Рішення

від 21.09.2015 по справі 910/25618/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2015Справа №910/25618/14 За позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Валід"

Про стягнення 44 866,37 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивача не з'явився

від відповідача Коновалова Н.В. - представник (дов. № 17/09 від 17.09.2015 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" звернулась за до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валід" про стягнення 44 866,37 грн. (39 000, 00 грн. - основний борг, 2006, 00 грн. - інфляційні збитки, 1236, 72 грн. - 3% річних, 2629, 61 грн. - пеня).

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем не виконано зобов'язання по договору №КБР-22/09/12 від 01.09.2012 р., а саме не сплачувалась винагорода (роялті) за надання невиключної ліцензії на використання музичних творів, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 39 000, 00 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача за невиконання умов зазначеного договору 2006, 00 грн. - інфляційні збитки, 1236, 72 грн. - 3% річних, 2629, 61 грн. - пеня.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.11.2014 р. порушено провадження у справі №910/25618/14, розгляд справи призначено на 10.12.2014 р.

У судовому засіданні 10.12.2014 р. представник відповідача подав суду клопотання про відкладення розгляду справи та зобов'язання позивача направити на адресу відповідача копію позову з додатком. Дане клопотання судом задоволено в частині відкладення розгляду справи, в іншій частині відмовлено,оскільки матеріали справи містять докази направлення позову з додатками на адресу відповідача, а отже підстави для задоволенні даного клопотання в цій частині відсутні.

У судовому засіданні 10.12.2014 р. оголошено перерву до 15.12.2014 р.

У судовому засіданні 15.12.2014 р. представник відповідача подав суду клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи з метою визначення особи-підписанта спірного договору, оскільки у відповідача є сумніви, що підпис на цьому договорі виконано саме директором юридичної особи відповідача ОСОБА_2.

Судом відкладено розгляд даного клопотання до наступного судового засідання, у зв'язку з чим судом оголошувались перерви до 19.12.2014 р. та до 22.12.2014 р.

При цьому у судовому засіданні 19.12.2014 р. представник позивача подав суду для долучення до матеріалів справи оригінал договору №КБР-22/09/12 від 01.09.2012 р. з додатками (том 1, арк. 49-52).

За наслідками розгляду у судовому засіданні 22.12.2014 р. клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи, останнє задоволено, у зв'язку з чим ухвалою суду від 22.12.2014 р. призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено атестованим судовим експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6).

Також, ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2014р. зупинено провадження у справі № 910/25618/14 до надання висновків судової почеркознавчої експертизи, проведення якої доручено атестованим судовим експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

23.04.2015р. відділом діловодства суду одержано від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України лист №1843/1844/15-32 від 08.04.15р., згідно якого експертна установа повідомила суд про залишення без виконання ухвали суду про призначення судової експертизи.

Додатком до даного листа експертною установою повернуто матеріали господарської справи №910/25618/14 з підстав неоплати вартості судової експертизи.

У зв'язку з викладеним, ухвалою суду від 18.05.2015 р. провадження у справі №910/25618/14 поновлено, розгляд справи призначено на 25.05.2015 р.

За наслідками розгляду справи у судовому засіданні 25.05.2015 р. суд призначив у справі № 910/25618/14 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручив судовим експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6), про що виніс ухвалу від 25.05.2015 р.

Також, ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 р. зупинено провадження у справі № 910/25618/14 до надання висновків судової почеркознавчої експертизи, проведення якої доручено атестованим судовим експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

26.08.2015 р. відділом діловодства суду одержано від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України супровідний лист № 10157/15-32 від 19.08.15р., в додатках до якого міститься Висновок експертів №10157/15-32 та акт здачі-приймання висновку судових експертів у справі №910/25618/14.

Також, даним супровідним листом експертною установою повернуто матеріали господарської справи №910/25618/14.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 ГПК України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

За таких обставин, ухвалою суду від 09.09.2015 р. провадження у справі № 910/25618/14 поновлено, розгляд справи призначено на 21.09.2015 р.

