Рішення

від 18.09.2015 по справі 910/19816/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2015Справа №910/19816/15

За позовомПриватного підприємства «Будівельник НВМ» доДепартаменту капітального будівництва Київської обласної державної адміністрації провизнання договору частково недійсним та стягнення 395242,01 грн. Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача:Шудла А.М. (довіреність б/н від 20.01.2015); від відповідача:не з'явився;

встановив:

Приватне підприємств «Будівельник НВМ» (надалі - ПП «Будівельник НВМ») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту капітального будівництва Київської обласної державної адміністрації про визнання договору частково недійсним та стягнення 395258,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.08.2013 між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 2.5-13 пункти 3.1, 4.1, 4.3 та 5.3 якого в частині виконання зобов'язань замовника, щодо оплати виконаних робіт лише за умови надходження коштів з джерел фінансування суперечать ст.ст. 96, 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, що згідно ч. 1 ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання Договору в цій частині недійсним. Крім того, позивач зазначає, що ним на виконання умов вказаного договору було виконано роботи з капітального ремонту покрівлі школи в с. Мигалки Бородянського району Київської області, проте відповідачем зобов'язання з оплати вартості виконаних робіт належним чином виконано не було у зв'язку із чим за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 200000,00 грн. Також у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині сплати вартості виконаних робіт позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 36200,00 грн., 3% річних у розмірі 9057,53 грн. та інфляційних втрат у розмірі 150000,91 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.08.2015 порушено провадження у справі №910/19816/15, розгляд справи призначено на 20.08.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.08.2015 розгляд справи відкладено на 10.09.2015.

Представник позивача в судове засідання 10.09.2015 з'явився, надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 10.09.2015 не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2015 у зв'язку із неявкою представника відповідача, невиконанням ним вимог ухвал суду, а також необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи було відкладено на 18.09.2015.

18.09.2015 позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно змісту якої позивач просить визнати недійсними п.п. 4.1, 6.1.1, 7.4 Договору №2.5-13 від 23.08.2013 в частині виникнення зобов'язання замовника щодо оплати виконаних робіт лише за умови надходження коштів з джерел фінансування та стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 395242,01 грн., з якої 200000,00 грн. - основна заборгованість за договором, 36200,00 грн. - пеня, 9 041,10 грн. - 3% річних та 150000,91 грн. - інфляційні втрати.

Розглянувши в судовому засіданні 18.09.2015 заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку про її задоволення з огляду на таке.

Частина 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір, є 395242,01 грн.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 18.08.2015 не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

За змістом ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 40 на яку було надіслано ухвали суду, підтверджується наявними в матеріалах справи документами та інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України за адресою http://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch та вказано у позові.

Отримання відповідачем поштової кореспонденції за вказаною адресою підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення №0103035280999 (0411918845674) та №0103035893761 (0411919535725).

Таким чином, відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, вислухавши присутніх під час судового розгляду справи представників учасників судового процесу, суд встановив такі фактичні обставини.

23.08.2013 між Департаментом капітального будівництва Київської обласної державної адміністрації (замовник) та ПП «Будівельник НВМ» (підрядник) укладено Договір №2.5-13 на капітальний ремонт покрівлі школи в с. Мигалки Бородянського району Київської області (надалі - Договір).

Згідно умов п. 1.1 Договору підрядник зобов'язується своїми силами і засобами та на свій ризик, в межах договірної ціни, що наведена в розділі ІІІ договору, виконати роботи по об'єкту "Капітального ремонту покрівлі школи в с. Мигалки Бородянського району Київської області" (надалі об'єкт) за завданням замовника, та у встановлений строк здати виконання робіт замовнику, а замовник прийняти та оплатити такі роботи.

Роботи виконуються підрядником згідно кошторисної документації в межах ціни цього договору (п. 1.2 Договору).

Пунктом 3.1 Договору визначено, що ціна цього договору становить 320939,35 грн. у тому числі ПДВ 53489,89 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати замовником по факту виконаних робіт, при умові надходження коштів з джерел фінансування на даний об'єкт.

Замовник відповідно до ч. 2 п. 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1764 від 27.12.2001 може перерахувати аванс в розмірі 30% від річного обсягу робіт. Підрядник протягом трьох місяців з дня надходження коштів як попередньої оплати підтверджує їх використання актом виконаних робіт (п. 4.2 договору).

Згідно із п. 4.3 договору поточні та остаточні розрахунки за виконані роботи замовник здійснює лише при умові надходження коштів з джерел фінансування, на підставі актів форми КБ-2в, КБ-3, підписаних уповноваженими представниками сторін. Акти виконаних робіт готує підрядник і передає їх для підписання замовнику у строк не пізніше 25-го числа звітного місяця в паперовому вигляді та на електронному носії (в програмному комплексі їх складання - АВК тощо).

До актів виконаних робіт підрядник надає замовнику виконавчу документацію, яка складена у відповідності до діючих нормативних документів. У разі ненадання або невідповідності виконавчої документації діючим нормам замовник має право відкласти підписання актів за формами КБ-2в, КБ-3 (п. 4.4 Договору).

Пунктом 5.1 договору визначено строки виконання робіт - до 31.12.2013, якщо інше не встановлено календарним графіком виконання робіт (додаток Б), в якому зазначаються дати початку та закінчення всіх видів робіт, передбачених даним договором. календарний графік виконання робіт, що є невід'ємною частиною договору, складає підрядник та передає їх замовнику до початку виконання робіт.

Місце виконання робіт: школа в с. Мигалки Бородянського району Київської області (п. 5.2 Договору).

Відповідно до п. 5.3 Договору підрядник приступає до виконання робіт по договору протягом трьох днів з дня підписання договору.

Згідно із п. 6.1.1 Договору замовник зобов'язаний за умови надходження коштів з джерел фінансування своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи в той час, як підрядник відповідно до п. 6.3.1 Договору зобов'язаний забезпечити виконання робіт у строки встановлені цим договором.

Пунктом 6.4.1 Договору передбачено право підрядника своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за виконані роботи.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2013, а у випадку невиконання сторонами зобов'язань, передбачених договором - діє до повного виконання сторонами свої зобов'язань (п. 10.1 договору).

На виконання умов Договору у період його дії позивачем було виконано, а відповідачем прийнято підрядні роботи, що підтверджується підписаними представниками та скріпленими печатками сторін актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в та КБ-3 за жовтень 2013 р. б/н від 07.10.2013 р. на суму 311628,67 грн. та за листопад 2013року б/н від 04.11.2013 на суму 9 309,48 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем вартість виконаних підрядних робіт було оплачено частково, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 200000,грн., що підтверджується, зокрема актом звірки взаємних розрахунків за період з 24.11.2014 по 01.01.2015.

Крім того, наявність заборгованості відповідача у розмірі 200000,00 грн. також підтверджується довідкою Державної фінансової інспекції в Київській області №06-20/104-з від 21.05.2014.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на невідповідність положень п.п. 4.1, 6.1.1, 7.4 Договору в частині виконання зобов'язань замовника, щодо оплати виконаних робіт лише за умови надходження коштів з джерел фінансування ст.ст. 96, 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України. Також, вимогу про стягнення заборгованості в загальному розмірі 395 242,01 грн. позивач обґрунтовує тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору підряду відповідач не у повному обсязі виконав свої зобов'язання з оплати виконаних робіт, а тому позивач, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України та ст. 193, 231 Господарського кодексу України, просить стягнути з відповідача 200 000,00 грн. - основної заборгованості за Договором, 36 200,00 грн. - пені, 9 041,10 грн. - 3% річних та 150 000,91 грн. - інфляційних втрат.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України ).

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, враховуючи викладене, позивач підписуючи редакцію Договору фактично погодився з передбаченими цим Договором умовами, в тому числі з п.п. 4.1, 6.1.1, 7.4 Договору.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Заявляючи позов про визнання частково недійсним договору позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним і настанням відповідних наслідків.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач не надав до суду доказів, які б підтверджували той факт, що договір суперечить нормам Цивільного кодексу України , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.

Згідно з п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Крім того, відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору виявляється, зокрема, у наданій сторонам можливості визначати умови такого договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Позивач мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду, в тому числі з позовними вимогами про визнання укладеного сторонами договору частково недійсним.

Судом встановлено, що правові підстави для визнання недійсними застережень, викладених в п.п. 4.1, 6.1.1, 7.4 Договору №2.5-13 від 23.08.2013, відсутні, натомість умови спірних пунктів договору щодо порядку здійснення оплати за виконані підрядні роботи є вираженням волі сторін договору, що відповідає ст. 6 Цивільного кодексу України.

За таких обставин в задоволенні позовних вимог ПП "Будівельник НВМ" в частині визнання недійсними п.п. 4.1, 6.1.1, 7.4 Договору №2.5-13 від 23.08.2013 слід відмовити за необгрунтованістю.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 200000,00 грн. заборгованості за договором, 36200,00 грн. пені, 9 041,10 грн. - 3% річних та 150000,91 грн. інфляційних втрат суд зазначає таке.

Договір №2.5-13 від 23.08.2013 є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, що врегульовані положеннями, зокрема, глави 61 Цивільного кодексу України.

Укладений сторонами договір підряду є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковими для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Матеріалами справи (актами приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2013 р. б/н від 07.10.2013 та за листопад 2013 б/н від 04.11.2013, актом звірки взаємних розрахунків, довідкою Державної фінансової інспекції в Київській області №06-20/104-з від 21.05.2014) підтверджується виконання позивачем на підставі договору у період його дії підрядних робіт, прийняття їх відповідачем, здійснення ним часткової їх оплати та існування заборгованості останнього по оплаті виконаних підрядних робіт у загальному розмірі 200000,00 грн.

Вказані акти містять підписи повноважних представників та відтиски печаток сторін.

У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п. 4.3 Договору поточні та остаточні розрахунки за виконані роботи замовник здійснює лише при умові надходження коштів з джерел фінансування, на підставі актів форми КБ-2в, КБ-3, підписаних уповноваженими представниками сторін.

Таким чином, договір містить умову, відповідно до якої виконання зобов'язання з оплати коштів за виконані роботи пов'язано з надходженням коштів з джерел фінансування.

Разом з цим з урахуванням приписів ст. ст. 251, 252 Цивільного кодексу України надходження коштів з джерел фінансування не є подією, яка має неминуче настати зі спливом певного періоду, а тому не може бути відкладальною умовою та не створює для сторін цивільних прав та обов'язків щодо визначення строку оплати.

Отже, враховуючи строки оплати, встановлені п. 4.3 Договору, обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи в розмірі 200000,00 грн. настав з моменту підписання актів приймання виконаних будівельних робіт.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 200000,00 грн. за виконані згідно договору роботи. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Департамент капітального будівництва Київської обласної державної адміністрації обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ПП «Будівельник НВМ» про стягнення з Департаменту капітального будівництва Київської обласної державної адміністрації заборгованості у розмірі 200 000,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525 , 526 названого Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 23.08.2012 №15/5027/715/2011).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. №11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005".

Обов'язок відповідача сплатити суму боргу, додатково обґрунтовується і тим, що згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України , юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Отже, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі Державної казначейської служби.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

За ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності. Тому відсутність коштів у відповідача не може бути підставою для звільнення його від відповідальності. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України , де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

До того ж, суд відзначає, що між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, по відповідальності за порушення зобов'язань.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 36 200,00 грн., 3% річних у розмірі 9 041,10 грн. та інфляційних втрат у розмірі 150 000,91 грн.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Оскільки умовами укладеного між сторонами договору не встановлено неустойки у вигляді сплати пені за несвоєчасне виконання замовником грошового зобов'язання з оплати виконаних підрядних робіт, суд вважає, що підстави для стягнення такої пені з відповідача на користь позивача відсутні.

У задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 36200,00 грн. слід відмовити.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Судом здійснено перерахунок розміру 3% річних та інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача, у зв'язку з чим суд зазначає наступне. Судом встановлено, що розмір 3% річних та інфляційних втрат становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягають 3% річних у розмірі 9 041,10 грн. та інфляційні втрати у розмірі 150 000,91 грн. згідно наданого позивачем розрахунку.

За таких обставин суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Департаменту капітального будівництва Київської обласної державної адміністрації на користь Приватного підприємства «Будівельник НВМ» суми заборгованості у розмірі 200000,00 грн., 3% річних у розмірі 9 041,10 грн. та інфляційних втрат у розмірі 150 000,91 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "Будівельник НВМ" задовольнити частково.

2. Стягнути з Департаменту капітального будівництва Київської обласної державної адміністрації (04119, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 40; ідентифікаційний код 21467647) на користь Приватного підприємства «Будівельник НВМ» (07800, Київська область, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, 4; ідентифікаційний код 34779668) основний борг у розмірі 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 9 041 (дев'ять тисяч сорок одна) грн. 10 коп., інфляційні втрати у розмірі 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. 91 коп. та судовий збір у розмірі 7 180 (сім тисяч сто вісімдесят) грн. 84 коп. Видати наказ.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 23.09.2015.

Суддя В.О. Демидов