Рішення

від 16.09.2015 по справі 906/890/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2015Справа №906/890/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю фірми «Комунальник» доПублічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» пророзірвання договорів та стягнення штрафних і фінансових санкцій за порушення грошових зобов'язань

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача -Тіщенко М.О. (директор); від відповідача -не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірми «Комунальник» (далі - позивач або Фірма) звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - відповідач або Банк) про:

- розірвання договору № ID 3238078 на розрахунково-касове обслуговування від 28.02.2011 з додатками (далі - Договір банківського рахунку);

- розірвання договору банківського вкладу «Класичний» № 1551 від 12.04.2013 з додатками (далі - Договір банківського вкладу);

- стягнення з Банку за Договором банківського рахунку:

а) залишку коштів у сумі 108889,32 грн.;

б) пені за порушення банком строків переказу у сумі 5508,48 грн.;

в) інфляційних втрат за березень 2015 року у сумі 12194,03 грн.;

г) інфляційних втрат за квітень 2015 року у сумі 15244,51 грн.;

д) 3% річних за березень 2015 року у сумі 184,58 грн.;

е) 3% річних за квітень 2015 року у сумі 305,25 грн.;

- стягнення з Банку за Договором банківського вкладу:

а) 60000,00 грн. банківського вкладу;

б) 3049,18 грн. пені за невиплату банком вкладу;

в) 8400,00 грн. інфляційних втрат за квітень 2015 року;

г) 95,32 грн. 3% річних за квітень 2015 року.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за вищевказаними Договорами. Зокрема, Банком не виконувались подані у лютому-травні 2015 року платіжні доручення про перерахування коштів з рахунку Фірми для сплати податків та обов'язкових платежів, а також не був повернутий після спливу строку розміщення вклад. У зв'язку із простроченням виконання Банком своїх зобов'язань, позивачем за час прострочення нараховані вищевказані штрафні та фінансові санкції. Також позивач просить суд розірвати Договір банківського рахунку на підставі статті 1075 ЦК України, а Договір банківського вкладу на підставі 651 ЦК України (у зв'язку з істотним порушенням його умов).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 18.08.2015 дану справу було передано за територіальної підсудності до Господарського суду м. Києва.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Судом взято до уваги, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, а також не встановлено інших обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

28.02.2011 між Банком та Фірмою (Клієнт) було укладено Договір банківського рахунку, відповідно до якого Банк відкрив Клієнту поточний рахунок в національній валюті та зобов'язувався здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а Клієнт зобов'язувався оплачувати послуги Банку згідно Тарифів Банку в порядку і на умовах, визначених договором.

Відповідно до пункту 3.2.1 Договору банківського рахунку Клієнт самостійно розпоряджається грошовими коштами на рахунку, окрім випадків обмеження такого права, встановлених чинним законодавством України.

Відповідно до пунктів 3.3.2, 3.3.3 Договору банківського рахунку Банк зобов'язувався вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунку та виконувати за дорученням Клієнта розрахункові, касові і інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами, а також зобов'язувався здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку у визначений час, крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів.

Даний Договір банківського рахунку є чинним (пункт 8.1), у встановленому законом порядку недійсним не визнавався. Зворотного матеріали справи не містять.

На виконання даного Договору Банком було відкрито позивачу поточний рахунок № 26003015410401 у національній валюті.

З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що ним у 2015 році через систему «Клієнт-Банк» було ініційовано грошові перекази для оплати податків та обов'язкових платежів, шляхом подання наступних платіжних доручень: № 3 від 12.02.2015, № 5 вії 17.02.2015, № 6 від 17.02.2015, № 7 від 05.03.2015, № 8 від 13.03.2015 року, № 9 від 13.03.2015, № 10 від 30.03.2015, № 11 від 13.04.2015, № 12 від 17.04.2015, № 14 від 13.05.2015, № 13 від 17.04.2015, № 14 від 13.05.2015, № 15 від 13.05.2015, № 16 від 13.05.2015.

