Ухвала

від 07.08.2013 по справі 910/14819/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 910/14819/13 07.08.13

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Рідна їжа»

про вжиття заходів до забезпечення позову

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рідна їжа»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Берком»

про стягнення коштів у розмірі 1 679 497, 37 грн.

Суддя Г. П. Бондаренко

Представники: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Рідна їжа» (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Берком» (далі за текстом - відповідач) про стягнення 1 252 217, 62 грн. не отовареної попередньої оплати та 427 279, 75 грн. штрафу по договору поставки № 1 від 07.02.2013 року, також позивач просить покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані, тим що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків, які виникли у відповідача на підставі Договору поставки № 1 від 07.02.2013, укладеного між позивачем та відповідачем. Так, відповідач у порушення умов зазначеного договору та положень чинного законодавства України, не здійснив поставку товару належної якості у строк визначений договором та не повернув суму не отовареної попередньої оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2013 провадження у справі за вищезазначеним позовом порушено та справу призначено до розгляду на 20.08.2013 року.

Разом із позовною заявою через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Рідна їжа» подано клопотання (заява) про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Залізнична, 4 та накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках:

- № 26009002028836 в Лівобережному відділенні ПАТ «Хрещатик», м. Київ, МФО 300670;

- № 2600966010469 в КРФ АТ «Хрещатик», м. Київ, МФО 300830;

- № 2600600200007124 в АТ «Дельта банк», МФО 380236.

05.08.2013 року через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Рідна їжа» подано доповнення до клопотання (заяви) про забезпечення позову б/н від 05.08.2013 року, відповідно до якої заявник просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно (нерухоме та рухоме).

Заява мотивована тим, що між сторонами існує спір про стягнення значної суми заборгованості з повернення суми не отовареної попередньої оплати у розмірі 1 252 217, 62 грн. та суми штрафу у розмірі 427 279, 75 грн. за Договором поставки № 1 від 07.02.2013, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Рідна їжа» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Берком».

Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Рідна їжа» зазначає, що станом на день звернення із позовом до суду, відповідач має можливість вільного розпорядження вказаними грошовими коштами та може безперешкодно вчинити дії із зазначеними грошовими коштами, які у подальшому не просто утруднять, а безпосередньо унеможливлять виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог позивача.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач, у відповідь на лист позивача Вих. № 97 від 21.06.2013 року щодо повернення авансових платежів за непоставлений товар, направив позивачу лист Вих. № 68 від 25.06.2013 року, яким повідомив, що повернення останньої партії обґрунтоване ТОВ «Компанія «Рідна їжа» як не відповідність по якості, з посиланням на п. 3.11 договору № 1 від 07.02.2013 року, вказаного в отриманих копіях складених позивачем актів. В актах зазначені представники постачальника - Автопідприємство ПП Старченко та ПП «Крем-Термотранс», які є лише автоперевізниками продукції (рефрежираторні перевозки, з температурою + 6 Со) і не можуть юридично представляти сторону постачальника.

При цьому, пунктом 3.6. договору поставки № 1 від 07.02.2013 року визначено, що сторони підтверджують, що особи, які здійснюють передачу і приймання товару, що поставляється за договором, мають повноваження на представлення інтересів відповідної сторони при виявленні розбіжностей по кількості і якості товару, що поставляється, та на складання і підписання відповідного акта (недовозу, бою тощо). Якщо при прийманні товару виникли розбіжності за кількістю, якістю товару, або нестача всіх або деяких супровідних документів, постачальник даним пунктом договору підтверджує, що особа, яка доставила товар покупцю, є його належним представником, має повноваження на здійснення приймання - передачі товару та підписання відповідних документів (актів тощо). Ці повноваження підтверджуються фактом поставки товару та надання цієї особою супровідних документів на товар. Прізвище цієї особи зазначається покупцем у всіх екземплярах накладних на товар, акті розбіжностей. Факт надання повноважень вказаній особі на здійснення передачі товару та підписання відповідних документів визнається постачальником, що засвідчується підписанням даного договору.

