Рішення

від 30.09.2015 по справі 912/2575/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 рокуСправа № 912/2575/15 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Наливайко Є.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2575/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВ-КЛУБ МЕДІА"

до Приватного акціонерного товариства Телерадіокомпанія "Веселка"

про стягнення 60 752,55 грн

за участю представників сторін:

від позивача - не був присутнім;

від відповідача - начальник юридичного відділу ОСОБА_1, довіреність № 373 від 12.11.2014.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВ-КЛУБ МЕДІА" (надалі - ТОВ "ТВ-КЛУБ МЕДІА", Позивач) звернулось до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "Веселка" (надалі - ТОВ Телерадіокомпанія "Веселка") про стягнення 60 752,55 грн, з яких 38 995,53 грн основного боргу у зв'язку із невиконанням ОСОБА_2 договору № 180/12 від 01.04.2012, 15 696,10 грн інфляційного нарахування, 6 060,92 грн штрафних санкцій.

Крім того Позивачем заявлено у позовній заяві клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, в тому числі шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "Веселка", зокрема накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських поточних рахунках Відповідача, оскільки, за твердженням Позивача, невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Ухвалою від 03.07.2015 господарський суд порушив провадження у справі, розгляд якої разом із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову призначено на 11:00 29.07.2015, витребувано від сторін необхідні докази, в тому числі від Позивача витребувано обґрунтування заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Ухвалою від 29.07.2015 відкладено розгляд справи та заяви про вжиття заходів до забезпечення позову до 12:00 10.08.2015.

30.07.2015 до господарського суду від Позивача надійшло клопотання від 27.07.2015 про залучення до матеріалів справи, у якому викладена заява про зменшення позовних вимог на суму не менше 3 218,04 грн, але у будь-якому разі на загальну суму з урахуванням штрафних санкцій та пені щодо невиконання Відповідачем зобов'язань за травень 2015 року (3 185,06 грн основного боргу, 31,41 грн пені, 1,57 грн 3% річних).

Ухвалою від 10.08.2015 господарський суд залучив у якості іншого Відповідача - Приватне акціонерне товариство Телерадіокомпанію "Веселка" та відклав розгляд справи до 11:00 16.09.2015, витребувавши від сторін необхідні для вирішення спору докази.

10.08.2015 після судового засідання до господарського суду від Позивача надійшло клопотання від 04.08.2015 про залучення до матеріалів справи. У вказаному клопотанні Позивач, у зв'язку з тим, що Відповідачем повернуто належним чином оформлені докази, що підтверджують отримання ним послуг у травні місяці поточного року, просить не враховувати клопотання від 27.07.2015 в частині зменшення сум позовних вимог та не зменшувати позовні вимоги на суму, нараховану як невиконання зобов'язань за травень місяць 2015 року так і сум, що нараховані як штрафні санкції та пені, а саме: сума невиплаченої ліцензійної винагороди за травень місяць 2015 року у розмірі 3 185,06 грн, сума пені за прострочення платежу за травень місяць 2015 року у розмірі 31,41 грн, суму трьох відсотків за прострочення платежу за травень місяць 2015 року у розмірі 1,57 грн, суму інфляції за травень місяць. Позивач наголошує, що залишає першочергові заявлені позовні вимоги в силі, а саме: стягнути з ПрАТ Телерадіокомпанія "Веселка" на користь ТОВ "ТВ-КЛУБ МЕДІА" суму заборгованості за ОСОБА_2 договором № 180/12 від 01.04.2012, що становить 38 995,53 грн, інфляційне нарахування 15 696,10 грн та штрафні санкції у розмірі 6 060,92 грн, що разом становить 60 752,55 грн. Також у клопотанні від 04.08.2015 Позивач просить замінити неналежного Відповідача - ТОВ Телерадіокомпанія "Веселка" на належного - ПрАТ Телерадіокомпанія "Веселка".

01.09.2015 до господарського суду від Позивача надійшли докази направлення копії позовної заяви з додатками Приватному акціонерному товариству Телерадіокомпанії "Веселка".

У судовому засіданні 16.09.2015 представник Відповідача (Приватного акціонерного товариства Телерадіокомпанії "Веселка") подав докази часткової сплати заборгованості у сумі 14 000 грн (платіжне доручення № 115 від 15.09.2015) на рахунок Позивача та заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із необхідністю додаткового часу для підготовки відзиву на позов та наданням відповідних доказів.

Ухвалою від 16.09.2015 господарський суд задовольнив клопотання Позивача від 04.08.2015 в частині заміни первісного Відповідача (ТОВ Телерадіокомпанію "Веселка") на належного Відповідача - Приватне акціонерне товариство Телерадіокомпанія "Веселка" (надалі - ПрАТ ТРК "Веселка"), і, відповідно, здійснив таку заміну. Таким чином єдиним Відповідачем у даній справі є ПрАТ ТРК "Веселка" (надалі - Відповідач).

Розглядаючи клопотання Позивача від 27.07.2015 та від 04.08.2015 в частині зменшення та збільшення позовних вимог відповідно, господарський суд приймає їх до розгляду, оскільки відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач має право до прийняття рішення зменшити або збільшити розмір позовних вимог.

Справа розглядається в межах ціни позову 60 752,55 грн, з яких: 38 995,53 грн заборгованості за ОСОБА_2 договором № 180/12 від 01.04.2012, 15 696,10 грн інфляційних нарахувань, 5366,74 грн пені та 694,18 грн трьох відсотків річних.

25.09.2015 до господарського суду від Позивача надійшли пояснення, у яких обґрунтовується заява про забезпечення позову. Так, Позивач зазначає, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься інформація щодо рішень Господарського суду Кіровоградської області про задоволення позовів до Відповідача, за якими останній має виплатити значні грошові суми: справа № 912/985/14 про стягнення 88 435,61 грн; справа №912/1258/13 про стягнення 45 914,50 грн; справа 912/715/13 про стягнення 35 253,33 грн. Даний перелік невичерпний і, за твердженням Позивача, засвідчує факти неодноразового невиконання Відповідачем взятих на себе фінансових зобов'язань за договорами. На звернення Позивача щодо погашення боргу Відповідач не реагував, відповідей на листи не надавав та не повідомляв про наміри та можливі строки сплати простроченої ліцензійної винагороди. Таким чином, з огляду на наявні борги Відповідача та явне небажання ліквідувати заборгованість, Позивач наголошує, що в нього є всі підстави вважати, що виконання рішення суду, у випадку задоволення позову, може не бути виконаним, або ж Відповідач буде намагатися ухилитися від його виконання, в тому числі шляхом продажу наявного у нього майна.

Також у поясненні, що надійшло 25.09.2015 до господарського суду Позивач підтверджує, що Відповідачем було сплачено 14 000 грн відповідно до платіжного доручення № 115 від 15.09.2015, на підтвердження вказаного Позивач подав ОСОБА_3 звірки розрахунків, підписаний лише представником Позивача, у якому зазначено, що загальна сума основної заборгованості станом на 22.09.2015 складає 24 995,53 грн. При цьому Позивач звертає увагу господарського суду, що часткова сплата відбулась після порушення провадження у справі, а тому підлягають стягненню інфляційне нарахування та штрафні санкції, що ним нараховані у позовній заяві.

Позивач належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи.

Представником Відповідача у судовому засіданні подані відзив на позов та клопотання про застосування позовної давності - один рік до вимог щодо стягнення пені. У відзиві на позов Відповідач визнає позовні вимоги частково, враховуючи часткову сплату та застосування позовної давності щодо стягнення пені, а саме на загальну суму 46 229,71 грн, з яких 24 995,53 грн основної заборгованості, 4 843,90 грн пені, 15 696,10 грн інфляційного нарахування, 694,18 грн 3% річних. Крім того Відповідач у відзиві на позов просить відмовити у задоволенні заяви Позивача про забезпечення позову.

Розглянувши наявні матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні представника Відповідача, господарський суд встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

01.04.2012 між ТОВ "ТВ-КЛУБ МЕДІА" (ОСОБА_3) та ПрАТ ТРК "Веселка" (ОСОБА_3) укладено ОСОБА_2 договір № 180/12 (далі - ОСОБА_2 договір). Відповідно до пункту 2.1 ОСОБА_2 договору ОСОБА_3 надає ОСОБА_3 Невиключні права Розповсюдження та Поширення Телерадіопрограм "Наше любимое кино", "Детский мир" за допомогою Багатоканальної телемережі виключно на платній основі на території міста Світловодська Кіровоградської області, способом, в межах, строком, як встановлено цим Договором, а ОСОБА_3 зобов'язується в розмірі, в порядку та в строки, визначені у статті 8 цього Договору, сплатити Ліцензіару Винагороду за надання невиключних прав.

Відповідно до пунктів 8.1., 8.2. ОСОБА_2 договору ціна Договору включає сукупність щомісячної Винагороди (роялті) за надання невиключних прав, що належить до сплати протягом строку, на який надаються такі права у відповідності до умов Договору. Розмір щомісячної Винагороди (роялті) визначається Додатком № 1 до Договору, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Пункт 8.3. ОСОБА_2 договору передбачає, що Винагорода (роялті) у встановленому розмірі підлягає виплаті ОСОБА_3 шляхом перерахування грошових коштів у повному обсязі на поточний рахунок ОСОБА_3. Неодержання ОСОБА_3 рахунка не є підставою для невиплати або затримки виплати Винагороди (роялті).

Відповідно до пункту 13.1. ОСОБА_2 договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками Сторін і діє до 31.12.2012, однак припиняє свою дію не раніше повного виконання Сторонами всіх грошових зобов'язань за цим Договором.

У випадку якщо за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення строку дії Договору, жодна із Сторін не виявить бажання припинити договірні взаємовідносини за Договором - дія Договору продовжується (пролонгується) кожен раз на наступний рік (пункт 13.2. ОСОБА_2 договору).

ОСОБА_2 договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

Відповідно до Додатку № 1 від 01.04.2012 до Договору № 180/12 від 01.04.2012 (далі - Додаток №1) визначено розмір роялті. Так відповідно до пункту 2 Додатку № 1 розмір щомісячної Винагороди (роялті) становить 2118,95 грн, що є гривневим еквівалентом 260 доларів США. ОСОБА_4 розмір Винагороди (роялті) визначений в гривнях, виходячи з курсу долара США 7,99 гривень за один долар США, встановленого Національним Банком України на дату підписання Договору, збільшеному на 2%. Сторони дійшли згоди, що у разі коливання офіційного курсу долара США до української гривні, встановлений у п. 2 Додатку, розмір щомісячної Винагороди (Роялті) змінюється прямо пропорційно курсу долара США (офіційного курсу НБУ, збільшеному на 2%) до української гривні на дату виставлення відповідного рахунку на оплату Винагороди (Роялті). ОСОБА_4 зміни розміру щомісячної Винагороди (Роялті) не є підставою для внесення змін до Договору. (пункт 3 Додатку №1).

ОСОБА_3 зобов'язується виставляти ОСОБА_3 рахунки на оплату Винагороди (Роялті) у строк не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітним. Неодержання ОСОБА_3 рахунка не є підставою для невиплати або затримки виплати Винагороди (Роялті) Ліцензіару (пункт 4 Додатку № 1).

Пункт 5 Додатку № 1 посилається на пункт 8.3 ОСОБА_2 договору, конкретизуючи його. Так ОСОБА_3 зобов'язується щомісяця перераховувати грошові кошти в рахунок оплати Винагороди (Роялті) ОСОБА_3 на поточний рахунок ОСОБА_3 не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним. У випадку неотримання або несвоєчасного отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_3 рахунку у визначений строк ОСОБА_3 зобов'язується оплатити Винагороду (Роялті) у строк, встановлений частиною першою цього пункту, у розмірі та у порядку, як встановлено пунктом 2 Додатку. У будь-якому випадку розмір Винагороди (Роялті), а відповідно і ціни Договору, може бути змінено винятково за письмовим погодженням сторін.

Відповідно до пункту 6 Додатку № 1 ОСОБА_3 зобов'язується щомісячно, протягом строку дії Договору, направляти поштою ОСОБА_3 про надання невиключних прав на Розповсюдження та Поширення Телерадіопрограм не пізніше, ніж до 15 числа місяця наступного за звітним місяцем. В ОСОБА_3 повинні міститися відомості щодо розміру Винагороди (Роялті) за надання невиключних прав. Не пізніше десяти робочих днів із дати направлення ОСОБА_3 відповідного ОСОБА_3, останній зобов'язаний направити Ліцензіару підписаний ОСОБА_3 або мотивовану відмову, а у разі неотримання ОСОБА_3 він зобов'язаний негайно повідомити про це ОСОБА_3. У випадку, коли ОСОБА_3 протягом вказаного строку не отримує від ОСОБА_3 підписаного ОСОБА_3 або мотивованої відмови, в день закінчення вказаного строку такий ОСОБА_3 вважається прийнятим ОСОБА_3, а права належно наданими та прийнятими без зауважень.

Також Сторони 01.08.2012 уклали Додаткову угоду № 1 до ОСОБА_2 договору (далі - Додаткова угода), відповідно до якої сторони змінили преамбулу Додатку № 1 та ОСОБА_2 договору, а також виклали пункт 13.5 останнього у наступній редакції: "Цей Договір припиняє своє дію у випадку припинення дії Агентського договору № 01-04/ТВМ від 01 квітня 2012 року". В преамбулі ОСОБА_2 договору сторони зазначили, що ТОВ "ТВ-КЛУБ МЕДІА" діє від імені та за рахунок Приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "Контент ОСОБА_5 Лтд" на підставі Агентського договору №01-04/ТВМ від 01 квітня 2012 року, в особі Генерального директора ОСОБА_6, що діє на підставі Статуту.

20.12.2012 сторони уклали Додаткову угоду № 2 до ОСОБА_2 договору, відповідно до якої внесено зміни до пункту 13.1 та викладено його у наступній редакції: "13.1. Цей Договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками Сторін і діє до 31 грудня 2013 року, однак припиняє свою дію не раніше повного виконання Сторонами всіх грошових зобов'язань за цим Договором.".

30.04.2014 сторони уклали Додаткову угоду № 4 до ОСОБА_2 договору, якою виклали преамбулу ОСОБА_2 договору та Додатку № 1 в іншій редакції, в яких, зокрема, міститься посилання вже на Агентський договір № ТВ-30/04/14 від 30.04.2014, відповідно до якого діє ОСОБА_3.

В матеріалах справи міститься Агентський договір № ТВ-30/04/14 від 30.04.2014, згідно якого ТОВ "ТВ-КЛУБ МЕДІА" є Агентом і зобов'язується від імені і за рахунок Довірителя - ТОВ "Контент ОСОБА_5 Дистриб'юшен Лтд" укладати з Провайдерами договори (невиключні ліцензії) на надання невиключних прав на Розповсюдження та Поширення Телерадіопрограм Абонентам за допомогою Багатоканальної телемережі та в ефір за допомогою супутника. Відповідно до пункту 6.1 Агентського договору № ТВ-30/04/14 від 30.04.2014 останній набирає чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2014 року, а згідно пункту 6.3. у випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення Договору, жодна із Сторін не виявить бажання припинити договірні взаємовідносини за Договором - дія Договору продовжується (пролонгується) на наступний рік. Позивач не надав господарському суду докази припинення Агентського договору № ТВ-30/04/14 від 30.04.2014, навпаки стверджує, що він є пролонгованим на наступний рік.

Оскільки діє Агентський договір № ТВ-30/04/14 від 30.04.2014, а Сторони не подали доказів припинення дії ОСОБА_2 договору відповідно до пункту 13.2. останнього господарський суд погоджується із позицією Позивача стосовно чинності ОСОБА_2 договору. Дана обставина не заперечується і Відповідачем.

На виконання ОСОБА_2 договору та Додатку № 1 до нього Позивач надавав Невиключні права на розповсюдження телепрограм Відповідачу, що підтверджується відповідними Актами та Консолідованими актами надання Невиключних прав на поширення та розповсюдження Телерадіопрограм:

- за жовтень 2013 року на суму 577,92 грн (а.с. 79);

- за листопад 2013 року (на суми 1 541,08 грн (а.с. 25) та 577,92 грн (а.с. 26)), всього на суму 2119,00 грн;

- за грудень 2013 року (на суми 1 541,08 грн (а.с. 27) та 577,92 грн (а.с. 28)), всього на суму 2119,00 грн;

- за січень 2014 року (на суми 1 541,08 грн (а.с. 30) та 577,92 грн (а.с. 29)), всього на суму 2119,00 грн;

- за липень 2014 року на загальну суму 2 731,87 грн (а.с. 31);

- за серпень 2014 року на загальну суму 2 734,94 грн (а.с. 32);

- за вересень 2014 року на загальну суму 2 737,28 грн (а.с. 33);

- за жовтень 2014 року на загальну суму 2 776,88 грн (а.с. 34);

- за листопад 2014 року на загальну суму 2 887,14 грн (а.с. 35);

- за грудень 2014 року на загальну суму 2 926,56 грн (а.с. 36);

- за січень 2015 року на загальну суму 2 989,88 грн (а.с. 37);

- за лютий 2015 року на загальну суму 3 119,74 грн (а.с. 38);

- за березень 2015 року на загальну суму 3 185,27 грн (а.с. 39);

- за квітень 2015 року на загальну суму 3 184,83 грн (а.с. 40);

- за травень 2015 року на загальну суму 3 185,06 грн (а.с. 72).

ОСОБА_4 підписані повноважними представниками Сторін, в тому числі Відповідачем, без зауважень.

За твердженням Позивача, Відповідач не здійснив оплату Винагороди (Роялті) у повному розмірі відповідно до умов ОСОБА_2 договору. Так Позивач заявляє до стягнення плату за надання Невиключних прав за листопад 2013 року - січень 2014 року, липень 2014 року - січень 2015 року, березень 2015 року - травень 2015 року у розмірах, зазначених у ОСОБА_4, а за жовтень 2013 року лише в сумі 179,08 грн, пояснюючи це частковою сплатою Відповідачем такої заборгованості. Також слід зазначити, що Позивачем помилково зазначено у розрахунку до стягнення за лютий 2015 року - 3167,40 грн, тоді як в Консолідованому акті надання Невиключних прав на телерадіопрограми № 86 від 28.02.2015 (а.с. 38) зазначено 3 119,74 грн. У той же час загальна сума основного боргу Позивачем заявлена правильно з урахуванням того, що за лютий така сума складає саме 3 119,74 грн.

Отже, у зв'язку із неналежним виконанням Відповідачем умов ОСОБА_2 договору Позивач і звернувся до господарського суду із даним позовом.

Вирішуючи даний спір, господарський суд враховує положення частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, якими передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

У ОСОБА_2 договорі визначено всі умови, які вимагають приписи вищезазначеної статті.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

На підставі вищевикладеного, у зв'язку із неналежним виконанням Відповідачем ОСОБА_2 договору, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача щодо стягнення основної суми заборгованості в сумі 38 995,53 грн (179,08 грн + 2119 грн + 2119 грн + 2119 грн + 2731,87 грн + 2734,94 грн + 2737,28 грн + 2776,88 грн + 2887,14 грн + 2926,56 грн + 2989,88 грн + 3119,74 грн + 3185,27 грн + 3184,83 грн + 3185,06 грн).

У той же час Відповідач частково погасив суму заборгованості в розмірі 14 000 грн, відповідно до платіжного доручення № 115 від 15.09.2015 (а.с. 192).

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Саме на підставі вказаної норми господарський суд припиняє провадження у справі в частині стягнення 14 000 грн основної заборгованості.

З огляду на викладені обставини господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості підлягають частковому задоволенню у розмірі 24 995,53грн.

Щодо стягнення з Відповідача 5 366,74 грн пені, 694,18 грн 3% річних та інфляційного нарахування у розмірі 15 696,10 грн господарський суд враховує таке.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, серед зазначених Позивачем штрафних санкцій такою дійсно є лише пеня.

Згідно положень статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Проте ОСОБА_2 договором встановлено інший розмір пені. Так відповідно до пункту 11.2 ОСОБА_2 договору у випадку несвоєчасної виплати Ліцензіару Винагороди, або частини Винагороди, відповідно до умов пункту 8 Договору, ОСОБА_3 зобов'язується сплатити Ліцензіару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від розміру несвоєчасно виплаченої Ліцензіару Винагороди за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до вищезазначених вимог ОСОБА_2 договору та чинного законодавства Позивач нарахував пеню у розмірі 5 366,74 грн, проте при розрахунку пені Позивач не врахував вимоги пункту 5 статті 254 Цивільного кодексу України, відповідно до яких якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Крім того Позивач при нарахуванні пені за несплату заборгованості за лютий 2015 року помилково здійснив його на суму 3167,40грн, тоді як у Консолідованому акті зазначена сума заборгованості складає 3 119,74 грн (а.с. 38).

Враховуючи зазначену норму Цивільного кодексу України та допущену помилку, господарський суд здійснив перерахунок пені, сума якої склала 5 329,09 грн:

пеня за прострочення сплати заборгованості за жовтень 2013 року - 12,31 грн;

пеня за прострочення сплати заборгованості за листопад 2013 року - 157,21 грн;

пеня за прострочення сплати заборгованості за грудень 2013 року - 166,91 грн;

пеня за прострочення сплати заборгованості за січень 2014 року - 186,41 грн;

пеня за прострочення сплати заборгованості за липень 2014 року - 369,66 грн;

пеня за прострочення сплати заборгованості за серпень 2014 року - 403,80 грн;

пеня за прострочення сплати заборгованості за вересень 2014 року - 487,39 грн;

пеня за прострочення сплати заборгованості за жовтень 2014 року - 572,42 грн;

пеня за прострочення сплати заборгованості за листопад 2014 року - 676,30 грн;

пеня за прострочення сплати заборгованості за грудень 2014 року - 640,32 грн;

пеня за прострочення сплати заборгованості за січень 2015 року - 583,15 грн;

пеня за прострочення сплати заборгованості за лютий 2015 року - 502,58 грн;

пеня за прострочення сплати заборгованості за березень 2015 року - 350,82 грн;

пеня за прострочення сплати заборгованості за квітень 2015 року - 188.47 грн;

пеня за прострочення сплати заборгованості за травень 2015 року - 31,41 грн).

У той же час Відповідач заявив клопотання про застосування позовної давності щодо стягнення пені.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Стаття 258 Цивільного кодексу України передбачає поняття спеціальної позовної давності. Так для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до приписів частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. А згідно частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

На підставі вищевикладеного, господарський суд застосовуючи позовну давність, відмовляє у стягненні пені, щодо якої сплив рік позовної давності, враховуючи, що даний позов до господарського суду подано 02.07.2015.

Так стягнення пені, що нарахована за несплату заборгованості за жовтень та листопад 2013 року, не підлягає стягненню внаслідок спливу позовної давності.

На заборгованість за грудень 2013 року (2119 грн) Позивач нарахував 166,91 грн пені за період з 11.01.2014 по 10.07.2014, застосовуючи позовну давність, до стягнення підлягає пеня в розмірі 8,82 грн за період з 03.07.2014 по 10.07.2014, в іншій частині у задоволенні вимоги що стягнення пені слід відмовити.

На заборгованість за січень 2014 року (2119 грн) Позивач нарахував 186,41 грн пені за період з 11.02.2014 по 10.08.2014, застосовуючи позовну давність, господарський суд вважає, що до стягнення підлягає 51,73 грн пені за період з 03.07.2014 по 10.08.2014, в іншій частині вимоги щодо стягнення пені не підлягають задоволенню.

Щодо пені, нарахованої на суми заборгованості за липень 2014 року - травень 2015 року, то позовна давність, в межах якої Позивач має право звернутися до суду за стягненням такої пені не сплинула, а тому така пеня підлягає задоволенню у розмірах, зазначених вище.

Підсумовуючи зазначене, господарський суд задовольняє позов в частині стягнення пені у розмірі 4 866,87 грн.

В задоволенні позову в іншій частині щодо стягнення пені слід відмовити.

Розглядаючи вимоги стосовно стягнення інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд враховує, що незважаючи на включення 3% річних Позивачем до суми штрафних санкцій у прохальній частині позовної заяви, Позивач у тексті позовної заяви правомірно посилається на статтю 625 Цивільного кодексу України при обґрунтуванні їх стягнення.

Так відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми Позивач обґрунтовано нарахував 15 696,10 грн інфляційних втрат.

При здійсненні розрахунку 3% річних Позивач також не застосував норми частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, а саме право Відповідача здійснити платіж (Винагороду) у перший робочий день, якщо 10 день місяця, наступного за звітним, припадає на вихідний. Крім того Позивач повторно допустив помилку щодо неправильного зазначення суми заборгованості за лютий 2015 року, нарахувавши 3% річних на суму 3 167,40 грн, тоді як необхідно нараховувати лише на суму 3 119,74 грн.

Господарський суд здійснивши перерахунок 3% річних дійшов висновку щодо правильної її суми у розмірі 685,69 грн, яка і підлягає стягненню за заявленим позовом. В іншій частині щодо стягнення 3% річних вимоги є необґрунтованими, у їх задоволенні слід відмовити.

Враховуючи викладене господарський суд задовольняє позов частково на суму 46 244,19 грн, що складається з 24 995,53 грн основної заборгованості, 4 866,87 грн пені, 15 696,10 грн інфляційних втрат та 685,69 грн 3% річних.

В частині стягнення основної заборгованості в сумі 14 000 грн господарський суд припиняє провадження у справі.

В задоволенні позову в решті вимог господарський суд відмовляє.

Судовий збір відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а в частині припинення провадження у справі - на Відповідача.

Розглядаючи заяву Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, господарський суд вважає її необґрунтованою, враховуючи таке.

Господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) заходів до забезпечення позову (частина 1 статті 66 ГПК України).

Стаття 67 ГПК України, зокрема передбачає, що позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову (постанова пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011, абз. 2 пункту 1).

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (постанова пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011, абзац 1 пункту 3).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (постанова пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011, абзац 2 пункту 3).

Позивач у своєму поясненні лише допускає припущення, що Відповідач не виконає рішення у даній справі, доказів на підтвердження цього він не подав. Більше того, Позивач підтвердив здійснення Відповідачем після порушення провадження у даній справі дій щодо погашення основної заборгованості за ОСОБА_2 договором.

Оскільки Позивачем не доведено обставин, за яких майно Відповідача, в тому числі грошові кошти, може зменшитись за кількістю, до заяви про забезпечення позову не додано жодних доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів до забезпечення позову, на неодноразову вимогу господарського суду Позивач таких доказів не подав, Господарський суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 67, 80, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРIШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Телерадіокомпанії "Веселка" (27500, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Калініна, буд. 18, ідентифікаційний код 23224848) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВ-КЛУБ МЕДІА" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 46-Б, ідентифікаційний код 38122153) 24 995,53 грн основного боргу, 4866,87 грн пені, 15 696,10 грн інфляційних втрат, 685,69 грн 3% річних та 1811,71грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 14 000 грн основної заборгованості.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

В задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 02.10.2015.

Суддя Є. М. Наливайко