Ухвала

від 30.09.2015 по справі 757/25141/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м . Київ, вул. Солом'янська 2а

Справа № 757/25141/13-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Остапчук Т.В.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/10242 /2015 Доповідач - Шиманський В.Й.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Шиманського В.Й.

Суддів - Кравець В.А., Семенюк Т.А.

при секретарі - Крічфалуши С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Цетр Корт» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цетр Корт» про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цетр Корт» до ОСОБА_2 про визнання договору про надання безвідсоткої допомоги на зворотній основі та додаткової угоди до договору недійсним,-

В С Т А Н О В И Л А:

Із вказаним позовом до суду позивач звернулась у листопаді 2013 року.

Зазначала, що 08.12.2008 року між сторонами було укладено договір про надання безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі, відповідно до умов якого вона передала у власність відповідача грошові кошти в розмірі 2 574 329,00 грн. строком повернення не пізніше 15.01.2009 року.18.03.2009 року додатковою угодою, укладеної між сторонами, останні погодили строк повернення суми позики не пізніше 01.03.2011 року. Однак станом на час звернення до суду відповідач свої зобов'язання за укладеними договорами не виконав, грошові кошти не повернув. Враховуючи викладене просила суд стягнути з ТОВ «Цетр Корт» на свою користь грошові кошти в розмірі 5 497 144,57 грн., які складаються з суми основного зобов'язання в розмірі 2 574 329,00 грн., штрафу в сумі 257 432,90 грн., пені 1 271 718,53 грн. та відсотків за користування чужими грошима в розмірі 1 393 664,14 грн.

Під час розгляду справи, в червні 2014 року ТОВ «Цетр Корт» звернулось до суду з зустрічним позовом відповідно до якого просило визнати недісними договір про надання безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі від 08.12.2008 року та додаткову угоду №1 від 18.03.2009 року, що укладені між ОСОБА_2 та ТОВ «Цетр Корт», посилаючись на те, що вказані правочини вчинені внаслідок зловмисної домовленості.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 22 червня 2015 року позов ОСОБА_2 до ТОВ «Цетр Корт» про стягнення заборгованості задоволено.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі, з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, ставиться питання про скасування даного рішення та ухвалення нового, яким у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 відмовити, а зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволенню у зв'язку з наступним.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 08.12.2008 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Центр Корт" було укладено договір надання безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі, відповідно до умов якого позикодавець передала у власність позичальнику грошові кошти в розмірі 2 574 329,00 грн.

Відповідно до п. 1.1, 4.1 договору відповідач прийняв на себе зобов'язання повернути позику в строк не пізніше 15.01.2009 року.

Згідно п. 3.3-3.4 позика передається у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних коштів на поточний рахунок позичальника. Позика вважається переданою позичальникові з моменту зарахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок позичальника.

Як вбачається з квитанції №770308 від 08.12.2008 року позивач свої зобов'язання за укладеним договором виконала у повному обсязі, перерахувавши на рахунок відповідача, відкритий у ВАТ АБ «Укргазбанк», грошові кошти в розмірі 2 574 329,00 грн., що також підтверджується випискою по рахунку ТОВ "Центр Корт" за 08.12.2008 року.

18.03.2009 року між тими ж сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору надання безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі, за умовами якої статтю 4 договору викладено у новій редакції, а саме позичальник прийняв на себе зобов'язання повернути суму позики не пізніше 01.03.2011 року.

Відповідно до додаткової угоди сторони погодили внести зміни до п. 5.3 за порушення строків повернення позики більше ніж на 10 календарних днів, позичальник зобов'язується сплатити на користь позикодавця штраф у розмірі 10% від розміру позики. За погодженням сторін строк давності по стягненню штрафу становить три роки з моменту порушення строків повернення позики.

Сторони також домовились викласти п. 5.3.1 в наступній редакції: за порушення строків повернення позики позичальник сплачує на користь позикодавця пеню в розмірі 0,05% від суми неповерненої позики (її частини) й за домовленістю сторін строк давності по стягненню пені становить три роки з моменту порушення строків повернення позики.