Однак, відповідач, при наявності коштів на рахунку Клієнта, свої зобов'язання щодо виконання вказаних розрахунково-касових операцій не виконував, та кошти з рахунку позивача за призначенням не перераховував. Тому, позивач через касу Банку оплачував готівкою податки і обов'язкові платежі. Даний факт підтверджуєш залученими до матеріалів справи копіями квитанцій від 12.02.2015, 17.02.2015, 13.03.2015, 30.03.2015, 31.03.2015.

З долученої до матеріалів справи банківської виписки з поточного рахунку позивача № 26003015410401 за період з 01.09.2015 по10.09.2015, убачається, що на даному рахунку обліковуються кошти позивача у сумі 108889,32 грн.

За приписами частин 1, 2 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Частиною 1 статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Згідно з частиною 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1 статті 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Однак, вищевказані платіжні доручення позивача Банком у встановлений строк, усупереч вимогам діючого законодавства України та умовам Договору банківського рахунку, виконані не були.

Вказаним невиконанням було порушене майнове право позивача на вільне володіння та розпорядження належним останньому майном, яким, у розумінні статей 177, 190 ЦК України, є грошові кошти, у т.ч., враховуючи положення пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», які існують у формі записів на поточному рахунку позивача, відкритому в Банку.

Відповідно до частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Судом встановлено, що станом на момент подання до Банку спірних платіжних доручень, у останнього не було достатніх підстав для їх не виконання. Зворотного відповідачем не доведено.

З матеріалів справи також убачається, що 12.04.2013 між Банком та Фірмою (Клієнт) було укладено Договір банківського вкладу, відповідно до якого Клієнт надає Банку суму грошових коштів (далі - Вклад), у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а Банк виплачує Клієнту таку суму та проценти, нараховані на неї (пункт 1.1).

Пунктом 1.2 Договору банківського вкладу передбачено, що Вклад складається з вкладних траншів, що розміщені Клієнтом згідно з умовами цього Договору. Вкладний транш є сумою грошових коштів, що переказана Клієнтом на вкладний рахунок в порядку та на умовах, передбачених цим Договором та додатками, укладеними в рамках цього Договору, і які є його невід'ємною частиною.

У пункті 1.4 Договору банківського вкладу передбачено, що він діє до 11.04.2014, а внесення коштів на вкладний рахунок відбувається протягом строку дії цього Договору.

Відповідно до пунктів 1.5, 2.1 Договору банківського вкладу, у Додатках, які укладаються Сторонами на підставі цього Договору, визначаються наступні умови:

- номер транзитного рахунку, який відкривається Клієнту для розміщення Вкладного траншу;

- сума коштів, які перераховуються на вкладний рахунок (сума Вкладного траншу);

- строк, на який розміщується Вкладний транш;

- процентна ставка, яка нараховується на Вкладний транш, розмір ставки у разі дострокового витребування Вкладного траншу за ініціативою Клієнта та при наявності згоди Банку;

- термін виплати процентів;

- інші умови.

У розділах 2 та 3 Договору банківського вкладу узгоджені умови щодо порядку нарахування та виплати процентів на суму вкладу, а також порядок повернення вкладних коштів. Зокрема, відповідно до пунктів 2.2, 2.3, 2.4 Договору банківського вкладу проценти за цим Договором нараховуються лише на залишок грошових коштів на вкладному рахунку. Нарахування процентів за Вкладом проводяться від дня, наступного за днем надходження Вкладного траншу у Банк, до дня, який передує його поверненню Клієнту або списанню з рахунка Клієнта, відповідно до строку Вкладного траншу, що вказаний у відповідному Додатку. Порядок виплати процентів обумовлюється Сторонами в Додатку, який є невід'ємною частиною цього Договору.

При закінченні строку розміщення Вкладного траншу повернення Вкладного траншу здійснюється Банком шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Клієнта, що вказаний в розділі 7 цього Договору. Повернення Вкладного траншу може бути здійснено також на інший поточний рахунок Клієнта, що вказаний в листі Клієнта про повернення коштів (пункт 3.1 Договору банківського вкладу).

Згідно з пунктом 4.2 Договору банківського вкладу після закінчення строків надання Вкладних траншів, що обумовлюються сторонами в Додатках та є невід'ємною частиною цього Договору, Банк зобов'язаний повернути суму Вкладних траншів на умовах, зазначених у цьому Договорі та у Додатках до цього Договору.

Відповідно до пункту 6.2 Договору банківського вкладу цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов даного Договору банківського рахунку між сторонами укладалися відповідні додатки, зокрема 12.04.2013 був укладений додаток № 1551-1, відповідно до якого позивач перерахував грошові кошти на вкладний рахунок у Банку №26108154104001 у сумі 60000 грн., на строк до 10.10.2013, під 18% річних.

Відповідно до додатків № 1551-1/2 від 10.04.2014, № 1551-1/3 від 10.10.2014, № 1551-1/4 від 12.01.2015 до Договору банківського вкладу строк розміщення вказаного Вкладу було продовжено до 13.04.2015.

Додатком № 1551-1/3 від 10.10.2014 процентну ставку було збільшено до 20%, а додатком № 1551-1/4 від 12.01.2015 - до 25%.

Факт перерахунку Клієнтом до Банку коштів підтверджується платіжним дорученням № 15 від 12.04.2013 та банківською випискою з вкладного рахунку позивача, відкритого у Банку від 12.04.2013.

Відповідно до частини 1 статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Одтак, після закінчення строку розміщення Вкладу Банк у встановлений строк і порядку його Фірмі не повернув.

Із залученої до матеріалів справи банківської виписки з вкладного рахунку позивача за період з 01.09.2015 по 10.09.2015 убачається, що сума Вкладу (60000 грн.) продовжує обліковуватися на рахунку позивача, відкритому у Банку.

З матеріалів справи слідує, що позивач звернувся до відповідача з листами від 05.03.2015 № 1-1/1та № 1-12 у яких вимагав, зважаючи на вищевикладені порушення своїх прав, розірвати Договір банківського рахунку та Договір банківського вкладу, а після розірвання даних договорів кошти з розрахункового та депозитного рахунків, відкритих у відповідача, перерахувати на свій інший рахунок № 26009300886625, відкритий у АТ «Ощадбанк». Дані обставини підтверджуються залученими до матеріалів справи копіями рекомендованого повідомлення з поміткою про отримання Банком листа 10.03.2015 року та поміткою від 05.03.2015 відділення № 24 на самому листі.

Проте, відповідачем вказані вимоги виконані не були.

За встановлених обставин справи позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Однак, всупереч зазначеної норми вищевказана вимога позивача про розірвання Договору банківського вкладу та перерахування залишку коштів Банком виконані не були, а залишок коштів (у сумі 108889,32 грн.), що обліковується на рахунку №26003015410401, відкритому у Банку, на рахунок позивача, відкритий у іншому банку, перерахований не був. Зворотного матеріали справи не містять.

Тому позовні вимоги в цій частині визнаються судом законними та обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути пеню, 3% річних та інфляційні втрати за прострочення виконання ініційованого ним, згідно з платіжним дорученням № 4 від 11.03.2015, переказу коштів у сумі 114758,64 грн. з його поточного рахунку №26003015410401, відкритого у відповідача, на свій інший поточний рахунок № 26009300886625, відкритий у АТ «Ощадбанк».

Згідно з пунктом 8.4 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Відтак, зазначений переказ відповідач повинен був виконати у строк до 13.03.2015 включно.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Відповідно до пункту 5.1 Договору банківського рахунку за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 32.2 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, та встановлено, що він є арифметично правильним, відповідає встановленим обставинам справи та вимогам чинного законодавства України, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Також, враховуючи викладене вище та положення частини 1 статті 1058, частини 2 статті 625 ЦК України позов у частині стягнення 60000 грн. вкладу, а також нарахованих за прострочення його повернення, 8400,00 грн. інфляційних втрат за квітень 2015 року та 95,32 грн. 3% річних за квітень 2015 року, підлягає задоволенню, оскільки відповідач у супереч умовам Договору банківського вкладу в установлений строк суму Вкладу позивачу не повернув.

При цьому, судом враховано, що пунктом 5.4 Договору банківського вкладу передбачений обов'язок Клієнта надати Банку письмову вимогу щодо повернення Вкладу не пізніше, ніж за 1 банківський день до дати закінчення строку повернення Вкладу.

Разом з тим, вказаним Договором банківського вкладу не передбачено наслідків порушення Клієнтом вимог даного пункту.

Натомість, у пункті 3.1 даного Договору передбачений прямий обов'язок Банка при закінченні строку розміщення Вкладного траншу повернути його на поточний рахунок Клієнта у Банку, якщо інший рахунок не вказаний у листі Клієнта про повернення.

Таким чином, враховуючи дані умови Договору банківського вкладу, Банк у разі не надання позивачем до закінчення строку розміщення вкладу листа-вимоги про повернення вкладу, зобов'язаний був повернути спірну суму вкладу на поточний рахунок позивача у Банку.

Щодо вимог позивача про стягнення 3049,18 грн. пені, нарахованої на суму вкладу, то позов у цій частині задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, позивач просить стягнути з відповідача пеню нараховану на підставі статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами у справі не укладався якийсь письмовий правочин (договір) щодо встановлення неустойки у формі пені за несвоєчасне повернення вкладу.

Позивачем не наведено норму законодавства на підставі якої ним здійснено нарахування пені (якою встановлений конкретний розмір пені). Тому суд не визнає вимогу позивача щодо стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за законну та обґрунтовану, а відтак не вбачає підстав для її задоволення.

При цьому, судом враховано посилання позивача на положення статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідно до яких платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим, суд зауважує, що вказані норми не встановлюють законну неустойку в формі пені, позаяк для того, що неустойка вважалась законною необхідно, щоб законом або іншим актом цивільного законодавства було визначено її конкретний розмір. У даних ж нормах встановлено граничний розмір саме договірної неустойки.

Враховуючи те, що сторонами не було встановлено неустойку у вигляді пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, суд не бере до уваги посилання позивача на вищевказані положення статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», як на підставу правомірності нарахування ним заявленої до стягнення суми пені.

Вимога позивача про розірвання Договору банківського вкладу з підстав істотного порушення його умов підлягає задоволенню з нижчевикладеного.

Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Неповернення суми вкладу після спливи строку на який його було розміщено у розумінні вказаної норми є істотним порушенням умов договору банківського вкладу.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Відтак, позов підлягає частковому задоволенню у вищевказаних сумах.

Зважаючи на те, що даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, то судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог, а в решті - на позивача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір № ID 3238078 на розрахунково-касове обслуговування від 28.02.2011 з додатками, укладений між Акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Комунальник».

Розірвати договір банківського вкладу «Класичний» № 1551 від 12.04.2013 з додатками, укладений між Акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Комунальник».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60, ідентифікаційний код 09807856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Комунальник» (10005, м. Житомир, проїзд Івана Богуна, 6, кв. 15, ідентифікаційний код 22047568) кошти у сумі 108889,32 грн. (сто вісім тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять гривень 32 копійки), що обліковуються на поточному рахунку №26003015410401, відкритому у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», 5508,48 грн. (п'ять тисяч п'ятсот вісім гривень 48 копійок) пені за порушення строків переказу, 12194,03 грн. (дванадцять тисяч сто дев'яносто чотири гривні 03 копійки) інфляційних втрат за березень 2015 року, 15244,51 грн. (п'ятнадцять тисяч двісті сорок чотири гривні 51 копійку) інфляційних втрат за квітень 2015 року, 184,58 грн. (сто вісімдесят чотири гривні 58 копійок) 3% річних за березень 2015 року, 305,25 грн. (триста п'ять гривень 25 копійок) 3% річних за квітень 2015 року, 60000 (шістдесят тисяч) грн. банківського вкладу, 8400 (вісім тисяч чотириста) грн. інфляційних втрат за квітень 2015 року, 95,32 грн. (дев'яносто п'ять гривень 32 копійки) 3% річних за квітень 2015 року, а також 6652,42 грн. (шість тисяч шістсот п'ятдесят дві гривні 42 копійки) судового збору.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяСташків Р.Б.