Постанова

від 29.09.2015 по справі 903/662/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

29 вересня 2015 року Справа № 903/662/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Гулова А.Г. ,

судді Петухов М.Г.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - пред-ка ОСОБА_1О.(пост.дов.б/№ від 25.09.2015 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" на рішення господарського суду Волинської області від 06.07.15 р.

у справі № 903/662/15 (суддя Слупко Валентина Леонтіївна )

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УТФ ЗЕРНО"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка"

про стягнення 55 276,07 грн.

В судовому засіданні 22.09.2015 р. колегією суддів оголошено перерву до 29.09.2015 р.

в с т а н о в и в :

Відповідно до рішення господарського суду Волинської області від 06.07.2015 р. у справі № 903/662/15 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "УТФ ЗЕРНО" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" про стягнення 55276,07 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 06.07.2015 р. у справі № 903/662/15 змінити в частині нарахування штрафу та зменшити суму штрафу.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що при прийнятті оспорюваного рішення господарським судом Волинської області не враховано клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, які на думку товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» є непомірно великими у порівнянні з можливими збитками товариства з обмеженою відповідальністю «УТФ ЗЕРНО».

Пояснює, що згідно зі ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вважає, що судом першої інстанції не було враховано, що зобов'язання з оплати товару відповідачем були виконані в повному обсязі, без пред'явлення будь-яких претензій з боку позивача. Товариство з обмеженою відповідальністю «УТФ Зерно» не заперечує проти факту виконання зобов`язань по договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю «УТФ ЗЕРНО» у відзиві на апеляційну скаргу та в поясненнях, наданих в судовому засіданнів, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Пояснює, що відповідач в момент підписання договору поставки № 31 чітко усвідомлював всі правові наслідки порушення або неналежного виконання договірних правовідносин.

В судовому засіданні 22.09.2015 р. оголошувалась перерва. Після перерви позивач не забезпечив явку свого представника в судове засідання.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість завершення розгляду апеляційної скарги без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги чи позицією іншої сторони і перевіряє законність та обгрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено слідуюче.

31 березня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "УТФ Зерно"/постачальник та товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехніка"/покупець уклали договір поставки №31 /а.с.10 - 11/.

Відповідно до умов договору постачальник зобов'язався передати, а покупець - прийняти та сплатити на умовах, що вказуються в специфікаціях (додатках) до договору, сільськогосподарську продукцію.

Згідно з п.п.2.1-2.3 договору найменування, кількість та ціна товару встановлюється у накладних (специфікаціях, рахунках).

Відповідно до специфікації від 17.06.2014р. (додаток до договору) сторони обумовили: найменування товару - соя товарна, кількість- 42,00 тонн, загальна вартість - 276150,00грн. /а.с.12/.

Відповідно до п.5 специфікації оплата за товар проводиться покупцем протягом двох банківських днів згідно рахунку-фактури, накладної та податкової накладної на прийняту партію товару у складі покупця. За умовами п.5.4 договору передбачено, що у разі неоплати партії товару або за порушення строків оплати покупець сплачує штраф у розмірі 20% від загальної вартості специфікації (додатків) до даного договору.

Договір та специфікація від 17.06.2014 р. підписані сторонами та скріплені їх печатками.

На виконання договору та специфікації товариством з обмеженою відповідальністю «УТФ ЗЕРНО» на підставі довіреності № 810 від 12.06.2014 р. відповідно до накладної № 15 від 18.06.2014 р., товарно-транспортної накладної № 58 від 18.06.2014 р. поставлено товариству з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" товарно-матеріальні цінності (сою товарну) в кількості 39,620 тон загальною вартістю 260501,50 грн. /а.с.13, 15/.

Відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» отримав товар без зауважень та виконав оплату за отриману продукцію повністю : 11.07.2014р. - на суму 60501,50 грн. за платіжним дорученням № 1941, /а.с. 16/, 14.07.2014 р. - на суму 100 000,00 грн. за платіжним дорученням № 1972 /а.с.17/, 15.07.2014 р. - на суму 100 000,00 грн. за платіжним дорученням № 1990 /а.с.18/.

Отже, на умовах договору поставки № 31 від 31.03.2014 р. між сторонами відбулись правовідносини з поставки.

Відповідно до статей 265 Господарського кодексу України та 712 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язаний передати в обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.193 ГК України та ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до норм ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статей 610 і 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач не виконав розрахунки в визначений договором, зокрема пунктом 5 специфікації до договору, строк, тому позовна вимога про стягнення 55230,00 грн. штрафу, обрахованого як 20% від загальної суми специфікації, є правомірною, ґрунтується на умовах п.5.4 договору та відповідає нормам ст.ст.546,549,611-612 Цивільного кодексу України, ст.ст.230-231 ГК України.

Згідно з ч.1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.1 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому враховується ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Зазначена стаття кореспондується з нормами частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якого розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Право господарського суду зменшувати розмір неустойки передбачено пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України. Правом на зменшення неустойки в порядку ст.83 ГПК наділений не лише суд першої інстанції, але - і апеляційний господарський суд, оскільки апеляційний суд відповідно до ст.ст.99, 101 ГПК України повторно переглядає справу за наявними і додатково поданими доказами.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.уктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів Колегія суддів оцінює обставини справи відповідно до ст.43 ГПК України і не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення належної до стягнення суми штрафу.

Колегія суддів враховує, що грошове зобов'язання виконано повністю і період прострочення є незначним. Позивач жодним чином не довів в порядку ст.ст.33-34 ГПК України наявність збитків чи інших негативних наслідків порушення грошового зобов'язання, заперечення позивача у даній справі є неконкретними і обставин даної справи не стосуються.

Наведені обставини не враховані судом першої інстанції, тому рішення господарського суду Волинської області в цій частині підлягає зміні згідно з п.3 ч.1 ст.104 ГПК України.

Колегія суддів вважає, що розмір штрафу є неспіврозмірним із сумою прострочення за вищенаведених обставин і дійшла висновку про наявність підстав для зменшення належної до стягнення суму штрафу на 40% - до 33138,00 грн.

Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про неправильне обрахування штрафу від суми загальної вартості специфікації, а не від суми боргу. Умови п.5.4 договору відповідають нормам не суперечить вищенаведеним нормам законодавства та узгоджується із свободою договору, встановленою ст.ст.6, 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.4 ст.231 ГК України розмір штрафних санкцій у договорі може бути встановлений за погодженням сторін як у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання так і у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання.

Оскільки несвоєчасне виконання грошового зобов'язання має місце, також є підставною позовна вимога про стягнення відсотків річних.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних віл простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи умови розрахунку, визначені сторонами у специфікації, - на протязі двох банківських днів згідно рахунку-фактури, накладної та податкової наклдної на прийняту партію товару, - період прострочення розпочався 21.06.2014 р., а не 18.06.2014 р. як визначив позивач. Колегією суддів проведено перевірку розрахунку 3% річних та встановлено, що правомірно обрахована сума за період з 21.06.2014 р. по 14.07.2014 р. становить 485,76 грн. Враховуючи, що заявлена позивачем сума є меншою, тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення 46,07 грн. відсотків річних.

Розподіляючи судові витрати, колегія суду враховує роз'яснення Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у п.4.3 постанови від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", де вказано, що у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено. Крім того, колегія суддів враховує, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій сторони.

Отже, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» задоволити частково. Рішення господарського суду Волинської області від 06.07.2015 р. у справі № 903/662/15 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції:

"Позов задоволити частково. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехніка" (м. Луцьк, вул.Єршова, 11; код ЄДРПОУ 21750952) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УТФ ЗЕРНО" (м. Київ, проспект Оболонський, 30, офіс 287; код ЄДРПОУ 38615496) 33138,00 грн. штрафу, 46,07 грн. річних, 1827,00грн. витрат на оплату судового збору.

Видати наказ.

Відмовити у позові в частині стягнення 22092,00 грн. штрафу"

Матеріали справи № 903/662/15 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Петухов М.Г.