Рішення

від 22.07.2015 по справі 910/13836/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2015Справа №910/13836/15

за позовом: Державної служби зайнятості (Центральний орган), м.Київ, ЄДРПОУ 03491079

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Карт-ойл лтд», м.Київ, ЄДРПОУ 37414833

про стягнення 71 160, 01 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Малишев М.С. - по дов.

від відповідача: Свіщ О.А. - по дов.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державна служба зайнятості (Центральний орган), м.Київ звернулась до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Карт-ойл лтд», м.Київ про стягнення коштів за невикористані облікові талони в сумі 50 303,40 грн., пені в розмірі 7654,38 грн., штрафу в сумі 2515,17 грн., 3% річних в розмірі 475,47 грн. та інфляційних втрат в сумі 10211,59 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Карт-ойл лтд» умов договору №81/05 від 05.08.2013р. про закупівлю продуктів нафтопереробки рідких в частині здійснення поставки товару в повному обсязі, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у відзиві №17/06/01 від 17.06.2015р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Карт-ойл лтд» було передано заявнику талони на отримання нафтопродуктів, а їх невикористання шляхом обміну на товар в натурі у період дії талонів, визначений правочином, не може свідчити про порушення постачальником своїх зобов'язань.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 22.07.2015р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі представлені учасниками судового процесу документи, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. (ст.712 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 05.08.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Карт-ойл лтд» (продавець) та Державною службою зайнятості (Центральний орган) (покупець) було укладено договір №81/05 про закупівлю продуктів нафтопереробки рідких, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується поставити продукти нафтопереробки рідкі код.19.20.2 на ДК 016-2010 за відпускними обліковими картками - талонами, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар.

Загальна ціна договору складає 764 000 грн., в тому числі, податок на додану вартість в розмірі 127 333,33 грн.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2013р., закінчення строку дії договору не звільняє сторони від повного виконання своїх зобов'язань за договором.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №81/05 від 05.08.2013р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання продуктів нафтопереробки рідких.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, в тому числі, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товар (ст.664 Цивільного кодексу України).

У розділі V договору №81/05 від 05.08.2013р. контрагентами було погоджено умови поставки товару.

Пунктом 5.1 вказаного правочину передбачено, що місцем поставки товару є адреса покупця: м.Київ, вул.Еспланадна, 8/10.

Постачання товару за кількістю та якістю здійснюється частинами відповідно до кожного окремого письмового замовлення покупця. Кількість товару, що поставляється відповідно до правочину, визначається на підставі видаткових накладних, дані яких є підставою для проведення остаточних розрахунків (п.п.5.2, 5.3 договору №81/05 від 05.08.2013р.).

За умовами п.5.4 укладеного між сторонами правочину облікові картки-талони реалізуються покупцем шляхом заправки дорожньо-транспортного засобу покупця на автозаправних станціях продавця, адреси яких визначаються у додатку до договору.

У п.5.5 сторонами було досягнуто згоди стосовно того, що дії відпускних карток - талонів складають один календарний рік з моменту їх отримання покупцем. Після закінчення терміну дії талонів продавець має право провести заміну наявних у покупця облікових карток з коригуванням їх вартості.

Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що фактично при укладанні спірного правочину на підставі внутрішньої волі сторін було погоджено, що товар передається покупцю шляхом надання облікових карток - талонів, які у наступному протягом одного року з моменту отримання, на автозаправних станціях реалізуються покупцем шляхом заправки транспортних засобів.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов спірного правочину Товариством з обмеженою відповідальністю «Карт-ойл лтд» було передано, а Державною службою зайнятості (Центральний орган) прийнято облікові картки-талони на загальну суму 757 276,80 грн., що підтверджується представленими до матеріалів справи видатковими накладними №3285 від 08.08.2013р., №3615 від 02.09.2013р., №4014 від 30.09.2013р. та №4560 від 30.10.2013р.

Позивачем протягом розгляду справи у судовому засіданні 22.07.2015р. заперечень з приводу отримання від відповідача облікових карток за означеними видатковими накладними представлено не було.

За поясненнями позивача, які з боку відповідача підтверджені, товар за вказаними вище видатковими накладними було в повному обсязі оплачено покупцем.

За таких обставин, з огляду на наявні в матеріалах справи документи, господарський суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Карт-ойл лтд» було належним чином виконано свої обов'язки за договором №81/05 від 05.08.2013р. в частині передання Державній службі зайнятості (Центральний орган) облікових карток - талонів на продукти нафтопереробки рідкі, а отже, фактично передання продуктів нафтопереробки у розпорядження покупця.

Наразі, посилання позивача в якості обґрунтування наявності підстав для стягнення з відповідача грошових коштів за невикористане паливо на те, що фактично товар не був отриманий Державною службою зайнятості (Центральний орган), оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Карт-ойл лтд» у 2015р. припинило заправляння транспортних засобів за виданими обліковими картками, суд вважає необґрунтованими. При цьому, суд виходить з наступного.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ст.14 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

У ст.689 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

У Наказі №281/171/578/155 від 20.05.2008р. Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» зазначено, що талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Як було встановлено вище, умовами спірного правочину сторони погодили, що продавцем передаються покупцю облікові картки - талони на продукти нафтопереробки, які реалізуються покупцем шляхом заправки дорожньо-транспортного засобу покупця.

Тобто, фактично з переданням позивачу талонів на нафтопродукти, відповідачем було передано товар (продукти нафтопереробки рідкі) у розпорядження заявнику, яке фактично реалізуються покупцем шляхом заправки дорожньо-транспортного засобу покупця на автозаправних станціях продавця.

При цьому, судом зазначалось, що сторонами у договорі №81/05 від 05.08.2013р. було погоджено, що строк дії талону складає один рік з моменту його передання. Як було встановлено вище, останні талони було передано заявнику 30.10.2013р., тобто кінцевим терміном дії останніх було 30.10.2014р.

Отже, з наведеного вбачається, що позивач мав реалізувати своє право на заправку транспортних засобів на підставі отриманих від відповідача талонів (отримання в розпорядження товару в натурі) саме в строк до 30.10.2014р. (включно).

Проте, за твердженнями Державної служби зайнятості (Центральний орган) станом на 01.01.2015р. на балансі покупця залишилось невикористаних талонів на загальну суму 50 303,40 грн.

Наразі, належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів того, що наведений залишок виник внаслідок винних дій Товариства з обмеженою відповідальністю «Карт-ойл лтд» та відмови останнього здійснювати заправку транспортних засобів Державної служби зайнятості (Центральний орган) на підставі облікових талонів - карток у період, визначений п.5.5 договору №81/05 від 05.08.2013р., в межах строку їх дії, заявником до матеріалів справи не представлено.

Тобто, з огляду на наявні в матеріалах справи документи, господарський суд дійшов висновку, що залишок з невикористаних талонів на загальну суму 50 303,40 грн. виник саме з волі Державної служби зайнятості (Центральний орган), яка не вчинила дій для отримання товару в натурі та розпорядження ним, що у даному випадку виключає обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю «Карт-ойл лтд» повернути грошові кошти за товар, розпорядження яким не було здійснено покупцем на умовах, визначених спірним правочином.

Твердження позивача про звернення до відповідача з вимогою про заміну невикористаних талонів на чинні, не спростовують висновків суду щодо відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Карт-ойл лтд» обов'язку з повернення грошових коштів за невикористаний товар, оскільки умовами укладеного між сторонами правочину передбачено, що заміна талонів з коригування ціни є, насамперед, правом продавця, а недосягнення контрагентами згоди щодо такої заміни, ніяким чином не може свідчити про неналежне виконання продавцем своїх обов'язків за договором №81/05 від 05.08.2013р.

Одночасно, господарський суд також важає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст.15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст.20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

При цьому, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Тобто, метою застосування судом певного способу захисту прав та законних інтересів осіб є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Отже, останнє направлене на настання певних юридичних наслідків. Таку позицію наведено у висновках Верховного суду України про практику застосування судами ст.16 Цивільного кодексу України.

Отже, обов'язковою умовою застосування певного способу захисту є, насамперед, встановлення факту порушення прав та законних інтересів позивача.

Проте, з огляду на те, що позивачем так і не було доведено суду того, що залишок невикористаних талонів утворився саме з протиправних дій відповідача, у суду відсутні підстави вважати права та інтереси Державної служби зайнятості (Центральний орган) як покупця за договором №81/05 від 05.08.2013р., такими, що порушені Товариством з обмеженою відповідальністю «Карт-ойл лтд», як продавцем.

За таких обставин, враховуючи все вищенаведене, приймаючи до уваги всі обставини справи в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державної служби зайнятості (Центральний орган) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карт-ойл лтд» про стягнення коштів за невикористані облікові талони в сумі 50 303,40 грн. є необґрунтованими та такими, що підлягають залишенню без задоволення.

Позовні вимоги Державної служби зайнятості (Центральний орган) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карт-ойл лтд» про стягнення штрафу в сумі 2515,17 грн., 3% річних в розмірі 475,47 грн. та інфляційних втрат в сумі 10211,59 грн. залишені судом без задоволення як похідні.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

За приписами ст.84 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються Пенсійний фонд України та його органи; органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування України, Фонду соціального захисту інвалідів і його відділення.

Пунктом 1 Положення про державну службу зайнятості, яке затверджено Наказом №41 від 20.01.2015р. Міністерства соціальної політики України, визначено, що Державна служба зайнятості є централізованою системою державних установ, діяльність якої спрямовується та координується Міністерством соціальної політики України.

Служба складається з Центрального апарату Служби, головних управлінь Служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь Служби в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, навчальних закладів державної служби зайнятості, центрів професійної орієнтації населення, інших підприємств, установ, організацій, утворених службою.

Фінансування діяльності служби та виконання нею функцій, передбачених законодавством, у тому числі цим Положенням, здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (п.п.2, 5 Положення про державну службу зайнятості).

Положенням також передбачено, що відповідно до п.2 Постанови №90 від 05.03.2014р. Кабінету Міністрів України «Деякі питання державного управління у сфері зайнятості населення» до внесення змін до Законів України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та «Про зайнятість населення» служба продовжує виконувати завдання і функції у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту від безробіття, а також функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, визначені Законами України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про зайнятість населення».

У п.4.5 Постанови №7 від 21.02.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору та якщо позов такої особи залишено без задоволення, судовий збір не стягується.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову Державної служби зайнятості (Центральний орган), м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карт-ойл лтд», м.Київ про стягнення коштів за невикористані облікові талони в сумі 50 303,40 грн., пені в розмірі 7654,38 грн., штрафу в сумі 2515,17 грн., 3% річних в розмірі 475,47 грн. та інфляційних втрат в сумі 10211,59 грн.

У судовому засіданні 22.07.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено та підписано 27.07.2015р.

Суддя М.О. Любченко