Крім того, сторони домовились доповнити ст. 5 договору пунктом 5.3.2, виклавши його в наступній редакції: за порушення строків повернення позики, позичальник сплачує на користь позикодавця 20% річних за користування чужими коштами й за домовленістю сторін строк давності про стягнення відсотків за користування чужими коштами становить три роки з моменту порушення строків повернення позики.

З матеріалів справи також вбачається, що ТОВ "Центр Корт" не належно виконувало взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 5 497 144,57 грн., яка складається з суми позики в розмірі 2 574 329,00 грн., штрафу в сумі 257 432,90 грн., пені в розмірі 1 271 718,53 грн. та 1 393 664,14 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку саму суму коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (не належне виконання).

За своєю правовою природою договір зворотної безвідсоткової фінансової допомоги є договором позики, поняття якого урегульовано параграфом 1 Глави 71 ЦК України.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку саму суму коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві надану ним позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплатити належних йому процентів.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі викладеного, враховуючи неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обгрунтованості позовних вимог про стягнення з ТОВ "Центр Корт" на користь позивача 5 497 144,57 грн., які складаються з суми позики 2 574 329,00 грн., штрафу в сумі 257 432,90 грн., пені в розмірі 1 271 718,53 грн. та 1 393 664,14 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, які передбачені договором надання безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі від 08.12.2008 року, зі змінами внесеними на підставі додаткової угоди №1 від 18.03.2009 року.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що додаткова угода №1 від 18.03.2009 року жодним чином не стосується договору від 08.12.2008 року і не змінює його умов.

Так, в ході розгляду справи судом було встановлено що інших договорів надання безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі між сторонами укладено не було, а тому твердження апеляційної скарги в цій частині є необгрунтованими.

Не заслуговують на увагу і посилання в апеляційній скарзі на пропущення позивачем строків позовної даності з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 1 ст. 259 ЦК України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Так, при укладенні додаткової угоди №1 від 18.03.2009 року сторони погодили строк виконання зобов'язань не пізніше 01.03.2011 року.

При цьому за домовленістю сторін строк давності по стягненню штрафу, пені та відсотків за користування грошовими коштами встановлено тривалістю в три роки з моменту порушення строків повернення позики.

Враховуючи, що з даним позовом ОСОБА_2 звернулась в листопаді 2013 року відсутні підстави вважати строк позовної давності пропущеним.

Колегія суддів також не приймає до уваги посилання в апеляційній скарзі на незаконне стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 1 271 718,53 грн. з тих підстав, що умовами додаткової угоди № 18.03.2009 року передбачено розмір пені 0,05% без зазначення про те, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Статтею 549 ЦК України чітко визначено поняття неустойки, зокрема, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконання зобов'язання, а пенею - є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Отже пунктом 5.3 та 5.3.1 додаткової угоди сторони визначили поняття штрафу та пені у відповідності до вимог ст. 549 ЦК України, а тому нарахування пені у розмірі 0,05% за кожен день прострочення виконання зобов'язання не суперечить вимогам Закону.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для визнання договору про надання безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі від 08.12.2008 року та додаткової угоди №1 від 18.03.2009 року недійсними.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 1 ст. 232 ЦК України визначено, що правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 22 Постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Зловмисна домовленість представника однієї сторони з другою стороною належить до правочинів, в яких зовнішнє волевиявлення не відображає справжньої внутрішньої волі особи. Представник, вчиняючи правочин, не виражає свою власну волю, його завдання полягає в тому, щоб донести до контрагента волю особи, яку він представляє. Але в силу зловмисної домовленості представника та контрагента воля довірителя не доводиться і підмінюється волею представника, що і є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Всупереч вимогам вищезазначених статей ТОВ "Центр Корт" не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності зловмисної змови між сторонами правочину; виникнення негативних наслідків, а також умислу сторін.

Саме по собі порушення кримінального провадження не може бути підставою для визнання вказаних договорів недійсними.

З огляду на викладене, оскаржене у справі рішення постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому це рішення не може бути скасованим з підстав що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Цетр Корт» - відхилити.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: