавством мають право на соціальну допомогу, компенсацію втраченого заробітку або звільнення від виконання відповідних обов'язків тощо.

Медико-соціальна експертиза повинна здійснюватися після повного та всебічного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, визначення клініко-функціонального діагнозу, соціально-психологічного діагнозу, професійно-трудового прогнозу, одержання результатів відновного лікування, соціально-трудової реабілітації та інших даних, що підтверджують стійкий або необоротний характер захворювання (пункт 23 Положення № 83).

Згідно абзацу 1 пункту 5 Положення № 83 органом, який здійснює медико-соціальну експертизу, є МСЕК, що організуються в самостійні центри, бюро при управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Відповідно до абзацу 5 пункту 1.2 Інструкції № 183 (чинної на час виникнення спірних правовідносин) з метою об'єктивної оцінки стану здоров'я і ступеня обмеження життєдіяльності при огляді у МСЕК в кожному випадку проводиться комплексне обстеження хворого: опитування, вивчення необхідних документів, комісійний огляд усіма членами МСЕК та оцінка стану всіх систем організму, вивчення всіх необхідних даних лабораторних та функціональних методів дослідження.

Підставою для встановлення ІІ групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженим дефектом, що призводять до значного обмеження життєдіяльності людини, при збереженій здатності до самообслуговування, та не викликають потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді чи допомозі (абзац 1 пункту 2.2 Інструкції № 183).

15 жовтня 2007 року в Центрі МСЕК на розширеному засіданні комісія у складі лікарів - експертів Центральних МСЕК і голови травматологічної МСЕК оглянула ОСОБА_5, вивчила медико-експертну справу, висновки лікувальних закладів, рентгенівські знімки й направила останнього на консультацію до головного ортопеда-травматолога Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації для з'ясування ступеня важкості патології опорно-рухового апарату і необхідності подальшого лікування, зокрема, ендопротезування колінного суглоба. Після чого було підтверджено рішення травматологічної МСЕК щодо встановлення ІІ групи інвалідності ОСОБА_5 на строк до 1 вересня 2008 року.

Рішення МСЕК може бути оскаржене до суду в установленому порядку (пункт 35 Положення № 83) .

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції правильно встановив відсутність доказів, які б спростовували право ОСОБА_5 на отримання відповідної групи інвалідності, визнавши безпідставними доводи позивача про те, що отримані ОСОБА_5 травми та наявні в нього анатомічні дефекти не дають право отримати йому II групу інвалідності.

Відповідно до частини 3 статті 220№ Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись статтями 220, 220№, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації, Центру медико-соціальної експертизи Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації, за участю третіх осіб - ОСОБА_5 та Поліклініки № 5 Шевченківського району міста Києва, про визнання недійсним висновку міської спеціалізованої травматологічної медико-соціальної експертної комісії в місті Києві - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та в порядку, визначених статтями 237-239№ Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Олексієнко М.М.

Тракало В.В.