Рішення

від 22.09.2015 по справі 910/17135/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2015Справа № 910/17135/15

За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до Громадської організації «Всеукраїнська ліга інвалідів «Софія»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської

міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 14 533, 70 грн.

та

за зустрічним позовом Громадської організації «Всеукраїнська ліга інвалідів «Софія»

до Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу

Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання недійсним пунктів Договору та зобов'язання вчинити дії

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників судового процесу (за первісним позовом):

від позивача (за первісним позовом): Ковальчук В.М. за довіреністю № 155/1/05-28/1 від 06.01.2015 р.;

від відповідача (за первісним позовом): Абрамова Н.Ю. - Голова правління;

від третьої особи: Кожарко О.О. за довіреністю № 062/01/07-8450 від 29.07.2015 р.

В судовому засіданні присутні вільні слухачі: Некрасова І.М., Поліщук В.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації «Всеукраїнська ліга інвалідів «Софія» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості по орендній платі за період з 01.02.2015 р. по 25.03.2015 р. в сумі 9 858, 75 грн., компенсації витрат підприємства за період з 01.02.2015 р. по 25.03.2015 р. в сумі 250, 12 грн., компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за період з 01.02.2015 р. по 25.03.2015 р. в сумі 2 002, 55 грн., а всього 14 533, 70 грн. Крім того, позивач просив покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору № 1361 від 30.09.2013 р. він передав відповідачу в оренду приміщення, проте відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не сплачував орендну плату, компенсацію витрат підприємства та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.07.2015 р. порушено провадження у справі № 910/17135/15, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розгляд справи призначено на 28.07.2015 р.

21.07.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а також заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за період з 01.02.2015 р. по 25.03.2015 р. в сумі 9 858, 75 грн., компенсацію витрат підприємства за період з 01.02.2015 р. по 25.03.2015 р. в сумі 250, 12 грн., компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою за період з 01.02.2015 р. по 25.03.2015 р. на суму 2 002, 55 грн., податок на додану вартість в сумі 2 422, 70 грн., а всього 14 533, 70 грн., та за своїм змістом є заявою про виправлення помилки, допущеної при виготовленні прохальної частини позовної заяви.

В судовому засіданні 28.07.2015 р. представник позивача підтримав подану 21.07.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва заяву про уточнення позовних вимог.

Судом було прийнято вищевказану заяву позивача до розгляду, у зв'язку з чим позовні вимоги розглядаються в її редакції.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 28.07.2015 р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.07.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 03.09.2015 р.

28.07.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача в порядку ст. 60 Господарського процесуального кодексу України подано зустрічну позовну заяву про:

- визнання недійсним п. 3.1. Договору № 1361 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 30.09.2013 р. між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація», Департаментом комунальної власності м. Києва та Громадською організацією «Всеукраїнська ліга інвалідів «Софія», укладений під тиском на вкрай невигідних умовах, щодо того, що орендну плату встановлено 1 грн. на рік на площу 50, 00 кв.м. Розмір орендної плати згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього Договору за травень 2013 р. становить 18, 20 грн. за 1 кв.м. на площу 226, 6 кв. м., що складає 4 124, 89 грн.;

- визнання недійсним п. 3.3. Договору № 1361 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 30.09.2013 р. між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація», Департаментом комунальної власності м. Києва та Громадською організацією «Всеукраїнська ліга інвалідів «Софія», укладений під тиском на вкрай невигідних умовах, щодо визначення, що крім орендної плати орендар сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, яка за травень 2013 р. складає 997, 66 грн. на місяць;

- зобов'язання КП «Київжитлоспецексплуатація» визнати та прийняти від ГО «Всеукраїнська ліга інвалідів «Софія» орендну плату за користування об'єктом оренди в розмірі 2 605, 15 грн., визначену, відповідно до п. 28 таблиці «Орендні ставки за використання нерухомого майна» Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги відповідач зазначає, що положення п.п. 3.1., 3.3. Договору суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки передбачені ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 21 Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду орендні ставки були враховані в проекті Договору, який було надано для ознайомлення відповідачу та подальшого його підписання, проте, через деякий час орендодавцем та балансоутримувачем без згоди відповідача було змінено орендну ставку, що суперечить вимогам ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Відповідач зазначає, що п. 3.1. Договору передбачено, що за користування нежилим приміщенням відповідач сплачує орендну плату у розмірі 1, 00 грн. на рік на площу 50, 00 кв.м., а ставка орендної плати за площу, що перевищує 50 кв.м. становить 4%, проте, така умова не відповідає вимогам Методики та є порушенням прав інвалідів. Крім того, відповідач посилається на те, що п. 3.3. Договору встановлено його обов'язок сплачувати компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, у розмірі 997, 66 грн. на місяць, проте згідно з п. 282.1.2. Податкового кодексу України від сплати земельного податку звільняються громадські організації інвалідів України, підприємства та організації, які засновані громадськими організаціями інвалідів та спілками громадських організацій інвалідів і є їх повною власністю, де протягом попереднього календарного місяця кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці. Таким чином відповідач вважає, що оспорюваний Договір був укладений на вкрай невигідних для відповідача умовах.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.07.2015 р. зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, її розгляд призначено на 03.09.2015 р.

19.08.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва позивачем подано відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до змісту якого позивач проти задоволення зустрічного позову заперечує, оскільки Договір був підписаний відповідачем без жодних застережень, що свідчить про розуміння останнім на момент укладання Договору про можливі наслідки виконання та порушення зобов'язань. Також позивач зазначає, що при підписанні Договору відповідач мав можливість та час відмовитися від підписання означеного Договору, однак прийняв в користування приміщення по акту приймання-передачі, та погодив розрахунок орендної плати, компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, та компенсації витрат підприємства.

03.09.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких вона підтримує заявлені позовні вимоги.

Судове засідання 03.09.2015 р. не відбулось з огляду на перебування судді Ломаки В.С. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.09.2015 р. розгляд справи було призначено на 22.09.2015 р.

21.09.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі.

22.09.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи.

У судовому засіданні 22.09.2015 р. суд розглянув та вирішив відхилити клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Так, на переконання суду, у учасників судового процесу, та відповідача зокрема, було достатньо можливостей реалізувати свої процесуальні права, як на ознайомлення з матеріалами справи, так і на подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Свідоме затягування розгляду справи шляхом зволікання з вчиненням відповідних процесуальних дій, може розцінюватись як зловживання процесуальними правами.

Враховуючи зазначене та процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 22.09.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2013 р. між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Громадською організацією «Ліга інвалідів «Софія» (орендар, відповідач) та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (далі - позивач) був укладений Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1361, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець на підставі рішень Київської міської ради від 22.09.2011 р. № 34/6250 «Про затвердження положення про оренду майна територіальної громади міста Києва» та від 22.05.2013 р. № 367/9424 «Про передачу в оренду без проведення конкурсу нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва» передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: просп. Лісовий, буд. 39, літера А, для розміщення громадської організації на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності.

Згідно з п.п. 2.1., 2.2. Договору, об'єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею 276, 60 кв.м. згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору. Вартість об'єкта оренди згідно з затвердженим 13.11.2012 р. висновком про вартість майна станом на 31.08.2012 р. становить: 1 506 000, 00 грн.

За змістом п. 3.1. Договору, за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженою рішенням Київради від 22.09.2011 р. № 34/6250 встановлено 1 грн. на рік на площу 50,00 кв.м. Розмір орендної плати згідно з розрахунком орендної плати за травень 2013 року становить 18,20 грн. на 1 кв.м. на площу 226,60 кв.м., що складає 4 124,89 грн.

При цьому, за змістом п. 3.2. Договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому в поточному місяці.

Згідно з положеннями п. 3.3. Договору, крім орендної плати орендар сплачує: компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, яка за травень 2013 року складає 997, 66 грн., компенсацію витрат підприємства, яка за травень 2013 року складає 138, 46 грн.

Додатково до орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (п. 3.5. Договору).

Пунктом 3.6. Договору передбачено, що орендна плата, компенсація витрат підприємства та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві повного господарського відання чи оперативного управління (балансоутримувача) КП «Київжитлоспецексплуатація», 01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-а, р/р 2600067759 у АБ «Укргазбанк» м. Києва, код банку 320478, код ЄДРПОУ 03366550 Св. ПДВ № 39071463, ІПН 033665026594, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати та компенсації витрат підприємства є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Відповідно до п. 3.7. Договору орендна плата, компенсація витрат підприємства та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується щомісячно не пізніше 5 числа наступного місяця.

Відповідно до Акту приймання - передачі нерухомого майна від 30.09.2013 р. до Договору, Орендодавець передав, а Орендар прийняв приміщення загальною площею 276,6 кв.м. - що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Лісовий, 39, літера А, що знаходиться на балансі позивача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.12.2014 р. у справі № 910/22576/14 ( http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41889039 ) було встановлено, що Договір з 18.09.2014 р. є розірваним, у зв'язку з чим виселено відповідача з орендованого приміщення та зобов'язано відповідача передати позивачу орендоване майно.

Фактично вищевказане рішення було виконано 26.03.2015 р., про що свідчить акт державного виконавця, відповідно до змісту якого виходом за адресою: м. Київ, просп. Лісовий, буд. 39, літера А, відповідача виселено зі спірного нежитлового приміщення.

Проте, в порушення умов Договору відповідачем не виконано свій обов'язок щодо сплати позивачу орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Зокрема, станом на час розгляду справи судом, сума заборгованості по орендній платі за період з 01.02.2015 р. по 25.03.2015 р. складає 9 858, 75 грн., відшкодування податку на додану вартість 2 422, 70 грн., компенсації витрат підприємства за період з 01.02.2015 р. по 25.03.2015 р. на суму 250, 12 грн., компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за період з 01.02.2015 р. по 25.03.2015 р. - 2 002, 55 грн.

З огляду на те, що відповідач в добровільному порядку відмовляється погасити вказану заборгованість, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню, проте як в задоволенні зустрічного позову слід відмовити, з урахуванням наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між третьою особою та відповідачем Договір за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Як зазначалось вище, за змістом п. 3.1. Договору його сторони передбачили, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженою рішенням Київради від 22.09.2011 р. № 34/6250 встановлено 1 грн. на рік на площу 50,00 кв.м. Розмір орендної плати згідно з розрахунком орендної плати за травень 2013 року становить 18,20 грн. на 1 кв.м. на площу 226,60 кв.м., що складає 4 124,89 грн.

При цьому, за змістом п. 3.2. Договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому в поточному місяці.

Згідно з положеннями п. 3.3. Договору, крім орендної плати орендар сплачує: компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, яка за травень 2013 року складає 997, 66 грн., компенсацію витрат підприємства, яка за травень 2013 року складає 138, 46 грн.

Додатково до орендної плати, компенсації витрат підприємства та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (п. 3.5. Договору).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Проте, як встановлено судом, відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної сплати орендної плати.

З урахуванням зазначеного, відповідний борг, який станом на момент розгляду справи складає: 9 858, 75 грн., відшкодування податку на додану вартість 2 422, 70 грн., компенсації витрат підприємства за період з 01.02.2015 р. по 25.03.2015 р. на суму 250, 12 грн., компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за період з 01.02.2015 р. по 25.03.2015 р. - 2 002, 55 грн., має бути стягнутий з відповідача в судовому порядку.

Що стосується зустрічних позовних вимог, суд відзначає наступне.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як наголошено в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 «Про деякі питання практики розгляду справ, пов'язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними», вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Під час розгляду даної справи судом не встановлено, а позивачем за зустрічним позовом не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків.

При цьому, обставини, на які посилається позивач за зустрічним позовом, звертаючись до господарського суду з позовом про визнання пунктів 3.1. та 3.3. Договору недійсними, не свідчать про наявність підстав та умов для задоволення такого позову, оскільки є припущеннями та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Так, позивач посилається на те, що Договір в частині положень вказаних пунктів був укладений під тиском на вкрай невигідних умовах.

Відповідно до ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Як на тому наголошує Вищий господарський суд України в п. 3.9. Постанови Пленуму від 29.05.2013 р. № 11 «Про деякі питання практики розгляду справ, пов'язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними», ознаками правочину, що підпадає під дію статті 233 ЦК України, є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини (наприклад, під загрозою банкрутства) і добровільно, тобто за відсутності насильства, обману чи помилки, можливо, навіть з ініціативи самого позивача. Доведення того, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено або було б вчинено на інших умовах, покладається на позивача.

В даному випадку позивачем за зустрічним позовом не доведено того, що спірні умови Договору є вкрай невигідними для нього та що на момент його укладення існували тяжкі обставини для позивача за зустрічним позовом, а також що спірний правочин було б ним вчинено на інших умовах за відсутності таких тяжких обставин.

Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсними зазначених пунктів Договору задоволенню не підлягають.

З урахуванням зазначеного, суд відхиляє вимоги позивача за зустрічним позовом про зобов'язання КП «Київжитлоспецексплуатація» визнати та прийняти від ГО «Всеукраїнська ліга інвалідів «Софія» орендну плату за користування об'єктом оренди в розмірі 2 605,15 грн., визначену, відповідно до п. 28 таблиці «Орендні ставки за використання нерухомого майна» Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, оскільки такі вимоги є похідними від вимог про визнання недійсними п. 3.1. та п. 3.3. Договору.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідачем за первісним позовом не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності заборгованості за спірним Договором, у зв'язку з чим первісні позовні вимоги підлягають задоволенню, проте як в задоволенні зустрічних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати щодо сплати судового збору покладаються на відповідача за первісним позовом.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити.

2. Стягнути з Громадської організації «Всеукраїнська ліга інвалідів «Софія» (02166, місто Київ, проспект Лісовий, будинок 15-а, квартира 6; код ЄДРПОУ 37208009) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01034, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 51-а, код ЄДРПОУ 03366500) заборгованість по орендній платі в сумі 9 858 (дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 75 коп., компенсацію витрат підприємства в сумі 250 (двісті п'ятдесят) грн. 12 коп., компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою в сумі 2 002 (дві тисячі дві) грн. 55 коп., податок на додану вартість в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 70 коп. та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.09.2015 р.

Суддя В.С. Ломака