Постанова

від 10.11.2015 по справі 910/7987/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2015 р. Справа№ 910/7987/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Данілова І.О., Малачли Н.Д.

відповідача - Петченко І.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтура»

на рішення Господарського суду м. Києва від 27.05.2015 р.

у справі № 910/7987/15-г (суддя - Любченко М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеї рішення інвестиції»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтура»

про стягнення 144 000,00 грн

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ідеї рішення інвестиції» (далі - позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтура» (далі - відповідач) про стягнення з відповідача 144 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.05.2015 р. у справі № 910/7987/15-г позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 27.05.2015 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтура» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про повну відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що укладений між сторонами договір було розірвано з 01.10.2014 р за згодою обох сторін у порядку п. 5.3 договору, а тому відсутні правові підстави стверджувати, що саме відповідачем було ініційовано розірвання договору № 01-06/2012 від 01.06.2012 р. та застосовувати п. 5.4 цього договору. Крім того, у відповідача відсутній обов'язок сплатити позивачу кошти в розмірі річної абонентської плати, оскільки чинне законодавство не передбачає стягнення будь-яких коштів чи компенсацій внаслідок розірвання договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/7987/15-г та призначено її до розгляду на 21.07.2015 р.

15.07.2015 р. через відділ документального забезпечення від представника відповідача надійшло письмове клопотання про зупинення провадження у даній справі до закінчення розгляду справи № 910/15119/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтура» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеї рішення інвестиції» про визнання недійсним договору № 01-06/2012 від 01.06.2012 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 р. провадження у справі № 910/7987/15-г зупинено до вирішення пов`язаної справи № 910/15119/15 та зобов'язано учасників провадження повідомити Київський апеляційний господарський суд про набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/15119/15.

На адресу Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеї рішення інвестиції» про поновлення провадження у даній справі у зв`язку з набранням законної сили рішенням у пов`язаній справі № 910/15119/15.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 р. провадження у справі № 910/15119/15 було поновлено та призначено розгляд справи на 10.11.2015 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01.06.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ідеї рішення інвестиції» (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтура» (далі - замовник) було укладено договір № 01-06/2012 про надання консультаційних, юридичних послуг та послуг по окремим дорученням (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з проведення консультаційного обслуговування персоналу замовника з питань комерційної діяльності та управління підприємства, фінансових і економіко-правових питань, пов'язаних з господарською діяльністю та управлінням замовника, консультування та аналізування нормативних та інших документів, надання послуг з юридичного обслуговування, перевірки надійності потенційних клієнтів замовника, супроводження договорів з клієнтами замовника, окремих доручень замовника, що потребують спеціальних знань.

Згідно з п. 5.2 договору, якщо кожна із сторін не заявить про розірвання договору за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору, договір вважається продовженим строком на 3 роки.

Сторона, яка має намір розірвати або припинити дію даного договору, зобовязана повідомити іншу сторону про це не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати, із якої передбачається розірвання або припинення договору ( п. 5.3 договору).

Як передбачено п. 5.4 договору, сторони домовились, що у випадку дострокового розірвання договору з ініціативи замовника з будь-якої причини замовник одночасно з пропозицією про дострокове розірвання договору протягом 5-ти календарних днів з дня направлення цієї пропозиції виконавцю перераховує виконавцю кошти у розмірі річної абонентської плати.

Згідно з п. 7.2 договору, в редакції додаткової угоди № 5 від 01.04.2014 р., за консультаційні послуги, надані виконавцем, замовник на підставі рахунків виконавця, щомісяця не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, в якому здійснювалось надання послуг, перераховує на рахунок виконавця абонентську плату в розмірі 12 000,00 грн.

Даний договір набирає чинності з 01.06.2012 р. і діє до 31.12.2016 р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 5.1 договору).

При цьому, судовою колегією приймається до уваги саме примірник оригіналу договору № 01-06/2012 від 01.06.2012 р., який надано Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтура», оскільки кожну сторінку вказаного примірника скріплено підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеї рішення інвестиції».

26.08.2014 р. на адресу позивача надійшов лист № 37/1 про дострокове розірвання договору, відповідно до якого ТОВ «Альтура» повідомило про прийняття рішення про дострокове розірвання договору № 01-06/2012 про надання консультаційних, юридичних послуг та послуг по окремим дорученням від 01.06.2012 р. з 01.10.2014 р. Крім того, відповідач надіслав проект додаткової угоди № 6 від 26.08.2014 р.

26.08.2014 р. між сторонами було підписано додаткову угоду № 6, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди розірвати договір з 01.10.2014 р., а замовник зобов'язався здійснити всі розрахунки з виконавцем, передбачені умовами договору, у терміни визначені договором, але не пізніше 01.10.2014 р.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідачем, на думку позивача, було порушено умови договору про надання консультаційних, юридичних послуг та послуг по окремим дорученням № 01-06/2012 від 01.06.2012 р. та додаткових угод до нього щодо сплати компенсації за дострокове розірвання даного договору у розмірі річної абонентської плати, в зв'язку з чим просить суд стягнути компенсацію за дострокове розірвання договору у сумі 144 000,00 грн на підставі п. 5.4 договору № 01-06/2012 від 01.06.2012 р.

За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Отже, сторони, скориставшись зазначеним правом, врегулювали порядок та наслідки дострокового розірвання укладеного договору з ініціативи замовника та пов'язане з цим питання щодо виплати річної абонентської плати на свій розсуд.

Доводи скаржника про те, що укладений між сторонами договір було розірвано з 01.10.2014 р за згодою обох сторін у порядку п. 5.3 договору, а тому відсутні правові підстави стверджувати, що саме відповідачем було ініційовано розірвання договору № 01-06/2012 від 01.06.2012 р. та застосовувати п. 5.4 договору, колегія вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ст. 651 ЦК України).

Відповідно до ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Згідно з п. 5.3 договору про надання послуг сторона, яка має намір розірвати або припинити дію даного договору, зобов'язана повідомити іншу сторону про це не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до дати, із якої передбачається розірвання або припинення договору.

Замовник, маючи намір розірвати договір в одностронньому порядку, 26.08.2014 р. звернувся з листом № 37/1 до іншої сторони про дострокове розірвання договору № 01-06/2012 від 01.06.2012 р.

При цьому у вказаному листі відповідач посилався на п. 5.3 договору, що свідчить про його намір розірвати договір в односторонньому порядку. З назви та змісту листа вбачається, що ініціатором дострокового розірвання договору виступив саме відповідач, про вказане свідчить також і пропозиція відповідача укласти додаткову угоду про дострокове розірвання договору, проект якої ним було додано.

Крім того, як зазначено в п. 1 додаткової угоди № 6 від 26.08.2014 р., за ініціативою замовника сторони дійшли згоди достроково розірвати договір з 01.10.2014 р.

Доказів того, що з пропозицією про дострокове розірвання договору зверталось ТОВ «Ідеї Рішення Інвестиції» до відповідача в матеріалах справи не міститься.

Отже, враховуючи п. 5.4 договору, у відповідача виник обов'язок щодо сплати ТОВ «Ідеї Рішення Інвестиції» компенсації за дострокове розірвання договору у розмірі річної абонентської плати, що складає 144 000,00 грн (12 000,00 грн*12 місяців).

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження оплати компенсації за дострокове розірвання договору у розмірі річної абонентської плати, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача компенсації за дострокове розірвання договору у розмірі річної абонентської плати у сумі 144 000,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, колегією встановлено, що ТОВ «Альтура» зверталось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеї рішення інвестиції» про визнання недійсним договору № 01-06/2012 про надання консультаційних, юридичних послуг та послуг по окремим дорученням від 01.06.2012 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2015 у справі № 910/15119/15 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що сторонами було врегульовано договірні відносини на свій розсуд; у зв'язку з фактичним виконанням сторонами умов договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними сторонами актами приймання-передачі робіт (наданих послуг) та погодженням у 2012 р. з умовами, викладеними у договорі, зокрема, з п. 5.4 договору, місцевий суд дійшов висновку, що договір не суперечить чинному законодавству України та не підлягає визнанню недійсним; позивач не надав суду доказів, які б підтверджували той факт, що умови договору суперечать нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, не довів належними доказами, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) були не додержані умови, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України та не довів обставин, передбачених ч. 1 ст. 230 ЦК України, з наявністю яких закон пов'язує визнання правочину недійсним.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 р. у справі № 910/15119/15 вказане рішення місцевого суду було залишено без змін.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 27.05.2015 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтура» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтура» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 27.05.2015 р. у справі № 910/7987/15-г - без змін.

2. Матеріали справи № 911/7987/15-г повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко