Рішення

від 22.09.2015 по справі 911/3172/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2015 р. Справа № 911/3172/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Системс», м.Київ

до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», м.Бориспіль

про стягнення 434175,50 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2

Від відповідача: ОСОБА_3

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Системс» (далі - позивач) до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - відповідач) про стягнення 434175,50 грн.

Провадження у справі №911/3172/15 порушено відповідно до ухвали суду від 24.07.2015 року та призначено справу до розгляду на 06.08.2015 року.

30.07.2015 року до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити прокурору у задоволенні позову. Розгляд справи відкладався на 25.08.2015 року.

Представник позивача у судовому засіданні 25.08.2015 року подав письмові пояснення на відзив відповідача.

Заслухавши у судовому засіданні 25.08.2015 року пояснення представників сторін та дослідивши подані документи та докази, господарський суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався до 08.09.2015 року.

В судовому засіданні 08.09.2015 року оголошувалась перерва до 22.09.2015 року.

В судовому засіданні 22.09.2015 року позивач позовні вимоги підтримав, відповідач проти позову запеерчував.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обсиавин, 01.03.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАР ЕЙР СИСТЕМС» (надалі - Постачальник, позивач) та Державним підприємством «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «БОРИСПІЛЬ» (надалі - Замовник, відповідач) було укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти № 52-29.2-3 (надалі - Договір).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору Постачальник зобов'язався поставити Замовникові автомобілі вантажні (тягач дизельний модель JST-20) кількістю 3 шт., загальною вартістю 2 000 999,99 грн., а Замовник - прийняти та оплатити такий Товар. Сума визначена у Договорі (ціна Договору) становить 2 000 999,99 грн. (п. 3.1)

Згідно з п. 4.1.1 Замовник протягом 15-ти банківських днів після фактичної поставки Товару та підписання Сторонами накладної на Товар та Акту приймання-передачі Товару перераховує на поточний рахунок Постачальника повну ціну Товару, визначену в п. 3.1 Договору.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар загальною вартістю 2 000 999,99 грн., що підтверджується видатковою накладною № 31 від 02.07.2012 року, довіреністю серії ААД № 206463/787 від 26.06.2012 року, актом приймання-передачі Товару № 01 від 02.07.2012 року.

Однак, відповідачем здійснено лише часткову оплату на суму 1 833 793,15 грн., що підтверджується банківською випискою.

Як зазначає відповідач в листі від 12.07.2012 № 14-22-714, решту вартості Товару в сумі 167 206,84 грн. відповідачем було утримано в якості штрафних санкцій за несвоєчасну поставку Товару.

Однак, позивач не погоджується з правомірністю вищенаведеного утримання відповідачем 167 206,84 грн. в якості штрафних санкцій за несвоєчасну поставку Товару. Позивач вважає, що правомірним є визначення прострочки поставки лише на 18 днів, за які пеня складає 14801,92 грн. і може бути утримана з суми вартості товару.

У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 152 404,92 грн. простроченої заборгованості, яка підлягала сплаті в оплату вартості поставленого товару.

Відповідач у відзиві позовні вимоги заперечував, зазначив, що граничним строком поставки Товару за Договором було 29.05.2012 року. При цьому, видаткова накладна № 31 і Акт приймання-передачі Товару були підписані уповноваженими представниками сторін 02.07.2012 року.

Таким чином, відповідач стверджує, що позивачем було порушено строк поставки Товару, встановлений п.5.1 Договору, на 33 календарних дні, що становлять період з 30.05.2012 року по 01.07.2012 року.

Умовами п.7.1 Договору сторони встановили, що у разі порушення строку поставки Товару, зазначеного в п.5.1 Договору, позивач сплачує відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від ціни Договору, за кожний день прострочення. Пені нараховується до моменту виконання позивачем зобов'язань за Договором. За порушення строку поставки понад 30-ть календарних днів, додатково стягується штраф у розмірі 7% від ціни Договору. При проведенні розрахунків сума виплат буде зменшена на фактичну суму пені, у разі її застосування.

Користуючись правом, встановленим п.7.1 Договору, відповідачем позивачу було нараховано пеню в сумі 27136,85грн. і штраф в сумі 140069,99грн., а всього 167206,84грн.

У зв'язку із застосуванням до позивача штрафних санкцій, передбачених п.7.1 Договору, при проведенні розрахунку за поставлений Товар, суму виплат 2000999,99грн. було зменшено на суму 167206,84грн. і сплачено на користь позивача 1833793,15грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 19.07.2012 року №2502.

З огляду на викладене, відповідач вважає правомірним нарахування пені і штрафу за порушення строку поставки Товару відповідно до п.7.1 Договору, і як наслідок, зменшення суми виплат за Договором всього на 167206,84грн., з яких 14801,92 грн. пені, яка визнана позивачем (за 18 днів прострочення) та 152404,92 грн. пені та штрафу, які не визнані позивачем.

В ході розгляду спору судом встановлено, що згідно з п. 5.1 Договору строк поставки Товару: протягом 90 календарних днів з дати набрання чинності Договором, тобто строк поставки товару припадав на 29.05.2012 року.

Згідно з п. 8.2 Договору Сторона, що не може виконати зобов'язання у разі настання обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 10 календарних днів з моменту їх виникнення, повідомити іншу Сторону у письмовій формі.

Позивач зазначає, що 03.05.2015 року компанія виробник «ТLD Europe» повідомила позивача про обставини непереборної сили з 30.04.2015 року. В цей же день 03.05.2015 шляхом факсимільного зв'язку на номер (044) 281 71 22 позивачем було направлено на адресу відповідача лист № 85/1, в якому повідомлялось про обставини непереборної сили.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Таким чином, згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України письмовим вважається факсове повідомлення.

До матеріалів справи позивачем надано лист-повідомлення № 85/1 від 03.05.2912 року та доказ надіслання на телефонний номер відповідача відправлення 03.05.2012 року, що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Існування наведених обставин непереборної сили у визначений період пізніше було засвідчено висновком Київської торгово-промислової палати № 1703-4/689 від 14.09.2012 року (наданим на запит позивача після вимоги відповідача), а саме існування несприятливих погодних явищ, сильних дощів та злив, які мали місце на території країни-виробника (Китай), внаслідок яких сталася затримка відвантаження товару, що є форс-мажорними обставинами для ТОВ «ЗАР ЕЙР СИСТЕМС» за Договором від 01.03.2012 року № 52-29.2-3 на період з 30.04.2012 року по 14.05.2012 року.

Згідно з п. 8.1 Договору Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань за Договором в разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін.

Згідно ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні.

Як визначено ст. 14 1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Як визначено ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Також, ст. 617 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Пунктом 46 ОСОБА_4 господарського суду від 07.04.2008 року № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» визначено, що згідно з частиною першою статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. При цьому згідно з пунктом 1 частини першої статті 263 ЦК України під непереборною силою розуміється надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Згідно з частиною другою статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності, на відміну від цивільно-правової, є обставина, яка характеризується одночасно як ознакою надзвичайності, так і ознакою невідворотності.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

В п. 47 ОСОБА_4 господарського суду від 07.04.2008 року № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» зазначено, що згідно з частиною четвертою статті 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин. Хоча поняття «надзвичайність» є оціночним, воно характеризує об'єктивну якість обставини, незалежну від волі сторін. Отже, сторони не вправі встановлювати на свій розсуд обставини, які носять надзвичайний характер. Разом з тим сторони відповідно до частин першої та другої статті 212 ЦК України можуть обумовити зміну чи припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні. Зокрема, такою обставиною може бути і така обставина, що носить надзвичайний характер.

Як визначено ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Як визначено ст. 550 Цивільного кодексу України, кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (стаття 617 цього Кодексу).

Таким чином, враховуючи існування обставин непереборної сили, які унеможливили своєчасну доставку товару позивачу для виконання зобов'язань перед відповідачем (оскільки країна-виробник, на території якої мали місце відповідні обставини непереборної сили, не могла відвантажити товар з незалежних від неї обставин) і у позивача відсутня вина в формі умислу чи необережності у несвоєчасному виконанні зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, строк виконання зобов'язання відтерміновується на період дії форс-мажорних обставин і відсутні підстави застосування до позивача відповідальності за прострочку виконання на строк дії форс-мажорних обставин.

Суд не приймає заперечення відповідача щодо існування форс-мажорних обставин лише щодо контрагента позивача, на території якого мали місце обставини непереборної сили, оскільки відповідні обставини впливали саме на можливість доставки готового до відвантаження товару, що також впливало і на можливість виконання зобов'язання позивачем.

Відразу, після закінчення обставин непереборної сили товар було відвантажено і доставлено позивачу для виконання зобов'язань перед відповідачем. Таким чином, позивачем вжито всіх можливих і залежних від нього заходів для належного виконання зобов'язання з поставки товару перед відповідачем.

Крім того, існування обставин непереборної сили для ТОВ «ЗАР ЕЙР СИСТЕМС» за Договором від 01.03.2012 року № 52-29.2-3 на період з 30.04.2012 року по 14.05.2012 року засвідчено висновком Київської торгово-промислової палати № 1703-4/689 від 14.09.2012 року.

Таким чином, відтермінувавши строк виконання зобов'язання на період дії обставин непереборної сили, позивачем прострочено виконання зобов'язання на 18 днів та визнано правомірність нарахування пені в сумі 14801,92 грн., яку виключено з суми оплати за товар.

Крім того, п. 7.1. Договору передбачено, що при проведенні розрахунків сума виплат може бути зменшена на фактичну суму пені у разі її застосування. При цьому, право зменшувати суму виплат на суму штрафу Договором не передбачено.

Таким чином, обставини щодо правомірності нарахування відповідачем штрафу за прострочення поставки, не підлягають дослідженню в матеріалах даної справи, оскільки не впливають на суму, яка підлягала оплаті за поставлений товар (у відповідача відсутнє право на вирахування суми штрафу з суми, яка підлягала оплаті за товар). Відповідач не позбавлений права звернутись з відповідною вимогою про стягнення штрафу в окремому позові, що не впливає на результат вирішення спору, що розглядається.

Оскільки, як встановлено судом, поставку Товару фактично прострочено позивачем на 18 днів, згідно п. 7.1 Договору відповідачем законно пред'явлено та утримано штрафні санкції в розмірі 14801,92 грн., що визнано позивачем та визначено суму боргу 152 404,92 грн. з врахуванням відповідного зменшення.

Оскільки, відповідач неправомірно утримав штраф з суми оплати товару та зайво утримав пеню на 15 днів більше ніж тривало прострочення, за яке відповідає Постачальник (позивач), недоплата відповідачем 152 404,92 грн. вартості товару є простроченою сумою згідно п. 4.1.1 Договору.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача в сумі 152 404,92 грн.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового збов'язання, позивач просить стягнути з відповідача крім суми основного боргу, також 3% річних в сумі 13 716,44 грн., інфляційні в сумі 116 428,86 грн., пеню в сумі 11 555,29 грн., штраф в сумі 140 069,99 грн.

Згідно з п. 7.2 Договору при затриманні строку оплати згідно п. 4.1. Договору Замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки виплати. За порушення строку оплати понад 30-ть календарних днів, Замовник додатково сплачує штраф у розмірі 7% від ціни Договору.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Як передбачено п. 4 ОСОБА_4 господарського суду від 29.04.2013 року № 01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить законодавству України.

Чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (постанова Верховного Суду України від 27.04.2012 року та постанова Вищого господарського суду України від 12.06.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011). Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 №42/252, від 09.04.2012 № 20/246-08.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що з врахуванням п. 4.1.1. Договору про оплату товару протягом 15 банківських днів, строк оплати поставленого 02.07.2012 року товару, настав 17.07.2012 року (включно), оскільки поняття «банківський день» не ототожнюється з загальновстановленим поняттям «робочий день» і сторони в Договорі, встановивши строк в банківських днях, не визначили критеріїв, за якими визначається поняття «банківський день», тому в розрахунку за основу приймаються календарні дні.

Оскільки нарахування проведені з 18.07.2012 року (для штрафу одноразово, для пені протягом шести місяців, для решти нарахувань протягом фактичного строку прострочення), такі нарахування відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, штрафу, річних та інфляційних суд вважає правомірними і обґрунтованими.

В той же час, відповідачем у відзиві на позов заявлено про застосування строку позовної давності.

Щодо загального строку давності, суд зазначає, що згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що строк виконання основного зобов'язання припадав на 17.07.2012 року, відповідно прострочення тривало з 18.07.2012 року, позов (згідно поштового штампу на конверті 17.07.2015 року) поданий в останній день строку позовної давності. Таким чином, до вимог про стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних строк позовної давності не застосовується.

Оскільки, пеня та штраф нараховані за період з 18.07.2012 року по 18.01.2013 року, для таких вимог сплинув встановлений ст. 258 Цивільного кодексу України річний строк позовної давності, тому відповідні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з пропуском строку давності.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Таким чином, за наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 152 404,92 грн. основного боргу, 13 716,44 грн. 3% річних, 116 428,86 грн. інфляційних. В решті вимог про стягнення пеню в сумі 11 555,29 грн. та штрафу в сумі 140 069,99 грн. позов задоволенню не підлягає.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», код 20572069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАР ЕЙР СИСТЕМС» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 2/37, к. 4, код 37773517) 152 404,92 грн. основного боргу, 13 716,44 грн. 3% річних, 116 428,86 грн. інфляційних та 5651 грн. грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 02.10.2015 р.