Рішення

від 30.09.2015 по справі 369/737/15

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження

№ 22-ц/796/12178/2015 Головуючий у 1-й інстанції - Сухомлінов С.М .

Доповідач - Українець Л.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого - Українець Л.Д.

суддів - Шебуєвої В.А.,

- Оніщука М.І.,

за участю секретаря - Троц В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 31 липня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування та визнання права власності в порядку спадкування за законом ,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до відповідача про усунення від права на спадкування та визнання права власності в порядку спадкування за законом.

У мотивування вимог посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_4.

Після його смерті відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 0,0979 га, кадастровий номер НОМЕР_1, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована у АДРЕСА_1, що належала померлому на підставі Державного акта НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку.

Також йому відомо, що батько на момент смерті володів земельною ділянкою площею 2 га, наданою для ведення товарного селянського господарства, яка знаходиться на території с. Стоянка Києво-Святошинського району Київської області, однак інформація про правовстановлюючі документи в нього відсутня.

Померлий за життя заповіту не склав.

Спадкоємцями першої черги за законом є він, його брат ОСОБА_5 та його сестра ОСОБА_2.

У визначений законодавством шестимісячний термін до нотаріуса для прийняття спадщини із заявами звернулись його сестра ОСОБА_2 та він. Брат ОСОБА_5 у зазначені строки подав нотаріусу заяву, відповідно до якої відмовився від прийняття спадщини на користь сестри ОСОБА_2

24.12.2014 року він звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лішунової О.М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_4, однак постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії за вих. №103/02-31 від 30.12.2014 року йому відмовлено у видачі свідоцтва, оскільки він не зміг надати оригінал правовстановлюючого документа на ім'я його батька, а також у зв'язку з тим, що сестра ОСОБА_2 заявила про намір звернутися до суду для захисту її прав та інтересів.

ОСОБА_2 не має права на спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 і повинна бути усунена від нього, так як вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який перед смертю тривалий час через похилий вік та тяжку хворобу був у безпорадному стані, вона знала про його стан, могла надати допомогу і підтримку, але свідомо ігнорувала це. Перейматися проблемами батька, надавати допомогу та здійснювати догляд за ним змушений був лише він.

З урахуванням наведеного просив суд усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4; визнати за ним у порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку площею 2 га, надану для ведення товарного селянського господарства, яка знаходиться на території с. Стоянка Києво-Святошинського району Київської області та земельну ділянку площею 0,0979 га, кадастровий номер НОМЕР_1, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована у АДРЕСА_1

18.03.2015 року представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 подала заяву про зменшення позовних вимог, в якій просила визнати за ОСОБА_3 у порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 право власності на 1/3 частину земельної ділянки площею 2 га, наданої для ведення товарного селянського господарства, яка знаходиться на території с. Стоянка Києво-Святошинського району Київської області та на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,0979 га, кадастровий номер НОМЕР_1, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована у АДРЕСА_1; стягнути на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_2 судові витрати, понесені під час розгляду справи.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 31 липня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за законом право власності на 1/3 частини земельної ділянки площею 0,0979 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 3775 грн 80 коп. судових витрат.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить усунути ОСОБА_3 від спадкування з причин ухилення від надання допомоги спадкоємцеві та скасувати виплату 3775,80 грн судових витрат ОСОБА_3

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У ч. 1 ст. 1225 ЦК України зазначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підстав, із збереженням її цільового призначення.

Пленум Верховного Суду України у п. 10 Постанови від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив судам, що відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4, про що виконавчим комітетом Калинівської селищної ради Васильківського району Київської області 12.05.2014 року складено відповідний актовий запис №30 (а.с. 37).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина за законом, яка складається з земельної ділянки площею 0,0979 га, кадастровий номер НОМЕР_1, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої у АДРЕСА_1, що належала померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2 від 13.07.2011 року (а.с. 52).

Належність даної земельної ділянки ОСОБА_4 також підтверджується листом Головного управління Держземагенства у м. Києва (а.с. 111).

13 жовтня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лішунової О.М. з заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 57).

03 жовтня 2014 року ОСОБА_2 також звернулася з заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_4.(а.с. 35).

Відповідно до ч. 1 ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

У ч. 2 ст. 1274 ЦК України вказано, що спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

03 жовтня 2014 року ОСОБА_5 подав заяву до нотаріуса, якою від належної йому частини спадкового майна він відмовився на користь ОСОБА_2 (а.с. 36).

Згідно ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Отже, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів, зокрема в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії вих. №103/02-31 від 30.12.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лішуновою О.М. було відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, що знаходиться у АДРЕСА_1, та належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 (а.с. 19).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову ОСОБА_3 та визнання за ним права власності на 1/3 спадкового майна, а саме , 1/3 частку земельної ділянки площею 0,0979 га, оскільки він в передбачений законом строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, надав всі необхідні документи, але через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу на земельну ділянку не зміг отримати свідоцтво про право на спадщину за законом.

У суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 підтвердила той факт, що ОСОБА_3 в силу закону має право на 1/3 частину земельної ділянки, як спадкоємець першої черги.

Не заслуговують на увагу посилання апелянта щодо усунення ОСОБА_3 від спадкування з причин ухилення від надання допомоги спадкоємцеві з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 до суду з зустрічним позовом про усунення від права на спадкування не зверталася, а тому колегія суддів позбавлена можливості перевірити зазначені доводи апелянта.

Також в апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати виплату 3775,80 грн судових витрат ОСОБА_3

Так, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Аналогічні вимоги зазначені в п. 35 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17.10.2014 року.

Сплачуючи судовий збір у розмірі 3654 грн за подання до суду позовної заяви про визнання права власності на спадкове майно, ОСОБА_3 виходив з того, що ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Оскільки Законом України «Про судовий збір» встановлений максимальний розмір судового збору, ОСОБА_3 сплатив судовий збір у розмірі 3 654 грн.

Стягуючи з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 3 775,80 грн. суд першої інстанції не звернув уваги на вимоги закону щодо присудження позивачу судових витрат пропорційно до розміру задоволених вимог, і при частковому задоволені позовних вимог стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі сплаченої ним суми.

Таке рішення суду не відповідає вимогам ч.1 ст. 88 ЦПК України, а тому рішення суду в частині стягнення судового збору підлягає зміні шляхом зменшення розміру стягнутого судового збору з 3 775,80 грн до 1887,40 грн, враховуючи, що позов задоволено лише щодо однієї земельної ділянки, що складає 1/2 частину від заявлених вимог.

У іншій частині суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку і підстав для скасування рішення суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ч.1 ст. 88, ст.ст.303, 304, 307, 309, 313,314,316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 31 липня 2015 року змінити.

Зменшити розмір стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судових витрат з 3775,80 грн. до 1887,40 грн.

У іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді