Рішення

від 27.05.2015 по справі 910/7987/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2015Справа №910/7987/15-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеї рішення інвестиції», м.Київ, ЄДРПОУ 36476333

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтура», м.Київ, ЄДРПОУ 37867112

про стягнення 144 000 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Данілова І.О. - по дов., Малачли Н.Д. - по дов.

від відповідача: Петченко І.В. - по дов.

Згідно з приписами ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.05.2015р. оголошувалась перерва до 27.05.2015р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ідеї рішення інвестиції», м.Київ звернулось до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтура», м.Київ про стягнення 144 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №01-06/2012 від 01.06.2012р. надання консультаційних, юридичних послуг та послуг по окремим дорученням в частині виплати виконавцю річної абонентської плати у зв'язку з достроковим розірванням правочину, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у відзиві №62 від 07.05.2015р. та у судових засіданнях 13.05.2014р. й 27.05.2015р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення, оскільки фактично дострокове розірвання договору №01-06/2012 від 01.06.2012р. стало наслідком взаємної згоди контрагентів. Одночасно, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтура», стягнення з відповідача грошових коштів у зв'язку з розірванням договору не передбачено чинним законодавством, а отже є необґрунтованим. Відповідачем також наголошено на відсутності підстав для стягнення наведеної суми грошових коштів в якості збитків.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27.05.2015р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені заявником судового процесу докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ідеї рішення інвестиції» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтура» (замовник) було укладено договір №01-06/2012 про надання консультаційних, юридичних послуг та послуг по окремим дорученням, відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з проведення консультаційного обслуговування персоналу замовника з питань комерційної діяльності та управління підприємства, фінансових і економіко-правових питань, пов'язаних з господарською діяльністю та управлінням замовника, консультування та аналізування нормативних та інших документів, надання послуг з юридичного обслуговування, перевірки надійності потенційних клієнтів замовника, супроводження договорів з клієнтами замовника, окремих доручень замовника, що потребують спеціальних знань.

За умовами п.7.2 договору №01-06/2012 від 01.06.2012р. (в редакції додаткової угоди №5 від 01.04.2014р.) за консультаційні послуги, надані виконавцем, замовник на підставі рахунків виконавця, щомісяця не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, в якому здійснювалось надання послуг, перераховує на рахунок виконавця абонентську плату в розмірі 12 000 грн.

Даний договір набирає чинності з 01.06.2012р. і діє до 31.12.2016р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.5.1 договору №01-06/2012 від 01.06.2012р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №01-06/2012 від 01.06.2012р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з надання послуг.

Суд одразу зауважує, що при встановленні взаємовідносин сторін за договором судом приймається до уваги саме примірник оригіналу договору №01-06/2012 від 01.06.2012р., який представлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтура» до матеріалів справи супровідним листом б/н від 13.05.2015р., оскільки кожну сторінку саме означеного примірника скріплено підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеї рішення інвестиції». При цьому, судом враховано, що у судовому засіданні 13.05.2015р. представником позивача було підтверджено належність підпису на кожній сторінці примірника відповідача саме посадовій особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеї рішення інвестиції» Н.М.Головач.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

У п.5.4 договору №01-06/2012 від 01.06.2012р. сторони домовились, що у випадку дострокового розірвання договору з ініціативи замовника з будь-якої причини, замовник одночасно з пропозицією про дострокове розірвання протягом 5 календарних днів з дня направлення цієї пропозиції перераховує виконавцю кошти у розмірі річної плати.

При цьому, слід зазначити, що ст.627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Конституційним Судом України у рішенні від 11.07.2014р. №7-рп/2013 по справі за конституційним зверненням громадянина Козлова Дмитра Олександровича щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» наголошено, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Як вказувалось вище, спірний правочин було підписано представниками обох сторін та скріплено печатками господарських товариств.

Тобто, умови договору №01-06/2012 від 01.06.2012р. щодо виникнення у замовника обов'язку з перерахування виконавцю річної абонентської плати у разі дострокового розірвання договору з ініціативи замовника фактично відповідають загальним засадам цивільного законодавства щодо свободи договору, положенням щодо вільного встановлення у договорі ціни як його умови (ст.632 Цивільного кодексу України) та внутрішній волі обох контрагентів.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У ст.54 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

Таким чином, приймаючи до уваги викладені вище положення законодавства, при зверненні до суду з розглядуваним позовом позивачем повинно бути доведено факт розірвання договору саме за ініціативи замовника, виникнення у відповідача обов'язку сплатити грошові кошти, строк виконання якого настав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

За приписами ст.591 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У ст.604 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

Згідно з ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, у листі №37/1 від 26.08.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтура» запропонувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Ідеї рішення інвестиції» достроково розірвати договір №01-06/2012 від 01.06.2012р. Разом з листом позивачу було надано проект відповідної додаткової угоди. Вказані обставини під час розгляду спору відповідачем не заперечувались.

Як встановлено судом, 26.08.2014р. контрагентами було укладено додаткову угоду №6 до договору №01-06/2012 від 01.06.2012р., в якій сторонами було досягнуто згоди про розірвання договору з 01.10.2014р.

При цьому, обставини стосовно того, що договір фактично розривається шляхом підписання обома контрагентами відповідної додаткової угоди до спірного правочину, не виключають фактичного ініціювання розірвання договірних відносин саме замовником.

За висновками суду, укладання додаткової угоди №6 від 26.08.2014р. до договору №01-06/2012 від 01.06.2012р. стало результатом волевиявлення (ініціативи) відповідача, що було оформлено листом №37/1 від 26.08.2014р.Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтура» та підтримано Товариством з обмеженою відповідальністю «Ідеї рішення інвестиції».

Таким чином, приймаючи до уваги наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що договір №01-06/2012 від 01.06.2012р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ідеї рішення інвестиції» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтура», є розірваним за ініціативи замовника з визначеної у додатковій угоді №6 від 26.08.2014р. дати.

Як зазначалось вище, згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У п.5.4 договору №01-06/2012 від 01.06.2012р. сторони домовились, що у випадку дострокового розірвання правочину з ініціативи замовника з будь-якої причини, замовник одночасно з пропозицією про дострокове розірвання протягом 5 календарних днів з дня направлення цієї пропозиції перераховує виконавцю кошти у розмірі річної плати.

У додатковій угоді №6 від 26.08.2014р. позивачем та відповідачем було погоджено, що всі розрахунки з виконавцем, передбачені умовами договору, здійснюються у терміни, зазначені у договорі, але не пізніше 01.10.2014р.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, керуючись умовами договору №01-06/2012 від 01.06.2012р., господарський суд дійшов висновку, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтура» виникло зобов'язання з перерахування на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеї рішення інвестиції» річної абонентської плати, яка фактично складає 144 000 грн. (12х12 000 грн.), строк виконання якого настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача було підтверджено, Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтура» грошові кошти на підставі п.5.4 договору №01-06/2012 від 01.06.2012р. на загальну суму 144 000 грн. перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеї рішення інвестиції» не було.

Наразі, посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтура» на приписи ст.653 Цивільного кодексу України, як на підставу, яка нівелює обов'язок відповідача сплатити позивачу річну абонентську плату у зв'язку з достроковим розірванням правочину, суд до уваги не приймає як необґрунтовані. При цьому, суд зазначає наступне.

Як вказувалось вище, у додатковій угоді №6 від 26.08.2014р. контрагентами було погоджено, що договір №01-06/2012 від 01.06.2012р. достроково розривається з 01.10.2014р.

Одночасно, пунктом 2 вказаної додаткової угоди визначено, що всі розрахунки за спірним правочином повинні бути здійснені виконавцем не пізніше 01.10.2014р.

Крім того, умовами п.5.4 договору №01-06/2012 від 01.06.2012р. передбачено, що замовник одночасно з пропозицією про дострокове розірвання протягом 5 календарних днів з дня направлення цієї пропозиції перераховує виконавцю кошти у розмірі річної орендної плати.

Тобто, обов'язок з перерахування річної абонентської плати у разі дострокового розірвання договору №01-06/2012 від 01.06.2012р. за ініціативи замовника виник у відповідача після направлення пропозиції, тобто, фактично до моменту припинення зобов'язань сторін за договором.

При цьому, слід зазначити, що обставини стосовно неперерахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтура» річної абонентської плати в сумі 144 000 грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеї рішення інвестиції» у строки, визначені умовами договору, ніяким чином не нівелюють та не припиняють вказаного зобов'язання після фактичного розірвання спірного правочину.

Одночасно, стосовно тверджень відповідача про відсутність підстав для стягнення заявленої суми грошових коштів як збитків, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3.12 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Наразі, позивач, як на підставу позовних вимог, посилається на порушення відповідачем умов п.5.4 договору №01-06/2012 від 01.06.2012р.

Положеннями наведеного пункту договору не передбачено, що грошові кошти в розмірі річної абонентської плати стягуються замовником саме в якості збитків.

Одночасно, господарський суд зауважує, що визначення сторонами у примірнику договору, який наданий позивачем, стягуваної суми грошових коштів в якості збитків, не свідчить про наявність підстав для відмови в задоволенні позову, оскільки приписами чинного господарського процесуального законодавства на суд покладено обов'язок самостійно здійснювати правильну правову кваліфікацію спірних правовідносин сторін та застосовувати при прийнятті рішення саме ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини учасників судового процесу. Крім того, як зазначалось вище, судом не прийнято до уваги наданий позивачем до матеріалів справи примірник спірного договору.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, керуючись приписами чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеї рішення інвестиції» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтура» про стягнення 144 000 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Клопотання №36 від 22.05.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеї рішення інвестиції» про призначення науково-правової експертизи з метою встановлення наявності підстав для виникнення у відповідача обов'язку сплатити позивачу грошові кошти у розмірі річної абонентської плати у зв'язку з розірванням договору за ініціативою Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтура» залишене судом без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно із положеннями ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

За змістом п.5 Постанови №4 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Як зазначено в листі №01-8/2651 від 27.11.2006р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання призначення судових експертиз» судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Аналогічні за змістом положення містить ч.2 п.2 Постанови №4 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи».

Проте, наразі в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті. При цьому, судом самостійно встановлено всі обставини, які є необхідними для правильного вирішення спору, а для вирішення питання відносно застосування певних правових норм діючого законодавства та положень укладеного між сторонами правочину будь-які спеціальні знання, які відсутні у суду, не потребуються.

При цьому, задоволення клопотання позивача та призначення по розглядуваній справі експертизи фактично може призвести до затягування строків вирішення спору.

Крім того, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Таким чином, враховуючи наведене вище, за висновками суду, відсутні будь-які підстави для призначення науково-правової експертизи по справі №910/7987/15-г, а дослідження всіх обставин даного спору не потребує таких спеціальних знань, які відсутні у суду, а отже клопотання №36 від 22.05.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеї рішення інвестиції» є необґрунтованим та з наведених підстав підлягає залишенню судом без задоволення.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеї рішення інвестиції», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтура», м.Київ про стягнення 144 000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтура» (03179, м.Київ, Святошинський район, Брест-Литовське Шосе, буд.8-А, офіс 420, ЄДРПОУ 37867112) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеї рішення інвестиції» (03179, м.Київ, Святошинський район, Брест-Литовське Шосе, буд.8-А, ЄДРПОУ 36476333) грошові кошти в сумі 144 000 грн. та судовий збір в розмірі 2880 грн.

У судовому засіданні 27.05.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 29.05.2015р.

Суддя Любченко М.О.