Рішення

від 21.05.2010 по справі 17/121-46/106

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/121-46/106 21.05.10

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю В«АгросфераВ» До Товариства з обмеженою відповідальністю В«Стіомі-ХолдінгВ» Простягнення заборгованості Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаОСОБА_1 -представник за довіреністю від 11.01.2010 р. № 1 Від відповідача ОСОБА_2 -представник за довіреністю від 02.02.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В межах провадження у справі № 17/121-46/106, що передана на новий розгляд до місцевого господарського суду відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 04.03.2010 р. Товариством з обмеженою відповідальністю В«АгросфераВ» заявлені позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Стіомі-ХолдінгВ» про стягнення 14 025 930,78 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу від 18.02.2008 р. № 208-К, 1 970 911,50 грн. штрафу, 1 042 145,87 грн. пені, 1 584 930,18 грн. процентів за користування товарним кредитом і 7 360 141,90 грн. суми індексації.

Під час розгляду спору по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити за виключенням вимог про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 130 268,03 грн., щодо яких позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю В«АгросфераВ» були відхилені рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 17/121 від 17.06.2009 р., а рішення в цій частині було залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2010 р.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача посилався на порушення відповідачем, як покупцем за договором від 18.02.2008 р. № 208-К, строків оплати прийнятого товару в частині як безготівкової, так і вексельної форм розрахунків, у зв'язку з чим з відповідача підлягають стягненню основний борг, штраф, нарахований на прострочений борг за вексельною формою розрахунків, пеня за порушення строків оплати товару в безготівковому порядку, відсотки за користування відповідачем товарним кредитом понад строки його надання, а також сума, на яку проіндексована заборгованість відповідача відносно офіційного курсу долара США станом на момент складання позовної заяви.

Представник відповідача заперечував проти позову, вважаючи заявлені вимоги недоведеними, безпідставними та необґрунтованими. Письмовий відзив на позовну заяву, заперечення по суті заявлених вимог або ж докази на підтвердження своєї правової позиції у спорі від відповідача до суду не надійшли.

В ході розгляду спору представник відповідача, заперечуючи позовні вимоги, вказував на недоведеність суми боргу в розмірі 14 025 930,78 грн. через те, що товар на суму 1 443 925,73 грн. відповідачеві передав не позивач, а Товариство з обмеженою відповідальністю В«Подільська агротехнічна компаніяВ» , що є порушенням умов договору, згідно з яким товар передається покупцеві продавцем, а також посилаючись на те, що товар на суму 4 999 607,38 грн. не був переданий позивачем відповідачу, адже залишався у позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю В«Ліванна ГеоВ» відповідно до договорів відповідального зберігання. Крім того, представник відповідача посилався на відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю В«Стіомі-ХолдінгВ» підстав для видачі позивачеві векселя на всю обумовлену договором суму, оскільки позивач припускався порушення строків поставки. Також, за твердженнями представника відповідача, позивач неправомірно заявляє до стягнення штраф за порушення вексельної форми розрахунків за товар, оскільки вексельним законодавством не передбачено нарахування штрафних санкцій та не має права на стягнення з відповідача відсотків за користування товарним кредитом, оскільки не виставляв рахунки-фактури на їх оплату, чим порушив умови договору.

14.05.2010 р. через канцелярію суду надійшли заява від Компанії В«ОСОБА_3 с.а.В» про вступ у справу третьою особою на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору. Подана заява мотивована необхідністю дотримання прав та інтересів Компанії В«ОСОБА_3 с.а.В» як поручителя відповідача за виконання зобов'язань перед позивачем за договором № 208-ОХ від 20.11.2008 р. Відповідно до поданої заяви, Компанія В«ОСОБА_3 с.а.В» , яка є юридичною особою за законодавством Панами, вказує суду на те, що панамське законодавство не вимагає обов'язкової письмової та двосторонньої форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання та посилається на наявність поручительства за відповідача згідно з листом від 12.01.2009 р.

Представник позивача заперечував проти задоволення вказаної заяви, представник відповідача підтримав заяву та просив її задовольнити.

Судом залишено без задоволення заяви Компанії В«ОСОБА_3 с.а.В» , оскільки суду не подано належних доказів того, що наслідки розгляду справи вплинуть на права чи інтереси вказаної особи по відношенню до однієї зі сторін за договором купівлі-продажу від 18.02.2008 р. № 208-К, щодо якого виник спір.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.02.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю В«АгросфераВ» в якості продавця та Товариством з обмеженою відповідальністю В«Стіомі-ХолдінгВ» в якості покупця було укладено договір купівлі-продажу № 208-К, за умовами якого продавець (позивач) зобов'язався передати, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти і сплатити вартість засобів захисту рослин (товар) відповідно до умов даного договору, а також додаткових угод та специфікацій до нього.

Згідно з п. 3.1 та п. 4.1 вказаної угоди конкретний асортимент, кількість, ціна, дата поставки та умови оплати (порядок, строки здійснення платежів) товару наведені у специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною.

Загальна сума договору складається з сум усіх специфікацій. При цьому, кількість товару, що поставляється, може бути змінено в межах 15 % від указаної в специфікації в сторону збільшення та зменшення (п. 3.2, п. 3.3 в редакції додаткової угоди від 22.08.2008 р.).

Умовами п. 4.2 договору сторони передбачили можливість відстрочення платежів із застосування товарного кредиту, що надається на умовах сплати 0,01 % річних за користування ним, якщо інший розмір не встановлений у специфікаціях.

Відповідно до п. 4.6 договору оплата товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях. При цьому, у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу долара США по відношенню до гривні більше, ніж на 2 % від його офіційного курсу, встановленого Національним банком України на момент підписання договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю проіндексовану суму відповідного платежу по договору. Також, за умовами договору передбачена можливість дострокового проведення покупцем розрахунків.

За письмовою згодою продавця згідно з п. 4.7 оплата товару може здійснюватися із застосуванням векселю.

Право власності на товар переходить до покупця в момент одержання ним товару, супутніх документів та підписання накладних на передачу товару.

З матеріалів справи слідує, що договір № 208-К від 18.02.2008 р. був укладений сторонами на строк до 31.12.2008 р., а в частині розрахунків -до повного виконання покупцем своїх зобов'язань.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналіз умов договору № 208-К від 18.02.2008 р. дає право стверджувати, що укладений правочин в межах відносин позивача (продавця) та відповідача (покупця) являє собою договір купівлі-продажу, оскільки за його умовами позивач зобов'язався передати, а відповідач -прийняти у власність та оплатити товар.

Як вбачається з матеріалів справи специфікаціями №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 11, 12 з урахуванням додаткових угод до договору від 22.08.2008 р., 23.02.2008 р. та 15.04.2008 р. сторони узгодили найменування товару, що постачається (засоби захисту рослин в асортименті), одиницю його виміру, ціну за одиницю, знижку, загальну кількість та вартість в грошовій одиниці України та у доларах США за офіційним курсом Національного банку України, розмір попередньої оплати, дату поставки, форми (безготівкова, вексельна) та строки проведення розрахунків (попередня плата, товарний кредит з відстрочкою), а саме:

Специфікація (№, дата)Форма розрахункуСтрок сплати 20% попередньої оплати / Строк передачі авальованого векселя на суму заборгованості Строк внесення лати 80 % товарного кредиту / Строк сплати 100% товарного кредиту у разі нездійснення розрахунку за допомогою вексельної форми № 1 від 23.02.2008 р.безготівкова форма розрахунку 20.03.2008 01.12.2008 № 2 від 18.02.2008 р. безготівкова форма розрахунку 20.03.2008 01.12.2008 № 3 від 18.02.2008 р. вексельна форма розрахунку або безготівкова форма розрахункупротягом 15-ти календарних днів з дати поставки, що зазначена у видатковій накладній 01.12.2008 № 4 від 21.04.2008 р. безготівкова форма розрахунку 25.04.2008 01.12.2008 № 5 від 21.04.2008 р.безготівкова форма розрахунку 25.04.2008 01.12.2008 № 6 від 29.05.2008 р. безготівкова форма розрахунку 02.06.2008 01.12.2008 № 7 від 05.06.2008 р.безготівкова форма розрахунку 25.07.2008 01.12.2008 № 8 від 05.06.2008 р. безготівкова форма розрахунку 10.06.2008 01.12.2008 № 9 від 23.06.2008 р.безготівкова форма розрахунку 25.06.2008 01.12.2008 № 11 від 04.07.2008 р.безготівкова форма розрахунку 07.07.2008 01.12.2008 № 12 від 28.08.2008 р. безготівкова форма розрахунку 15.10.2008 01.12.2008

З них, загальний розмір попередньої плати - 2 373 295,56 грн., загальний розмір товарного кредиту зі строком до 15.10.2008 р. - 254 390,00 грн., загальний розмір товарного кредиту зі строком до 01.12.2008 р. - 10 510 742,23 грн., загальна сума товару з вексельною формою розрахунку або розміру 100 % товарного кредиту зі строком погашення до 01.12.2008 р. - 6 353 772,60 грн., всього - 19 492 200,39 грн.

За твердженнями позивача, в рамках договору від 18.02.2008 р. № 208-К ним було поставлено відповідачеві, а останнім прийнято у власність товар (засоби захисту ростин) вартістю 19 492 200,39 грн., а оплачено товар лише в сумі 5 466 269,61 грн., у зв'язку з чим прострочена заборгованість покупця становить 14 025 930,78 грн.

Дані твердження позивача про передачу товару відповідачеві на суму 19 492 200,39 грн. знаходять документальне підтвердження в матеріалах справи, де містяться належним чином засвідчені копії встановленого зразка довіреностей на отримання цінностей, видаткових накладних, підписаних уповноваженими представниками сторін з відповідними штампами позивача та відповідача, вказівкою на договір № 208-К від 18.02.2008 р. та зазначенням довіреностей, на підставі яких відбувалося прийняття уповноваженими представниками відповідача прийняття товару, а саме: за специфікацією № 1 видаткові накладні від 15.04.2006 р. № 150406/00 на суму 81 025,60 грн., № 1504293/00 на суму 157 865,01 грн., № 1504294/00 на суму 546 530,03 грн., № 1504295/00 на суму 1 849 676,13 грн., від 16.04.2008 р. № 1604299/00 на суму 256 817,90 грн., від 17.04.2008 р. № 1704298/00 на суму 237 358,08 грн., № 1704301/00 на суму 226 755,69 грн., від 18.04.2008 р. № 1804300/00 на суму 1 437 349,91 грн., від 21.04.2008 р. № 210409/18 на суму 166 636,33 грн., від 19.05.2008 р. № 190577/00 на суму 607 663,16 грн., № 190578/00 на суму 322 556,29 грн., від 20.05.2008 р. № 200576/00 на суму 228 572,13 грн., від 09.06.2008 р. № 90605/18 на суму 3 962,03 грн., від 27.06.2008 р. № 270625/18 на суму 157 756,95 грн.;

за специфікацією № 2 видаткові накладні від 15.04.2008 р. № 1504293/00 на суму 73 432,65 грн., № 1504294/00 на суму 73 43,66 грн.;

за специфікацією № 3 видаткові накладні від 15.04.2008 р. № 1504293/00 на суму 352 987,40 грн., від 16.04.2008 р. № 1604296/00 на суму 494 182,36 грн., № 1604299/00 на суму 352 987,40 грн., від 17.04.2008 р. № 1704298/00 на суму 211 792,44 грн., від 16.05.2008 р. № 150509/18 на суму 215 322,31 грн., від 17.05.2008 р. № 170574/00 на суму 474 415,06 грн., від 19.05.2008 р. № 190575/00 на суму 474 415,07 грн., № 190577/00 на суму 110 132,07 грн., № 190578/00 на суму 352 987,41 грн., від 20.05.2008 р. № 200513/18 на суму 176 493,70 грн., № 200576/00 на суму 247 797,15 грн., № 200580/00 на суму 310 628,91 грн., від 21.05.2008 р. № 210579/00 на суму 310 628,91 грн., від 22.05.2008 р. № 220587/00 на суму 327 572,30 грн., від 07.07.2008 р. № 070721/00 на суму 343 103,75 грн., № 070725/00 на суму 423 584,88 грн., від 08.07.2008 р. № 080724/00 на суму 247 091,18 грн., від 10.07.2008 р. № 100714/20 на суму 211 792,44 грн., № 100715/20 на суму 218 852,18 грн.;

за специфікацією № 3 видаткові накладні від 08.05.2008 р. № 80504/18 на суму 35 603,71 грн., № 80505/18 на суму 37 383,90 грн.;

за специфікацією № 5 видаткові накладні від 08.05.2008 р. № 80504/18 на суму 87 556,49 грн., № 80505/18 на суму 68 147,73 грн.;

за специфікацією № 6 видаткові накладні від 29.05.2008 р. № 290525/18 на суму 2 431,60 грн., № 290526/18 на суму 2 431,60 грн., № 290527/18 на суму 2 431,60 грн.;

за специфікацією № 7видаткові накладні від 29.08.2008 р. № 2908117/00 на суму 500 528,00 грн., № 2908118/00 на суму 429 024,00 грн., № 2908120/00 на суму 500 528,00 грн., № 2908122/00 на суму 393 272,00 грн., № 2908123/00 на суму 607 784,00 грн., № 2908124/00 на суму 393 272,00 грн., № 2908127/00 на суму 643 536,00 грн., № 2908129/00 на суму 232 388,00 грн., № 2908132/00 на суму 643 536,00 грн., № 2908133/00 на суму 125 132,00 грн.;

за специфікацією № 8 видаткові накладні від 13.06.2008 р. № 130609/18 на суму 108 570,00 грн., № 130610/18 на суму 132 247,20 грн., від 18.06.2008 р. № 180613/18 грн. на суму 17 991,60 грн., від 20.06.2008 р. № 180618/18 на суму 1 861,20 грн.;

за специфікацією № 9 видаткові накладні від 25.06.2008 р. № 250622/18 на суму 30 300,00 грн., № 250623/18 на суму 30 300,00 грн.;

за специфікацією № 11 видаткові накладні від 07.07.2008 р. № 070721/00 на суму 107 788,12 грн., № 070725/00 на суму 108 582,09 грн., від 10.07.2008 р. № 100714/20 на суму 31 642,82 грн., № 100715/20 на суму 108 184,41 грн., № 100716/20 на суму 33 406,50 грн., № 100717/20 на суму 10 244,66 грн.;

за специфікацією № 12 видаткові накладні від 29.08.2008 р. № 2908116/00 на суму 144 000,00 грн., № 2908119/00 на суму 215 040,00 грн., № 2908121/00 на суму 144 000,00 грн., № 2908128/00 на суму 264 960,00 грн., № 290817/18 на суму 100 790,00 грн., № 290818/18 на суму 302 370,00 грн., № 290819/18 на суму 100 790,00 грн.

Невизнаючи позов, відповідач як сторона судового процесу, на яку законодавцем покладено обов'язок доведення своїх заперечень, не надав суду доказів на спростування фактів отримання від позивача за договором від 18.02.2008 р. № 208-К товару загальною вартістю 19 492 200,39 грн.

Розглядаючи заявлений спір, суд враховує заперечення відповідача про те, що за окремими накладними на загальну суму 1 443 925,73 грн. товар відповідачеві передавав не позивач, а Товариство з обмеженою відповідальністю В«Подільська агрохімічна компаніяВ» . На думку відповідача, вартість такого товару не повинна враховуватись у загальну вартість поставленої за договором продукції та прийматися до уваги при визначенні суми боргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«Стіомі-ХолдінгВ» . До таких накладних відповідач відносить накладні від 08.05.2008 р. № 80504/18 на суму 123 160,20 грн., № 80505/18 на суму 105 531,63 грн., від 16.05.2008 р. № 160509/18 на суму 215 322,31 грн., від 20.05.2008 р. № 2005/18 на суму 176 493,70 грн., від 29.05.2008 р. № 290525/18 на суму 2 431,60 грн., № 290527/18 на суму 2 431,60 грн., від 09.06.2008 р. № 90605/18 на суму 3 962,03 грн., від 13.06.2008 р. № 1306/18 на суму 135 247,20 грн., від 18.06.2008 р. № 180613/18 на суму 17 991,60 грн., від 25.06.2008 р. № 250622/18 на суму 30 300,00 грн., № 250623/18 на суму 30 000,00 грн., від 27.06.2008 р. № 270625/18 на суму 30 300,00 грн., від 10.07.2008 р. № 1007 на суму 243 417,26 грн., № 100715/20 на суму 327 036,60 грн.

Аналіз наявних в матеріалах справи доказів не дає можливості погодитись з наведеними твердженнями відповідача, оскільки по-перше: матеріали справи не містять накладних № 2005/18, 1306/18, 1007 та накладної № 270625/18 від 27.06.2008 р. на суму 30 300,00 грн., по-друге: наявність на решті перелічених накладних печатки Товариства з обмеженою відповідальністю В«Подільська агрохімічна компаніяВ» дає підстави стверджувати, що товар за ними передавався саме позивачем відповідачеві та саме в рамках договору від 18.02.2008 р. № 208-К, адже досліджені накладні містять посилання на договір, відповідну довіреність, згідно з якою передавалися товарні цінності, підписи уповноважених представників продавця і покупця та їхні штампи.

Також, суд вважає за необхідне надати правову оцінку посиланням відповідача на недоведеність факту поставки товару на суму 4 999 607,38 грн., який фактично не був переданий відповідачеві, оскільки залишався у позивача і Товариства з обмеженою відповідальністю В«Ліванна ГеоВ» відповідно до договору відповідального зберігання від 20.11.2008 р. № 208-ОХ і накладних до нього від 21.11.2008 р., від 29.11.2008 р. № 1 та договору від 01.12.2008 р. № 111208-ОХ й накладною до нього від 01.12.2008 р. № 03/12.

Зазначені твердження відповідача видаються недоречними, оскільки, як вже було встановлено судом, передача позивачем та прийняття відповідачем товару на загальну суму 19 492 200,39 грн. підтверджується наявним в матеріалах справи доказами (видаткові накладні, довіреності на отримання цінностей). Крім того, за умовами договору від 18.02.2008 р. № 208-К право власності на товар перейшло до відповідача в момент одержання товару, супровідних документів та підписання накладних. При цьому, товар за вказаним договором являє собою речі, визначені родовими, а не індивідуальними ознаками і наявність протягом певного проміжку часу на зберіганні позивача або ж Товариства з обмеженою відповідальністю В«Ліванна ГеоВ» засобів захисту рослин не стверджує факту зберігання саме тієї продукції, яка повинна була передаватися позивачем відповідачеві за відповідною специфікацією до договору від 18.02.2008 р. № 208-К. Також слід зазначити, що за договорами відповідального зберігання відповідач виступав саме поклажодавцем, тобто саме він з власної волі та на власний розсуд міг передавати зберігачам на зберігання товар, що знаходиться у його правомірному користуванні, розпорядженні чи належить йому на праві власності.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач виконав взяті на себе договором від 18.02.2008 р. № 208-К зобов'язання, а саме: поставив товар вартістю 19 492 200,39 грн.

Як вбачається з поданих суду доказів, відповідач частково оплатив товар в сумі 5 466 269,61 грн., перерахувавши в безготівковому порядку на рахунок позивача 2 373 295,56 грн. попередньої плати (10.04.2008 р. - 1 200 000,00 грн., 15.04.2008 р. - 354 320,01 грн., 07.07.2008 р. - 818 975,55 грн.), 254 390,00 грн. вартості товару зі строком товарного кредиту і відстрочкою до 15.10.2008 р. і 426 634,45 грн. вартості товару зі строком товарного кредиту та відстрочкою до 01.12.2008 р., а також передавши авальовані векселі на суму 2 411 949,60 грн. (24.04.2008 р. - 1 411 949,60 грн., 09.06.2008 р. - 1 000 000,00 грн.). Копії векселів та виписка з рахунку в матеріалах справи.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обов'язок покупця сплатити продавцеві повну вартість товару встановлений ст. 692 Цивільного кодексу України.

У ч. 1 ст. 694 Цивільного кодексу України вказується, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Як вище вказувалося, специфікаціями до договору від 18.02.2008 р. № 208-К передбачені різні форми платежу (безготівковий, вексельний) та поетапний спосіб оплати товару - 20 % попередня плата та 80 % товарного кредиту з відстроченням платежу до 01.12.2008 р. Тобто, 01.12.2008 р. спливав строк товарного кредиту, на який позивач надав відповідачеві відстрочку платежу в розмірі 80 % вартості товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення суми заборгованості, доказів її перерахування у строк до 01.12.2008 р. на користь позивача або ж зустрічного розрахунку чи ґрунтовних заперечень проти позову, підтверджених належними засобами доказування.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, якими стверджується неналежне виконання відповідачем обов'язку з оплати прийнятого у власність товару, вимоги чинного законодавства та умови угоди сторін, позовні вимоги про стягнення основного боргу за договором купівлі-продажу № 208-К від 18.02.2008 р. в сумі 14 025 930,78 грн. підлягають повному задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача суму, на яку проіндексована заборгованість відповідно до п. 4.6 договору станом на час складання позову (березень 2009 року).

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виконання цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 цього ж кодексу є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (ч. 2 ст. 524).

Частиною 2 ст. 694 Цивільного кодексу України визначено, що товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 691 Цивільного кодексу України якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати, тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

У п. 3.6 договору сторони погодили, що у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу долара США до гривні більше ніж на 2 % від його курсу, що встановлений Національним банком України на момент підписання договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю проіндексовану суму відповідного платежу. Проіндексована сума платежу встановлюється як (А1/А0) х СП = ПСП, де А1- офіційний курс долара США на дату платежу; А0- курс долара США, визначений у специфікації до договору, СП -сума поточного платежу; ПСП -проіндексована сума платежу.

Таким чином, п. 4.6 договору позивач та відповідач передбачили спосіб перегляду ціни на товар та визначили показники, які зумовлюють зміну ціни на товар, у зв'язку з чим передбачену договором індексацію слід розглядати як механізм підвищення вартості товару (зміна ціни на товар) за наслідками настанням певних обставин (у даному випадку -збільшення офіційного курсу гривні до долару США на дату платежу).

Згідно з ч. 2 ст. 553 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За умовами договору від 18.02.2008 р. № 208-К та специфікацій до нього відстрочка платежу і товарний кредит надавався відповідачу до 01.12.2008 р., тобто у зв'язку з несплатою до цієї дати повної вартості товару як в грошовій формі, так і шляхом передачі векселя, відповідач є таким, що прострочив оплату з 02.12.2008 р. по грошовій формі розрахунків на суму 10 550 377,93 грн., по вексельній -на суму 3 941 823,00 грн.

Оскільки на дату платежу офіційний курс долара США по відношенню до гривні збільшився більше, ніж на 2 % та становив 02.12.2008 р. 6,87 грн. за 1 долар США у порівнянні з курсом, вказаним у специфікаціях до договору (5,05 грн. та 6,87 грн. за 1 долар США), суд дійшов висновку про правомірність стягнення з відповідача на користь позивача 5 054 889,90 грн. індексації заборгованості (14 025 930,78 грн. х (6,87 грн.: 5,05 грн.) - 14 025 930,78 грн.). При цьому, слід зауважити, що дані про офіційний курс Національного банку України є загальновідомими, оскільки підлягають офіційному публікуванню, сповіщаються у засобах масової інформації та доступні на офіційному сайті Національного банку України, а тому для їх встановлення та дослідження необхідність у залучені до матеріалів справи окремих додаткових доказів відсутня.

Розглядаючи зазначену вимогу позивача, суд відхиляє його посилання на необхідність застосування курсу долара США станом на дату складання позову для визначення суми індексації заборгованості, оскільки, як вже було встановлено судом, строк оплати за договором та специфікаціями до нього слід вважати таким, що настав 01.12.2008 р., а прострочення відповідача -з 02.12.2008 р.

Також судом відхиляються заперечення відповідача щодо стягнення з нього суми індексації через порушення у даному випадку вимог законодавства про проведення розрахунків в національній грошовій одиниці України, оскільки наявність у договорі сторін положення про індексацію боргу у співвідношенні долар -гривня, не породжує обов'язку відповідача оплачувати товар в грошовій одиниці іншій, ніж національна українська.

Однією з позовних вимог позивача є стягнення з відповідача 1 970 911,50 грн. штрафу за прострочення оплати товару за вексельною формою розрахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, вексельна форма розрахунків погоджена сторонами у специфікації № 3 від 18.02.2008 р.

Заперечуючи проти позову, відповідач стверджує, що не мав правових підстав оплачувати товар за специфікацією № 3 та передавати позивачу вексель на суму 6 353 773,65 грн., оскільки позивач допустив порушення строків поставки товару. Суд не вбачає підстав для того, щоб погодитися з даною позицією відповідача, зважаючи на наступне.

За умовами специфікації № 3 від 18.02.2008 р. відповідач повинен був видати позивачеві авальований вексель у п'ятиденний строк з моменту поставки товару. З матеріалів справи слідує, що поставки товару за специфікацією № 3 відбувалися у квітні, травні та липні 2008 року. Разом з тим, датою платежу по векселю є 01.12.2008 р. Відповідач не надав суду доказів належного виконання обов'язку з оплати товару за специфікацією № 3, а його посилання на порушення строку поставки товару продавцем не позбавляють його обов'язку виконати своє зобов'язання належним чином та не унеможливлюють настання для продавця наслідків порушення строків поставки шляхом відшкодування завданих даним порушенням збитків. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів виставлення відповідачем позивачу вимог / претензій щодо захисту своїх прав покупця, відшкодування збитків тощо.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Специфікацією № 3 від 18.02.2008 р. передбачено, що якщо у визначений термін розрахунок із застосуванням векселя не буде здійснений, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 50 % від суми, на яку мав бути переданий авальований вексель.

Оскільки відповідачем не спростовано обставин щодо невиконання ним зобов'язань за специфікацією № 3, тому з нього на користь позивача підлягає стягненню штраф за порушення строків оплати товару із застосуванням вексельної форми розрахунків, розмір якого становить 1 970 911,50 грн. (3 941 823,00 грн. 50 %).

Поряд з зазначеними вище сумами, позивач просить стягнути з відповідача 1 042 145,87 грн. пені, нарахованої на прострочену суму боргу за грошовою формою розрахунків за період з 01.12.2008 р. (дата спливу товарного кредиту з відстрочкою платежу) по 24.03.2009 р. (дата, визначена позивачем, що збігається з датою складання позову) та розрахованої відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у спірний період.

Відповідно до п. 7.1 договору у випадку порушення покупцем термінів оплати, обумовлених у специфікаціях до договору, останній сплачує продавцю штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від своєчасно неоплаченої суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Приймаючи до уваги положення договору сторін, наведені вище приписи законодавства, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати вартості товару шляхом безготівково перерахування коштів видаються правомірними, але піддягають задоволенню відповідно до уточненого розрахунку, проведеного судом за період з 02.12.2008 р. по 24.03.2009 р. в розмірі 742 632,27 грн. (10 084 107,78 грн. х 12 % х 2 : 365 х: 112).

Також, позивач просить стягнути з відповідача 1 584 930,18 грн. відсотків за користування кредитом, розраховані на суму заборгованості за період з 01.12.2008 р. по 24.03.2009 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти, відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Умовами п. 7.3 договору від 18.02.2008 р. № 208-К встановлено, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом та умовами оплати, з дати виникнення простроченої заборгованості на суму заборгованості нараховуються проценти за користуванням товарним кредитом з розрахунку 0,1 % за кожний день прострочення оплати.

Отже, позовні вимоги в даній частині ґрунтуються на нормах чинного законодавства та випливають з домовленості сторін, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в сумі 1 570 904,25 грн. відповідно до уточненого розрахунку, проведеного судом за період з 02.12.2008 р. по 24.03.2009 р. (14 025 930,78 грн. х 0,1 % х 112).

Розглядаючи дану вимогу позивача, суд враховує заперечення відповідача проти позову в цій частині через відсутність від позивача необхідних рахунків-фактур на їх оплату. Разом з тим, зазначені заперечення видаються безпідставними, оскільки позивач не заявляв до відповідача вимоги про стягнення відсотків за правомірне, тобто в межах передбачених договором строків, користування товарним кредитом, вимоги позивача в даній частині позову ґрунтуються на п. 7.2 договору за період, що лежить поза межами узгоджених сторонами строків правомірного користування товарним кредитом за час прострочення оплати і порушення зобов'язання.

Зважаючи на все вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю В«АгросфераВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Стіомі-ХолдінгВ» , що передані суду на новий розгляд, підлягають частковому задоволенню, а судові витрати -пропорційному покладенню на сторін. Але, враховуючи, що сума судових витрат за подання позову, ціна якого становила 25 984 060,22 грн. є граничною і максимальною, з відповідача стягуються судові витрати в розмірі 25 607,42 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 75, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Стіомі-ХолдінгВ» , (01133, м. Київ, вул. Щорса, 29, ідентифікаційний код 32827667) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«АгросфераВ» (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, ідентифікаційний код 31320991) 14 025 930 (чотирнадцять мільйонів двадцять п'яти тисяч дев'ятсот тридцять) грн. 78 коп. боргу, 1 970 911 (один мільйон дев'ятсот сімдесят тисяч дев'ятсот одинадцять) грн. 50 коп. штрафу, 742 632 (сімсот сорок дві тисячі шістсот тридцять дві) грн. 27 коп. пені, 1 570 904 (один мільйон п'ятсот сімдесят тисяч дев'ятсот чотири) грн. 25 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 5 054 889 (п'ять мільйонів п'ятдесят чот рити тисячі вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 80 коп. індексації, 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. державного мита та 107 (сто сім) грн. 42 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Л.В. Омельченко