Представник позивача у судове засідання 21.09.2015 р. не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що зокрема підтверджується повідомленням про вручення ухвали від 09.09.2015 р. позивачу.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності позивача в судовому засіданні 21.09.2015 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 21.09.2015 р. та за відсутності представника позивача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору, та відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 21.09.2015 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Договором № КБР-22/09/12 від 01.09.2012 р., який, за твердженням позивача, було укладено між ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" (Позивач) та ТОВ «Валід» (Відповідач).

Відповідно до п. 2.1. Договору № КБР-22/09/12 від 01.09.2012 р. Відповідач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів, а позивач надає дозвіл (невиключну ліцензію) на таке використання, а також здійснює збір винагороди (роялті). Користувач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) УЛАСП відповідно до даного Договору та Закону.

Відповідач, відповідно до пункту 2.3. Договору зобов'язаний перераховувати на поточний рахунок Позивача винагороду (роялті), узгоджену Сторонами у відповідних Додатках до Договору не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця за який здійснюється платіж.

Відповідно до п. 1.1. Додатку №2 до Договору загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності Договором становить 1500, 00 грн. Зазначена сума повинна бути щомісячно перерахована Відповідачем на розрахунковий рахунок позивача відповідно до умов договору.

Позивач зазначає, що в порушення умов договору відповідач не здійснив у повному обсязі виплату винагороди за період дії договору.

Сума боргу складається з несплачених платежів за період з вересня 2012 р. по жовтень 2014 р. та складає 39 000, 00 грн.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення з відповідача суми інфляційних збитків в розмірі 2 006, 00 грн., 3% річних, що згідно з розрахунком становить 1236,72 грн., 2629,61 грн. - пені.

Відповідач в свою чергу вказує на те, що спірний Договір № КБР-22/09/12 від 01.09.2012 р. не укладав, оскільки директор відповідача, що був уповноважений діяти від імені товариства відповідача, такий договір не підписував.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з огляду на таке.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного Кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Предметом спору в справі № 910/25618/14 є вимога позивача про сплату відповідачем заборгованості з огляду на невиконання останнім зобов'язань щодо сплати щомісячної винагороди за здійснення використання музичних творів за період з 01 вересня 2013 р. по 31 жовтня 2014 р. за договором № КБР-22/09/12 від 01.09.2012 р.

Оскільки у відповідача є сумніви стосовно того, що саме ОСОБА_2, як директор юридичної особи відповідача станом на дату підписання спірного договору, за невиконання умов якого позивач просить стягнути 44 866,37 грн., підписала спірний договір, а суд не може перебрати на себе не притаманну йому функцію судового експерта та встановити на власний розсуд зазначені вище обставини , з метою повного, всебічного, об'єктивного вирішення спору по справі № 910/25618/14, суд дійшов висновку про необхідність застосування спеціальних знань, що є підставою для призначення у справі судової експертизи.

Так, ухвалою суду від 25.05.2015 р. призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено атестованим судовим експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення атестованого судового експерта поставлено наступне питання: «Чи виконано підпис на договорі № КБР-22/09/12 від 01.09.2012 р. директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Валід» ОСОБА_2?».

За результатами проведення судової експертизи у господарській справі № 910/25618/14 судом одержано Висновок експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 10157/15-32 від 19.08.2015 р. (надалі - Висновок судової експертизи), згідно з яким експерти прийшли до таких висновків:

1 Підписи від імені ОСОБА_2 у правому нижньому куті першого аркушу у розділі «Користувач: ТОВ «Валід» у графі «Директор ОСОБА_2» у договорі № КБР-22/09/12 від 01.09.2012 р., у розділі «Користувач: ТОВ «Валід» у графі «Директор ОСОБА_2» у додатку № 1 до договору № КБР-22/09/12 від 01.09.2012 р., у розділі «Користувач: ТОВ «Валід» у графі «Директор ОСОБА_2» у договорі № КБР-22/09/12 від 01.09.2012 р., у розділі «Користувач: ТОВ «Валід» у графі «Директор ОСОБА_2» у додатку № 2 до договору № КБР-22/09/12 від 01.09.2012 р. виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів.

2 Підписи від імені ОСОБА_2 у правому нижньому куті першого аркушу у розділі «Користувач: ТОВ «Валід» у графі «Директор ОСОБА_2» у договорі № КБР-22/09/12 від 01.09.2012 р., у розділі «Користувач: ТОВ «Валід» у графі «Директор ОСОБА_2» у додатку № 1 до договору № КБР-22/09/12 від 01.09.2012 р., у розділі «Користувач: ТОВ «Валід» у графі «Директор ОСОБА_2» у договорі № КБР-22/09/12 від 01.09.2012 р., у розділі «Користувач: ТОВ «Валід» у графі «Директор ОСОБА_2» у додатку № 2 до договору № КБР-22/09/12 від 01.09.2012 р. виконані не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням її підпису.

Оцінюючи Висновок експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 10157/15-32 від 19.08.2015 р, суд вважає, що зазначений висновок містить відповіді на порушені питання, які є обґрунтованими. У той же час, Висновок судової експертизи у справі № 910/25618/14 складений кваліфікованими атестованими судовим експертами Куріпко Катериною Пимонівною та Прокопенко Маргаритою Андріївною, які попереджені про кримінальну відповідальність згідно зі ст.ст. 384 та 385 Кримінального кодексу України.

Власне, позивач жодних заперечень по суті Висновку судової експертизи не надав, у судове засідання 21.09.2015 р. не з'явився.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 1 статті 241 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Відповідно до п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину .

За таких обставин, з огляду на те, що Договір, на підставі якого позивач просить стягнути заборгованість, підписано невідомою особою, що не була станом на 01.09.2012 р. директором товариства відповідача - ОСОБА_2, уповноваженою в силу положень Цивільного кодексу України діяти від імені юридичної особи, а сторонами не надано доказів, що умови такого Договору були фактично схвалені юридичною особою відповідача, суд приходить до висновку, що такий Договір вчинено з порушенням приписів ст. 203 ЦК України, у зв'язку з чим на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України такий договір є недійсним.

Відповідно до п. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

За змістом п. 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України).

Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї ж статті ГПК).

За таких обставин, суд вважає за необхідне за власною ініціативою визнати недійсним договір № КБР-22/09/12 від 01.09.2012 р. як такий, що суперечить наведеному вище законодавству.

З огляду на недійсність спірного Договору, останній не породжує будь-яких прав та обов'язків для сторін, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для стягнення заборгованості за таким Договором.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості необґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами та такі, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, сторони та інші учасники судового процесу повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач належних і допустимих доказів на спростування доводів відповідача, підтверджених відповідними доказами, оціненими судом за правилами ст. 34 ГПК України, не надав, у зв'язку з чим в задоволенні вимог щодо стягнення заборгованості по сплаті винагороди за договором № КБР-22/09/12 від 01.09.2012 р. за період з вересня 2012 р. по жовтень 2014 р. відмовлено.

Оскільки вимоги про стягнення інфляційних збитків, 3% річних та пені зумовлені неналежним виконанням умов договору № КБР-22/09/12 від 01.09.2012 р. та безпосередньо випливають із суми заборгованості, за відсутності доказів існування останньої, вимоги про стягнення інфляційних збитків, 3% річних та пені відповідно також не підлягають задоволенню.

Крім того, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 25.05.2015 р. у справі № 910/25618/14 було призначено судову почеркознавчу експертизу, а витрати по проведенню даної експертизи покладено на відповідача.

За надані послуги по проведенню експертизи, Київським НДІ судових експертиз був виставлений рахунок на суму 2 956, 80 грн.

Відповідач в повному обсязі оплатив наданий Київським НДІ судових експертиз рахунок, що підтверджується платіжним дорученням № 900 від 15.07.2015 р. на загальну суму 2 956, 80 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи № 910/25618/14, враховуючи положення ГПК України, суд зазначає про наявність підстав для стягнення на користь відповідача витрат за проведення судової експертизи.

За таких обставин, судові витрати відповідача на проведення судової експертизи відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

За відсутності підстав для задоволення позову, то судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Визнати недійсним договір № КБР-22/09/12 від 01.09.2012 р., укладений між Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Валід".

2. В позові відмовити повністю.

3. Стягнути з Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, будинок 2-Б, офіс 287, ідентифікаційний код 37396233) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Валід" (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 37; ідентифікаційний код 35962905) суму витрат на проведення судової експертизи у розмірі 2 956 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят шість) грн. 80 коп.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 28.09.2015 р.

Суддя Ю.В. Картавцева