Постанова

від 01.10.2015 по справі 916/3718/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2015 р.Справа № 916/3718/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача : ОСОБА_1 (довіреність № 04/32 від 02.02.2015)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 186/2 від 01.12.2014)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк В«Порто-ФранкоВ»

на ухвалу господарського суду Одеської області від „07В» вересня 2015 року про повернення позовної заяви

по справі № 916/3718/15

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк В«Порто-ФранкоВ»

до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю В«Одеський торговий дімВ»

про звернення стягнення на предмет іпотеки

В С Т А Н О В И В :

02 вересня 2015 року до господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк В«Порто-ФранкоВ» до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю В«Одеський торговий дімВ» відповідно до якої позивач просив в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами: № 118/4-11 від 21.03.2011 року; № 539/5-12 від 14.08.2012 року; № 17/12-11 від 19.01.2011 року; № 20/4-11 від 20.01.2011 року; № 18/4-11 від 19.01.2011 року; № 420/2-11 від 13.09.2011 року, № 429/3-12 від 04.07.2011 року, № 573/1-11 від 20.12.2011 року, № 490/1-08 від 25.03.2008 року, № 577/1-11 від 22.12.2011 року та № 923/1-12 від 27.12.2012 року звернути стягнення на предмет іпотеки із застосуванням способу реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.09.2015 року по справі №916/3718/15 (суддя Щавинська Ю.М.) повернуто позовну заяву і з доданими до неї документами позивачу без розгляду по суті, на підставі п. 3 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Такий висновок суду мотивований тим, що скаржник - ПАТ АБ В«Порто-ФранкоВ» , заявляючи вимоги по 11 кредитним договором, обмежився вказавши лише суми основного боргу по кожному з договорів без надання обґрунтованого розрахунку. Також судом зазначено, що в позовній заяві не зазначено розміру кредиту по кожному із договорів та відомостей про його часткове погашення.

Не погоджуючись із зазначеною вище ухвалою місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк В«Порто-ФранкоВ» звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та передати справу на розгляд до господарського суду Одеської області. Доводи та вимоги скаржника ґрунтуються на тому, що оскаржувана ухвала є безпідставною та необґрунтованою, винесена з невірним застосуванням та порушенням норм процесуального права.

Апелянт зазначає, що висновки місцевого господарського суду в оскаржуваній ухвалі, відносно того, що позивачем не надано жодного розрахунку заборгованості, спростовується наявними та залученими до позовної заяви доказами, а саме наявність 11 розрахунків заборгованості по кожному кредитному договору.

Також скаржник зазначив, що у відповідності до ГПК України, постанови пленуму, суддя в процесі підготовки справи до розгляду, ухвалою суду витребує необхідні для розгляду докази.

Представником відповідача в судовому засіданні 01.10.2015 року надано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого в судовому засіданні просив ухвалу господарського суду Одеської області від 07.09.2015 року по справі № 916/3718/15-г залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк В«Порто-ФранкоВ» без задоволення.

Розглянувши наявні матеріали справи та апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів апеляційного провадження та зазначено вище, 07.09.2015 року ухвалою господарського суду Одеської області було повернуто позовну заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк В«Порто-ФранкоВ» до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю В«Одеський торговий дімВ» про звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі п.3 ч.1 ст.63 ГПК України.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк В«Порто-ФранкоВ» для подання позовної заяви є звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 28.12.2012 року, укладеного між Банком, як Іпотекодержателем та ТОВ В«Одеський торговий дімВ» , як Іпотекодавцем, який виступає майновим поручителем за укладеними між позивачем та боржниками кредитними договорами від № 118/4-11 від 21.03.2011 року; № 539/5-12 від 14.08.2012 року; № 17/12-11 від 19.01.2011 року; № 20/4-11 від 20.01.2011 року; № 18/4-11 від 19.01.2011 року; № 420/2-11 від 13.09.2011 року, № 429/3-12 від 04.07.2011 року, № 573/1-11 від 20.12.2011 року, № 490/1-08 від 25.03.2008 року, № 577/1-11 від 22.12.2011 року та № 923/1-12 від 27.12.2012 року, у зв'язку з неналежним їх виконанням останніми.

В додатках доданих до позовної заяви в підтвердження вимог позивача є копія Іпотечного договору від 28.12.2012 року № 4079 та розрахунки заборгованості кожного боржника по 11 кредитними договором на 11 аркушах.

Статтею 39 ЗУ «Про іпотеку», предметом доведення у справі про звернення на іпотечне майно є загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.

Здійснивши аналіз наданих позивачем розрахунків заборгованості по кредитним договором з урахуванням заявлених позивних вимог, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Надані позивачем до позовної заяви розрахунки заборгованості за своєю правовою природою не відповідають вимогам належності та допустимості доказів, які закріплені в ст. ст. 33, 34 ГПК України, а також ст. 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Так відповідно до ст. 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, облік може бути первинним та зведеним, кожна операція (дія) суб'єкта господарювання повинна підтверджуватися певними документами бухгалтерського обліку. Таким чином, Довідка за підписом особи, повноваження якої не підтверджено, не може свідчити про здійснення бухгалтерської операції щодо видачі готівкових коштів.

А сама по собі довідка та розрахунок це документ, який ґрунтується виключно на припущеннях.

Зазначена позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 28 вересня 2011 року по справі 10/52 від 28.09.2011р. (щодо переліку документів первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують здійснення господарської операції) де зазначено, що відносно кожного з об'єктів іпотеки за вищевказаними договорами, суд має встановити певні обставини, визначені ст. 39 Закону України «Про іпотеку», і які має містити рішення суду, зокрема: пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації (для кожного предмета іпотеки за кожним окремим договором).

Таким чином, колегія суддів вважає, що здійснений банком розрахунок не відповідає зазначеним вище вимогам, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна заява підлягає поверненню скаржнику на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Так, відповідно до п.5 ч.2 ст.54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України позовна заява і додані до неї документи повертаються позивачу без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Проте, після усунення допущених порушень, Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк В«Порто-ФранкоВ» не позбавлено можливості повторно звернутись до суду з позовом в загальному порядку.

Відповідно до п. 3.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р., № 18 (з наступними змінами і доповненнями) повертаючи позовну заяву згідно з частиною першою статті 63 ГПК, господарський суд повинен зазначити у відповідній ухвалі всі підстави такого повернення, які наведені у цій частині і під які підпадає заява, що повертається. Недопустимим є повертати позовну заяву з підстав, які мали місце й при первісному зверненні з позовом, але не були встановлені й зазначені судом як підстави для повернення первісно поданої позовної заяви.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про необхідність здійснення та подання до суду обґрунтованого розрахунку заборгованості, оскільки з доданих до позовної заяви розрахунків не вбачається на підставі яких первинних документів позивачем здійснено нарахування основної заборгованості, процентів по кожному траншу по кожному з Договорів.

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви у відповідності п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України є правильними та обґрунтованими.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеної місцевим господарським судом ухвали про повернення позовної заяви без розгляду.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Одеської області від 07.09.2015 року по справі № 916/3718/15 відповідає вимогам чинного законодавства, підстави для її скасування або зміни відсутні, а тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк В«Порто-ФранкоВ» - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-106 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк В«Порто-ФранкоВ» залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Одеської області від „07В» вересня 2015 року про повернення позовної заяви по справі № 916/3718/15 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови

складено « 02» жовтня 2015 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров