Ухвала

від 29.09.2015 по справі 291/474/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №291/474/15-ц Головуючий у 1-й інст. Нейло В. М.

Категорія 47 Доповідач Заполовський В. Й.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Заполовського В.Й.,

суддів: Талько О.Б., Шевчук А.М.,

за участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства «Україна» до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фермерське господарство «Добробут-10» про визнання договору оренди землі недійсним, за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства «Україна» на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 30 липня 2015 року , -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року Селянське (фермерське) господарство «Україна» звернулося до суду з даним позовом.

Обгрунтовуючи позов зазначав, що 21 квітня 2008 року з відповідачем ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,9209 га, строком на сім років, а саме до 21 квітня 2015 року. Договором оренди передбачено, що орендар має переважне перед іншими право на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк. Умови договору він виконував належним чином. До закінчення строку дії договору надіслав орендодавцю лист-повідомлення та повторний лист-повідомлення про намір скористатися своїм переважним перед іншими особами правом на оренду земельної ділянки. Проте, ще до закінчення дії вищевказаного договору дізнався, що відповідач уклав новий договір оренди вказаної земельної ділянки з іншою особою та 01 квітня 2015 року здійснив його державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З вказаним договором він не погоджується, оскільки на підставі ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне перед іншими особами право на укладення договору оренди землі на новий строк.

За наведених обставин позивач просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 28 березня 2015 року загальною прощею 1,9209 га.(кадастровий номер НОМЕР_1), що укладений ОСОБА_2 з Фермерським господарством «Добробут-10».

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 30 липня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Селянське (фермерське) господарство «Україна» подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Зокрема зазначає, що суд не врахував всіх обставин справи, дав неправильну оцінку наявним у справі доказам, що призвело до неправильного вирішення спору.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах визначених ст. 303 ЦПК України колегія суддів визнає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу .

За правилами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом частини другої статті 792 далі ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законами України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» тощо.

Частиною 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи позов позивач посилався на те, що оскаржуваний договір оренди земельної ділянки є недійсним, оскільки укладений до закінчення терміну дії договору оренди цієї ж земельної ділянки, укладеного між ним та відповідачем ОСОБА_2 Крім того, відповідно до ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, він як орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне перед іншими особами право на укладення договору оренди землі на новий строк.

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції визнав про відсутність підстав для задоволення позову.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів виходячи з наступного.

Так, згідно матеріалів справи 28 березня 2015 року між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «Добробут-10» укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,9209 га на сім років, який пройшов державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.73 - 76, 77).

Також, матеріалами справи підтверджено, що 27 березня 2008 року ОСОБА_2, як власником земельної ділянки загальною площею 1,9209 га, та Селянським (фермерським) господарством «Україна», в особі голови господарства ОСОБА_3, був оформлений та підписаний договір оренди даної земельної ділянки, який був зареєстрований в Ружинському відділі Житомирської Філії Центру Державного земельного кадастру 21 квітня 2008 року.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 вказаного вище договору договір укладено на сім років.

Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше 100 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (а.с.5 - 8).

Тобто, договір оренди указаної земельної ділянки між ОСОБА_2 та Селянським (фермерським) господарством «Україна» укладено 27 березня 2008 року, оскільки договір оренди земельної ділянки вважається укладеним з моменту досягнення домовленості щодо всіх істотних умов договору та фактичним його підписанням, а державна реєстрація договору вказує на його чинність, але не змінює момент його укладення, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 19 лютого 2014 року № 6-162цс13, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

З наведеного можливо зробити висновок, що строк дії договору оренди земельної ділянки від 27 березня 2008 року закінчився 27 березня 2015 року, а не 21 квітня 2015 року як помилково вважав позивач.

Відтак, доводи позивача про те, що оскаржуваний договір оренди землі від 28 березня 2015 року укладений в період дії договору оренди цієї ж земельної ділянки ОСОБА_2 з Селянським (фермерським) господарством «Україна» не ґрунтуються на матеріалах справи та нормах закону.

Крім того, не заслуговують на увагу і доводи позивача про наявність переважного перед іншими особами права на укладення договору оренди землі на новий строк з огляду на наступне.

За змістом ст.33 Закону України „Про оренду землі " - по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа - повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме відповідно до п.п.3.1, 3.2 договору оренди землі від 27.03.2008 року, що укладений ОСОБА_2 з Селянським (фермерським) господарством «Україна», після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше 100 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Проте, як правильно визнав суд першої інстанції, орендар, тобто Селянське (фермерське) господарство «Україна» не надав доказів та не довів, що належно виконує свої обов'язки за договором, та що до закінчення строку дії договору оренди повідомив відповідача в установлені договором оренди та ст.33 Закону України „Про оренду землі" строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк, а також про направлення відповідачу проекту договору оренди землі або проекту додаткової угоди з зазначенням істотних умов договору. Не підтверджують цих обставин і надані позивачем суду копії листів (а.с.68 -70), а також поштове повідомлення (а.с.72), згідно якого поштове відправлення одержано відповідачем лише 11.04.2015 року, тобто після закінчення строку дії договору оренди від 27.03.2008 року.

Таким чином, позивач не скористався переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, як-то передбачено умовами договору оренди землі від 27.03.2008 року та ст.33 Закону України „Про оренду землі".

З огляду на вище наведене, висновок суду першої інстанції, що укладення ОСОБА_2 договору оренди спірної земельної ділянки з Фермерським господарством «Добробут-10» не суперечить нормам чинного земельного законодавства, є правильним.

Доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. 309 ЦПК України як підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі наданих сторонами та досліджених у судовому засіданні доказів, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тобто, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування чи зміни в ході апеляційного розгляду справи не встановлено.

Відтак, відповідно до вимог ст.308 ЦПК України судове рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст.209, 303, 304, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Україна» відхилити.

Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 30 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді