Постанова

від 19.09.2012 по справі 5011-2/5841-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2012 № 5011-2/5841-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Чорної Л.В.

ОСОБА_1

при секретарі Дмитрина Д.О.

за участю представників

від позивача : ОСОБА_2 дов. № б/н від 06.04.2012 року

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгарант»

на рішення Господарського суду м. Києва

від 03.07.2012 року

у справі № 5011-2/5841-2012 (суддя Домнічева І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Буд-С»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгарант»

про стягнення 22 718,90 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Буд-С» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгарант» про стягнення 22 718,90 грн., з яких 18 999,92 грн. основного боргу, 271, 50 грн. збитків від інфляції, 1501,48 грн. пені та 2000,00 грн. за послуги адвоката.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням ТОВ В«БудгарантВ» зобов'язань за договором № б/н від 21.06.11 р., яке полягає у неповній оплаті коштів за надані послуги транспортним засобом (екскаватор «ZEPPELIN ZM13»), у зв'язку з чим у відповідача станом на момент звернення до суду утворилась заборгованість у розмірі 18 999,92 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2012 року у справі № 5011-2/5841-2012 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгарант на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Буд-С 18499, 92 грн. -основного боргу, 211, 50 грн. - інфляційних, 1479, 26 грн. -пені, 2000, 00 грн. - витрат на послуги адвоката та 1609, 50 грн. - судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідно до договору № б/н від 21.06.2011 року позивачем було надано відповідачу транспортні послуги на загальну суму 19 999,92 грн., однак відповідачем зобов'язання по оплаті наданих йому послуг були виконані частково у розмірі 1 500,00 грн., у результаті чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 18 499,92 грн. Оскільки доказів погашення суми заборгованості у розмірі 18 499,92 грн. відповідачем надано не було, суд визнав за правомірне задоволення вказаної позовної вимоги.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 03.07.2012 року у справі № 5011-2/5841-2012, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник стверджує, що неможливість погашення заборгованості була обумовлена обставинами, які виникли поза межами його волі про що було повідомлено позивача у листах № 39 від 19.04.2012 року та № 47 від 04.05.2012 року та запропоновано останньому заключити угоду про реструктуризацію заборгованості за оренду транспортного засобу, проте відповіді на ці пропозиції надано не було.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2012 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.09.2012 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду ОСОБА_3 № 5011-2/5841-2012 від 19.09.2012 року враховуючи перебування судді Смірнової Л.Г. у відпустці, керуючись ст. ст. 4 6 , 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., розгляд апеляційної скарги по справі № 5011-2/5841-2012доручено здійснити колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Мартюк А.І., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Мартюк А.І.,Чорна Л.В.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 03.07.2012 року у справі № 5011-2/5841-2012.

Від представника відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи за № 94 від 18.09.2012 року, мотивоване неможливістю участі представника скаржника у судовому засіданні 19 вересня 2012 року через знаходження представника у відрядженні.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає

доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З поданого відповідачем клопотання не вбачається поважних причин для відкладення розгляду справи, при цьому слід відзначити відсутність будь-яких доказів на підтвердження наведених представником відповідача причин неможливості явки у судове засідання 19.09.2012 року.

З урахуванням того, що в матеріалах справи міститься достатня кількість доказів для вирішення справи по суті та з огляду на відсутність потреби у обов'язковій участі представника відповідача у судовому засіданні, колегія суддів вирішила відхилити заявлене клопотання та продовжити розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.06.2010 між ТОВ "Будгарант" (далі замовник, позивач) та ТОВ "Альнс-Буд-С", (далі - виконавець, відповідач) був укладений договір про надання послуг транспортним засобом №б/н (далі - договір).

Згідно п.1.1 Договору №б/н сторонами було погоджено, що виконавець надає для Замовника послуги транспортним засобом (екскаватор «ZEPPELIN ZM13»), а Замовник забезпечує роботою транспортний засіб та зобов'язується сплатити за надання послуг транспортним засобом встановлену плату згідно тарифів, погоджених в Додатку до даного договору і є його невід'ємною частиною.

У п. 5.1 надані виконавцем послуги екскаватора на основі підписаних відповідальною особою Замовника рапортів оформляються фактичним кошторисом помісячно. Результати розрахунків стають основою для складання актів виконаних робіт. Розрахунки здійснюються згідно наданих актів виконаних робіт.

На підставі даного договору відповідачу були надані послуги транспортним засобом (екскаватор «ZEPPELIN ZM 13") на загальну суму 19999,92 грн., що підтверджується актом №ОУ-0000022 здачі-прийняття робіт від 29.07.11р. (надання послуг), підписаного представниками сторін.

Відповідно до п. 5.2. договору розрахунки згідно наданих актів виконаних робіт проводиться не пізніше 20 числа кожного місяця наступного за звітним шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Як вбачається з матеріалів справи за надані послуги згідно рахунку-фактури № СФ-0000024 від 29.07.2011 року відповідач повинен був сплатити позивачу кошти у розмірі 19 999,92 грн., проте ТОВ «Будгарант» сплатив лише частину у розмірі 1 500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 3447 від 19 січня 2012 року на суму 500,00 грн., № 3475 від 27 січня 2012 року на суму 500,00 грн., № 3605 від 06 березня 2012 року на суму 500,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами було укладено договір про надання послуг транспортним засобом № б/н від 21.06.2010 року предметом, якого являється надання послуг транспортним засобом екскаватор «ZEPPELIN ZM 13

Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, на підставі даного договору відповідачу були надані послуги транспортним засобом на загальну суму 19999,92 грн., що підтверджується актом №ОУ-0000022 здачі-прийняття робіт від 29.07.11р. (надання послуг), підписаного представниками сторін.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який повинен був довести належними засобами доказування факт порушення відповідачем його прав.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Як було вірно встановлено судом, відповідачем було здійснено часткову оплату за надані йому транспортні послуги у розмірі 1 500, 00 грн., у результаті чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 18 499, 92 грн.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовної вимоги в цій частині.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань наступають наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що у разі затримки оплати за надані послуги Замовник сплачує пеню Виконавцю в розмірі 1% за кожний день прострочки від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за станом на день виникнення боргу.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за Договором в частині своєчасної оплати за надані послуги, позивач, з урахуванням прийнятих судом уточнень до позовної заяви, просить суд стягнути з відповідача 1479,26 грн. пені, нарахованої на суму заборгованості за спірний період.

Колегією суддів було перевірено розрахунок розміру пені за неналежне виконання відповідачем обов'язків щодо своєчасної оплати за надані позивачем послуги та встановлено його вірність, а отже вимога позивача про стягнення з відповідача 1 479,26 грн. пені була правомірно задоволена судом першої інстанції.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 211,50 грн. інфляційних втрат, нарахованих за спірний період, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання за Договором в частині своєчасної сплати коштів за отримані послуги, суд апеляційної інстанції перевіривши розрахунок інфляційних втрат суду першої інстанції вважає висновок суду про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 211,50 грн. інфляційних втрат обґрунтованим.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості послуг адвокат у розмірі 2000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3. ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України В«Про адвокатуруВ» . Дія названого Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

До матеріалів справи позивачем надано копію договору про надання правової допомоги, укладеного між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2403 від 15.12.2005 року видане Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури) 25.04.2012 р. та платіжне доручення № 906 від 25.04.2012 року на суму у розмірі 2 000,00 грн. на підтвердження оплати наданих позивачу адвокатських послуг.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо необхідності задоволення позовної вимоги про відшкодування позивачу витрат на адвокатські послуги в розмірі 2000, 00 грн.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгарант» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 03.07.2012 року по справі № 5011-2/5841-2012 залишити без змін.

Матеріали справи № 5011-2/5841-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тищенко О.В.

Судді Чорна Л.В.

ОСОБА_1