Викладене в листі відповідача Вих. № 68 від 25.06.2013 року, з врахуванням п. 3.6. договору, свідчить про факт ухилення від виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Берком» договірних зобов'язань та недотримання умов договору, а отже дії відповідача спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання, а не на конструктивне вирішення спірних правовідносин, що дає можливість зробити обґрунтоване припущення про утруднення або неможливість захисту прав та/або законних інтересів позивача щодо повернення грошових коштів. Крім того, позивачем зазначається, що завод відповідача по виробництву ковбасної продукції зупинено, а грошові кошти на рахунках відсутні.

Всебічно та повно дослідивши подані матеріали, з'ясувавши обставини, викладені у заяві та перевіривши їх доказами, суд зазначає наступне.

Нормами статті 66 ГПК України передбачено право господарського суду за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї власної ініціативи вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України визначені заходи забезпечення позову, якими безпосередньо є: накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26 грудня 2011 року № 16 умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Разом з тим, суд зазначає, що не допускається застосування заходів забезпечення позову, які не пов'язані із заявленими вимогами, про що також зазначено в ухвалі Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 22.11.2001 у справі за позовом до Акціонерного товариства відкритого типу «Ексімнафтопродукт».

Можливість обмеження права розпоряджання рахунком установлено ст. 1074 Цивільного кодексу України, відповідно до якої обмеження права клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

У п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26 грудня 2011 року № 16 зазначається, що у позовному провадженні при накладанні арешту на грошові суми відповідача слід обмежувати піддані арешту кошти розміром суми позову та можливих судових витрат.

Оскільки, позовні вимоги мають майновий характер та їх розмір достатньо суттєвий, враховуючи доведеність обґрунтованості доводів позивача стосовно того, що у випадку незастосування заходів забезпечення позову протягом всього періоду розгляду спору, існує вірогідність неповернення суми грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Рідна їжа», тому суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Берком» 1) № 26009002028836 в Лівобережному відділенні ПАТ «Хрещатик», м. Київ, МФО 300670; 2) № 2600966010469 в КРФ АТ «Хрещатик», м. Київ, МФО 300830; 3) № 2600600200007124 в АТ «Дельта банк», МФО 380236 у межах розміру позовних вимог, а саме 1 679 497, 37 грн., суми судових витрат на момент подання позову, що включає судовий збір за подання позову та подання заяви про вжиття заходів до забезпечення позову у розмірі 33 589, 94 грн., усього 1 713 087, 31 грн.

Позивачем також заявлено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно рухоме та нерухоме майно, в тому числі цехи, коптильне та холодильне устаткування), що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Залізнична, 4.

Розглянувши дане клопотання, суд приходить до висновку, що воно не підлягає задоволенню в частині накладення арешту на майно, враховуючи те, що із матеріалів справи достеменно не вбачається, що рухоме та нерухоме майно, в тому числі цехи, коптильне та холодильне устаткування), що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Залізнична, 4 належить на праві приватної власності відповідачу. Крім того, застосування такого заходу до забезпечення позову як арешт на майно відповідача може призвести до блокування господарської діяльності відповідача та несприятливих для нього наслідків та є неадекватним заявленим позовом вимогам.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову слід враховувати, що цими заходами не повинна блокуватися господарська діяльність товариства, порушуватись права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватись обмеження, не пов'язані з предметом спору.

Зокрема, не допускається винесення ухвал про накладення арешту на все майно підприємства. Якщо у господарського суду є підстави вважати, що діями виконавчого або іншого органу, рішення про обрання якого оспорюється, може бути погіршено фінансовий стан господарського товариства або доведено його до стійкої неплатоспроможності, суд вправі забезпечити позов шляхом заборони відчуження основних засобів, нерухомого майна та іншого визначеного майна товариства.

З системного аналізу вищевикладеного, суд відмовляє у вжитті заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно відповідача.

Разом з тим, враховуючи, що відповідно до тверджень позивача на зазначених ним розрахункових рахунках відповідача повністю відсутні грошові кошти, і відповідно накладення арешту на грошові кошти не дасть можливості здійснити фактичне забезпечення виконання рішення, суд приходить до висновку про необхідність та достатність підстав для вжиття такого заходу до забезпечення позову як заборона відповідачеві вчиняти дії щодо відчуження належного йому нерухомого майна в межах ціни позову як гарантію забезпечення виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо повернення сплачених позивачем у якості передплати коштів.

Згідно статті 53 Закону України «Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Статтею 66 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що у разі відсутності у боржника -юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Господарський суд міста Києва дослідивши подані позивачем матеріали, враховуючи те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, дійшов висновку, що в відомостях, які містяться у поданих позивачем матеріалах, є достатні підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання в майбутньому рішення господарського суду по даній справі та вважає, що клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову є таким, що підлягає задоволенню частково, а саме шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії по відчуженню будь-яким чином належного йому нерухомого майна за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Залізнична, 4, оскільки у випадку задоволення судом позовних вимог по справі та відмови відповідачів виконати рішення суду в добровільному порядку та відсутності грошових коштів у відповідача на рахунках в банківських установах, можливе звернення стягнення у встановленому порядку на майно відповідача межах суми позову.

Враховуючи той факт, що в ході розгляду справи вказане майно може бути відчужене відповідачем, а грошові кошти на рахунках відсутні, у позивача не буде можливості виконати рішення суду в примусовому порядку, або таке виконання буде утруднено чи взагалі неможливо.

Аналогічна правова позиція викладене в ухвалі від 02.08.2011 року про вжиття заходів до забезпечення позову у господарській справі № 47/262, яка залишена без змін вищими судовими інстанціями.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову є обґрунтованим, законним, доведеним належними та допустимими доказами, але таким, що підлягає задоволенню частково, а саме заходи до забезпечення позову підлягають вжиттю шляхом заборони відповідачу відчужувати будь-яким чином належне йому нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Залізнична, 4 у межах розміру заявлених позовних вимог, а саме 1 679 497, 37 грн., суми судових витрат на момент подання позову, що включає судовий збір за подання позову та подання заяви про вжиття заходів до забезпечення позову у розмірі 33 589, 94 грн., усього 1 713 087, 31 грн.

Таким чином, оцінюючи подані заявником докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову та встановивши обставини в їх сукупності, на які посилається заявник як на підставу своїх вимог, суд вважає, що заява про вжиття заходів забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Рідна їжа» про вжиття заходів до забезпечення позову - задовольнити частково.

2. З метою забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Рідна їжа»:

- накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Берком» (02002, м. Київ, вул. Сагайдака, 114; код ЄДРПОУ 31688856), зокрема № 26009002028836 в Лівобережному відділенні ПАТ «Хрещатик», м. Київ, МФО 300670; 2) № 2600966010469 в КРФ АТ «Хрещатик», м. Київ, МФО 300830; 3) № 2600600200007124 в АТ «Дельта банк», МФО 380236 у межах розміру позовних вимог у сумі 1713087 (один мільйон сімсот тринадцять тисяч вісімдесят сім) грн. 31 коп.;

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Берком» (02002, м. Київ, вул. Сагайдака, 114; код ЄДРПОУ 31688856) у будь-який спосіб відчужувати належне йому нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Залізнична, 4, у тому числі майнові права Товариства з обмеженою відповідальністю «Берком» (02002, м. Київ, вул. Сагайдака, 114; код ЄДРПОУ 31688856) у межах розміру заявлених позовних вимогу у сумі 1713087(один мільйон сімсот тринадцять тисяч вісімдесят сім) грн. 31 коп.

3. Інші вимоги заяви про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача - відхилити.

4. Ухвала підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень та її оскарження не зупиняє її виконання.

5. Строк пред`явлення даної ухвали до виконання - 07.08.2014 року.

6. Стягувачем за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Рідна їжа» (01103, місто Київ, вул. Кіквідзе, буд. 26; код ЄДРПОУ 31452302).

7. Боржником за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю «Берком» (02002, м. Київ, вул. Сагайдака, 114; код ЄДРПОУ 31688856).

8. Копію ухвали направити сторонам у справі у порядку статті 87 ГПК України.

9. Ухвала підлягає оскарженню у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Г. П. Бондаренко