Рішення

від 21.09.2015 по справі 910/20134/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2015Справа №910/20134/15

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Престиж"

до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк Розвитку"

про визнання зобов'язання частково припиненим

за участю представників:

від позивача:Додух О.О.- представник за довіреністю б/н від 14.07.2015 р. від відповідача:Аврамова О.О.- представник за довіреністю № 43 від 31.03.2015 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Престиж" (далі - ТОВ "Фірма "Престиж") з позовом до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк Розвитку" (далі - ПАТ "Всеукраїнський банк Розвитку") про визнання зобов'язання частково припиненим.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов кредитного договору № ККРОВ.1500.010 від 05.03.2014 р. в частині здійснення договірного списання коштів з банківських рахунків позивача в рахунок погашення кредитної заборгованості та наявність грошових коштів на поточному рахунку № 26006001502001 за договором банківського поточного рахунку № NF1500.001 від 05.10.2010 р., внаслідок чого відповідач зобов'язаний припинити зобов'язання позивача за кредитним договором в частині списаних грошових коштів шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

У позові Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Престиж" просить суд з визнати з 04.08.2015 р. припиненим зобов'язання зі сплати основного боргу за кредитним договором № ККРОВ.1500.010 від 05.03.2014 р. на суму 474 663,70 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що банк віднесено до категорії неплатоспроможних, у зв'язку з чим введено процедуру тимчасової адміністрації та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. А, отже, зарахування зустрічних однорідних вимог, не є можливим. Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 05.10.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Престиж" (клієнт) та Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський банк Розвитку" (банк) був укладений договір банківського рахунку № NF1500.001 (далі - договір банківського рахунку), відповідно до якого банк відкриває клієнту поточний рахунок в національній та/або іноземній валюті для прийняття та зарахування на рахунок клієнта грошових коштів виконання розпоряджень клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком відповідно до цього договору.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору банківського рахунку клієнт банку для здійснення розрахунків може використовувати всі, крім меморіального ордеру платіжні інструменти. Операційний час банку з 9-00 до 16-00.

Згідно з п. 2.3 договору банківського рахунку переказ коштів з рахунків клієнта банк виконує відповідно до черговості надходження розрахункових документів у межах залишку коштів на рахунку на початок операційного дня.

Банк виконує доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі клієнта у день його надходження, якщо документ надійшов протягом операційного дня (п. 2.4 договору банківського рахунку).

Також 05.03.2014 р. між ТОВ "Фірма "Престиж" (далі - позичальник) та ПАТ "Всеукраїнський банк Розвитку" (далі - банк) був укладений кредитний договір № ККРОВ.1500.010 (надалі - кредитний договір), відповідно до умов якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпечення та цільового характеру використання грошові кошти (надалі - кредит) на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.п. 1.1.1 - 1.1.3 кредитного договору кредит надається в розмірі 900 000,00 грн.; термін користування кредитом до 04.06.2014 р.; процентна ставка за користування кредитом - 19 % річних, тип процентної ставки - фіксована.

Пунктом 1.2 кредитного договору передбачено, що кредит надається позичальнику на рефінансування заборгованості по овердрафту і поповнення обігових коштів.

Відповідно до п. 2.10 кредитного договору позичальник доручає банку здійснювати списання коштів з усіх рахунків позичальника в національній та іноземній валютах, відкритих у ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку", для погашення заборгованості за процентами, комісією, заборгованості за кредитом та іншої заборгованості (включаючи нараховані пені, штрафи) за цим договором, при настанні термінів виконання позичальником зобов'язань за цим договором.

Додатковими угодами № 2 від 04.06.2014 р., № 3 від 17.09.2014 р. до договору були внесені зміни до кредитного договору, якими встановлено:

- ліміт кредитної лінії переглядається банком щомісячно не пізніше 14-го числа. Перерахунок ліміту здійснюється виходячи з фактичного середньомісячного кредитового обороту від основної діяльності по поточному рахунку позичальника № 260040015022001 в ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку", МФО 380719 (надалі - поточний рахунок) за останні 3 (три) місяці (формується виключно з рахунок надходжень виручки від реалізації товарів (робіт, послуг);

- термін користування кредитом - до 08.04.2015 р. (п. 2.5 кредитного договору).

У судовому засіданні встановлено, що на підставі договору банківського рахунку банк відкрив клієнту (позивачу) рахунок у національній валюті № 26006001500001.

Також банк відповідно до умов кредитного договору надав позивачу кредит в сумі 474 663,70 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

Враховуючи пункт 2.10 кредитного договору, 21.05.2015 р. позивач звернувся до відповідача з платіжним дорученням № 1 на суму 474 663,70 грн. щодо перерахування зазначеної суми з рахунку № 26006001500001, відкритому у банку, для погашення суми основної заборгованості за кредитним договором. Однак, банк свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, а саме - не провів розрахункову операцію за вказаним платіжним дорученням. Вказане платіжне доручення було залишене банком без виконання.

При цьому, 12.06.2015 р. банк направив позивачу вимогу № 2859 щодо погашення заборгованості, яка виникла у ТОВ "Фірма "Престиж" за кредитним договором у сумі 906 161,85 грн., з якої: 899 450,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 4 797,07 грн. - прострочена заборгованість по процентах, 1 914,78 грн. - пеня.

У свою чергу, посилаючись на ст. 601 ЦК України, 03.08.2015 р. позивач подав відповідачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог з метою припинення зобов'язань ТОВ "Фірма "Престиж" за кредитним договором на суму 474 663,70 грн. шляхом списання їх з рахунку позивача № 26006001500001, відкритому у банку. Однак, ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" вказану вимогу позивача залишив без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

У судовому засіданні встановлено, що на підставі укладених між сторонами правочинів у них виникли зустрічні грошові вимоги по кредитному договору та договору банківського рахунку.

Згідно зі ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахуванням можуть бути припинені зобов'язання на будь-якій стадії їх існування, навіть після порушення виконавчого провадження щодо виконання одного із зустрічних зобов'язань. Добровільне виконання зобов'язання на стадії виконавчого провадження допускається і шляхом проведення зарахування однорідних зустрічних вимог (постанова Верховного Суду України від 01.11.2005 р. № 15/154).

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування. Саме таким чином сформульовані положення Господарського кодексу щодо припинення зарахуванням господарських зобов'язань (ч. 3 ст. 203 ГКУ).

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладених сторонами правочинів, суд приходить до висновку, що у позивача виникло право вимагати від банку зарахувати зустрічні однорідні вимоги, вчинивши дії по перерахуванню грошових коштів позивача шляхом їх списання з розрахункового рахунку № 26006001500001 на підставі платіжного доручення № 1 від 21.05.2015 р. в рахунок погашення основної заборгованості за кредитним договором у сумі 474 663,70 грн.

Отже така вимога позивача є правомірною.

Разом з тим, судом встановлено, що постановою Національного Банку України від 27.11.2014 р. № 743 ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" віднесено до категорії неплатоспроможних банків.

27.11.2014 р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 132 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у відповідача. Тимчасову адміністрацію в банку запроваджено строком на 3 місяці з 28.11.2014 р. по 27.02.2015 р.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27.02.2015 р. № 44 продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" до 27.03.2015 р.

Наказом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 30.03.2015 р. № 111 продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" до дати отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) та у розумінні статті 35 ГПК України є загальновідомою і не потребує доказуванню.

Відповідно до частини 1 статті 1074 ЦК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 18.05.2010 р. № 2258-VI, від 04.11.2010 № 2677-VI) обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відтак, починаючи з 09.03.2011 р. (дата набрання чинності Законом України від 04.11.2010 р. № 2677-VI про внесення змін) випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Таким є Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким врегульована процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду.

Разом із цим, указаний Закон не дає визначення поняття "кредитор банку". Визначення терміну "кредитор банку" міститься у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Згідно з ч. 2 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності уповноваженій особі Фонду і діють у визначених нею межах та порядку.

Таким чином, оскільки у спірних правовідносинах позивач виступає кредитором за вимогою про зарахування зустрічних однорідних вимог шляхом переказу грошових коштів за договором банківського рахунка, а на час вирішення справи у банку запроваджено тимчасову адміністрацію, то таке зарахування вимог банку обмежується положеннями п. 1 ч. 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ч. 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Вказану позицію викладено у постанові Верховного суду України від 22.04.2015 р. у справі № 910/9232/14.

Отже, суд приходить до висновку, що вказаним Законом передбачений певний (спеціальний) порядок погашення вимог кредиторів, тому припинення зобов'язань шляхом поєднання боржника і кредитора в одній особі в період тимчасової адміністрації банку не може бути проведений, оскільки це фактично порушує визначену спеціальним законом процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації.

Крім того, необхідно зазначити, що пунктом 4 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції на день розгляду справи) передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Також з 12.08.2015 року набрали чинності зміни, внесені у зазначений пункт Закону України, за якими не здійснюється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Доводи позивача про іншу редакцію закону, що діяла на час подачі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог для суду не мають значення з огляду на правову позицію Верховного Суду України, зазначену вище, оскільки на час розгляду справи у відповідача введена тимчасова адміністрація.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

За правилами ст. 49 ГПК України у разі відмови у задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 32 - 35, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Престиж" до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк Розвитку" про визнання зобов'язання частково припиненим.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 21 вересня 2015 року.

Повний текст рішення підписаний 28 вересня 2015 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.