Рішення

від 26.03.2010 по справі 38/472-46/2

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 38/472-46/2 26.03.10

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю В«Лізингова компаніяВ» До Асоціації В«КиївцукорВ» Простягнення 130 796,65 грн. За зустрічним позовом Асоціації В«КиївцукорВ» До Товариства з обмеженою відповідальністю В«Лізингова компаніяВ» Про визнання частково недійсним договору та зобов'язання зарахувати кошти Суддя Омельченко Л.В.

Представники за первісним позовом:

Від позивачаОСОБА_1 -представник за довіреністю від 02.09.2009 р. Від відповідача ОСОБА_2 -голова правління, ОСОБА_3 -представник за довіреністю від 27.08.2009 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2006 року Товариством з обмеженою відповідальністю В«Лізингова компаніяВ» у судовому порядку було заявлено до Асоціації В«КиївцукорВ» вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі за договором оренди від 28.08.2001 р. з урахуванням 3 % річних та штрафу в розмірі 61 795,54 грн., державного мита у розмірі 611,80 грн. та витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

У вересні 2008 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог з проханням стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі з урахуванням 3% річних та штрафу в розмірі 54 476,55 грн., 62 818,78 грн., що являють собою відшкодування доходів, які одержав відповідач від майна (безпідставно збережену суму грошей) за час володіння цим майном без достатньої правової підстави з врахуванням неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення; 850,50 грн., 3 % річних від 62 818,78 грн. та 344,14 грн. витрат від інфляційних процесів, всього на суму 64 013,42 грн., державне мито у розмірі 1 151,93 грн., витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

У свою чергу відповідач подав зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Лізингова компаніяВ» про визнання недійсними умови п. 5.5 договору оренди від 28.08.2001 р. у частині положень про обов'язковість акту виконаних робіть, затвердженого орендодавцем після проведення ремонту та укладення додаткової угоди до цього договору, при дотриманні яких передбачався залік вартості ремонту орендованого приміщення в рахунок орендної плати до вступу в дію Цивільного кодексу України (ч. 3 ст. 778 Цивільного кодексу України), а також про визнання за асоціацією В«КиївцукорВ» права на зарахування вартості витрат, понесених на поліпшення орендованого приміщення в сумі 71 803,70 грн., в рахунок орендної плати без будь-яких додаткових умов зі сторони орендодавця, які б перешкоджали здійсненню цього права, та спонукати відповідача провести таке зарахування.

У березні 2009 року позивач за зустрічним позовом подав заяву про уточнення суми коштів та визнання права зарахування, в якій просив визнати право на зарахування вартості фактичних витрат, понесених на поліпшення орендованого приміщення, в рахунок орендної плати за користування приміщенням в сумі 83 600,99 грн.

Водночас, позивач за первісним позовом подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в сумі 47 447,04 грн., 664,10 грн. 3 % річних та 2 478,55 грн. штрафу за п. 9.1 договору, 2 750,99 грн. індексу інфляції, 4 135,87 грн. неустойки, а також 75 021,12 грн. безпідставно збережену суму грошей за час володіння цим майном без достатньої правової підстави і нараховані на цю суму 900,09 грн. 3 % річних та 398,89 грн. витрат від інфляційних процесів. Мотивуючи вимоги про стягнення з відповідача 75 021,12 грн., позивач за первісним позовом посилався як на ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України, так і на ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Під час нового розгляду спору за вищевказаними вимогами сторін за первісним та зустрічними позовами, позивач за первісним позовом надав письмові пояснення від 27.01.2010 р., відповідно до яких просить стягнути з відповідача 47 447,04 грн. заборгованості з орендної плати, 75 021,12 грн. подвійної орендної плати та нараховані за час її прострочення 900,09 грн. 3 % річних та 398,89 грн. збитків від інфляції. Вимоги за зустрічним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю В«Лізингова компаніяВ» не визнає та просить застосувати строк позовної давності.

Представник Асоціації В«КиївцукорВ» підтримав вимоги за зустрічним позовом та просив їх задовольнити, вважаючи безпідставним первісно заявлений позов, а також посилаючись на пропуск Товариством з обмеженою відповідальністю В«Лізингова компаніяВ» строку позовної давності для стягнення боргу з орендної плати, оскільки в рахунок її погашення слід зарахувати вартість проведеного Асоціацією ремонту орендованого приміщення.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.08.2001 р. Товариство з обмеженою відповідальністю В«Лізингова компаніяВ» в якості орендодавця та Асоціація В«КиївцукорВ» в якості орендаря уклали договір оренди приміщень для офісу, за умовами якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар -прийняти у тимчасове платне користування на умовах оренди у термін до 01.01.2012 р. приміщення, розташовані в квартирі АДРЕСА_1, загальною площею 102,3 кв.м. для розміщення офісу.

У п. 1.3 та п. 3.2 даного договору сторони погодили, що передача орендованих приміщень засвідчується двостороннім актом (акт прийому-передачі), з моменту підписання якого приміщення вважаються фактично переданими в оренду, стан орендованих приміщень на момент передачі вказується в акті прийому-передачі приміщення.

Виходячи з п.п. 5.1, 5.2, 5.5 договору орендна плата за всі орендовані приміщення за перший місяць користування приміщеннями складає 937,00 грн. з врахуванням податку на додатну вартість. За наступні місяці орендна плата розраховується за формулою: 937 х С, де С -індекс інфляції за поточний місяць. Орендар самостійно (без виставлення позивачем рахунків) сплачує позивачу зазначену в п.5.2 даного договору орендну плату щомісячно в безготівковій формі не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача. Вартість ремонту орендованого приміщення зараховується в рахунок орендної плати. Зарахування провадиться після проведення ремонту на підставі кошторису, затвердженого позивачем до початку виконання робіт, та акту виконаних робіт, затвердженого позивачем після проведення ремонту, шляхом укладення додаткової угоди до цього договору.

У п.п. 7.1 та 7.2 договору сторони передбачили, що орендар зобов'язується використовувати орендовані приміщення виключно за цільовим призначенням, як це передбачено у п. 2.1 договору; своєчасно сплачувати орендну плату і нести всі витрати по експлуатації орендованих приміщень; проводити за свій рахунок поточний ремонт орендованих приміщень; не здійснювати без письмової згоди позивача перебудову та перепланування орендованих приміщень; якщо орендар здійснює ремонт або переобладнання орендованих приміщень, він несе майнову відповідальність за якість робіт і за пошкодження орендованих приміщень; орендар має право переобладнати приміщення під офіс згідно з планом переобладнання, узгодженим з позивачем.

Після закінчення терміну оренди орендар зобов'язаний передати орендодавцеві орендовані приміщення протягом десяти діб з моменту закінчення строку оренди згідно з актом прийому-передачі (п. 8.1 договору).

Відповідно до п. 9.1 договору у випадку прострочення сплати орендної плати та комунальних платежів, орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення внесення орендної плати і комунальних платежів; у випадку нецільового використання приміщень, передачі їх у суборенду без згоди орендодавця або неповернення їх згідно з умовами даного договору, орендар сплачує штраф у розмірі 50 % від суми фактично нарахованих орендних платежів за 6 останніх місяців до встановлення факту порушення.

01.10.2001 р. сторонами був підписаний актом прийому-передачі, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду приміщення під офіс за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 102,39 кв.м. В указаному акті сторони вказали, що приміщення потребує ремонту та зазначили, які саме роботи погоджено зробити.

09.10.2001 р. сторонами складено протокол обстеження та погодження обсягів ремонтних робіт орендованого приміщення, в якому було погоджено види робіт, які повинен був зробити орендар, після чого між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю В«КромВ» було підписано кошторис на проведення ремонтних робіт вартістю 71 803,70 грн.

