Рішення

від 23.09.2015 по справі 905/1055/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.09.2015                     Справа № 905/1055/15                     

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Осадчої А.М.

за участю секретаря судового засідання (помічника судді) Вашето Т.Г.                    

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Доненергопроммонтаж” м.Артемівськ Донецької області

до відповідача: Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” м.Маріуполь Донецької області

про стягнення заборгованості у розмірі 720364,90грн., пені у сумі 2115,70грн., інфляційних нарахувань у розмірі 550318,62грн. та 3% річних у сумі 63471,06грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

17.07.2015року Товариство з обмеженою відповідальністю “Доненергопроммонтаж” м.Артемівськ Донецької області (далі – ТОВ “ Доненергопроммонтаж”) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства “Компанія вода Донбасу” м.Маріуполь Донецької області (далі – КП “Компанія “Вода Донбасу”) з вимогами про стягнення заборгованості у розмірі 720364,90грн., пені у сумі 2115,70грн., інфляційних нарахувань у розмірі 550318,62грн. та 3% річних у сумі 63471,06грн.

Ухвалою господарського суду від 24.07.2015р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №905/1055/15. Судове засідання призначене на 26.08.2015р.

Ухвалами суду від 26.08.2015року та 10.09.2015року розгляд справи відкладено, судове засідання призначене на 23.09.2015р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, що на підставі укладеного договору підряду №19-11-457т від 21.09.2011р. позивачем належним чином виконані роботи з заміни насосних агрегатів №8 і №10 («Іллічівська група») з каскадним регулюванням і встановленням частотного перетворювача на насосній станції 2-го підйому Павлопольської ділянки Маріупольського РВУ. Між сторонами договору підписано акт робочої комісії про приймання в промислову експлуатацію об'єкту, акти приймання виконаних робіт (форма №КБ-2в), довідки вартості виконаних підрядних робіт (типова форма №КБ-3) та акт передачі-приймання змонтованого обладнання. Загальна вартість виконаних робіт становить 1579106,66грн., відповідач здійснив часткову оплату вартості виконаних робіт на суму 385000грн.00коп., однак, у порушення умов договору інша частина вартості виконаних робіт на суму 720364грн.90коп. відповідачем не оплачена, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №19-11-457т від 21.09.2011р. із додатками, акту робочої комісії від 19.07.2012р., актів приймання виконаних робіт (форма№КБ-2в), довідок вартості виконаних підрядних робіт (типова форма №КБ-3), акту передачі-приймання змонтованого обладнання від 19.07.2012р., даних про формування заборгованості за даними бухгалтерського обліку, виписок з банківського рахунку, актів звіряння, листа №27 від 25.06.2014р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 525, 526, ч.1 ст.530, 549, 550, 551, 625 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтями 1, 49, 54 - 57 ГПК України.

Відповідач у відзиві №03/02/1337 від 09.09.2015р. на позовну заяву визнав наявність договірних відносин між сторонами та наявність заборгованості, проте, не погодився з розрахунком інфляційних нарахувань, вважає вірною суму у розмірі 537611,79грн., вказує, що умовами договору не передбачено оплату пені за порушення грошового зобов'язання, що виключає задоволення вимог про стягнення пені. Крім того, відповідачем надано заяву в порядку ч.1 ст. 121 ГПК України про відстрочення виконання прийнятого по справі №905/1055/15 рішення на один рік, у зв'язку з складним фінансово-економічним станом відповідача, збитковістю господарської діяльності підприємства у 2013-2015рр. та форс-мажорними обставинами.

22.09.2015р. позивач за допомогою електронної пошти надіслав суду письмові пояснення, в яких заперечує проти надання відстрочки виконання рішення, вказує, що на підприємстві також склалась складна фінансова ситуація, сукупна заборгованість відповідача складає більше 2 млн. гривень.

У судове засідання 23.09.2015р. представник позивача не з'явився, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за відсутністю представника підприємства, яке судом задоволене.

У судове засідання 23.09.2015р. представник відповідача не з'явився, про час місце судового засідання повідомлений належним чином у спосіб, що передбачений процесуальним законом.

Дослідивши представлені сторонами в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

          Згідно вимогам частин 1 і 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

           21.09.2011р. між Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Доненергопроммонтаж” (Підрядник) укладено договір №19-11-457т, за умовами якого Підрядник зобов'язується в 2011 році виконати роботи з заміни насосних агрегатів №8 і №10 («Іллічівська група») з каскадним регулюванням і встановленням частотного перетворювача на насосній станції 2-го підйому Павловської ділянки Маріупольського РВУ (Лот 4), а Замовник - прийняти і оплатити виконані роботи (арк. справи 37-40).

Договір підписано уповноваженими представниками сторін, підписи представників сторін скріплені печатками підприємств. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження визнання договору недійсним у судовому порядку.

Строк дії договору встановлено сторонами у розділі 10 договору, а саме: договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.07.2012року, а в частині фінансових зобов'язань – до повного їх виконання.(п.10.1 договору з урахуванням змін, що внесені додатковою угодою №1 від 30.12.2011р.).

Ціна договору складає 1579139грн.21коп. (п.3.1 договору).

У пункті 1.2 договору сторони визначили, що склад робіт, що доручається на виконання підряднику визначений локальним кошторисом договірною ціною (Додаток №1), що є невід'ємною частиною цього договору.

Сторони домовились, що початок виконання робіт настає з моменту отримання підрядником попередньої оплати у повному обсязі. Термін виконання робіт визначений у календарному плані (Додаток №3), що є невід'ємною частиною цього договору (п.5.1 договору).

У четвертому розділі сторони передбачили, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати: після підписання договору Замовник перераховує на розрахунковий рахунок Підрядника попередню оплату у розмірі 30% від вартості робіт на придбання і постачання обладнання і матеріалів, необхідних для виконання робіт. Остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється на підставі акту вводу в експлуатацію, підписаного членами робочої комісії, протягом 20 календарних днів після підписання акту.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 жовтня 2011року відповідач перерахував позивачу попередню оплату за договору у розмірі 473741,76грн.

19 липня 2012р. між сторонами підписано акт робочої комісії про приймання в промислову експлуатацію об'єкту, акти приймання виконаних робіт (форма №КБ-2в), довідки вартості виконаних підрядних робіт (типова форма №КБ-3) та акт передачі-приймання змонтованого обладнання, з яких вбачається, що загальна вартість виконаних робіт становить 1579106,66грн.

Зазначені вище акти та довідки підписано уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплено печатками підприємств.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження виявлення недоліків у виконанні робіт.

Виходячи з викладеного, підписані між сторонами акти та довідки є належними та допустимими доказами факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як встановлено господарським судом, відповідач на виконання п.4.1.1 договору здійснив попередню оплату вартості виконаних робіт на суму 473741грн.76коп.

Водночас, в супереч ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач виконав частково зобов'язання по сплаті грошових коштів за виконані позивачем роботи у розмірі 385000грн.00коп.

Інша частина вартості виконаних робіт в сумі 702364грн.90коп. у встановлений договором строк - до 08.08.2012року включно відповідачем не сплачена.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження оплати заборгованості в сумі 702364грн.90коп.

З огляду на наведене, КП “Компанія “Вода Донбасу” м.Маріуполь Донецької області в односторонньому порядку порушено взяті на себе зобов'язання за спірним договором в частині оплати вартості виконаних робіт.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 702364грн.90коп. повністю доведені позивачем та обґрунтовані матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі ст.625 ЦК України 3%річних в сумі 63471грн.06коп. за період з 09.08.2012р. по 16.07.2015р. та індекс інфляції у сумі 550318,62грн. за період з серпня 2012р. по червень 2015року.

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата 3% річних з простроченої суми та інфляційних втрат, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, позивач мав підстави для нарахування вказаних сум. З огляду на кінцевий строк оплати – 08.08.2012року включно, період стягнення 3% річних та інфляційних втрат визначений позивачем вірно.

Перевіривши за допомогою Інформаційно – пошукової системи “Ліга” здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що за вказаний позивачем період сума 3% річних, нарахована на заборгованість у розмірі 720364грн.90коп. складає 63471грн.06коп., тобто ця вимога підлягає задоволенню в повному обсязі. Водночас, інфляційні нарахування за вказаний період підлягають стягненню у сумі 537611грн.79коп., в цій сумі позовні вимоги задовольняються, в решті позовних вимог в цій частині суд відмовляє.

Крім того, позивач з посиланням на п.7.2.4 договору просив стягнути з відповідача пеню за період з 09.08.2012р. по 16.07.2015р. у розмірі 2115,70грн.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно зі ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За приписами ст. 1 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Тобто, нарахування пені може бути передбачено або приписами закону, або умовами договору.

Позивач нараховує пеню посилаючись на п. 7.2.4 договору, який передбачає, що у разі прострочення оплати Замовник на вимогу Підрядника зобов'язаний сплатити останньому 0,1% річних за використання грошових коштів за весь термін прострочення грошового зобов'язання.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Здійснивши аналіз означеного пункту договору, господарський суд приходить до висновку, що 0,1% річних за використання грошовими коштами, які передбачені п.7.2.4 договору за своєю суттю є узгодженим розміром відсотків визначених ст. 536 Цивільного кодексу України та помилково визначені позивачем як пеня, передбачена ч.3 ст. 549 ЦК України.

Таким чином, господарський суд вважає, що вимоги стосовно стягнення пені з відповідача у розмірі 2115грн.70коп. не підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки сума, яка нарахована згідно п.7.2.4 не є пенею за своєю правовою природою.

Під час розгляду справи КП «Компанія «Вода Донбасу» звернулось до суду з письмовою заявою про відстрочку виконання судового рішення на один рік.

В обґрунтування своїх вимог відповідач послався на такі обставини: знаходження 17 відокремлених підрозділів компанії та апарата управління на території не підконтрольній Україні, які позбавлені можливості користуватися послугами банківських установ; проведення активних бойових дій в ході проведення антитерористичної операції на території Донецької області, в результаті яких пошкоджені деякі насосні і фільтрувальні станції, магістральні водопроводи та трансформаторні підстанції, значні пошкодження отримав канал Сіверський Донець - Донбас. Зазначені події, на думку відповідача, призвели до нестабільності в роботі комунального підприємства, вплинули на можливість виконувати у повному обсязі договірні зобов'язання по наданню послуг з централізованого (питного і технічного) водопостачання та водовідведення промисловим підприємствам Донецької області і населенню та позначилося на оплаті наданих послуг. Унаслідок цього значно погіршився матеріальний та фінансовий стан підприємства, відбулось зростання заборгованості по заробітній платі. Наведені обставини не є наслідком недоліків у господарській діяльності підприємства та комерційного розрахунку.

Відповідач стверджує, що виконання рішення суду про стягнення грошової заборгованості без відстрочки його виконання призведе до неможливості виконання покладених на підприємство обов'язків по наданню послуг з централізованого водопостачання та водовідведення як промисловим підприємствам, так і населенню. Припинення діяльності Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», яке є природним монополістом на ринку Донецької області, неможливо.

У підтвердження наведених обставин ускладнення виконання судового рішення КП «Компанія «Вода Донбасу» при зверненні із заявою надав суду: баланс (звіт про фінансовий стан) форми № 1 за 2014 рік та перше півріччя 2015 року; звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) форми № 2 за 2014 рік та у першому півріччі 2015 року.

Крім того, відповідач у підтвердження обґрунтованості своєї заяви про відстрочення рішення суду посилається на висновок Донецької торгово-промислової палати від 03 липня 2014 року № 2005/12.12-03; сертифікати (висновки) №№ 1735 і 1736 від 25 листопада 2014 року Торгово-промислової палати України про настання обставин непереробної сили.           

          У письмових поясненнях, які надійшли на адресу суду електронною поштою, ТОВ «Доненергопроммонтаж» заперечував проти задоволення заяви про відстрочку виконання судового рішення, пославшись на складне фінансове становище свого підприємства.

Позивач стверджує, що протягом останніх років толерантно ставився до регулярних неплатежів КП «Компанія «Вода Донбасу», витрачаючи свої обігові кошти на оплату податків, обов'язкових платежів, заробітної плати. За цей період зросла їх заборгованість перед постачальниками, що загрожує зупинкою підприємства.

          Сукупна заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01 вересня 2015 року складає 2 366 130,54 грн., що підтверджується представленою зворотно-сальдовою відомістю за вересень 2015 року.

          За правилами статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема: пункт 6) відстрочити або розстрочити виконання рішення.

          Підстави для застосування відстрочки чи розстрочки виконання судового рішення визначені у ч. 1 ст. 121 ГПК України: при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

          Пленум Вищого господарського суду України у постанові від 17 жовтня 2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» роз'яснив, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо (п. 7.1.1).

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2).

Отже, виходячи з наведеного, відстрочка виконання рішення має базуватись на принципах співрозмірності та пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

При цьому господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

За правилами ст.ст. 4-2, 43 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, у відповідності до положень ст. 33 ГПК України повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Аналіз представлених даних з бухгалтерської звітності відповідача свідчить про збитки у господарській діяльності підприємства, наявність істотної кредиторської заборгованості, заборгованості по розрахункам з бюджетом та з виплати заробітної плати у період 2014-2015рр.

Положеннями статті 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову по цій справі є боргові зобов'язання з періодом утворення - серпень 2012року.

У сертифікатах (висновках) від 25 жовтня 2014 року № 5268/05-4 та від 25 листопада 2014 року № 5270/05-4 Торгово-промислової палати України зазначено настання обставин непереробної сили з 10.06.2014р., КП «Компанія «Вода Донбасу» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються продовження граничного строку подачі податкових декларацій; оправлення та сплати податків і обов'язкових платежів.

Тобто, заборгованість відповідача виникла майже за два роки до настання обставин непереборної сили, які виникли внаслідок проведення АТО.

За даними виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на теперішній час позивач і відповідач зареєстровані за такими юридичними адресами: ТОВ «Доненергопроммонтаж» - Донецька область, м. Артемівськ, вул. Сибірцева, б. 192, кім. 34; КП«Компанія «Вода Донбасу» - Донецька область, м. Маріуполь, вул. Карла Лібкнехта, б. 177а.

          Таким чином, позивач і відповідач відповідно до наказу голови Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» знаходяться і здійснюють господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Доказів на підтвердження того, що виконання рішення суду про стягнення грошової заборгованості без відстрочки його виконання призведе до неможливості виконання покладених на підприємство обов'язків по наданню послуг з централізованого водопостачання та водовідведення відповідач суду не надав.

Вищенаведені обставини, на які посилається КП «Компанія «Вода Донбасу» в обґрунтування відстрочки виконання рішення, на думку суду, не є виключними та мають негативний вплив на господарську діяльність не лише відповідача, але і інших суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ «Доненергопроммонтаж», а допущене відповідачем невиконання грошового зобов'язання має негативний вплив на фінансовий стан позивача та здійснювану ним господарську діяльність.

Крім того, відповідач не надав суду доказів в підтвердження обгрунтування строку надання відстрочки виконання рішення суду, доказів того, що після закінчення відстрочки фінансовий стан підприємства покращиться та останнє буде мати реальну можливість виконати рішення.

З огляду на викладене, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан та встановлені вищенаведені обставини по справі, суд не находить законних підстав для задоволення заяви КП «Компанія «Вода Донбасу» про відстрочку виконання судового рішення.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 26428,96грн., в решті судовий збір покладається на позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 536, 610, 612, 625, 629, 837, 854 Цивільного кодексу України; ст. ст.193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Доненергопроммонтаж” м.Артемівськ Донецької області до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» м.Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 720364,90грн., пені у сумі 2115,70грн., інфляційних нарахувань у розмірі 550318,62грн. та 3% річних у сумі 63471,06грн. задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (87547, Донецька обл., м.Маріуполь, вул. Карла Лібкнехта, б. 177а, ідентифікаційний код 00191678) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Доненергопроммонтаж” (84500, Донецька область, м.Артемівськ, вул..Сибірцева, буд.192, кім. 34, ідентифікаційний код 34850567) заборгованість у розмірі 720364,90грн., інфляційні нарахування у розмірі 537611,79грн., 3% річних у сумі 63471,06грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 26428,96грн.

           У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відмовити у задоволенні заяви Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» про надання відстрочки виконання судового рішення строком на 1 рік.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 23.09.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 28.09.2015р.

Суддя А.М. Осадча