За твердженнями орендаря вказаний кошторис на суму 71 803,70 грн. був затверджений орендодавцем, про що свідчить підпис керівника Товариства з обмеженою відповідальністю В«Лізингова компанія на його останньому аркуші, дійсність якого підтверджена висновком судово-почеркознавчої експертизи № 1487 від 27.02.2007 р. та встановлено також постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2008 р. у справі № 8/358 у спорі між тими ж сторонами.

Орендар вказує, що за погодженням з орендодавцем він здійснив поліпшення орендованого майна на суму 82 700,99 грн., що підтверджується укладеними з підрядними організаціями договорами, платіжними дорученнями, рахунками та іншими матеріалами справи, а також висновком судової експертизи від 25.02.2009 р. № 11713. Розмір вартості проведених поліпшень вираховується відповідно до висновку судової експертизи (83 600,99 грн.) за відніманням 900,00 грн. витрат вартості дверного полотна, здійсненні орендарем у 2009 році, тобто після розірвання договору оренди, про що зазначено у висновку експерта.

30.07.2003 р. орендодавець отримав від орендаря акт виконаних робіт від 08.07.2003 р. на суму 86 574,74 грн. Даним актом орендар звернувся до орендодавця з метою зарахування вартості ремонтних робіт в рахунок орендної плати відповідно до ч. 3 ст. 778 Цивільного кодексу України.

Як слідує з пояснень представника орендодавця вказаний акт підписаний не був, а викладена у ньому пропозиція не прийнята, оскільки орендодавець не погоджував фактично проведені орендарем перепланування орендованих приміщень. В подальшому, у 2005 році орендар звернувся до суду з вимогою про розірвання договору оренди від 28.08.2001 р. з мотивів тримісячного прострочення орендарем внесення орендної плати відповідно до ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2005 р. у справі № 2/518, яке набрало законної сили з дня прийняття постанови Вищим господарським судом України 06.04.2006 р., договір від 28.08.2001 р. було розірвано.

Аналіз наданих суду доказів по справі не дозволяє погодитися з твердженнями орендаря про те, що вартість ремонтних робіт та їх вид, включаючи перепланування, був погоджений з орендодавцем.

Відповідно до п. 5.5 договору від 22.08.2001 р. вартість ремонту орендованого приміщення зараховується в рахунок орендної плати. Зарахування провадиться після проведення ремонту на підставі кошторису, затвердженого орендодавцем до початку виконання робіт та затвердженого ним же акту виконаних робіт після проведення ремонту, шляхом укладення додаткової угоди до цього договору.

Згідно з ч. З ст. 778 Цивільного кодексу України якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

З наявного в матеріалах справи кошторису, складеного орендарем та Товариством з обмеженою відповідальністю В«КромВ» , не видається можливим встановити, що він був погоджений і затверджений уповноваженим представником орендодавця, оскільки відмітка про його затвердження, так само як і вказівка на посадове становище особи, яка поставила підпис на його останньому аркуші, дата вчинення підпису та відтиск печатки, відсутні. Крім того, мотиви проставлення директором Товариства з обмеженою відповідальністю В«Лізингова компаніяВ» підпису на даному кошторисі (знизу його останнього аркуша) також не визначені.

Виходячи з постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2008 р. у справі № 8/385 за позовом орендаря до орендодавця про визнання права власності на частку в орендованому приміщенні, надані орендарем в обґрунтування вартості виконаних робіт платіжні доручення не свідчать про понесення ним витраті у сумі 86 575 гри., оскільки ці платіжні документи не мають прив'язки до об'єкту, який ремонтувався, а саме квартири АДРЕСА_3.

У постанові Вищого господарського суду України від 06.04.2006 р. у справі № 2/518 за позовом орендодавця до орендаря про розірвання договору оренди від 28.08.2001 р. зазначено, що сторонами не було дотримано встановленого договором оренди порядку, який міг би бути підставою для зарахування вартості ремонтних робіт в рахунок орендної плати, а саме: кошторис ремонтно-будівельних робіт орендодавцем до початку виконання робіт не затверджено, акт виконаних робіт після проведення ремонту не підписано, додаткову угоди з цього приводу між сторонами не укладено.

Згідно з ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, факт відсутності затвердження з боку орендодавця кошторису ремонтних робіт та акту виконаних робіт встановлений судовим рішенням та не потребує доведення при розгляді спору у справі № 38/472-46/2.

Розглядаючи спір у справі № 38/482-46/4, суд також враховує наявний в матеріалах справи складений орендарем акт виконаних ремонтних робіт від 28.08.2003 р. на суму 71 803,70 грн. Аналіз даного акту дає підстави стверджувати про те, що обсяг вказаних у ньому виконаних робіт не відповідає тому, що зазначений у вищевказаному кошторисі. Так, в акті від 22.08.2003 р. взагалі відсутня вказівка про реконструкцію приміщення, під якою розуміється його перепланування та переобладнання. Між тим, у кошторисі зазначені такі види робіт, як демонтаж стін та перегородок, ванної, влаштування цегляних перегородок, тощо.

Як слідує з договору оренди від 28.08.2001 р. його предметом було тимчасове платне користування орендарем приміщенням, розташованим в квартирі № 73 по вул. Кравченка, у м. Києві, загальною площею 102,3 кв.м.

Відповідно до п. 2.1 цього договору, орендовані приміщення надавались орендарю для розміщення офісу.

За умовами п. 7.1 договору орендар зобов'язався не здійснювати без письмової згоди орендодавця перебудову та перепланування орендованих приміщень. Пунктом 7.2. договору встановлено, що орендар має право переобладнати приміщення під офіс згідно з планом переобладнання, узгодженим з орендодавцем.

Виходячи з того, що відповідач не надав доказів надання орендодавцем письмової згоди на перебудову та перепланування орендованих приміщень та узгоджений з орендодавцем план переобладнання, слід вважати, що орендар зробив подібні роботи без такої згоди.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 28.08.2008 р. № 1488, проведеної у справі № 8/385, ремонтно-будівельні роботи, які здійснені в орендованих у Товариства з обмеженою відповідальністю В«Лізингова компаніяВ» приміщеннях, були пов'язані з реконструкцією та переобладнанням цих приміщень. Відповідно до нормативних документів, наведених експертом, реконструкція включає в себе перепланування та переобладнання і виходить за межі поточного і капітального ремонту. Даним висновком підтверджено здійснення в орендованих приміщеннях демонтажу стін та перегородок, влаштування цегляних перегородок тощо, тобто проведення робіт, які можуть бути здійснені тільки під час реконструкції та переобладнання цих приміщень.

За таких обставин суд доходить висновку про те, що орендар здійснив саме реконструкцією та переобладнання приміщень, що не заперечується ним у позовній заяві про визнання права власності на частку приміщення (копія в матеріалах справи). Крім того, доказів надання орендодавцем згоди на перебудову та перепланування орендованих приміщень, а також узгодженого з ним плану переобладнання приміщення, так само як і додаткової угоди, визначеної у п. 5.5 договору оренди від 28.08.2001 р., суду не надано.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, вимоги за зустрічним позовом про зарахування вартості ремонтних робіт в рахунок погашення заборгованості з орендної плати видаються безпідставними і недоведеними, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають. На вказаних підставах суд відхиляє посилання орендаря на пропуск орендодавцем строків позовної давності для заявлення вимог за зустрічним позовом про зарахування витрат на проведення ремонтних робіт в рахунок боргу з орендної плати.

Також, не може бути задоволена вимога за зустрічним позовом про визнання недійсним п. 5.5 договору оренди від 28.08.2001 р. з підстав порушення ч. 3 ст. 778 Цивільного кодексу України, оскільки даний пункт встановлює обмеження, передбачаючи проведення заліку після ремонту на підставі акту виконаних робіт шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди.

Як встановлено судом, 28.08.2001 р. між сторонами було укладений договір оренди приміщень для офісу, за яким орендодавець прийняв у тимчасове платне користування на умовах оренди приміщення, розташовані в квартирі АДРЕСА_4, загальною площею 102,3 кв.м. Згідно з п. 5.5 договору вартість ремонту орендованого приміщення зараховується в рахунок орендної плати. Зарахування провадиться після проведення ремонту на підставі кошторису, затвердженого орендодавцем до початку виконання робіт, та акту виконаних робіт, затвердженого орендодавцем після проведення ремонту, шляхом укладення додаткової угоди до цього договору.

Як вказувалося вище, 08.12.2005 р. Господарським судом міста Києва винесено рішення у справі № 2/518 про розірвання договору оренди приміщень для офісу від 28.08.2001 р., яким позовні вимоги були задоволені повністю. Вказане рішення суду набрало законної сили 06.04.2006 р. з дня прийняття Вищим господарським судом України постанови у справі № 2/518.

З наведених обставин вбачається, що спірний договір був укладений сторонами під час дії Цивільного кодексу УРСР. При цьому відповідність чи невідповідність спірного договору вимогам законодавства оцінюється господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірного договору. Даний висновок підтверджується п.10 роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111.

Отже, зазначена орендарем невідповідність спірного п. 5.5 договору оренди положенням ч. 3 ст. 778 Цивільного кодексу України, який був прийнятий після укладення спірного договору, не є підставою для визнання даного пункту договору недійсним. Підстав суперечності спірного договору іншим нормам законодавства, зокрема Цивільного кодексу УРСР орендар не навів.

За наведених обставин суд вважає, що у позовній вимозі про визнання недійсним п. 5.5 договору оренди слід відмовити.

Таким чином, суд відмовляє повністю у задоволенні вимог Асоціації В«КиївцукорВ» за зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Лізингова компаніяВ» .

Розглядаючи вимоги за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Лізингова компаніяВ» до Асоціації В«КиївцукорВ» про стягнення 47 497,04 грн. боргу з орендної плати, 664,10 грн. 3 % річних з простроченої суми боргу, 2 750,99 грн. інфляційної складової боргу, 4 135,87 грн. пені, 2 478,55 грн. штрафу за п. 9.1 договору оренди, а також 75 021,12 грн. неустойки за ст.785 Цивільного кодексу України та 900,09 грн. 3 % річних і 39,89 грн. збитків від інфляції за прострочення сплати неустойки за ст. 785 Цивільного кодексу України, суд виходить з того, що договір оренди від 28.08.2001 р. був укладений сторонами під час дії Цивільного кодексу України, але ж продовжував свою дію також і після того як набрав чинності Цивільний кодекс України до розірвання вказаного договору в судовому порядку у 2005 році.

У п. 4 Прикінцевих та перехідних положеннях Цивільного кодексу України закріплено, що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності цим кодексом, його положення застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

У зв'язку з тим, що права та обов'язки сторін за договором від 28.08.2001 р. виникли до 2004 року, але продовжували існувати до 08.12.2005 р., до їх регулювання підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як вище вказувалося розмір та порядок вселення орендної плати був встановлений сторонами у розділі 5 договору (розмір - 937,00 грн. за перший місяць та 937,00 грн. з врахування індексу інфляції за всі наступні місяці, строк внесення -не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, порядок -самостійне перерахування на розрахунковий рахунок без виставлення рахунків).

Як стверджують сторони, за період дії договору орендар не перераховував орендодавцеві грошові кошти в якості орендної плати.

Оскільки суд не вбачає підстав для зарахування вартості проведених орендарем у орендованому приміщенні ремонтних робіт в рахунок орендної плати за договором, слід вважати, що у Асоціації В«КиївцукорВ» наявна заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю В«Лізингова компаніяВ» зі сплати орендних платежів за період з вересня 2001 року по грудень 2005 року.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність, тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267).

Враховуючи, що орендодавець у судовому порядку звернувся до орендаря з вимогами про стягнення боргу з орендної плати 31.08.2006 р. (позов від 11.09.2006 р. № 33/01 зареєстрований канцелярією суду за вх. № 24284), а орендар до винесення рішення у справі звернувся до суду з заявою про застосування стоків позовної давності до таких вимог (заява вміщена у письмових поясненнях від 26.02.2010 р. № 10-05/Б), вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю В«Лізингова компаніяВ» про стягнення з Асоціації В«КиївцукорВ» заборгованості з орендної плати за період до пропуску строку позовної давності підлягають відхиленню, а вимоги, щодо яких строк позовної давності не сплинув -задоволенню в сумі 25 790,35 грн. відповідно до уточненого розрахунку, проведеного судом з врахуванням моменту виникнення у орендаря обов'язку внести орендну плату за кожен місяць (з вересня 2003 року по грудень 2005 року (розрахунок наведено нижче).

Слід зазначити, що позивач за первісним позовом не навів суду жодних обґрунтувань пропуску строку, наданого законодавцем на звернення до відповідача з грошовими вимогами про стягнення простроченої заборгованості з орендної плати за договором від 28.08.2001 р.

Крім суми основного боргу, позивач за первісним позовом також просить стягнути з відповідача 664,10 грн. 3 % річних, 2 750,99 грн. збитків від інфляції та 4 135,87 грн. пені за порушення строків внесення орендної плати за весь період прострочення.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 9.1 договору сторони погодили, що у випадку прострочення сплати орендної плати та комунальних платежів орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Зважаючи на викладені норми законодавства та умов договору сторін, вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних збитків видаються правомірними. Разом з тим, враховуючи вимогу відповідача паро застосування строків позовної давності до позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю В«Лізингова компаніяВ» , а також уточнений розрахунок, проведений судом, з Асоціації В«КиївцукорВ» підлягає стягненню 614,85 грн. 3 % річних, 2 073,50 грн. пені та 2 750,99 грн. інфляційних збитків, сума розрахована позивачем і є на 218,57 грн. меншою від розрахунку суду.

Період нарахування (зі строку, позовна давність щодо якого не пропущена)Сума боргу (937,00 грн. х індекс інфляції)Період прострочення 3 % річних Інфляційна складова боргу вересень 2003 р. 942,62 грн. 16.10.2003 р. -08.12.2005 р. 60,82 грн. 245,51 грн. жовтень 2003 р. 949,18 грн. 16.11.2003 р. - 08.12.2005 р. 56,48 грн. 220,21 грн. листопад 2003 р. 954,80 грн. 16.12.2003 р. - 08.12.2005 р. 56,82 грн. 217,69 грн. грудень 2003 р. 951,05 грн. 16.01.2004 р. - 08.12.2005 р. 54,17 грн. 200,67 грн. січень 2004 р. 950,12 грн. 16.02.2004 р. -08.12.2005 р. 51,70 грн. 195,72 грн. лютий 2004 р. 940,75 грн. 16.03.2004 р.- 08.12.2005 р. 48,94 грн. 190,03 грн. березень 2004 р. 940,75 грн. 16.04.2004 р.- 08.12.2005 р. 46,55 грн. 181,56 грн. квітень 2004 р. 943,56 грн. 16.05.2004 р. - 08.12.2005 р. 44,36 грн. 174,56 грн. травень 2004 р. 943,56 грн. 16.06.2004 р. - 08.12.2005 р. 41,96 грн. 167,01 грн. червень 2004 р. 943,56 грн. 16.07.2004 р. - 08.12.2005 р. 39,63 грн. 167,01 грн. липень 2004 р. 937,00 грн. 16.08.2004 р. -08.12.2005 р. 36,97 грн. 166,79 грн. серпень 2004 р. 936,06 грн. 16.09.2004 р. - 08.12.2005 р. 34,54 грн. 152,58 грн. вересень 2004 р. 949,18 грн. 16.10.2004 р. - 08.12.2005 р. 32,69 грн. 130,99 грн. жовтень 2004 р. 957,61 грн. 16.11.2004 р. -08.12.2005 р. 30,54 грн. 114,90 грн. листопад 2004 р. 951,99 грн. 16.12.2004 р. -08.12.2005 р. 28,01 грн. 89,48 грн. грудень 2004 р. 959,49 грн. 16.01.2005 р. -08.12.2005 р. 25,79 грн. 71,96 грн. січень 2005 р. 952,93 грн. 16.02.2005 р. -08.12.2005 р. 23,18 грн. 61,94 грн. лютий 2005 р. 946,37 грн. 16.03.2005 р. -08.12.2005 р. 20,85 грн. 45,43 грн. березень 2005 р. 951,99 грн. 16.04.2005 р. - 08.12.2005 р. 18,54 грн. 39,03 грн. квітень 2005 р. 943,56 грн. 16.05.2005 р. - 08.12.2005 р. 16,05 грн. 32,08 грн. травень 2005 р. 942,62 грн. 16.06.2005 р. -08.12.2005 р. 13,64 грн. 26,39 грн. червень 2005 р. 942,62 грн. 16.07.2005 р. -08.12.2005 р. 11,31 грн. 23,57 грн. липень 2005 р. 939,81 грн. 16.08.2005 р. -08.12.2005 р. 8,87 грн. 23,47 грн. серпень 2005 р. 937,00 грн. 16.09.2005 р. -08.12.2005 р. 6,47 грн. 19,68 грн. вересень 2005 р. 940,75 грн. 16.10.2005 р. -08.12.2005 р. 4,18 грн. 11,29 грн. жовтень 2005 р. 945,43 грн. 16.11.2005 р. -08.12.2005 р. 1,79 грн. - листопад 2005 р. 948,24 грн. - - - грудень 2005 р. 244,00 грн. - - - Всього: 25 790,35 грн. 614,85 грн. 2 969,56 грн.

Період прострочення (з врахуванням спеціального строку позовної давності) Сума боргуСума пені з 08.06.2005 р. по 15.06.2005 р. 18 947,07 грн. 74,75 грн. з 16.06.2005 р. по 15.07.2005 р. 19 889,69 грн. 294,26 грн. з 16.07.2005 р. по 15.08.2005 р. 20 832,31 грн. 321,90 грн. з 16.08.2005 р. по 15.09.2005 р. 21 774,93 грн. 351,38 грн. з 16.09.2005 р. по 15.10.2005 р. 22 711,93 грн. 354,68 грн. з 16.10.2005 р. по 15.11.2005 р. 23 652,68 грн. 381,68 грн. з 16.11.2005 р. по 08.12.2005 р. 24 598,11 грн. 294,50 грн. Всього: 2 073,15 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

У ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Натомість, у п. 9.1 договору оренди від 28.08.2001 р. сторони встановили, що у випадку нецільового використання приміщень, передачі їх у суборенду без згоди орендодавця або неповерненні їх згідно з умовами даного договору орендар сплачує штраф у розмірі 50 % від суми фактично нарахованих орендних платежів за шість місяців, останніх до встановлення факту порушення.

З наведеного вбачається, що сторони у договорі по іншому врегулювали свої відносини щодо відповідальності орендаря за неповернення приміщення орендодавцеві після припинення дії договору оренди у вигляді сплати неустойки у розмірі 50 відсотків від суми фактично нарахованих орендних платежів за 6 останніх до встановлення факту порушення місяців.

Виходячи з фактичних обставин справи та спірних правовідносин сторін, слід вважати, що такий факт порушення встановлений рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 2/518, яке набрало законної сили 08.12.2005 р.

За вказаних обставин суд відхиляє посилання позивача за первісним позовом на необхідність застосування до відповідача штрафу за п. 9.1 договору поряд з неустойкою за ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України та вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки за неповернення приміщення підлягають задоволенню частково в розмірі 50 відсотків від суми фактично нарахованих орендних платежів за 6 останніх місяців, що становить 2 477,61 грн.

Період Сума орендної плати липень 2005 р. 939,81 грн. серпень 2005 р. 937,00 грн. вересень 2005 р. 940,75 грн. жовтень 2005 р. 945,43 грн. листопад 2005 р. 948,24 грн. грудень 2005 р. 244,00 грн. Всього: 4955,23 грн. / 2 = 2 477,61 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення з Асоціації В«КиївцукорВ» 75 021,12 грн. неустойки за порушення строків повернення майна, Товариство з обмеженою відповідальністю В«Лізингова компаніяВ» посилається як на ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, так і на ч. 1 ст. 1214 даного кодексу. Відхиляючи вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача 75 021,12 грн. неустойки, через безпідставність застосування ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, суд вважає за необхідне надати правову оцінку посиланням позивача на ч. 1 ст. 1214.

Так, у ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України вказується, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Посилаючись на дану норму законодавства, позивач за первісним позовом не надав суду доказів того, що зберігаючи у себе орендоване майно, тобто не повертаючи його орендодавцеві, орендар отримував від цього майна дохід та не вказав на докази, що можуть підтвердити такі обставини, так само як і не зазначив, яким чином він визначив, що сума такого доходу дорівнює 75 021,12 грн. Крім того, як вбачається з пояснень позивача та його розрахунків сума в розмірі 75 012,12 грн. ним фактично не вираховувалася виходячи з норм ч. 1 ст. 121 Цивільного кодексу України. За наведених обставин, вимоги позивача, що ґрунтуються на даній нормі законодавства є недоведеними та безпідставними, у зв'язку з чим відхиляються судом.

Оскільки суд не вбачає підстав для стягнення з Асоціації В«КиївцукорВ» 75 021,12 грн. неустойки за ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України та нарахувань за ч. 1 ст. 1214 цього ж кодексу, підстави для стягнення заявлених позивачем за первісним позовом 900,09 грн. 3 % річних та 398,89 грн. інфляційних збитків також відсутні. Крім того, стягнення нарахувань за ст. 625 Цивільного кодексу України на суму 75 021,12 грн. у будь-якому випадку не може бути здійснено судом ще й тому, що вказана сума не є грошовим зобов'язанням Асоціації В»КиївцукорВ» перед Товариством з обмеженою відповідальністю В«Лізингова компаніяВ» в розумінні даної статті.

Зважаючи на все вищевикладене, первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«Лізингова компаніяВ» підлягає частковому задоволення, а зустрічний -відхиленню у повному обсязі.

Судові витрати за первісним позовом покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених вимог, а за зустрічним позовом - на Асоціацію В«КиївцукорВ» . Крім того, надмірно сплачена позивачем за первісним позовом сума державного мита підлягає поверненню його платнику з Державного бюджету України (сума позовних вимог з урахуванням уточнень - 131 066,65 грн., сплачене мито - 1 375,00 грн., зайва сума - 64,33 грн.).

Виходячи з положень ст. 34 Господарського процесуального кодексу України решта доданих до матеріалів справи доказів до уваги судом не приймаються як такі, що не мають значення для вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Асоціації В«КиївцукорВ» (03055, м. Київ, вул. Старокиївська, 14, ідентифікаційний код 00372411) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Лізингова компаніяВ» (01034, м. Київ, вул. Прорізна, 6, к. 22, ідентифікаційний код 25636035) 25 790 (двадцять п'ять тисяч сімсот дев'яносто) грн. 35 коп. боргу, 614 (шістсот чотирнадцять) грн. 85 коп. 3 % річних, 2 750 (дві тисячі сімсот п'ятдесят) грн. 99 коп. інфляційної складової боргу, 2 073 (дві тисячі сімдесят три ) грн. 50 коп. пені, 2 477 (дві тисячі чотириста сімдесят сім) грн. 61 коп. штрафу, 337 (триста тридцять сім) грн. 07 коп. державного мита та 30 (тридцять) грн. 35 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині первісного позову відмовити повністю.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю В«Лізингова компаніяВ» (01034, м. Київ, вул. Прорізна, 6, к. 22, ідентифікаційний код 25636035) з Державного бюджету України 64 (шістдесят чотири) грн. 33 коп. зайво сплаченого державного мита, перерахованого відповідно до платіжного доручення від 18.03.2009 р. № 68, оригінал якого зберігається в матеріалах справи № 38/472-46/2.

5. У зустрічному позові відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Л.В. Омельченко